Рішення № 76117161, 23.08.2018, Приморський районний суд Запорізької області

Копія Справа № 326/768/18

Провадження № 2/326/333/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої – судді Чапланової О.М.,

при секретарі Назаровій А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.2-4). Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 12.03.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 21600.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та ОСОБА_2 договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Згідно ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. У разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

ОСОБА_2 свої зобов’язання за договором та угодою виконав у повному обсязі.

В порушення норм закону та умов договору, відповідач зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв’язку із чим станом на 07.05.2018 року має заборгованість в розмірі 13076,39 грн., яка складається з: 477,14 грн. - заборгованість за кредитом; 7813,24 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3687,13 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 598,88 грн. – штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.03.2007 року в розмірі 13076 грн. 39 коп.

Ухвалою суду від 07 червня 2018 року відкрито провадження у справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін (а.с.30).

Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву (а.с.33-41), в якому зазначив, що в 2007 році він оформив на своє ім’я кредитну картку «Універсальна», шляхом заповнення ним кольорової заяви та видачі йому конверту з кредитною карткою працівниками банку. Ніяких паперів, крім заяви в одному примірнику та російськомовної «Справки об условиях кредитования с использованием кредитки «Универсальная», 55 дней льготного периода» також в одному примірнику він не підписував. Потреби в кредитних коштах на той час він не мав, картку на його ім’я банк випустив в березні 2007 року, підписав вказану заяву він 25 травня 2007 року, а вперше скористався цією карткою 19 жовтня 2007 року.

Згідно зазначеної заяви, кредитний ліміт банком було встановлено в сумі 500 грн., але в позовній заяві позивач помилково або навмисно вказав суму 21600 грн. Відсоткова ставка була встановлена банком 1,9% в місяць, або 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Строк дії картки встановлено до березня 2009 року.

На протязі 2009-2010 років, він активно використовував картку, одержуючи з неї кошти, або поповнюючи її згодом. Останній раз він поповнював картку 25.12.2010 року в сумі 300 грн.

Через скрутне фінансове становище в січні-лютому 2011 року він був не в змозі сплатити борг за кредиткою. В березні 2011 року, маючи намір повністю сплатити борг, який на той час складав 477,14 грн., він дізнався від касира, що повинен сплатити штраф 500 грн., а лише потім залишок по кредитній картці. Йому було надано роздруковану довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна», його заперечення, що при оформленні картки він підписував подібні умови кредитування, але вони не передбачали ніяких фіксованих штрафів, були залишені поза увагою. Вимогу про надання другого екземпляру заяви банківські працівники не виконали через те, що в банку пройшли скорочення, тому всі кредитні справи направляються та зберігаються в Головному офісі «Приватбанку» в м. Дніпропетровськ. Він одержав виписку по карті 5457 0829 5435 3897 за період з 19.10.2007 по 22.03.2011.

Його вимоги щодо надання другого екземпляру угоди з банком або підтвердження правомірності застосування до нього штрафу 500 грн., а з боку позивача вимоги про незаперечну сплату заборгованості, скінчилось його заявою від 25.11.2011 року до прокуратури Приморського району. Зазначені обставини вказують на те, що він намагався вирішити спірне питання з позивачем. ОСОБА_2 ухилявся від рівноправного спілкування з ним, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства та мав на меті приховування підписаних ним документів. У відповіді на його запит від 12.12.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» відмовляє йому в отриманні копій документів, відсилає лише на сайт, та намагається ввести його в оману: в тексті відповіді вказує договір №SАМDN40000012139095, не вказуючи його дату, начебто укладений між ним та банком. В подальшому, в довідці про заборгованість від 18.05.2017 року, банк знову стверджує про наявну в нього заборгованість за неіснуючими договорами № SАМDN40000012139095 від 12.03.2007 року та № SАМDN33000712602535 від 28.10.2010 року. Крім того, банк намагався стягнути з нього надуману заборгованість, шляхом надсиланням на його адресу листа від 18.01.2012 року, не існуючого рішення суду по вигаданим договорам № SАМDN20000006546962 від 01.04.2006 року та № SАМDN40000012139095 від 08.03.2007 року.

