Вирок № 76117604, 29.08.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6317/18

Провадження №1-кп/461/509/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.08.2018 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участю:

прокурора Квасниці В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140050002888 від 19.06.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, неодруженого, дітей на утриманні не має, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.186, ч.2 ст.15 – ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

18.06.2018 року, приблизно о 20:30 год., обвинувачений ОСОБА_6, перебуваючи на пл. Галицькій у м.Львові на пішохідному переході, що навпроти пам’ятника «ОСОБА_7 Галицькому», діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом ривка, відкрито викрав в ОСОБА_4 золотий ланцюжок, вагою 8 г, вартістю 10000,00 грн., чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

Крім цього, 05.07.2018 року, приблизно о 21:15 год., обвинувачений ОСОБА_6, перебуваючи на пл. Соборній у м. Львові поблизу зупинки громадського транспорту, що навпроти будинку №10, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом ривка намагався відкрито викрасти у ОСОБА_5 золотий ланцюжок, вартістю 7000,00 грн., із золотим хрестиком, вартістю 2000,00 грн. та срібним перснем, вартістю 300,00 грн. Однак, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, такий не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був затриманий потерпілим.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе не визнав. Зазначив, що інкриміновані йому кримінальні правопорушення він не вчиняв.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, винуватість ОСОБА_2 у визначеному судом у цьому вироку обсязі повністю підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів. Зокрема:

-показаннями допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4, який суду пояснив, що 18.06.2018 року разом з дівчиною йшли в ТЦ «Антошка». Вийшовши з магазину рухались в напрямку пам’ятника «ОСОБА_7 Галицькому». Йшовши у вказаному напрямку, розмовляли між собою. Перейшовши пішохідний перехід відчув як зненацька напав на нього молодий хлопець, схожий на обвинуваченого у даному кримінальному провадженні. Зазначив, що чітко пам’ятає, що ця особа була нижча ростом від потерпілого, з темним волоссям, одягнений у полосату футболку та шорти. Напавши на потерпілого, описана особа зірвала ланцюжок з його шиї, вагою 8 г, вартістю 10000,00 грн.;

-показами допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5, який суду пояснив, що 05.07.2018 року йшов з центру на трамвайну зупинку. Дочекавшись трамваю, зайшов у перші двері біля водія, після чого відчув, що йому вдягають футболку на голову та з шиї зривають ланцюжок. Стверджує, що чітко бачив, що це обвинувачений ОСОБА_6 У цей час, потерпілий ОСОБА_5 зловив обвинуваченого за руку, після чого останній почав тікати. Потерпілий почав наздоганяти обвинуваченого, наздогнавши побачив, як обвинувачений викинув на землю його ланцюжок, на якому знаходилися золотий хрестик та срібний перстень. Після того, як ОСОБА_5 наздогнав обвинуваченого ОСОБА_2 втримував його, щоб той не втік. Відразу зійшлися сторонні люди, а старший чоловік допоміг тримати обвинуваченого допоки потерпілий викликав поліцію;

-даними, які містяться у протоколі огляду предмета від 07.07.2018 року, згідно якого проведено огляд предмета, а саме CD-R диску, на якому знаходиться 1 відеозапис, на котрому зображено на 00 хв. 12 сек. як ОСОБА_6, будучи одягнутим у чорну футболку з білими полосами та чорні шорти, на пл. Галицькій у м.Львові, біля пам’ятника ім. Короля Данила Галицького, перейшовши дорогу по пішохідному переходу, підійшов ззаду до потерпілого ОСОБА_8 та рукою зірвав з шиї потерпілого ОСОБА_8 ланцюжок, після чого розвертається та починає бігти по дорожній ділянці у напрямку вул. ОСОБА_9;

-даними оглянутого у судовому засіданні CD-R диску, на якому знаходиться 1 відеозапис, на якому зображено на 00 хв. 12 сек. як ОСОБА_6, будучи одягнутим у чорну футболку з білими полосами та чорні шорти, на пл. Галицькій у м.Львові, біля пам’ятника ім. Короля Данила Галицького, перейшовши дорогу по пішохідному переходу, підійшов ззаду до потерпілого ОСОБА_8 та рукою зірвав з шиї потерпілого ОСОБА_8 ланцюжок, після чого розвертається та починає бігти по дорожній ділянці у напрямку вул. ОСОБА_9;

-даними протоколу огляду місця події від 05.07.2018 року з фототаблицями до нього, який проводився на зупинці громадського транспорту (трамвайна зупинка), яка знаходиться навпроти будинку №10 на пл. Соборній у м.Львові, та з якого вбачається, що на зупинці сидить ОСОБА_6, поблизу нього стоять працівники Патрульної поліції та потерпілий ОСОБА_5, який тримає у руках золотий ланцюжок з кулоном у вигляді християнського хреста, на якій знаходиться перстень сріблястого кольору з темним камінцем. Також вбачається, що ОСОБА_5 вказав на ОСОБА_2 як на такого, який зірвав з нього вищевказаний ланцюжок;

