Ухвала суду № 76122152, 22.08.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8590/17

У Х В А Л А

22 серпня 2018 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді: Смолій Л.Д.

при секретарі: Хлуд І.П.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 про визнання недійсним будівельного паспорту,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 про визнання недійсним будівельного паспорту.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття провадження в справі, оскільки на її думку позовні вимоги ОСОБА_5 повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача ОСОБА_5 ОСОБА_1 та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 ОСОБА_4 у судовому засіданні відносно закриття провадження у справі заперечували.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб які були присутні у судовому засіданні, суд приходить до наступного висновку.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Головне завдання адміністративної юстиції - утвердження верховенства права над адміністративним свавіллям, захист прав і законних інтересів громадян від неправомірних дій і рішень органів виконавчої влади і, врешті-решт, забезпечення законності у сфері публічного управління.

Публічно-правові відносини можна визначити як врегульовані правом суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення державою, її органами та посадовими особами, іншими суб'єктами владних повноважень. Публічне право є певним чином функціонально-структурною підсистемою права, яка виражає державні, міждержавні і суспільні відносини. До предмета правового регулювання публічним правом належать такі об'єкти: побудова і функціонування держави та її інститутів; інститути громадянського суспільства; механізм і рівні самоврядування; засади правової системи, правотворчості і правозастосування; принципи, норми та інститути міждержавних відносин і міжнародних організацій.

Як зазначено у п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 475, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12 липня 2011 року N 9-рп/2011 476 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно - правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.

Проте, слід зазначити, що специфіку публічно - правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить визнати недійсним будівельний паспорт від від 04.02.2014 року № 01-П/14 забудови земельної ділянки, яка знаходиться на АДРЕСА_1, що виданий ОСОБА_7

Позивач звернувся до суду із позовом про скасування будівельного паспорта, вказуючи, що триквартирний житловий будинок на вулиці Островського, 24 в м.Рівне є, на його думку, багатоквартним, тому видачею будівельного паспорта ОСОБА_7 без його згоди, як власника квартири № 3 цього ж будинку та без його згоди як співвласника земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, є порушенням його прав як власника.

Відтак позивач не є учасником правовідносин із Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради як суб»єктом владних повноважень.

Крім того, характеризуючи ненормативні правові акти, Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа N 1-9/2009) їх визначив як такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

На неможливість забезпечення реального захисту прав оскарженням актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію та на підставі яких виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вказував Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11.11.2014 року (справа №21-405а14).

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржуваний будівельний паспорт як ненормативний акт індивідуальної дії, дозволив будівництво на момент його видачі, водночас подальше оспорювання правомірності такого будівництва фізичною особою на підставі будівельного паспорта на спірний об'єкт (земельну ділянку) має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право.

У справі, що розглядається, оскаржуються рішення, стосовно яких існує спір про право цивільне, цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 року у справі №815/6165/14.

Також до висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів дійшла і ОСОБА_8 Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17, а тому суд не вбачає правових підстав відступати від неї.

В цій постанові Верховний Суд вказав, що у позовній заяві позивач посилається на порушення своїх цивільних прав як користувача земельної ділянки та співвласника будинку, що, на думку позивача, порушило його право власника. Отже, змістом позовних вимог у цій справі є захист права власності або речового права. Захист прав власника, у тому числі від порушень, не пов'язаних з позбавленням права володіння, передбачений главою 29 Цивільного кодексу України. Такі ж можливості щодо захисту своїх майнових прав має особа, що володіє речовими правами на чуже майно, відповідно до статті 396 цього Кодексу. Позивач не вступав з Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради в адміністративні правовідносини, а порушення своїх прав мотивує не безпосередньо діями суб'єкта владних повноважень в адміністративних відносинах щодо нього, а діями відповідача фізичної особи, що виразилися в порушенні, на думку позивача, його прав.

Отже, оскарження відповідних актів і дій відповідача у цьому випадку не має на меті захисту прав позивача як учасника адміністративних правовідносин, а є зверненням щодо захисту його речових прав.

Враховуючи вказану правову позицію Верховного суду, вирішуючи даний спір суд також вважає, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства вимоги ОСОБА_5 про визнання недійсним будівельного паспорту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, суд вважає, що провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 про визнання недійсним будівельного паспорту - повинно бути закрито.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 про визнання недійсним будівельного паспорту – закрити.

Роз»яснити позивачеві, що даний спір може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя -