Постанова № 76131509, 29.08.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2018 р. Справа № 922/4328/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В. О., суддя Шутенко І.А.

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1 – на підставі довіреності від 27.06.2018р. №01-16/3389;

від відповідача - ОСОБА_2 – на підставі довіреності від 19.07.2018р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м.Харків, (вх. №768 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2017р. у справі № 922/4328/16 (суддя Шарко Л.М., повний текст рішення складено 27.02.2018р.)

за позовом: Акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків,

до відповідача: Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м.Харків, про стягнення 11616793,01грн.

ВСТАНОВИЛА:

13.12.2016р. Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.01.2017р.), в якій просила суд стягнути з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" заборгованість за договором про постачання електричної енергії від 19.03.2012р. №37 за період з серпня по грудень 2016р., яка складається з 2979627,98грн. пені; 3% річних в сумі 311527,70грн. та інфляційних в розмірі 1501698,45грн.; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався не неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором про постачання електричної енергії від 19.03.2012р. №37 щодо повного та своєчасного розрахунку за спожиту електроенергію.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2017р. у справі №922/4328/16 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" пеню в розмірі 2681665,18грн., 3% річних в розмірі 310675,59грн., інфляційні в розмірі 1501698,45грн., судовий збір в сумі 71880,03грн.; відмовлено в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 297962,79грн. та 3% річних в сумі 852,11грн.

Рішення суду з посиланням на положення статей 509, 525, 526, 51, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) мотивовано тим, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 310675,59грн. та інфляційні в сумі 1501698,45грн..

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність виключних обставин, з якими пов’язана можливість часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, зокрема, тому, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення, метою якого є підвищення ефективності утримання колійного господарства міського наземного електротранспорту, контактної мережі, розвитку трамвайних та тролейбусних ліній, забезпечення надійного енергопостачання наземного електричного транспорту та безпеки дорожнього руху, одержання прибутку для розвитку підприємства, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб. Судом першої інстанції враховано, що 18.02.2016р. був прийнятий Закон України "Про внесення змін до додатків №3 та №7 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік", щодо фінансового забезпечення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян та інших передбачених законодавством пільг", на який Президентом України було накладено вето, у зв’язку із чим, підприємства міського електротранспорту залишились без коштів на компенсацію за пільговий проїзд, що, зокрема, також вплинуло на наявність заборгованості за спожиту електроенергію.

Комунальне підприємство "Міськелектротранссервіс" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2017р. у справі №922/4328/16 в частині пені та інфляційних, а саме: відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 1501698,45грн. за період серпень-жовтень 2016р.; зменшити розмір пені за серпень-грудень 2016р. на 90%, тобто до 297962,80грн.; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається не те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було повно, всебічно та об’єктивно досліджено всіх наданих сторонами в обґрунтування свої вимог та заперечень доказів, що на думку апелянта призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення. Зокрема, щодо стягнення пені за період серпень-грудень 2016року апелянт зазначає, що судом першої інстанції було частково задоволено клопотання відповідача про зменшення пені на 90%,, при цьому в мотивувальній частині суд зазначив, що вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, тобто стягненню підлягає пеня в розмірі 80% від заявленої позивачем суми, разом з тим, фактично було стягнуто 90% пені (2681665,18 грн.), замість зазначених у рішенні 80% (2383702,38грн.)

Також, на думку апелянта не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що відповідачем не було обґрунтовано твердження щодо наявності тяжкого фінансового стану, оскільки до матеріалів справи було долучено податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, з якої вбачається збитковість підприємства (у графі фінансовий результат оподаткування зазначена сума з від'ємним значенням "-7766245"), крім того, до суду було надано фінансовий звіт підприємства, який на думку апелянта є належним та достатнім доказом скрутного становища підприємства, який підтверджує збитковість його діяльності. Окрім вказаних документів, апелянт наголошує на тому, що ним було надано докази листування КП "Міськелектротранссервіс" з Департаментом інфраструктури Харківської міської ради щодо наявності заборгованості з проханням про виділення коштів на погашення заборгованості за спожиту електроенергію, з яких вбачається, що відповідачем було застосовано всіх можливих заходів для погашення заборгованості; суду також було надано листування посадових осіб Харківської міської ради щодо наявності заборгованості за спожиту електричну енергію та стосовно вирішення питання щодо її погашення, надано рішення Харківської міської ради про схвалення її звернення до Прем'єр-міністра України щодо критичної ситуації, яка склалась у зв'язку із відсутністю компенсації з Державного бюджету України на 2016 рік за пільговий проїзд окремих категорій громадян і неможливістю проведення клірингових розрахунків за спожиту електроенергію.

З урахуванням вищевикладеного, апелянт вважає, що висновок місцевого господарського суду про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідно свідчить про наявність правових підстав для задоволення поданого клопотання про зменшення пені в повному обсязі (тобто, на 90%).

Щодо стягнення інфляційних у розмірі 1501698,45грн. за період серпень-жовтень 2016р. апелянт вважає вказану позовну вимогу без врахування періоду червень-липень 2016 року незаконною, оскільки при розрахунку інфляційних позивачем не було включено до розрахунку період червень, липень 2016 року, в ці місяці розмір інфляції становив менше одиниці (0,998 - у червні, 0,999 - липні), тобто мала місце дефляція, а тому його застосування призведе до зменшення належних до стягнення інфляційних, у зв’язку із чим, апелянт вважає, що в задоволенні вказаних вимог слід відмовити в повному обсязі..

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження.

10.04.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення до апеляційної скарги та копію висновку судової економічної комплексної електротехнічної та економічної експертизи від 28.02.2017р., яка була проведена у справі №922/1865/16 за позовом АК "Харківобленерго" до КП "Міськелектротранссервіс", яка розглядалась господарським судом Харківської області і предметом спору, в якій було стягнення з відповідача суми основного боргу за січень - червень 2016 року та нарахувань на неї за цей же період (вх.№3971).

В додаткових поясненнях апелянт зазначав, що за висновком експерта, основний борг за період січень - червень 2016 року є меншим, порівняно з сумою, нарахованою позивачем, та з огляду на те, що в даній справі № 922/4328/16 предметом позову є стягнення нарахувань, здійснених за період з серпня по грудень 2016 року на суму основного боргу, що виникла в період з лютого по червень 2016року, апелянт просив змінити оскаржуване рішення господарського суду Харківської області у даній справі №922/4328/16, а саме: відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 1501698,45грн. за серпень - жовтень 2016р.; зменшити розмір пені за серпень - грудень 2016 року на 90%, тобто до 254151,23грн.; зменшити розмір 3% річних за період серпень - грудень 2016року до 269704,10грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2017р. зупинено провадження у даній справі №922/4328/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №922/1865/16 та набрання законної сили рішенням у справі №922/1865/16; зобов'язано сторін повідомити Харківський апеляційний господарський суд про набрання законної сили рішенням у справі №922/1865/16.

23.05.2018р. позивачем подано до апеляційного господарського суду заяву (вх.№3887), в якій він просив суд поновити провадження у справі, у зв'язку з тим, що Харківським апеляційним господарським судом ухвалено постанову від 02.05.2018р. у справі №922/1865/16, якою апеляційну скаргу АК "Харківобленерго" задоволено, рішення місцевого господарського суду у вказаній справі частково скасовано та прийнято нове рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2018р. поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.06.2018р.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2018р. у зв’язку з відрядженням судді Шевель О.В. для розгляду справи №922/4328/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Крестьянінова О.О., судді Фоміної В.О.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2018р. оголошено в судовому засіданні перерву до 19.07.2018р.

19.07.2018р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву (вх.№5572), в якій він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв’язку зі зміною уповноваженого представника, якому необхідний додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018р. оголошено в судовому засіданні перерву до 25.07.2018р. та зобов’язано позивача, завчасно, не пізніше ніж за три дні до дати проведення судового засідання, надати до Харківського апеляційного господарського суду обґрунтований розрахунок визначених в заяві про уточнення позовних вимог (від 20.01.2017р. вх.№1785) штрафних санкцій із зазначенням заборгованості по сумам основного боргу за періоди, на які було нараховано пеню, інфляційні та 3% річних. Крім того, апеляційним господарським судом було відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи зважаючи на відсутність передбаченої законом можливості відкласти розгляд справи з підстав, встановлених частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

24.07.2018р. позивачем подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№5746).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2018р. у зв’язку із відрядженням судді Крестьянінова О.О., для розгляду справи №922/4328/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Шутенко І.А., судді Фоміної В.О.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2018р. оголошено в судовому засіданні перерву до 29.08.2018р.