-даними заяви ОСОБА_5 від 07.08.2018 року, згідно якої останній добровільно надав бірки від золотого ланцюжка та золотого хрестика, які ОСОБА_6 намагався викрасти в потерпілого;

-даними протоколу пред’явлення особи для впізнання від 18.07.2018 року з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_10 у присутності захисника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 впізнав обвинуваченого як такого, що на пл. Соборній у м.Львові на зупинці громадського транспорту намагався викрасти у ОСОБА_5 золотий ланцюжок;

-даними заяви ОСОБА_4 від 29.06.2018 року, згідно якої останній добровільно надав бірку від золотого ланцюжка, який ОСОБА_6 викрав у потерпілого ОСОБА_4;

-даними листа-відповіді ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» на запит старшого слідчого Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11, згідно якого ОСОБА_6 звертався до вказаного ломбарду з приводу закладу майна, а саме золотого ланцюжка, вагою 8,78 г.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.186 КК України, а також вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 – ч.2 ст.186 КК України.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.186, ч.2 ст.15 – ч.2 ст.186 КК України.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_2 в частині заперечення своєї вини у вчиненні вищевказаних злочинів, суд не приймає їх до уваги та визнає їх неправдивими, оскільки невизнання своєї вини обвинуваченим, суд розцінює як метод захисту, який обрав останній та його намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Такі показання обвинуваченого повністю спростовуються показаннями потерпілих, документами, на підставі яких суд встановив обставини подій та має можливість надати їм належну правову оцінку. Таким чином, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена повністю належними, достовірними та достатніми доказами у їх сукупності.

Оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_4 суд приймає такі до уваги, вважає їх належними та допустимими, оскільки останній вказав, що 18.06.2018 року мало місце відкрите викрадення у нього золотого ланцюжка на пл. Галицькій у м.Львові. Потерпілий ОСОБА_4 впізнав ззаду обвинуваченого ОСОБА_2 як такого, який викрав у нього вказаний вище ланцюжок. Окрім того, дані покази узгоджуються з іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні, зокрема оглянутим CD-R диском із записом моменту викрадення ланцюжка у потерпілого ОСОБА_4 та даними листа-відповіддю ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім», які суд вважає належними та допустимими.

Оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_5 суд приймає такі до уваги, вважає їх належними та допустимими, оскільки останній вказав, що 05.07.2018 року відчув, як на трамвайній зупинці на пл. Соборній у трамваї йому вдягають на голову футболку та з шиї зривають ланцюжок. Окрім того, потерпілий чітко бачив, що це обвинувачений ОСОБА_6, якого він після викрадення золотого ланцюжка з золотим хрестиком та срібним перстнем наздогнав та затримав до приїзду патрульної поліції. У цей час, потерпілий ОСОБА_5 зловив обвинуваченого за руку, після чого останній почав тікати. Потерпілий почав наздоганяти обвинуваченого, а наздогнавши обвинувачений викинув на землю його ланцюжок, на якому знаходилися золотий хрестик та срібний перстень. Після того, як ОСОБА_5 наздогнав обвинуваченого ОСОБА_2 втримував його, щоб той не втік. Відразу зійшлися сторонні люди, а старший чоловік допоміг тримати обвинуваченого допоки потерпілий викликав поліцію. Окрім того, дані покази узгоджуються з іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні, зокрема даними протоколу огляду місця події від 05.07.2018 року та даними протоколу пред’явлення особи для впізнання від 18.07.2018 року з фототаблицями до нього, які суд вважає належними та допустимими.

Підстав оговорювати обвинуваченого у потерпілих судом не встановлено, не наведені докази про існування таких і стороною захисту.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержуватися вимоги ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до ст.12 КК України злочин, скоєний обвинуваченим ОСОБА_12 за ч.1 ст.186 КК України є злочином середньої тяжкості та злочин, скоєний обвинуваченим ОСОБА_12 за ч.2 ст.186 КК України є тяжким злочином.

Обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_13 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, при яких їх вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_6 вину свою не визнав, не працює, має неповну загальну освіту, має постійне місце проживання, неодружений, дітей на утриманні не має, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, психічними хворобами не хворіє, а тому суд дійшов висновку, що достатнім обвинуваченому буде покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення можливе лише в ізоляції від суспільства.

Окрім того, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_13 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченому обрано у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали Галицького районного суду м.Львова від 06.07.2018 року, а відтак такий до вступу вироку в законну силу необхідно залишити без змін.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.186, ч.2 ст.15 – ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання:

-за ч.1 ст.186 КК України – три роки позбавлення волі;

-за ч.2 ст.15 – ч.2 ст.186 КК України – чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_13 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 06.07.2018 року обвинуваченому ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_13 рахувати з 05.07.2018 року, тобто з дня його фактичного затримання.

Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме:

- CD-R диск із відеозаписом – залишити у матеріалах кримінального провадження;

- золотий ланцюжок, золотий кулон у вигляді хрестика, срібний перстень – повернути потерпілому ОСОБА_5;

- розкладний ніж, сонцезахисні окуляри, мобільний телефон марки «Sigma» – повернути ОСОБА_13.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя Зубачик Н.Б.