Рішення № 76130424, 29.08.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2018м. ДніпроСправа № 904/738/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-технічна компанія", с. Промінь Солонянського району Дніпропетровської області

до Державного підприємства "Спецагролізинг", м. Київ

за участю:

1-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанни Анатоліївни, м. Київ,

2-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, смт Солоне Дніпропетровської області,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

у присутності представників:

від позивача: адвокат Омелян О.О., договір про надання правової допомоги від 24.01.2018, ордер серії ДП № 1506/000020 від 24.01.2018;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 21.02.2018 Приватне сільськогосподарське підприємство "Агро-технічна компанія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Спецагролізинг" (далі - відповідач), у якій виклало вимогу про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. від 30.06.2017 за реєстраційним № 440, таким, що не підлягає виконанню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 для розгляду справи № 904/738/18 обрано суддю Татарчука В.О.

Ухвалою суду від 26.02.2018 було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу час для усунення недоліків на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позивач повністю виконав вимоги вказаної ухвали, надіславши до суду 05.03.2018 відповідні докази усунення недоліків.

Крім того, 05.03.2018 позивачем подано заяву по забезпечення позову, у якій він просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №440, вчиненого 30.06.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною та заборонити Солонянському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області вчиняти дії з примусового виконання виконавчого напису №440, вчиненого 30.06.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною, виконавче провадження №55451356, до вирішення спору по суті.

Ухвалою від 07.03.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29.03.2018.

21.03.2018 до суду надійшла заява відповідача про відвід судді Татарчука В.О.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 22.03.2018, справу №904/738/18 передано судді Ліпинському О.В. для вирішення питання про відвід.

Ухвалою суду від 23.03.2018 відмовлено в задоволенні заяви Державного підприємства "Спецагролізинг" про відвід судді Татарчука В.О. від розгляду справи №904/738/18.

23.03.2018 суддею Татарчуком В.О. подано заяву про самовідвід, яку ухвалою від 23.03.2018 суд задовольнив та цю справу передав для здійснення повторного автоматизованого розподілу. За результатами повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду справа №904/738/18 передана 26.03.2018 на розгляд судді Воронько В.Д.

Ухвалою від 28.03.2018 суд прийняв справу №904/738/18 до розгляду в порядку загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження та призначив по ній підготовче засідання на 24.04.2018; розгляд же заяви про забезпечення позову призначив в засіданні на 02.04.2018.

29.03.2018 від 1-ї третьої особи до суду надійшли письмові пояснення по справі, у яких вона зазначила, що вчинений нею виконавчий напис повністю відповідає вимогам законодавства, а також клопотання про розгляд справи за її відсутності.

29.03.2018 на електронну поштову скриньку суду відповідач надіслав:

- заяву про зустрічне забезпечення, в якій просить суд забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, шляхом покладення на позивача обов'язку внести на депозитний рахунок суду 758549,29 грн;

- заперечення на заяву щодо забезпечення позову, у якій посилається на відсутність достатньо правових підстав для забезпечення позову, оскільки, на думку відповідача, у суду відсутні процесуальні повноваження втручатися у хід виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу в господарському процесі під час розгляду справи за цим позовом, а не за скаргою на дії державного виконавця. Але в матеріалах справи немає доказів порушення органом ДВС Закону України "Про виконавче провадження" під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні, боржником у якому є позивач. Крім того, відповідач зазначає, що вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, заявлена у позові, та вимога у заяві про забезпечення позову стосовно обмеження органу ДВС у проведенні виконавчих дій є тотожними за своїм змістом, що прямо суперечить приписам ст. 137 ГПК України.

02.04.2018 позивач надав до суду:

- доповнення до позовної заяви, якими підтвердив заявлені вимоги та просив їх задовольнити;

- заперечення щодо зустрічного забезпечення, у яких з доводами відповідача не погоджується та просить суд відмовити у його задоволенні.

Ухвалою суду від 02.04.2018 заяву позивача про забезпечення позову задоволено; у задоволенні заяви відповідача про зустрічне забезпечення відмовлено.