27.08.2018р. позивачем подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення щодо обґрунтування розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій (вх.№6659).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 29.08.2018р. апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, з урахуванням доповнень до неї, просив її задовольнити та змінити оскаржуване рішення господарського суду Харківської області у даній справі №922/4328/16, а саме: відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 1501698,45грн. за серпень - жовтень 2016р.; зменшити розмір пені за серпень - грудень 2016 року на 90%, тобто до 254151,23грн.; зменшити розмір 3% річних за період серпень - грудень 2016року до 269704,10грн.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області у справі №922/4328/16 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що представники сторін з’явились в судове засідання та надали відповідні пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.03.2012р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (надалі - постачальник) та Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс" (надалі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 37 (надалі – договір) (т.1 а.с. 10-19), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами (пункт 1.1. договору).

Пунктом 2.3.3 договору сторони погодили, що споживач зобов’язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків".

Пунктом 4.2.1. договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.2.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, 3 % річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін , встановлений в додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.

Відповідно до пункту 5 додатку 2 "Порядок розрахунків" (надалі - Порядок розрахунків) від 19.03.2012р. до договору (т. 1 а.с.20-23), остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "ОСОБА_1 про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Також, 02.06.2015р. між АК "Харківобленерго" та КП "Міськелектротранссервіс" було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №37 (т. 1 а.с.26) (надалі – додаткова угода), якою сторонами було погоджено викласти абзац 3 пункту 5 додатку 2 "Порядок розрахунків", в наступній редакції: "Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати у розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами "Харківенергозбуту" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 25 операційних днів з дня його отримання".

Пунктом 6 Порядку розрахунків встановлено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до пункту 9.1. договору, всі додатки до цього договору ,а саме №№1;2;3.1;3.3;4а;8;10;11;11а;12;13;15;18 (в тому числі спільно погоджений графік погашення заборгованості та ОСОБА_1 аварійної, екологічної і технологічної броні, при наявності), а також письмові повідомлення про встановлення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужності є невід’ємними частинами цього договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012р. та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.4. договору).

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерною компанією "Харківобленерго", як постачальником електричної енергії було виконано свої зобов'язання за договором, здійснивши відпуск електричної енергії спожитої відповідачем у період з лютого по жовтень 2016р., що підтверджується рахунками за використану електроенергію №0037 за лютий 2016р. на суму 5913857,10грн., з урахуванням ПДВ (20%) 1182771,43грн.,№0037 за березень 2016р. на суму 12809458,30грн., з урахуванням ПДВ (20%) 2561891,67грн., №0037 за квітень 2016р. на суму 18091756,36грн., з урахуванням ПДВ (20%) 3618351,28грн., №0037 за травень 2016р. на суму 22957146,66грн., з урахуванням ПДВ (20%) 4591429,34грн., №0037 за червень 2016р. на суму 27390330,39грн., з урахуванням ПДВ (20%) 5478066,09грн., №0037 за липень 2016р. на суму 31488600,44грн., з урахуванням ПДВ (20%) 6297720,10грн., №0037 за серпень 2016р. на суму 35404993,99грн., з урахуванням ПДВ (20%) 7080998,81грн., №0037 за вересень 2016р. на суму 40706847,52грн., з урахуванням ПДВ (20%) 8141369,51грн.,№0037 за жовтень 2016р. на суму 47485457,15грн., з урахуванням ПДВ (20%) 9497091,42грн., (т. 1 а.с.119-127).

Наявними в матеріалах справи копіями виписок з книги реєстрації видачі рахунків на оплату рахунків за використану електроенергію та реактивну електроенергію (т.1 а.с.128-136) підтверджується, що відповідачем вчасно отримувались рахунки на оплату електроенергії з лютого по жовтень 2016 р., однак оплата по таким рахункам була здійснена несвоєчасно, що ним не заперечується, у зв’язку із чим, з серпня по листопад 2016р утворилась заборгованість, яка станом на 01.12.2016р. з урахуванням оплат становила 11616793,01грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку із несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе обов’язків щодо повного та своєчасного розрахунку за спожиту електроенергію, 13.12.2016р. Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" заборгованість за договором про постачання електричної енергії від 19.03.2012р. №37, яка складається з вартості електричної енергії в сумі 6941299,36грн. (тарифна складова- 5784416,13грн. та ПДВ 20%-1156883,23грн.) за жовтень 2016р., пені в сумі 2873653,10грн. - за серпень, вересень, жовтень та листопад 2016 року, 3% річних в сумі 300142,10грн. - за серпень, вересень, жовтень та листопад 2016 року; інфляційні в розмірі 1501698,45грн. - за серпень, вересень та жовтень 2016 року; судові витрати покласти на відповідача (т.1 а.с.4-139).