Фактично він отримав змогу ознайомитись зі змістом кредитного договору лише після подання ПАТ КБ «Приватбанк» до нього позову. Відповідно до підписаної ним заяви б\н від 12.03.2007 року договір про надання банківських послуг включає: цю заяву; пам’ятку клієнту, умови та правила надання банківських послуг (надані позивачем ОСОБА_3 не містять підпису позичальника, в матеріалах справи немає будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_3 розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, і вони діяли в момент підписання заяви, тобто в подальшому не змінювались. ОСОБА_3 не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору б/н від 12 березня 2007 року. Позивачем не додано до позову документ, який має назву «тарифи банку».

Відповідно до укладеного між ним та банком договору б/н від 12.03.2007 року, ПАТ КБ “ПриватБанк” надав йому кредит у розмірі 500 грн. установленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто 31 березня 2009 року. Договір складається із заяви позичальника, пам’ятки клієнта, умов і правил надання банківських послуг, а також тарифів.

Згідно з пунктом 9.12 ОСОБА_3 та Правил надання банком послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк.

Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії платіжної карти.

Згідно з пунктом 3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік); вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Строк дії картки “Універсальна”, яка видана на його ім’я , закінчився 31 березня 2009 року.

Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява держателя про закриття рахунку. Доказів надання йому картки з новим строком дії позивач не надав.

Останній платіж за умовами договору він здійснив 25.12.2010 року у сумі 300 грн., після чого грошові зобов'язання за договором ним не виконувались. За нормами діючого законодавства 25 січня 2011 року почався перебіг строку позовної давності, коли позивачу стало відомо про порушення його прав, та сплинув цей строк 24 січня 2014 року.

Зазначаючи, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, просить суд застосувати строк позовної давності до суми 477,14 грн. заборгованості за кредитом.

За змістом наданих позивачем ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг та відповідно норм ч.1 ст.1054 ЦК України проценти нараховуються на тіло кредиту, тобто суму позики, якою користується позичальник, іншого правового механізму немає. Позивач вказав у позовній заяві, що заборгованість за кредитом становить 477,14 грн. Ні кредитним договором, ні зазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг не передбачено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, не передбачено формули визначення змінюваної процентної ставки, а також максимального розміру збільшення процентної ставки. За таких обставин, визначена сторонами при укладенні договору процентна ставка 22,8% річних є фіксованою та не може змінюватись протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до договору, оскільки без дотриманням вимог ст. 1056 ЦК України така умова договору є нікчемною. Позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованого збільшення розміру процентної ставки з 22,8% на 30,0 % не надано.

Заборгованість за кредитом в сумі 477,14 грн. виникла з дати останнього погашення, тобто з 25.12.2010 року, річна відсоткова ставка становить 22,8% з розрахунку 360 днів у році. Таким чином відсотки за користування кредитом за період з 25.12.2010 року до дати подачі позовної заяви, тобто до 14.05.2018 року, мають складати 804,14 грн.

Додані ним до відзиву «Виписка по карті 5457 0829 5435 3897 за період з 19.10.2007 року по 22.03.2011 року» та «Виписка по карті\рахунку 5457 0829 5435 3897 та додатковим рахункам за період 01.12.2008 - 18.05.2017» мають значні розбіжності з наданим позивачем «ОСОБА_4 заборгованості за договором б\н від 12.03.2007 року», які полягають як в строках та періодах нарахування належних до сплати сум, в найменуваннях (деталях) операцій, так і сумах нарахувань. Таким чином, цифри наведені позивачем в «ОСОБА_4 заборгованості за договором №б\н від 12.03.2007 року», доданому до позову, є неналежними та недостовірними з огляду на вимоги ст.ст. 77, 79 ЦПК України. Крім того, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

У наданому позивачем ОСОБА_4 заборгованості за договором № б\н від 12.03.2007 року стовпчик, який має назву «ставка пені», у всіх рядках розрахунку має цифру 0,00, тобто ставка пені відсутня, тому відповідно відсутня і сума пені. Ніякого згадування про пеню не містить підписана ним російськомовна «Справка об условиях кредитования с использованием кредитки «Универсальная, 55 дней льотного периода», яка додана до справи, та не підписані ним, але додані позивачем до справи «Условия и правила предоставления банковских услуг».

Зазначена російськомовна справка, яка додана до справи та ним підписана, містить такий фінансовий механізм, як комісія за несвоєчасне погашення заборгованості при виникненні простроченої суми більш ніж 50 грн. Розмір такої комісії складає 1 відсоток від простроченої суми, але не менш ніж 10 грн на місяць, та є неустойкою. Наданий позивачем розрахунок містить суму 50 грн., яка нараховується щомісячно першого числа, але жодного посилання на закон, або договір, згідно з якими банк щомісячно нараховує таку суму неустойки (комісії), позивачем не надано.

