Постанова № 76118988, 29.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/818/18 Головуючий у І інстанції Зінкін В. І.Провадження № 22-ц/780/3658/18 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 19 29.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» на ухвалу Таращанського районного суду Київської області в складі судді Зінкіна В.І., постановлену у м. Тараща 26 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, просив визнати незаконним акт приймання-передачі майна, на підставі якого СТОВ «Плосківське» були передані об'єкти спірного нерухомого майна, визнати недійсними договори купівлі-продажу майна від 12 вересня 2016 року, покупцями за якими є ТОВ з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір».

Посилався на те, що рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року задоволено позов громадян-власників майнових паїв колишнього КПСП «Жовтень» до СТОВ «Плосківське» про визнання недійсним рішення зборів власників розпайованого майна реорганізованого КПСП «Жовтень». Визнано недійсним рішення зборів власників та визнано незаконним виділ майна в натурі з пайового фонду колишнього КПСП «Жовтень» у власність СТОВ «Плосківське» на підставі рішення даних загальних зборів. Використовуючи незаконне рішення загальних зборів, СТОВ «Плосківське» підписало із самим же собою документ, названий актом приймання-передачі майна, який подало нотаріусу разом із незаконним рішенням загальних зборів з метою реєстрації за СТОВ «Плосківське» права власності на спірне нерухоме майно, яке було за ним зареєстровано 03 вересня 2016 року.

Виходячи із вищевикладеного, мають бути визнані недійсними і договори купівлі-продажу, укладені в подальшому СТОВ «Плосківське» як продавцем, за якими об'єкти нерухомого майна були відчужені ним на користь ТОВ з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір».

Також ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову по справі у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомого майна № 1017273432244, 1017204932244, 1017130132244, 1017009032244, посилаючись на те, що подальше можливе відчуження спірного майна є не тільки незаконним, але і може суттєво перешкодити виконанню рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Вказував, що подальший цивільний оборот істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду, тому для захисту прав та інтересів позивача є підстави застосувати заборону вчинення реєстраційних дій на спірні об'єкти нерухомого майна як вид забезпечення позову.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 26 червня 2018 року заяву задоволено, забезпечено позов ОСОБА_2 шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомого майна: нежитлова будівля «Контора колгоспу», Київська область, Таращанський район, с. Плоске, вул. Садова (Жовтнева) 17, реєстраційний номер 1017273432244, нежитлові будівлі та споруди «Комора» Київська область, Таращанський район, с. Плоске, вул. Садова (Жовтнева) 30, реєстраційний номер 1017204932244, нежитлові будівлі та споруди «Механізований двір», Київська область, Таращанський район, с. Плоске, вул. Садова (Жовтнева) 31, реєстраційний номер 1017130132244, нежитлові будівлі та споруди «Ферма», Київська область, Таращанський район, с. Плоске, вул. Садова (Жовтнева) 32, реєстраційний номер 1017009032244, до набрання рішенням суду законної сили.

Відповідачі ТОВ з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просили скасувати ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 26 червня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції повинен був повернути заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову з огляду на невідповідність такої заяви вимогам ст. 151 ЦПК України, зокрема, у такій заяві були відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Суд першої інстанції в ухвалі не зазначив ні підстав для обрання виду забезпечення позову та не вирішив питання зустрічного забезпечення, що є грубим порушенням норм процесуального права.

Суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема не пересвідчився, що позивач ніколи не був власником майна, яке наразі перебуває у власності відповідачів; а у випадку задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі право власності на об'єкти нерухомого майна перейде до СТОВ «Плосківське» як попереднього власника майна, що жодним чином не впливає на права і обов'язки самого позивача.

Вказував, що щоденне перебування зазначених об'єктів нерухомого майна під забороною не дає можливості використовувати їх за цільовим призначенням, внаслідок чого відповідачі щоденно зазнаватимуть суттєвих збитків; застосований захід забезпечення позову обмежує можливості відповідачів щодо вільного здійснення господарської діяльності, внаслідок чого останні зазнають збитки, відшкодування яких судом першої інстанції не забезпечено.

Відзивів на апеляційну скаргу, поданих у встановленому законом порядку, не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до статей 149, 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Даним вимогам закону заява ОСОБА_2 про забезпечення позову відповідає.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності пропозицій позивача щодо зустрічного забезпечення та невирішення судом першої інстанції питання зустрічного забезпечення, апеляційний суд враховує наступне.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 зазначив, що обраний вид забезпечення позову не може причинити жодних збитків в господарській або іншій діяльності відповідачів, а тому відповідно до ст. 154 ЦПК України відсутні правові підстави для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення (а. с. 4, зворот).

Згідно ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Таким чином, виходячи із аналізу наведених вимог закону, застосування зустрічного забезпечення покладається на розсуд суду і є обов'язковим лише із підстав, зазначених в ч. 3 ст. 154 ЦПК України, наявність яких в даному випадку матеріалами справи не підтверджується, а тому суд першої інстанції правомірно не застосував зустрічне забезпечення.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Звертаючись до суду із даним позовом в червні 2018 року, ОСОБА_2 посилався на те, що рішенням Рокитнянського районного суду від 25 жовтня 2017 року задоволено позов громадян-власників майнових паїв колишнього КПСП «Жовтень» до СТОВ «Плосківське» про визнання недійсним рішення зборів власників розпайованого майна реорганізованого КПСП «Жовтень». Визнано недійсним рішення зборів власників розпайованого майна від 19 березня 2016 року та від 09 квітня 2016 року, визнано недійсним виділ майна в натурі з пайового фонду колишнього КПСП «Жовтень» у власність СТОВ «Плосківське» на підставі рішення загальних зборів від 09 квітня 2016 року.