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу, а саме: 27.12.2016р. платіжним дорученням №168 відповідачем було погашено суму основної заборгованості за жовтень в розмірі 6941299,36грн., що також не заперечується сторонами у справі, у зв’язку із чим, АК "Харківобленерго" було зменшено позовні вимоги, та 20.01.2017р. було подано до господарського суду Харківської області заяву про уточнення позовних вимог (т.1 а.с.176-178), в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь: пеню в розмірі 2979627,98грн. - за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2016 року, три відсотки річних - 311527,70грн. - за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2016 року; інфляційні - 1501698,45грн. - за серпень, вересень та жовтень 2016 року; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2017р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" пеню в розмірі 2681665,18грн., 3% річних в розмірі 310675,59грн., інфляційні в розмірі 1501698,45грн., судовий збір в сумі 71880,03грн.; відмовлено в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 297962,79грн. та 3% річних в сумі 852,11грн., з підстав викладених вище (т.2 а.с.85-92).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що за загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 629 Господарського кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526 та 629 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Відповідно до частини 1 статті 530 Господарського кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 610 та 611 Господарського кодексу України, порушенням зобов’язання визначено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 548 Господарського кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Статтею 549 Господарського кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як було зазначено вище, пунктом 4.2.1. договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.2.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, 3 % річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін , встановлений в додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені в сумі 2979627,98грн., з урахуванням приписів чинного законодавства, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок є обґрунтованим і правомірним, відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України.

Щодо висновків місцевого господарського суду про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондуються з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судова колегія зазначає, що у вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Підпунктом 3.17.4 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз’яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017р.), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв’язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) , а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

В обґрунтування підстав для зменшення заявлених у справі штрафних санкцій відповідач посилався на скрутне матеріальне та фінансове становище, так, зокрема, відповідач наголошував на тому, що щорічно, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", компенсація за пільговий проїзд з Державного бюджету України спрямовується на клірингові розрахунки за спожиту електроенергію, але в 2016 році Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" такі виплати не були передбачені.

Крім того, 18.02.2016р. було прийнято Закон України "Про внесення змін до додатків №3 та №7 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік", щодо фінансового забезпечення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян та інших передбачених законодавством пільг", але у подальшому Президентом України на цей закон накладено вето, у зв’язку із чим, підприємства міського електротранспорту залишились без коштів на компенсацію за пільговий проїзд, що, зокрема, також вплинуло на наявність заборгованості за спожиту електроенергію.

На підтвердження обставин для зменшення заявлених у справі штрафних санкцій апелянтом було додано до матеріалів справи: копії листів адресованих Департаменту інфраструктури Харківської міської ради №486/1 від 20.04.2016р., №568/1від 11.05.2016р., №707/1 від 09.06.2016р., №801/1 від 07.07.2016р., №967/1 від 10.08.2016р., №1139/1 від 15.09.2016р., №1349/1від 03.11.2016р. щодо наявності заборгованості з проханням про виділення коштів на погашення заборгованості за спожиту електроенергію; копії листів №08-09/1850/2-16 від 20.05.2016р., №08-03/3005/2-16; копію листа депутату Харківської міської ради ОСОБА_3; копію листа №08-09/3187/2-16 від 08.09.2016р., копію листа №08-09/3189/2-16 від 08.09.2016р.; лист депутату Харківської міської ради ОСОБА_4, в.о. голови правління АК «Харківобленерго» - листування посадових осіб Харківської міської ради щодо наявності заборгованості за спожиту електричну енергію та стосовно вирішення питання щодо її погашення; копію рішення Харківської міської ради від 14.09.2016р. №377/16;копію звернення Харківської міської ради до Прем’єр-міністра України ОСОБА_5 щодо критичної ситуації, яка склалась у зв'язку із відсутністю компенсації з Державного бюджету України на 2016 рік за пільговий проїзд окремих категорій громадян і неможливістю проведення клірингових розрахунків за спожиту електроенергію (т.2 а.с.50-69).

Судова колегія зазначає, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону (частина перша статі 145 Господарського кодексу України).