03.04.2018 на електронну поштову скриньку суду від відповідача надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що договір фінансового лізингу був укладений не 26.06.2015, а 25.05.2018, що вбачається з примірника договору, який підписаний відповідачем та позивачем і долучений до виконавчого напису, переданого у встановленому порядку на примусове виконання органу Державної виконавчої служби України та підписаної зі сторони позивача додаткової угоди №1 до договору. Окрім того, відповідач виклав у відзиві клопотання та просить суд:

- видати окрему ухвалу щодо наявності в діях адвоката Омеляна Олександра Олександровича, представника позивача, фактів порушення адвокатської етики, фальсифікації документів, перешкоджання суду у встановленні об'єктивної істини у справі, подачі суду завідомо фальсифікованих документів, маніпуляції з автоматичним розподілом справ для притягнення до відповідальності;

- витребувати у третьої особи Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (52400, Дніпропетровська область, смт Солоне, вул. Гагаріна,13) для огляду в судовому засіданні документів виконавчого провадження ВП № 55451356, а саме оригінал договору фінансового лізингу від 25.05.2015 №15/2017-ДФЛ з додатками.

18.04.2018 на електронну поштову скриньку суду від відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи. Клопотання вмотивовано тим, що відповідач вважає, що справа належить до категорії складних, а зі змісту заявлених позовних вимог вбачається неоднозначне тлумачення учасниками умов договору та норм чинного законодавства. Крім того, до участі у справі залучено велику кількість учасників, які так чи інакше мають відношення до предмету заявленого позову, а судом будуть вирішуватись комплексно питання щодо прав та обов'язків таких учасників. А також відповідач вважає, що важливою ознакою справи є те, що судом буде вирішуватись питання щодо державного майна та забезпечення прав власності держави.

14.05.2018 2-га третя особа на електронну скриньку суду надіслала письмові пояснення, якими підтримала заявлені позивачем позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.05.2018 заявив усне клопотання про зупинення провадження у цій справі до завершення розгляду справи №904/1228/18 за позовом Державного підприємства "Спецагролізинг" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" про розірвання договору фінансового лізингу від 25.05.2015 №15/2015-ДФЛ та вилучення предмету лізингу, що знаходиться у провадженні господарського суду Дніпропетровської області, оскільки, на думку відповідача, ці справи пов'язані між собою.

Ухвалою суду від 14.05.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.06.2018 та продовжено підготовче провадження на 30 днів - до 24.06.2018.

В ході судового засідання, призначеного на 05.06.2018, представники сторін заявили усне клопотання про намір мирного врегулювання спору, в результаті чого суд дійшов висновку про надання сторонам додаткового часу для цього, у зв'язку з чим у підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.06.2018.

В засіданні 21.06.2018 представниками відповідача заявлено клопотання про призначення по справі судову почеркознавчу та судову технічну експертизу документів. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що, на його думку, позивачем протиправно, в односторонньому порядку внесено зміни до спірного договору. Так, з раніше наданої відповідачем копії договору фінансового лізингу вбачається, що в якості дати його укладання вказано 25.05.2015, також саме ця дата неодноразово вказувалась позивачем у складених ним документах в ході виконання договору, зокрема, у платіжних дорученнях, а також у додатковій угоді №1 від 20.07.2017. У зв'язку з тим, що дані відомості, відповідно до доводів відповідача, мають суттєве значення для розгляду справи і викликають у нього сумніви у достовірності доказів, відповідач просить призначити по справі судову почеркознавчу та судову технічну експертизу документів.

Проведення судової експертизи відповідач просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6), а також просить покласти на нього витрати по проведенню експертизи.

В ході судового засідання представник позивача не заперечив проти задоволення клопотання відповідача, однак заявив усне клопотання про доручення проведення експертизи Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, офіс 361).

Також в ході засідання представники відповідача заявили усне клопотання про витребування у 2-ї третьої особи оригіналу договору фінансового лізингу від 25.05.2015 №15/2015-ДФЛ з метою забезпечення проведення експертизи.

Враховуючи наявність розбіжностей між примірниками договорів, наданими позивачем та відповідачем, суд погодився з доводами відповідача щодо необхідності проведення експертизи по даній справі з метою встановлення справжності вказаних у договорі реквізитів. Окрім того, судом зауважено на тому, що спірний виконавчий напис нотаріуса вчинений на підставі договору від 25.05.2015 №15/2015-ДФЛ.