Враховуючі, що для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, вважає, що вимоги банку до нього про сплату комісії повинні обмежитись сумою 120 грн. (10 грн X 12 місяців). Але, враховуючи, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, вважає вимогу щодо стягнення з нього комісії в сумі 3687,13 грн. необґрунтованою.

Позовна заява містить посилання на п.8.6 ОСОБА_3 надання банківських послуг, та стверджує про необхідність застосування штрафу 500 грн. + 5% від суми позову у разі прострочення зобов’язання більш ніж на 30 днів., але додані до позовної заяви «Условия и правила предоставления банковских услуг», що скріплені печаткою ЗАТ КБ «Приватбанк», в п.8.6 мають норму про застосування вказаних штрафів у разі прострочення зобов’язання більше ніж на 120 днів. Додана позивачем до позовної заяви «Справка об условиях кредитования с использованием кредитки «Универсальная, 55 дней льотного периода», яка ним підписана, такого забезпечення виконання зобов’язання як штраф в сумі 500 грн. не містить. Документи, надані банком до позовної заяви, не підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в цій частині, а навпаки спростовують їх. Крім того, застосування до нього вимог щодо сплати неустойки у виді щтрафу 500,00 грн. (фіксована частина) та штрафу 598,88 грн. (процентна складова) свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Крім цього, позовна давність спливла і до цих вимог.

Просить суд застосувати строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові, до основної та додаткових вимог: 477,14 грн. (заборгованість за кредитом); 7813,24 грн. (заборгованість по процентам за користування кредитом); 3687,13 грн. (заборгованість за пенею та комісією); 500,00 грн. (штраф (фіксована частина); 598,88 грн. (штраф (процентна складова), судові витрати покласти на позивача.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідь на відзив (а.с.71-79), в якій надано пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково зазначено, що з наданої позивачем до суду копії анкети-заяви від 12.03.2007 року чітко вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та ОСОБА_2 Договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, яка власноруч підписана відповідачем та з якої вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 1,9 % (22,8 % на рік), вказано розміри комісій тощо. Тарифи зазначені в Пам'ятці Клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримав відповідач разом із кредитною картою у спеціальному конверті. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Зазначені ОСОБА_3 і Правила надання банківських послуг є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях ОСОБА_2 та на офіційному сайті ОСОБА_2.

Приймаючи до уваги положення ч.1 ст. 207 ЦК України, відсутність підпису відповідача в ОСОБА_3, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згодний з Умовами та Тарифами, що Заява разом з Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що ОСОБА_3 укладені поза межами договору та є недопустимими доказами. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до ОСОБА_3 та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. З моменту підписання відповідачем заяви, між ОСОБА_2 та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого ОСОБА_2 договору.

З виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача — баланс станом на дату укладання договору, всі операції за картковим рахунком з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, то між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.

Посилання відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 вважає недоречною з огляду на те, що в цій постанові ВСУ вказав: "Суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_3 розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника". Однак, в даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг та наказом ОСОБА_2 від 24.05.2005р., яким були затвердженні зазначені ОСОБА_3 та Правила надання банківських послуг. Крім того, згідно п. 5.3 кредитного договору встановлено, що банк має право проводити зміни ОСОБА_2, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні Клієнта до комплексу Mobile-banking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень. Відповідно до п. 6.3. Договору до обов'язків клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку. Отже, відповідач мав можливість самостійно знайомитися з балансом свого карткового рахунку шляхом отримання інформації через Інтернет. Згідно п. 6.3 Правил надання банківських послуг, отримання виписок карткового рахунку є обов'язком Клієнта. Не отримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє держателя від виконання своїх зобов'язань за договором (п. 8.1. Правил). п. 6.4 УІП встановлено, що при незгоді зі змінами Правил та/або ОСОБА_2 клієнт зобов’язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих держателю і його довіреним особам. ОСОБА_3 про порядок внесення змін до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг були закладені з самого початку, тобто відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору відповідача влаштовували умови вказаного договору, про що свідчить його підпис, а тому заперечення в цій частині являються необгрунтованими.

В заяві-анкеті клієнта зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак умовами договору (п.3.2) визначено, що Банк має право в будь-якій момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. ОСОБА_2 неодноразово був змінений кредитний ліміт. Пунктом 3.3 ОСОБА_3 визначено, що дії в частині зміни розміру кредитного ліміту здійснюються ОСОБА_2 самостійно, без попереднього повідомлення клієнта. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка.