Поняття "фінансовий стан підприємства" визначено у спільному наказі Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України № 49/121 від 26.01.2001р., яким затверджено Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації (надалі- Положення).

Пунктом 1.1. Положення визначено, що фінансовий стан підприємства – це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Положення, основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність, в тому числі Форма 1 "Баланс"; співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості – звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства – Форма 2 "Звіт про рух грошових коштів"; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що апелянтом на підтвердження обставин для зменшення заявлених у справі штрафних санкцій було надано копію балансу (звіту про фінансовий стан) підприємства станом на 31.12.2016р., а також копію звіту про фінансові результатами (звіт про сукупний дохід) за 2016рік (т.2 а.с.76-77).

Апелянт стверджує, що вказані документи є належним та достатнім доказом скрутного становища підприємства, який підтверджує збитковість його діяльності, проте, на думку судової колегії .

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказані документи не є достатніми доказами на підтвердження тяжкого фінансового стану підприємства, крім того, апелянтом не було надано звітів про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства за спірний період або інших документів, які б могли підтвердити неможливість оплати штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не було належним чином обґрунтовано наявності тяжкого фінансового стану які б могли підтвердити неможливість оплати штрафних санкцій.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення. Метою діяльності підприємства відповідача є підвищення ефективності утримання колійного господарства міського наземного електротранспорту, контактної мережі, розвитку трамвайних та тролейбусних ліній, забезпечення надійного енергопостачання наземного електричного транспорту та безпеки дорожнього руху, одержання прибутку для розвитку підприємства, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.

Необхідно врахувати, також, майновий стан позивача, оскільки в АК "Харківобленерго" існує неоплачений податковий борг, який постійно зростає, а також, згідно наданих позивачем довідок (т.1 а.с. 198-199) станом на 01.01.2017р. АК "Харківобленерго" має значний рівень заборгованості споживачів, зокрема у КП "Харківоблводоканал" перед АК "Харківобленерго" існує заборгованість у розмірі 1242132772,44грн., КП "Харківські теплові мережі" заборгували АК "Харківобленерго" суму у розмірі 227408343,57грн.

Отже, АК "Харківобленерго" позбавлено обігових коштів для виконання виробничої діяльності та виплати заробітної плати працівникам компанії, що може призвести до неможливості повною мірою здійснювати аварійні роботи.

Судова колегія також враховує, що при вирішенні спору місцевим господарським судом інтереси позивача також були враховані, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, в даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, що зобов’язання за укладеним між сторонами з боку відповідача в частині оплати за спожиту електроенергію було виконано в повному обсязі, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо наявності виключних обставин, з якими пов’язана можливість задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені за неналежне виконання умов договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення пені на 90%.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що в мотивувальній частині судового рішення при визначенні розміру пені судом було зазначено:

"Суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, зменшити пеню на 10%. Тобто, стягненню підлягає пеня в розмірі 80% від заявленої позивачем суми. Таким чином, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 2681665,18грн. В частині стягнення пені в сумі 297962,79грн. слід відмовити".

Колегія суддів зазначає, що сума пені заявленої позивачем до стягнення становила - 2979627,98грн., отже 80% від заявленої суми - 2383702,38грн., (а не 2681665,18грн., як було зазначено господарським судом першої інстанції).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 297962,80грн., у зв’язку із чим, до стягнення підлягає сума пені в розмірі 2383702,38грн. (80%), в частині позовних вимоги про стягнення пені в сумі 595925,59грн. слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 1501698,45грн. та 3% річних в сумі 311527,70грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" кн. 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові .

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Судова колегія також враховує правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 17.10.2011р. у справі № 6-42цс11, відповідно до якої інфляційні та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями .

Крім того, відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" від 17.12.2013р. № 14, інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової 9 інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р; зміст цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997р. № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та річних, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині та відповідно стягненню інфляційних у розмірі 1501698,45 грн. та 3% річних у сумі 310675,59 грн.

Окрім викладеного, судова колегія відхиляє доводи апелянта про необґрунтованість заявленої до стягнення суми інфляційних, з підстав неврахування індексу інфляції за липень 2016 року, оскільки, що позивачем було визначено період нарахування - з серпня по жовтень 2016р., та відповідно суд не вправі виходити за межі заявлених позивачем вимог, а також і заявленого позивачем періоду стягнення інфляційних втрат.