Погодившись з доводами представника позивача стосовно проведення експертизи експертною установою відповідно до зони регіонального обслуговування, суд ухвалою від 21.06.2018 призначив по справі №904/738/18 комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручив Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, офіс 361). Витрати по оплаті вартості проведення експертизи судом покладено на відповідача відповідно до його клопотання про призначення експертизи, як на заінтересовану особу. На вирішення експертизи судом ухвалено поставити питання в редакції, запропонованій відповідачем.

Окрім того, судом ухвалено витребувати у 2-ї третьої особи - Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області оригінал договору фінансового лізингу від 25.05.2015 №15/2017-ДФЛ, який міститься у матеріалах виконавчого провадження ВП№55451356, та зобов'язати відповідача у 20-денний строк надати суду з метою забезпечення проведення почеркознавчої експертизи 10 документів за період з січня по червень 2015 року, на яких містяться зразки підпису в.о. директора відповідача Янишева Дениса Олександровича та печатки підприємства.

З огляду на вищенаведене, ухвалою суду від 21.06.2018 підготовче провадження по справі зупинено до отримання висновку експертизи.

06.08.2018 з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов лист №08/3473/74/2803 від 20.07.2018 із доданим до нього клопотанням судових експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, в якому зазначено, що до отримання додаткових матеріалів виконання експертизи призупинено; у разі незадоволення вказаного клопотання судових експертів протягом 45-ти календарних днів отримані раніше матеріали будуть повернуті без виконання експертизи.

Також, 06.08.2018 з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №08/3473/74/3520/2836 від 24.07.2018, в якому суду запропоновано погодити строк виконання експертизи та, з метою забезпечення оплати її вартості, направлено виставлений відповідачу рахунок №654 від 19.07.2018.

08.08.2018 від відповідача засобами електронного зв'язку до суду надішли:

- заява про поновлення провадження у справі, в якій відповідач просить призначити справу до розгляду по суті, оскільки достатні підстави для зупинення провадження у справі втрачені через незацікавленість сторін у проведенні судової експертизи з огляду на повільність та явне зволікання позивача з наданням належних та достатніх матеріалів для проведення експертизи;

- заява про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом Київської області або Київським апеляційним господарським судом (в залежності від наявності технічних можливостей для проведення відеоконференції), яку обґрунтовано наявністю складнощів зі своєчасним прибуттям в місто Дніпро з міста Києва у судове засідання.

09.08.2018 до суду надійшов лист Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за №14/426/421 від 27.07.2018 із доданим до нього клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи. У вказаному листі вдруге повідомлено, що до отримання додаткових матеріалів виконання експертизи призупинено та у разі невиконання клопотання експерта протягом 45-ти календарних днів ухвала суду буде залишена без виконання. Крім того, у листі Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз зазначено, що на даний час в Запорізькому відділенні є фахівець з правом проведення призначеного експертного дослідження рукописних написів та підписів у досліджуваних документах, але відсутнє необхідне обладнання. У зв'язку з чим суду запропоновано самостійно обрати та залучити до виконання зазначеної судової експертизи сертифіковану атестовану лабораторію, обладнану опромінювачем в УФ-променях, газовим хроматографом або (ГХ-МС) з можливістю для динамічної термодезорбції та УФ-спектрофотометром, на базі якої експертом Запорізького відділення може бути проведене зазначене дослідження, та погодити строк виконання експертизи у термін, що перевищує 90 календарних днів.

Ухвалою від 10.08.2018 суд поновив провадження у справі, відхилив клопотання про розгляд справи у колегіальному складі та закрив підготовче провадження, призначивши справу до судового розгляду по суті на 29.08.2018.

Відповідач та треті особи не забезпечили участі своїх представників у засіданні суду, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, але 22.08.2018 від відповідача на електронну поштову скриньку суду надійшла заява про перенесення слухання справи на іншу дату через зайнятість його представника у навчанні з підвищення вкаліфікації.

