Постанова № 76118979, 28.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/1431/17 Головуючий у І інстанції Макаренко Л. А.Провадження № 22-ц/780/2717/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 26 28.08.2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року м. Київ

справа № 364/1431/17

провадження № 22ц/780/2717/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В. (суддя-доповідач), Сліпченка О.І., Приходька К.П.

сторони :

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач - ОСОБА_4

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Литвиненко Олени Леонідівни на заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 року у складі судді Макаренко Л.А., повний текст складений 04.05.2018 року,

встановив:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України: пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У грудні 2017 року позивач ПАТ «КБ ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що відповідачка звернулась до банку 06.06.2011 року з заявою № б/н відповідно до якої отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписавши зазначену заяву ОСОБА_4 підтвердила свою згоду з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», що в свою чергу складає договір про надання банківських послуг.

Далі Банк, посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов договору, станом на 30.11.2017 року у неї виникла заборгованість у сумі 54576,08 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 3565,93 грн., з заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 44335,10 грн., заборгованості за пенею та комісією у сумі 3600 грн., нарахованої пені та нарахованого штрафу: 500,00 грн. штраф (фіксована складова), 2575,05 грн. штраф (процентна складова), тому Банк просив стягнути з відповідачки ОСОБА_4 заборгованість у загальному розмірі - 54576,08 грн. та судові витрати у сумі 1600 грн.

Відповідачка до суду першої інстанції не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, копію позову також отримала 19.01.2018 р., відзиву із запереченнями на цей позов суду не подавала, клопотань про відкладення судових засідань також не подавала.

Заочним рішенням Володарського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням ПАТ «КБ ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким вимоги банку задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Крім того, Банк зазначив, що суд неповно дослідив письмові докази надані позивачем та не дав їм належної оцінки.

Зокрема, Банк у скарзі зазначив, що анкета-заява від 06.06.2011 року яка міститься в матеріалах справи має ознаки кредитного договору, містить відповідні умови, які підписали обидві сторони, при укладанні договору відповідач був ідентифікований.

Відповідач після отримання картки та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Рух коштів по рахунку картки почався з 07.06.2011 року, кредитний ліміт в подальшому було збільшено до 4200 грн., останнє внесення платежу на погашення кредиту відбулося 20.12.2014 року.

Підписання ОСОБА_4 зазначеної анкети-заяви від 06.06.2011 року, активація нею картки, користування картковим рахунком та часткове погашення заборгованості свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток. Отримання кредиту не оспорено відповідачем.

Крім того, Банк у скарзі зазначив, що підписуючи анкету-заяву, відповідачка підтвердила з поміж іншого, що в подальшому зобов'язується самостійно знайомитись зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на офіційному сайті Банку.

При цьому 06.06.2011 року відповідачці було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» НОМЕР_2, на підтвердження отримання картки відповідачкою до скарги додано відповідне фото клієнта.

В подальшому 30.07.2012 року картка відповідачки була перевипущена та ОСОБА_4 отримала нову картку НОМЕР_3, тому Банк зазначив що підписання нової анкети не було потрібно.

Далі Банк зазначив, що 31.07.2014 р., 31.08.2014р., 30.04.2015р. та в інші дати Банк повідомив позичальника ОСОБА_4 про збільшення відсоткової ставки, про що є відомості у виписці по рахунку, доданої до скарги, шляхом завчасного направлення смс повідомлень на номер клієнта, зазначений у анкеті-заяві. Після підвищення відповідачка частково здійснювала погашення заборгованості, тобто своїми діями підтвердила згоду із такими умовами кредитування.

Таким чином, Банк посилаючись на те, що відповідачка не заперечувала проти позову, не оспорювала ні факт укладення договору, ні факт користування кредитними коштами, ні розмір обчисленої Банком заборгованості, вважає що суд дійшов передчасного висновку щодо недоведеності позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_4 відповідно до зворотного повідомлення отримала копію апеляційної скарги разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження по справі, однак не скористалась наданим їй правом направити до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 54576,08 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2011 року відповідачка ОСОБА_4 звернулась до ПАТ «КБ «Приватбанк» і підписала анкету-заяву, на підставі якої банк надав відповідачці грошові кошти у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7).

Також з матеріалів справи вбачається, що разом з анкетою-заявою позичальник ОСОБА_4 06.06.2011 року підписала довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, в якій зазначено, базова відсоткова ставка за користування кредитом (3%), розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а.с.8).

Відповідачка ОСОБА_4 користувалась кредитними коштами та здійснювала погашення кредиту, що стверджується наданими банком доказами (а.с.4-6).

