Постанова № 76116324, 28.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1744/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Час і місце ухвалення: 15:27, 22.06.2018р., м. Одеса Дата складання повного тексту: 02.07.2018р. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук’янчук О.В.

при секретарі - Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Експедитор» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експедитор» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Експедитор» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2018 року №0001631405 та №0001671405.

Позов обґрунтовувало тим, що вся готівкова виручка приймається від покупців виключно через касові апарати (РРО), дані з яких у встановленому порядку передаються безпосередньо до ДФС і в будь-який момент вони можуть бути відслідковані контролюючим органом. В бухгалтерському обліку отримана готівкова виручка відображається бухгалтерською проводкою Дт 301 «Каса» в кореспонденції з КТ 70 «Доход від реалізації» і відповідає даним касових книг, що підтверджується здійсненою перевіркою щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Позивач вважає необґрунтованим посилання податкового органу на встановлення розбіжностей між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ з окремими контрагентами, оскільки з приводу вказаних обставин не проводилася детальна перевірка, а лише здійснено співставлення відомостей з баз даних податкового органу, які не пройшли державної експертизи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2018р. в задоволенні позову ТОВ «Експедитор» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Експедитор» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 22.06.2018р. з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову в повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посилання товариства про застосування ним класичної схеми обліку реалізації товару, яка складається з двох невід'ємних один від одного бухгалтерських записів: нараховано виручку за реалізовану продукцію (заборгованість покупцям) Д-т 36 К-т 70 (ціна продажу + сума податків і зборів), обліковано надходження до каси грошей від покупців Д-т 30 К-т 36.

Апелянт вважає необґрунтованим посилання податкового органу та суду першої інстанції на відомості Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, оскільки листом Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 23.05.2018р. підтверджено, що державна експертиза даної системи не проводилася, атестати відповідності не видавалися і не реєструвалися.

Зазначає апелянт і про залишення судом першої інстанції поза увагою доводів товариства про порушення податковим органом вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727.

14 серпня 2018 року від ТОВ «Експедитор» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, оскільки в клопотанні взагалі не вказано причини, за якими представник позивача не може прибути у судове засідання суду апеляційної інстанції та, відповідно, клопотання не підтвердження належними доказами. В свою чергу, колегія вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до п.п.201.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 4 квартал 2017 року, на підставі наказу №5865 від 10.11.2017р., посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Експедитор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р., валютного законодавства за період 01.01.2014р. по 30.09.2017р., законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р., за результатами якої складено акт перевірки №1918/15-32-1405/22455244 від 19.12.2017р.

У висновках вказаного акту перевірки, серед іншого, зафіксовано порушення ТОВ «Експедитор»:

- п.п.14.1.56, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.134.1 ст.134, п.п.135.4.1 п.135.1 п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.3 ст.137 Податкового кодексу, П (С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання (із змінами та доповненнями), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 78 115 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.п. а) п.186.1 ст.186, п.п. а) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 101433 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Експедитор» в 2014 році не включено до складу рядка 02 Декларацій «дохід від операційної діяльності» (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» дохід від реалізації товару, внаслідок чого занижено доходи за 2014 рік на загальну суму 30 165 грн. Також, встановлено, що до складу доходу від реалізації товарів товариством не включено суму 455414 грн., яка надійшла до каси підприємства, про що зроблені бухгалтерські проводки Дт 301 «Каса» Кт 361 «Розрахунки з покупцями замовниками».

Актом перевірки №1918/15-32-1405/22455244 від 19.12.2017р. зафіксовано, що згідно Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р. встановлено розбіжності із заниження податкового зобов'язання всього у сумі ПДВ 8605 грн., а саме: ТОВ «Агро-Виробничий Центр» за липень 2014 року в сумі ПДВ 163, 33 грн., КП «АТС» за липень 2015 року в сумі ПДВ 1665 грн., ТОВ «Хлібодарське» за грудень 2015 року в сумі 4149,33 грн., ТД «Червона Калина» за квітень 2016 року в сумі 283,32 грн., ТОВ «Ісаївська Машино-Технологічна Станція» за травень 2016 року в сумі 330 грн., ПП «Укрспецтехніка» за лютий 2017 року в сумі 2013,68 грн. Проте, ТОВ «Експедитор» не визначило суму податкових зобов'язань за цими контрагентами, які включили ці суми до свого податкового кредиту, чим порушило п. 188.1 ст. 188, пп. «г» п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем підготовлено висновок №5/15-32-14-05 від 05.01.2017р. та надана відповідь «Про розгляд заперечень» від 05.01.2018р. Висновки акту перевірки щодо вище перелічених порушень залишено без змін.

На підставі вказаного акту перевірки 10 січня 2018 року ГУ ДФС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення: №0001631405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 124 769 грн. (в т.ч. за основним платежем - 99 815 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 954 грн.); №0001671405, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93 845 грн. (в т.ч. за основним платежем - 83545 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 300 грн.).

Не погоджуючись з правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень ТОВ «Експедитор» звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог товариства, виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено допущення порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №1918/15-32-1405/22455244 від 19.12.2017р.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В п.3.1.1.1 описової частини акту перевірки №1918/15-32-1405/22455244 від 19.12.2017р. зафіксовано, що перевіркою повноти декларування сум доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., встановлено його заниження за 2014 рік на загальну суму 30 165 грн. Контролюючий орган до таких висновків дійшов з посиланням на те, що ТОВ «Експедитор» до складу доходу від реалізації товарів не включено суму 30 165 грн., яка надійшла до каси підприємства від продажу товарів, про що зроблено бухгалтерські проводки Дт 301 «Каса» Кт 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

За наслідками дослідження податкових декларацій з податку на прибуток за 2014 рік суд першої інстанції дійшов висновку, що відображення доходу на рахунку №70 «Доходи від реалізації» у кореспонденції з рахунком 3-«Каса» вказує на те, що у податковому обліку занижено доходи внаслідок не відображення реалізації товарів.