Розглянувши вказану заяву, суд не вбачає підстав для доцільності її задоволення, оскільки завдання підготовчого засідання були виконані та зібрані всі необхідні докази по справі, в результаті чого суд 10.08.2018 закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, про що постановив відповідну ухвалу. До того ж, у своєму клопотання відповідач не заявив жодних намірів подати інші заяви чи клопотання, що пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні, як передбачено ст. 207 ГПК України. Тож у такому разі за змістом ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Крім того, заперечень позивача щодо розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача до суду не надійшло.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2015 між Державним підприємством "Спецагролізинг" (далі - лізингодавець, відповідач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Технічна Компанія" (далі - лізингоодержувач, позивач) був укладений договір фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу (далі - предмет лізингу або майно), вказаний у додатку № 1 (специфікація предмета лізингу), а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 договору оплата лізингових платежів проводиться лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця відповідно до графіку сплати лізингових платежів, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2, далі - графік).

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) становить 60 (шістдесят) місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу (далі - акт) при умові належної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за користування предметом лізингу відповідно до умов цього договору (п.п. 2.1 договору).

За умовами п. 2.2 договору в разі дострокового розірвання цього договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю. При достроковому припиненні дії договору сторони укладають акт повернення предмету лізингу. Порядок повернення предмета лізингу при достроковому припиненні дії договору врегульований розділом 10 та іншими положеннями цього договору.

У розділі 3 договору визначені права та обов'язки сторін. До прав лізингодавця, зокрема, віднесені (п.3.1 договору): право вимагати повернення переданого в лізинг майна, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі протягом більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з дати встановленої графіком та інших витрат, сплата яких передбачена цим договором (п.п. 3.1.2); право в односторонньому порядку відмовитися від договору та вимагати повернення простроченої заборгованості та предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або у інший спосіб на розсуд лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або у повному обсязі лізинговий платіж і прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) календарних днів після дати, встановленої графіком (пп. 3.1.4) тощо.

Підпунктами 3.2.1 та 3.2.2 п. 3.2 договору передбачено, що лізингодавець зобов'язаний передати предмет лізингу у власність лізингоодержувачу після закінчення строку лізингу за умови належного виконання лізингоодержувачем всіх умов договору; за умови повного виконання лізингоодержувачем п. 4.5. цього договору передати майно за актом.

Відповідно до пп.пп. 3.4.3, 3.4.5, 3.4.11 та 3.4.13 п. 3.4 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору та відшкодовувати інші витрати лізингодавця, передбачені цим договором. Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин. Щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження предмета лізингу шляхом направлення письмового звіту до 20 числа місяця наступного за звітним кварталом. У разі дострокового розірвання цього договору та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, повернути предмет лізингу у придатному для подальшого використання стані з урахуванням нормального фізичного зносу. Сплачувати лізингові платежі згідно графіку з урахуванням п. 10.9. договору до моменту укладання акту повернення майна.

Згідно з п. 4.1 договору, з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування майном сплачує лізингодавцю згідно графіку та виставлених рахунків чергові лізингові платежі, що включають: винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно (4.1.1.); платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (4.1.2.); інші витрати лізингодавця, що передбачені цим договором. Інші платежі визначаються на підставі виставлених лізингодавцем рахунків та не включаються до графіка. У випадку, якщо лізингодавцем не було виставлено рахунки згідно п.п. 4.1.1., 4.1.2. даного договору, лізингоодержувач не звільняється від оплати платежів у розмірах та у строки, визначені графіком (4.1.3.).

За умовами п. 4.5 договору в строк до 03.07.2015 лізингоодержувач зобов'язаний сплатити авансовий платіж, що складає 58233,10 грн з урахуванням ПДВ.

Платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях), шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця, визначений договором та в інший спосіб не заборонений чинним законодавством та зазвичай прийнятий в діловому обороті (п. 4.6 договору). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу, зазначений в графіку припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день (п. 4.7 договору).

Відповідно до умов п. 4.8 договору лізингоодержувач зобов'язується здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за даним договором;

- сплата суми заборгованості лізингоодержувач перед лізингодавцем за простроченими лізинговими платежами;

- сплата поточних лізингових та інших платежів, передбачених цим договором.