Будь-яких дій щодо введення відповідача в оману при укладенні кредитного договору № б/н від 12.03.2007 року Банк, як сторона договору, не вчиняв. Відповідач добровільно уклав з банком кредитний договір, будь-яких підтверджень в обмеженні його можливості прочитати договір в момент підписання, він не вказав. Відповідач не надав доказів про те, що саме поведінка банку унеможливила виконання ним своїх зобов'язань, що призвело до збільшення обсягу загальної заборгованості за кредитним договором. Звернення банком за захистом свого порушеного права не одразу після виявлення порушення такого права, не може свідчити про прострочення кредитора або порушення зобов'язання з вини кредитора, оскільки відповідачем не надано доказів, що така поведінка кредитора унеможливила виконання боржником своїх зобов'язань. Відповідачем не надано доказів, що кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником.

Відповідач приєднався до нових ОСОБА_3 та правил надання Банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 05.06.2014 року. Відповідно до умов договору, а саме: п. 1.1.7.31 строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про поверненя кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років, що не суперечить нормам закону.

Згідно з довідкою про видачу кредитних карт, виданих за договором б/н від 12.03.2007 року, картка № 5457082954353897 була надана відповідачу зі строком дії до останнього дня 03.2013 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 21.05.2018 року, отже, згідно збільшеного строку позовної давності, який погоджений умовами договору, а також реєстру про відправку позову, строки позовної давності банком не пропущено.

Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває.

Нарахування процентів проводиться за діючими формулами. При розрахунку процентів цифри, починаючи з третього знака після коми, відкидаються. Сума після коми ручного розрахунку може відрізнятися від розрахунку, який додано до позову з автоматичним округленням.

При нарахуванні ОСОБА_2 процентів, комісій, пені і не внесення коштів клієнтом на погашення цієї заборгованості, банк має право здійснити списання даної заборгованості за рахунок кредитного ліміту.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 1,9% в місяць або 22,8 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що повністю узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг. Із зазначеними змінами відповідач був ознайомлений.

Зазначає, що в розрахунку заборгованості, в колонці під назвою «сума комісії та пені» фактично вказано лише пеню, оскільки нарахування комісії умовами кредитного договору не передбачено.

Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01.05.2009 року в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30грн, дані зміни затверджені Наказом СП-2009-289 від 07.04.2009 року. В подальшому Наказом СП-2013-6500941 от 28.01.2013 року розмір пені було збільшено до 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту на суму від 100 грн. 05.07.2013 року Наказом СП-2013-6783906 внесені зміни в тарифи банківського обслуговування щодо розміру пені, а саме: у разі виникнення простроченої заборгованості на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн.; у разі виникнення простроченої заборгованості другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн.

Заперечення відповідача про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 надав заперечення (а.с.122-130), в якому надані пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Додатково зазначено, що він не має на меті в цілому оспорювати укладений між ним та позивачем договір б/н від 12.03.2007 року. Його заперечення мають відношення лише до ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, які додано позивачем до позовної заяви, та які не мають вказівки коли та яким органом затверджені, що унеможливлює визначення дії цього документу у часі.

Заперечень щодо відповіді на відзив стосовно кредитного ліміту він не має.

Через дії позивача, які виражались у відмові надати йому другий екземпляр договору та листів з номерами та датами неіснуючих договорів, він не мав можливості звернутися до суду з заявою про визнання кредитного договору або його частини недійсною, що призводило до збільшення нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до поданої ним до банку заяви, яка є частиною кредитного договору б/н від 12.03.2007 року, строк дії кредитної картки скінчився 31.03.2009 року.

Надана позивачем довідка, яка свідчить про те, що він отримав картку з терміном дії до останнього дня березня 2013 року, не є допустимим, достовірним та достатнім доказом, оскільки не була подана у встановлений законом строк, суперечить інформації, яка надана позивачем у позовній заяві. Позивачем не надано будь-який документ, який би містив його підпис про одержання спеціального конверту з карткою, строк дії якої визначається останнім днем березні 2013 року.