Щодо доводів апелянта викладених в додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вх.№3971 від 10.04.2017р.), в яких останній посилаючись на висновок судової економічної комплексної електротехнічної та економічної експертизи від 28.02.2017р. (т.2 а.с.116-183), яка була проведена у справі №922/1865/16 за позовом АК "Харківобленерго" до КП "Міськелектротранссервіс", яка розглядалась господарським судом Харківської області і предметом спору, в якій було стягнення з відповідача суми основного боргу за січень - червень 2016 року та нарахувань на неї за цей же період, зазначав, що за висновком експерта, основний борг за період січень - червень 2016 року є меншим, порівняно з сумою, нарахованою позивачем, та з огляду на те, що в даній справі № 922/4328/16 предметом позову є стягнення нарахувань, здійснених за період з серпня по грудень 2016року на суму основного боргу, що виникла в період з лютого по червень 2016року, апелянт просив змінити оскаржуване рішення господарського суду Харківської області у даній справі №922/4328/16, а саме: відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 1501698,45грн. за серпень - жовтень 2016р.; зменшити розмір пені за серпень - грудень 2016 року на 90%, тобто до 254151,23грн.; зменшити розмір 3% річних за період серпень - грудень 2016року до 269704,10грн.

З огляду на те, що дана справа є пов’язаною зі справі №922/1865/16, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2017р. зупинено провадження у даній справі №922/4328/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №922/1865/16 та набрання законної сили рішенням у справі №922/1865/16.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2018р. було поновлено провадження у даній справі, оскільки 02.05.2018р. Харківським апеляційним господарським судом було ухвалено постанову у справі №922/1865/16 (з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2018р.), якою було задоволено апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2017 у справі № 922/1865/16; рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2017 у справі № 922/1865/16 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Комунального підприємства “Міськелектротранссервіс” на користь Акціонерної компанії “Харківобленерго” 979422,64грн. - пені, 80051,99грн. - 3% річних, 18209,36грн. – інфляційних; в частині стягнення з Комунального підприємства “Міськелектротранссервіс” 32867969,10грн. вартості електричної енергії провадження у справі закрито.

При здійсненні провадження у вказаній справі було проведено повторну судову комплексну електротехнічну та економічну експертизу.

У постанові від 02.05.2018р. Харківським апеляційним господарським судом було встановлено наступне:

«Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком експерта №211/212 від 06.04.2018 (а.с. 2 т.4) і визнає доведеним той факт, що розмір заборгованості відповідача за поставлену позивачем електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 року за період січень-червень 2016 року становить 32 867 969,10 грн.»

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 року за період січень-червень 2016 року в сумі 32867969,10грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню".

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта викладені в додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вх.№3971 від 10.04.2017р.), та зауважує, що штрафні санкції у даній справі позивачем було нараховано на заборгованість, яка до того ж підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.05.2018р. у справі №922/1865/16, яка набрала законної сили, та відповідно є обов’язковою до виконання.

Оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин, враховуючи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2017р. у справі №922/4328/16 частковій зміні, з підстав викладених вище.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.3 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2017р. у справі №922/4328/16 змінити в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 297962,80грн. та викласти резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2017р. у справі №922/4328/16 в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (вул. Актюбінська, 24, м. Харків, 61001, р/р 37121002005084 ГУ ДКСУ у Х/о МФО 851011 код ЄДРПОУ 37761936) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61003, на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_6 ОСОБА_1" м. Київ. МФО 380805. код 00131954) пеню в розмірі 2383702,38грн., 3% річних в розмірі 310675,59 грн., інфляційних втрат в розмірі 1501698,45грн.

В частині заявлених позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 595925,59грн. та 3% річних в сумі 852,11грн. - відмовити".

Стягнути з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (вул. Актюбінська, 24, м. Харків, 61001, р/р 37121002005084 ГУ ДКСУ у Х/о МФО 851011 код ЄДРПОУ 37761936) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61003, на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_6 ОСОБА_1" м. Київ. МФО 380805. код 00131954) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 71742,81грн.

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61003, на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_6 ОСОБА_1" м. Київ. МФО 380805. код 00131954) на користь Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (вул. Актюбінська, 24, м. Харків, 61001, р/р 37121002005084 ГУ ДКСУ у Х/о МФО 851011 код ЄДРПОУ 37761936) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 7339,28грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні судові накази.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2018р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Фоміна В. О.

Суддя Шутенко І.А.