У п. 4.9 договору сторони узгодили, що лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причин виникнення такої перерви. Лізингоодержувач не має права затримувати платежі за договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна (п. 4.10 договору).

За умовами п. 5.1 договору передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється у 7 (семи) денний строк з моменту виконання умови щодо оплати лізингоодержувачем авансового платежу. У разі неперерахування лізингодержувачем авансового платежу в визначені п. 4.5. договору строки, лізингодавець звільняється від обов'язку передати майно за цим договором.

Приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту, який сторони зобов'язуються підписати в день фактичної передачі майна. Акт підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін у 2 (двох) автентичних примірниках (п. п. 5.3 договору).

Підписання лізингоодержувачем акту свідчить та підтверджує, що майно передано йому у належному стані (п. 5.7 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачений обов'язок лізингоодержувача за власний рахунок здійснити обов'язкове страхування предмету лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з експлуатацією предмету лізингу, у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання майна. Проект договору страхування перед його укладенням та компанія-страховик підлягає обов'язковому письмовому погодженню з лізингодавцем.

Лізингоодержувач здійснює страхування предмета лізингу від ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням предметом лізингу. Договір страхування укладається на весь строк цього договору. Страхування здійснюється на користь лізингодавця (вигодонабувача) (п. 8.2 договору).

Згідно із п. 8.4 договору, страховий поліс (його копія) має бути переданий лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання лізингоодержувачем.

Умовами п. 10.1 договору передбачене право лізингодавця вимагати термінового повернення майна, а в разі неповернення його в добровільному порядку, повернути предмет лізингу без згоди лізингоодержувача, зокрема, у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцять) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку (п.п. 10.1.1).

У такому випадку лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про термінове повернення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є лист - вимога лізингодавця. При цьому даний договір вважається припиненим після підписання акту. Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 7 робочих днів з моменту направлення листа - вимоги лізингодавцем цінним листом, засобами поштового зв'язку, усунути порушення, оплатити всі штрафні санкції, комісії, витрати, які виникли і стали підставою для направлення вищезазначеної вимоги, а також у вказаний лізингодавцем строк та за свій рахунок повернути лізингодавцю предмет лізингу у визначене лізингодавцем місце разом з технічною і реєстраційною документацією в технічно справному та комплектному стані (п.п. 10.2, 10.3, 10.4 договору).

Відповідно до умов п. 10.7 договору лізингоодержувач повертає лізингодавцю, а лізингодавець приймає предмет лізингу на підставі акту, в якому обов'язково зазначається експертна вартість предмета лізингу на момент його повернення.

За змістом п. 10.8 договору він вважається припиненим з моменту укладання сторонами акту. До укладання сторонами акту всі положення цього договору зберігають свою силу для сторін.

У разі дострокового припинення дії, відмови від договору чи його розірванні, сторони проводять взаєморозрахунки на підставі затвердженого ними акту звірки взаєморозрахунків, складеного з урахуванням прострочень сплати лізингоодержувачем всіх передбачених договором платежів та нарахованих штрафних санкцій згідно розділу 11 цього договору (п. 10.9 договору).

За умовами п. 18.8 договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) предметом лізингу є майно загальною вартістю 1164662,00 грн, а саме:

- комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 335, 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком;

- комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 240, 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком.

У додатку № 2 до договору сторони погодили графік сплати лізингових платежів, із зазначенням строків погашення, суми до сплати, відшкодування частини вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

На виконання умов договору відповідач виставив до сплати позивачу рахунок від 23.06.2015 № 58 для оплати авансового внеску в сумі 58233,10 грн, який сплачений останнім 03.07.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 19.

Відповідачем передано, а позивачем прийнято майно: комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 335, 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком та комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 240, 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком, загальною вартістю 1164662,00 грн, - про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі майна.

30 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною (далі - 1- ша третя особа) було вчинено виконавчий напис нотаріуса серії НМО 283502, зареєстрований в реєстрі № 440, про:

- повернення лізингоодержувачем - Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Технічна Компанія" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" - Комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, зав. номер № 355, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком та Комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, зав. номер № 240, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком, загальною вартістю 1164662,00 грн з урахуванням ПДВ, що передані в користування на підставі договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015. Договір фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015 вважати розірваним в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця - Державного підприємства "Спецагролізинг".