Крім того, банком надано розрахунок заборгованості за кредитом станом на 30.11.2017 року, з якого вбачається, що у відповідачки утворилася заборгованість за кредитом - 3565,93 грн., по процентам за користування кредитом - 44335,10 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3600 грн., штраф - 500,00 грн. (фіксована складова), штраф - 2575,05 грн. (процентна складова), при цьому останнє внесення платежу на погашення кредиту відбулося 20.12.2014 року. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами та не спростовані відповідачкою ОСОБА_4

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки недоведеністю належними та допустимими доказами, тих обставин, на які посилається Банк у позові, зокрема ненадання Позивачем суду оригіналу анкети-заяви на ім'я Відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, відсутність підпису Відповідача на довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Универсальная, 30 дней льготного периода», а також суперечність даних щодо розміру наданого Відповідачеві кредиту (за змістом позовної заяви надано 300 грн., а заявляється до стягнення 3 565,93 грн.), який також не підтверджений доданими до позову доказами.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки на думку судової колегії суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.89,263-264 ЦПК України, не звернув уваги на фактичні дані, які мають значення для вирішення справи.

Зокрема, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_4, отримавши позовну заяву та апеляційну скаргу, не оспорювала факт укладання кредитного договору і факт користування нею кредитними коштами у розмірі зазначеному в позові Банком та їх погашення.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, про те, що всі дії ОСОБА_4 для отримання банківських послуг, свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток.

Згідно п. 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг строки і порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) по кредитним картам з встановленим Мінімальним обов'язковим платежем, а також овердрафта, що виник по таким картам, наведений в Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування, яка є невід'ємною частиною Договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами та частину заборгованості за кредитом.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, в якій зазначено, базова відсоткова ставка за користування кредитом (3%), розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні.

Крім того, доводи апелянта підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_4, роздруківкою про підтвердження того, що банк повідомляв належним чином відповідачку про зміну ставки за використання кредитних коштів, з випискою про рух коштів по карті у період з 01.01.1999 по 14.05.2018 року., які додані до апеляційної скарги позивача (а.с.97-111).

Таким чином, активація картки, користування картковим рахунком, часткове погашення заборгованості та не оспорювання відповідачкою її розміру, свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток.

Частинами першою та другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до поданої відповідачкою ОСОБА_4 анкети-заяви від 06 червня 2011 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» надав відповідачці грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_2 «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, у розмірі 300 грн.

Отримання картки відповідачем підтверджується фотографуванням клієнта з карткою згідно п. 1.1.7.40 Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 97,98)

30.07.2012 року картка відповідачки була пере випущена та ОСОБА_4 отримала нову картку НОМЕР_3 з терміном дії до січня 2016 року. При цьому вся сума заборгованості за кредитним лімітом відображена та враховується в тому числі і на перевипущеній картці.

Зазначені обставини не спростовані відповідачкою.

Отже, між сторонами виникли права і обов'язки, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено існування між сторонами кредитних правовідносин, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, існування заборгованості, що нарахований відповідно до умов існуючого договору, отже рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково, з наступних підстав.

Поскільки кредитний ліміт надавався за умови кінцевого терміну повернення, що відповідає строку дії картки, яка діяла до січня 2016 року, тому судова колегія вважає що вимоги Банку підлягають задоволенню частково, в межах строку дії картки до 31.12.2015 року, тобто згідно розрахунку наданого Банком, підлягають стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 3454,56 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 5448,91 грн., комісія у розмірі 1300 грн., штраф у розмірі 500 грн. - фіксована частина та 2575,05 грн. - процентна складова (а.с.5-6).

Інші суми нараховані Банком за умовами договору, проте розраховані після спливу строку дії картки, на думку судової колегії задоволенню не підлягають оскільки відповідачка картку вже не могла використовувати, таким чином, настав строк для повернення кредитних коштів, тому в даному випадку в разі прострочення виконання грошового зобов'язання, повинні застосовуватися положення ст. 625 ЦК України щодо стягнення з боржника інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Однак, з такими позовними вимогами Банк не звертався.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати пропорційно 24,3 % розміру задоволених вимог в загальній сумі 13278,52 грн.

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 7, 374, 376, 381 ЦПК України, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,

постановив :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1)

на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Київ вул.Грушевського 1-д, рахунок 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 13278 гривень 52 коп., з яких: 3454,56 грн. - заборгованість за кредитом, 5448 грн. 91 коп. - відсотки за користування кредитом, 1300 грн. - комісія, штраф у розмірі 500 грн. - фіксована частина, 2575 грн. 05 коп. - процентна складова та стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 972 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий : І.В. Іванова

Судді :

Сліпченко О.І.

Приходько К.П.