Він не згоден з наведеним позивачем твердженням про те, що він приєднався до нових ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви від 05.06.2014 року та погодився на збільшення строку позовної давності до 50 років, вказану анкету-заяву вважає не допустимим, не достовірним та не достатнім доказом, оскільки вона не була подана у встановлений законом строк, не є частиною кредитного договору між ним та позивачем. Він звернувся до Приморського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про відкриття на його ім’я картки, на яку було б можливо перерахувати винагороду за його роботу головою дільничної комісії, через що заповнив та підписав декілька документів, запропонованих йому працівниками цього банку. Жодного питання від працівників банку щодо будь-якої заборгованості до нього не виникло. Він був впевнений, що на момент звернення до банку – 05.06.2014 року, строк позовної давності сплинув.

Виходячи з правового аналізу положень ст.ст. 207, 259 ЦК України, ОСОБА_3 та правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність вимог банку по стягненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат банку у 50 років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі ОСОБА_3 не містять підпису позичальника. Не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_3 розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання до ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, а також те, що ОСОБА_3 містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника. Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Його заборгованість перед банком згідно виписки по рахунку за період з 01.03.2007 року по 23.07.2018 року на момент подачі позову складає 11899,31 грн., а позовна заява вимагає 11977,51 грн., що на 78,20 грн. Більше, тобто ціна позову не грунтується на первинних документах, які фіксують факт виконання господарських операцій та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому зазначено, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.25).

Відповідач, який повідомлений в установленому порядку про місце та час розгляду справи, надав письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором він не визнає в повному обсязі. Пояснення та докази, які надані ним у відзиві на позовну заяву та запереченнях, підтримує в повному обсязі. Просить при ухвалені рішення застосувати строк позовної давності до основної та додаткової вимог. Справу просив розглянути за його відсутності за наявними в справі матеріалами (а.с.194).

Матеріалів справи достатньо для розгляду справи за відсутності представника позивача та відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу при розгляді даної справи не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

25.05.2007 року ОСОБА_1, з метою отримання банківських послуг, підписав заяву (а.с.9), в якій зазначив персональні дані, адресу проживання, адресу реєстрації, контактну інформацію, додаткові відомості, інформацію про працевлаштування та інформацію про доходи та витрати. У полі заяви «Банківські послуги», яке заповнюється банком, зазначено: платіжна картка – Універсальна; валюта – UAH; строк дії картки – 03/09; кредитний ліміт в сумі 500,00 грн.; базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 1,9% на місяць з розрахунку 360 днів на рік. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії платіжної картки. Погашення заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися як шляхом внесення коштів на картку клієнтом, так і шляхом списання банком коштів з платіжної картки №.

З вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_5 висловив згоду на укладення з ПАТ КБ «ПриватБанк» договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна», вибрав валюту рахунку – гривня, своїм підписом засвідчив, що він ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також про його місцезнаходження, висловив згоду з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та ОСОБА_2 Договір про надання банківських послуг. Підтвердив, що вся надана ним інформація вірна. Зобов’язався про всі зміни повідомляти банк не пізніше 15 днів з моменту їх виникнення. В заяві зазначено, що платіжну картку та ПІН ОСОБА_1 отримав 25.05.2007 року.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 25.05.2007 року (а.с.10), тип картки - MasterCard Mass, тип кредитної лінії – відновлювальна; пільговий період (нарахування відсотків здійснюється за ставкою 0,01 % річних) – пільгова ставка діє за умови погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); валюта картрахунку UAH/USD; базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в році) становить - UAH - 1,9%, USD -1,0%. Комісія за кредитне обслуговування (щомісячна) - 1% на залишок заборгованості, непогашеної на протязі пільгового періоду. Розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних засобів в звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менш 50 грн/10доларів США та не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. Комісія за зняття готівки: у банкоматах та пунктах видачі готівки ПриватБанк 3% від суми операції; у банкоматах інших банків України 3% + 5 грн/1 долар США; у зарубіжних банкоматах 3% +15 грн./3 долара США. Комісія за несвоєчасне погашення заборгованості (при виникненні прострочення на суму більше 50 грн/10 доларів США) 1% від загальної суми заборгованості, але не менше 10 грн./ 2 доларів США в місяць. Комісія за моніторинг неактивної карти (у випадку, якщо на рахунку є кошти клієнта у вигляді позитивного залишку і протягом 3-х місяців підряд операції по карті не здійснюються) - у розмірі залишку засобів на картрахунку, але не більше 10 гривень (або еквівалент по курсу НБУ) в місяць. Процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування UAH - 2,85 %, USD -1,5%. Комісія за безготівковий платіж у системі internet-banking (Приват 24) становить 2% від суми операції.