- задоволення вимог Державного підприємства "Спецагролізинг", шляхом стягнення грошових коштів з рахунків Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія", заборгованості по відшкодуванню вартості предмета лізингу: 411571 (чотириста одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят одна) гривня 56 копійок; заборгованості по сплаті комісії: 107672 (сто сім тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 06 копійок; штрафних санкцій, нарахованих на невідшкодовану частину вартості предмету лізингу: 3% річних - 15 538 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень) 00 копійок; пені: 180781 (сто вісімдесят тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 29 копійок; інфляційного збільшення боргу у розмірі 78503 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот три) гривні 57 копійок; штрафних санкцій, нарахованих на комісійну винагороду лізингодавця: 3% річних - 2989 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок; пені: 33581 (тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят одна) гривня 33 копійки; інфляційного збільшення боргу: 12336 (дванадцять тисяч триста тридцять шість) гривень 26 копійок. Період за який здійснюється стягнення: 1 рік 11 місяців, а саме: з 30 липня 2015 року по 30 червня 2017 року.

На підставі вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса представником відповідача була подана заява про відкриття виконавчого провадження до Солонянского районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - 2-га третя особа), відповідно до якої 28.12.2017 державним виконавцем Солонянського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Гуленко Світланою Олександрівною була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 55451356.

Ознайомившись 22.01.2018 з матеріалами виконавчого провадження та не погодившись з такими обставинами, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором лізингу, до якого за змістом ч. 2 ст. 806 ЦК України слід застосовувати загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 1 ст. 806 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт наявності передачі майна позивачу за договором лізингу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Як слідує з матеріалів справи, звернення відповідача до нотаріуса за вчиненням ним спірного виконавчого напису слугувала заборгованість позивача зі сплати лізингових платежів.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-XII (далі - ЗУ "Про нотаріат"), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 ЗУ "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 ЗУ "Про нотаріат" та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 ЗУ "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 ЗУ "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п. 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пп. 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп. 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, пп.пп. 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУ "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому ст. 50 ЗУ "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналізуючи вищевикладені норми, суд дійшов висновку про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. А відтак вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 ЗУ "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання надає підстави суду вважати, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 ЗУ "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить протилежного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Разом з тим, слід зауважити, що суд при вирішенні цього спору не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для вірного застосування положень ст.ст. 87, 88 ЗУ "Про нотаріат" у такому спорі суд перевіряє доводи боржника в повному обсязі й установлює та зазначає чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Отже, як зазначалося вище у цьому рішенні, у відповідності до нотаріального напису період, за який здійснюється стягнення: з 30 липня 2015 року по 30 червня 2017 року, - тобто складає 1 рік 11 місяців, що протирічить приписам ч. 1 ст. 88 ЗУ "Про нотаріат", оскільки виходить за межі річного строку.

Також, матеріали справи містять докази часткової сплати позивачем лізингових платежів відповідачу протягом 2017 року на загальну суму 430000,00 грн (платіжні доручення: № 67 від 15.07.2017, №78 від 19.08.2017, №119 від 01.11.2017), тим самим виключаючи існування саме безспірної заборгованості, оскільки на час звернення відповідача до виконавчої служби з виконавчим написом нотаріуса ним не було враховано зазначені платежі.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

Тож, враховуючи викладене, доводи відповідача щодо правомірності виконавчого напису не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та спростовується позивачем повністю, оскільки наразі неможливо встановити між сторонами наявність безспірної заборгованості, яка б визнавалася ними обома.

Крім того, відповідач у якості доказу повідомлення позивача про розірвання договору лізингу та про забов'язання останнього повернути майно посилається на вимогу № 145 від 21.02.2017, надіслану на адресу позивача 21.02.2017. Проте, слід зауважити, що вимога за № 145 додана відповідачем до матеріалів справи відрізняється від вимоги, що була отримана позивачем, оскільки остання за тим же № 145 датована 20.02.2016. Разом з тим, суд не може прийняти вимогу № 145 за належний та допустимий доказ обізнаності позивача щодо розірвання договору та повернення предмету лізингу, оскільки жодна з вказаних вище вимог ані за № 145 від 21.02.2017, ані за № 145 від 20.02.2016 не містить таких відомостей. За змістом наявних у справі вимог (як від 21.02.2017, так і від 20.02.2016) відповідач вимагав від позивача сплату заборгованості та штрафних санкцій, а мова про розірвання договору та про повернення предмету лізингу взагалі не йдеться.