З матеріалів справи вбачається, що на формування цих показників мав вплив здійснення операцій із реалізації автозапчастин.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час господарських операцій, якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Продажем (реалізацією) товарів, згідно п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України, є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Наказом Міністерства фінансів України №2890 від 29.11.1999р. затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», пунктом 5 якого передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно п.7 вказаного Положення визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до п.21 Положення дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Матеріалами справи підтверджено, а апелянтом не спростовано, що в порушення п.п. 14.1.56, п.п.14.1 202 п.14. 1 ст.14, п.п.135.4.1 п.135.4, п.135.1, п.135.2 ст.135 ПК України, в 2014 році підприємством ТОВ «Експедитор» у податковий декларації з податку на прибуток відображений дохід по рахунку 30 «Каса», однак дохід від реалізації товарів не віднесено до складу доходів. Вказане призвело до заниження доходів за 2014 рік на загальну суму 30 165 грн.

Згідно п.п. а) п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Актом перевірки №1918/15-32-1405/22455244 від 19.12.2017р., також, зафіксовано, що ТОВ «Експедитор» до складу доходу від реалізації товарів не включено суму 455414 грн., яка надійшла до каси підприємства, про що зроблені бухгалтерські проводки Дт 301 «Каса» Кт 361 «Розрахунки з покупцями замовниками».

Відображення доходу по рахунку №70т «Доходи від реалізації» у кореспонденції з рахунком 30 «Каса» вказує на те, що у податковому обліку занижено доходи від реалізації товарів внаслідок не відображення реалізації товарів. В результаті допущених порушень податкового законодавства, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 78115 грн.

ТОВ «Експедитор» не заперечує, що операції, за результатами яких контролюючим органом були встановлені вказані порушення мали місце, також ці операції підлягали оподаткуванню ПДВ. З цього приводу товариство зазначає, що в деклараціях з податку на додану вартість в розділі 1 «Податкові зобов'язання» додатку 5 було відображено дохід, отриманий від реалізації товарів, надання послуг від операцій, проведених з платниками ПДВ, які мали ідентифікаційний код, в той час, як в графі «Інші» були відображені податкові зобов'язання, отримані від операцій з іншими суб'єктами, платниками ПДВ, тому всі податкові зобов'язання були відображені в декларації.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, показники в графі «Інші» додатку 5 податкової декларації з ПДВ були меншими, аніж сума виручки від реалізації товару, яка надійшла до каси товариства.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції позивачем не спростовано належними доказами вказаних тверджень податкового органу.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання ТОВ «Експедитор», що контролюючим органом не встановлено порушення щодо ведення оприбуткування готівки, тому й відсутнє порушення. Зазначена обставина не змінює встановлених обставин щодо неправильного відображення податкових зобов'язань у податкових деклараціях, що привело до заниження податку на прибуток та ПДВ.

В п.п.3.1.2.1 акту перевірки №1918/15-32-1405/22455244 від 19.12.2017р. зафіксовано, що згідно з Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р. встановлено розбіжності із заниження податкового зобов'язання всього у сумі ПДВ 8605 грн., а саме: ТОВ «Агро-Виробничий Центр» за липень 2014 року в сумі ПДВ 163, 33 грн., КП «АТС» за липень 2015 року в сумі ПДВ 1665 грн., ТОВ «Хлібодарське» за грудень 2015 року в сумі 4149,33 грн., ТД «Червона Калина» за квітень 2016 року в сумі 283,32 грн., ТОВ «Ісаївська Машино-Технологічна Станція» за травень 2016 року в сумі 330 грн., ПП «Укрспецтехніка» за лютий 2017 року в сумі 2013,68 грн. Проте, ТОВ «Експедитор» не визначило суму податкових зобов'язань за цими контрагентами, які включили ці суми до свого податкового кредиту, чим порушило п. 188.1 ст. 188, пп. «г» п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України.

Обов'язок платника податку нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, встановлено п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

При зверненні з позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги в цій частині ТОВ «Експедитор» посилається на те, що ГУ ДФС в Одеській області не була призначена зустрічна перевірка вказаних підприємств, тоді як Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не пройшла державної експертизи, щодо неї не видавалися та не реєструвалися сертифікати відповідності, у зв'язку з чим її відомості безпідставно взято до уваги контролюючим органом під час проведення перевірки.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції, у листі Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 23.05.2018р. № 01/03/05-2284, на який посилається апелянт, серед іншого, зазначено, що Державна фіскальна служба України має відповідний дозвіл Адміністрації Держспецзв'язку на проведення робіт з технічного захисту інформації для власних потреб та здійснює організацію та проведення експертиз у сфері свого управління шляхом випробувань, за результатами яких видає атестати відповідності. В 2015 році Адміністрацією Держспецзв'язку погоджено технічне завдання на створення КСЗІ в ІТС «Податковий блок».

Більше того, законність використання ГУ ДФС в Одеській області наявної у її розпорядженні автоматизованої системи не є предметом даного спору, враховуючи, що порушення вимог ПК України, виявлені за допомогою відповідних інформаційних систем, ТОВ «Експедитор» ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанцій не спростовано.

Посилання апелянта на окремі порушення ГУ ДФС в Одеській області під час оформлення результатів перевірки та розгляду заперечень товариства на акт перевірки, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки не можуть бути достатньою підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2018 року №0001631405 та №0001671405, обґрунтованість яких підтверджено в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є не суттєвими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та надана їм належна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для задоволення скарги та скасування рішення суду від 22.06.2018р. - відсутні.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Експедитор» залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 серпня 2018 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук’янчук