Відповідно до Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та обов’язків ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.22).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України договір є обовязковим до виконання сторонами, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у визначений в ньому строк.

Судом встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання 25.05.2007 року заяви позичальника, в якій указано, що вона разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Договір про надання банківських послуг, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач покладені на нього зобов’язання з повернення кредиту належним чином не виконав.

Згідно розрахунку позивача заборгованість за укладеним між банком та відповідачем договором станом на 07.05.2018 року складає 13076,39 грн., яка складається з: 477,14 грн. - заборгованість за кредитом; 7813,24 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3687,13 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 598,88 грн. – штраф (процентна складова) (а.с.5-8).

Відповідачем заявлено вимогу про застосування позовної давності.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Згідно із ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та ч.5 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до статей 6, 627 ЦК Укракїни сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п. 1.1.7.31 ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, які надані позивачем разом із відповіддю на відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, строк позовної давності щодо вимог банка по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів, витрат банка складає – 50 років.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та Правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не містять підпису відповідача. При цьому позивачем не надано, а судом не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_3 розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, або що саме до цих ОСОБА_3, на що посилається позивач у відповіді на відзив, приєднався відповідач та саме за зазначеним у позові договором, шляхом підписання анкети-заяви від 05.06.2014 року, а також те, що ОСОБА_3 містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника або анкети-заяви від 05.06.2014 року, або в подальшому такі ОСОБА_3, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже, зміст ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, які надані позивачем разом із відповіддю на відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, які, зокрема, затверджені наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, та ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, які надані позивачем разом з позовною заявою, містить розбіжності.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до п. 8.6. ОСОБА_3 надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову, однак до позову додано ОСОБА_3 та Правила надання банківських послуг, пунктом 8.6. яких передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Крім того, у заяві позичальника від 25.05.2007 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

У зв'язку із цим доводи відповідача про неознайомлення його з ОСОБА_3 та Правила надання банківських послуг не можна визнати необґрунтованими, такі ОСОБА_3 не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.

Позивачем зазначено, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п. 2.1.1.2.11 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

У підписаній відповідачем 25.05.2007 року заяві, яка, як зазначено у заяві, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та ОСОБА_2 Договір про надання банківських послуг, у полі «Банківські послуги», яке заповнюється банком, зазначено: строк дії картки – 03/09. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії платіжної картки. Погашення заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися як шляхом внесення коштів на картку клієнтом, так і шляхом списання банком коштів з платіжної картки.

Суд не приймає посилання позивача на те, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 12.03.2007 року отримав картку № 5457082954353897 з терміном дії до останнього дня місяця 03.2013 року, оскільки у підтвердження цього позивачем не надано жодного належного доказу. Додана, у підтвердження зазначеного, до відповіді на відзив довідка юрисконсульта ПАТ КБ «Приватбанк» не є належним і допустимим доказом, який б підтверджував строк дії наданої ОСОБА_1 картки, та не узгоджується з іншими доказами, дослідженими судом. На те, що відповідачу була надана картка з новим строком дії, позивач не посилається, доказів у підтвердження цього не надає.

Судом встановлено та підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, що строк дії картки "Універсальна", яка видана на ім'я ОСОБА_1 25.05.2007 року, закінчився 31 березня 2009 року. Останнє погашення заборгованості за укладеним кредитним договором відповідач здійснив 25.12.2010 року, що підтверджується наданим позивачем випискою з карткового рахунку за період з 01.03.2007 року по 23.07.2018 року (а.с.153-155). До суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся 21.05.2018 року, тобто зі сплівом строку позовної давності.

За наведених обставин, враховуючи, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.03.2007 року в розмірі 13076 грн. 39 коп. задоволенню не підлягають і у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись: ст. 6, ч. 1, 2 ст. 207, ст. 253, ст.ст. 256 - 261, 264, 267, ст.ст. 525, 526, 530, 627, 629, ч.1 ст.634, ч.1 ст. 1048, ч.1 ст. 1049, ч.1 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.03.2007 року в розмірі 13076 (тринадцять тисяч сімдесят шість) грн. 39 коп. – відмовити в повному обсязі.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 23 серпня 2018 року.

Рішення виготовлено в повному обсязі 28 серпня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: підпис ОСОБА_6

З оригіналом згідно: суддя О.М. Чапланова

23.08.2018