Постанова № 76123545, 09.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5587/18

Номер справи місцевого суду: 511/1001/18

Головуючий у першій інстанції Іванова О. В.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

від відповідача Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області - не з'явились,

від відповідача Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області - не з'явились,

переглянувши справу №511/1001/18 за позовом ОСОБА_2 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 травня 2018 року у складі судді Іванової О.В., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2, звернувшись 7 травня 2018 року до суду з вищеназваним позовом, просила зобов'язати Роздільнянську районну адміністрацію Одеської області виділити їй в натурі (на місцевості) земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) площею 11,6 умовних кадастрових гектарів із земель резервного фонду, розташованої на території Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту), яка належить їй згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 виданого на підставі розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 31 травня 1996 року №262-р зі змінами, внесеними розпорядженням Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 17 грудня 2014 року №695/А-2014, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №222 (а.с.2-7).

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України (не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства) (а.с.30).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

ОСОБА_2 звернулась в порядку цивільного судочинства до суду з вимогами про зобов'язання виділення їй в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) площею 11,6 умовних кадастрових гектарів із земель резервного фонду, розташованої на території Виноградарської сільської ради (за межами населеного пункту), яка належить їй згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 виданого на підставі розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 31 травня 1996 року №262-р зі змінами, внесеними розпорядженням від 17 грудня 2014 року №695/А-2014, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №222.

Згідно роз'яснень пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів; відповідачами в таких справах є районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Відповідно до пунктів 6,7,21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами та доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2).

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324, главою 30 ЦК України земля та земельні ділянки є суб'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2,5ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо надання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК України та інші).

Якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи положення статті 2 ЦПК України та статті 2 КАС України, не є публічно-правовими і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в яком управлінські дії суб'єкта власних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи; у такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя виходив з того, що має місце спір про зобов'язання виділити земельну ділянку, у якому орган державної влади реалізує свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, а отже дане підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Даний висновок є помилковим, так як в даному випадку мова йде про набуте ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) розміром 11,6 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності КСП «Дружба», розташовану на території Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, де право спадкодавця посвідчувалось сертифікатом, виданим в установленому законом порядку. Вимоги ОСОБА_2 полягають у виділенні належної їй в порядку спадкування земельної частки (паю) в натурі, а не про виділення земельної ділянки рішенням органу державної влади реалізацією своїх контрольних функцій у сфері управлінської діяльності.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження постановлено за відсутності передбачених пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України процесуальних підстав, відтак, ухвала підлягає скасуванню, справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання відкриття провадження у справі тощо).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, ст.ст.379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 травня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про зобов'язання вчинити дії - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 29 серпня 2018 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Г.Я.Колесніков