Отже, суд приходить до висновку, що фактично відповідач не вчинив відмови від вказаного договору і не набув права звертатись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису; нотаріус, в свою чергу, вчинив оскаржуваний виконавчий напис без одержання необхідних для цього документів, визначених п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, не переконавшись у відправленні позивачу рахунку і письмового повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу; оскаржуваний виконавчий напис не містить всіх необхідних реквізитів і складений з порушенням вимог законодавства.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 1762,00 грн та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 881,00 грн покладаються на відповідача як на сторону, з вини якої виник спір.

Стосовно судових витрат по сплаті професійної правничої допомоги у сумі 20000,00 грн суд зазначає наступне.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом з тим, ч. 4 ст. 60 ГПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Матеріалами справи підтверджено наявність договору "про надання правової допомоги" від 24.01.2018, а також ордеру серії ДП № 1506/000020 від 24.01.2018 на надання правової допомоги Приватному сільськогосподарському підприємству "Агро-Технічна Компанія" у господарському суді Дніпропетровської області адвокатом Омеляном Олександром Олександровичем.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 цієї статті Кодексу визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як свідчать матеріали справи, гонорар адвоката за цією позовною заявою складає 20000,00 грн, з яких: аванс у сумі 6000,00 грн (за змістом п. 5.2 та п. 5.3 договором "про надання правової допомоги"), підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у сумі 5500,00 грн та представництво інтересів клієнта у суді - 14500,00 грн (за змістом п. 1 та п. 2 попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат).

Однак, на підтвердження понесення вищезазначених витрат позивачем додано до справи лише квитанцію від 12.02.2018 про сплату 6000,00 грн авансового платежу за договором "про надання правової допомоги". Жодних інших доказів щодо сплати позивачем решти гонорару адвоката матеріали справи не містять.

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача на адвокатські послуги є обґрунтованими та підлягають до стягнення з відповідача в частині суми 6000,00 грн; в решті витрат на професійну правову допомогу слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. від 30.06.2017 за реєстраційним № 440, про:

- повернення Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Технічна Компанія" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, зав. номер № 355, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком та комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, зав. номер № 240, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком, загальною вартістю 1164662,00 грн з урахуванням ПДВ, що передані в користування на підставі договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015. Договір фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015 вважати розірваним в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця - Державного підприємства "Спецагролізинг";

- задоволення вимог Державного підприємства "Спецагролізинг", шляхом стягнення грошових коштів з рахунків Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія", заборгованості по відшкодуванню вартості предмета лізингу: 411571 (чотириста одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят одна) гривня 56 копійок; заборгованості по сплаті комісії: 107672 (сто сім тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 06 копійок; штрафних санкцій, нарахованих на невідшкодовану частину вартості предмету лізингу: 3% річних - 15 538 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень) 00 копійок; пені: 180781 (сто вісімдесят тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 29 копійок; інфляційного збільшення боргу у розмірі 78503 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот три) гривні 57 копійок; штрафних санкцій, нарахованих на комісійну винагороду лізингодавця: 3% річних - 2989 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок; пені: 33581 (тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят одна) гривня 33 копійки; інфляційного збільшення боргу: 12336 (дванадцять тисяч триста тридцять шість) гривень 26 копійок - таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Державного підприємства "Спецагролізинг" (м. Київ, вул. Антоновича, 11; ідентифікаційний код 37118591) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-технічна компанія" (Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Промінь, вул. Артюха, 26; ідентифікаційний код 14305909) витрати по сплаті судового збору у сумі 2643,00 грн та витрати по сплаті професійної правничої допомоги у сумі 6000,00 грн, видати наказ стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 29.08.2018.

Суддя В.Д. Воронько