В матеріалах справи на а. с. 13 - 20 міститься вказане рішення Рокитнянського районного суду від 25 жовтня 2017 року та постанова Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року, яким апеляційну скаргу СТОВ «Плосківське» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що при проведенні зборів співвласників майнових сертифікатів від 19 березня 2016 року та від 09 квітня 2016 року було порушено норми діючого законодавства, прийняті рішення порушили права та інтереси власників майнових сертифікатів, які не були належним чином повідомлені про день, час та місце їх проведення, у зв'язку з чим не прийняли участі у зборах та голосуванні, не врахована їх думка по розглянутим питанням та при виділі майна в натурі СТОВ «Плосківське».

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03 вересня 2016 року за СТОВ «Плосківське» зареєстроване право власності на:

нежитлові будівлі та споруди «Ферма» за адресою Київська область, Таращанське район, с. Плоске вул. Садова (Жовтнева) 32, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1017009032244, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, виданого 11 квітня 2016 року СТОВ «Плосківське», свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: 139 шт., виданий 25 березня 2016 року Плосківською сільською радою Таращанського району Київської області;

нежитлову будівлю «Контора колгоспу» за адресою Київська область, Таращанське район, с. Плоске вул. Садова (Жовтнева) 17, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1017273432244, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, виданого 11 квітня 2016 року СТОВ «Плосківське», свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: 19 шт., виданий 25 березня 2016 року Плосківською сільською радою Таращанського району Київської області;

нежитлові будівлі та споруди «Комора» за адресою Київська область, Таращанське район, с. Плоске вул. Садова (Жовтнева) 30, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1017204932244, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, виданого 11 квітня 2016 року СТОВ «Плосківське», свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: 7 шт., виданий 26 березня 2016 року Плосківською сільською радою Таращанського району Київської області;

нежитлові будівлі та споруди «Механізований двір» за адресою Київська область, Таращанське район, с. Плоске вул. Садова (Жовтнева) 31, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1017130132244, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, виданого 11 квітня 2016 року СТОВ «Плосківське», свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: 24 шт., виданий 25 березня 2016 року Плосківською сільською радою Таращанського району Київської області.

12 вересня 2016 року вищезазначене нерухоме майно було відчужене за договорами купівлі-продажу, укладеними СТОВ «Плосківське» із ТОВ з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» та зареєстроване право власності за даними особами (а. с. 25 - 37).

Плосківською сільською радою Таращанського району Київської області надано списки № 02-31-100 та № 02-31-101 від 28 лютого 2017 року, у яких ОСОБА_2 є співвласником майнових паїв реорганізованого КПСП «Жовтень» під порядковим № 155 (а. с. 37 - 47).

06 липня 2018 року відкрито провадження у даній справі (а. с. 50).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, в разі задоволення позову ОСОБА_2 про визнання незаконним акту приймання-передачі майна, на підставі якого СТОВ «Плосківське» передані спірні об'єкти нерухомого майна, державна реєстрація права власності за СТОВ «Плосківське» підлягає скасуванню, як і договори купівлі-продажу від 12 вересня 2016 року як такі, що укладені з порушенням вимог закону.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Оскільки нерухоме майно у вигляді спірних будівель як об'єкти цивільних прав не вилучене та не обмежене в обороті, ризик відчуження спірного майна за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним, а отже є ризик, що відповідачі ТОВ з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» у даному випадку як власники спірних будівель зможуть їх відчужити, а отже позивач буде змушений звертатися із новими позовами про скасування правочинів та реєстрацію права власності.

З огляду на викладене ґрунтуються на законі та відповідають матеріалам справи висновки суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог.

Судом також надано оцінку відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

ОСОБА_2 є власником майнового паю КПСП «Жовтень» с. Плоске Таращанського району на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії КИ-ХХІІ № 2107559 від 06 серпня 2002 року (а. с. 13).

Згідно Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 117, майновий пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Таким чином, ОСОБА_2 може претендувати на частку майна КПСП «Жовтень», переданого за актом приймання-передачі відповідачу СТОВ «Плосківське», яке в подальшому було відчужене ТОВ з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір».

Виходячи із вищевикладеного, апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що позивач ніколи не був власником майна, яке наразі перебуває у власності відповідачів, і що у випадку задоволення позову в повному обсязі право власності перейде до СТОВ «Плосківське», що жодним чином не впливає на права й обов'язки самого позивача.

Апеляційний суд враховує, що до вирішення питання про скасування реєстрації права власності за відповідачами ОСОБА_2 позбавлений можливості набути право власності на майно, яке відповідає його майновому паю.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про обмеження відповідачів щодо вільного здійснення господарської діяльності, намір здійснення реконструкції будівель і подальше внесення змін про технічні характеристики об'єкта реконструкції до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також неможливість використовувати об'єкти нерухомого майна за цільовим призначенням, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 58 розділу «Державна реєстрація прав та документи, необхідні для такої реєстрації» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об'єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об'єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У разі коли зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна відбулися у зв'язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Отже, реєстрація змін технічних характеристик відбувається за бажанням заявника і не є обов'язковою, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Апеляційний суд враховує, що майно знаходиться в користуванні та володінні відповідачів, а отже вони не позбавлені можливості використовувати його в своїй господарській діяльності, оскільки тимчасово обмежено лише право розпорядження шляхом заборони вчинення реєстраційних дій. Разом із тим, доводи апеляційної скарги щодо об'єктивного наміру проведення реконструкції спірного майна є нічим не підтвердженими.

Крім того, відповідачі не позбавлені можливості звернутися до суду із заявами про заміну одного заходу забезпечення позову іншим відповідно до ст. 156 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ропа Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» залишити без задоволення.

Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 29 серпня 2018 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.