Рішення № 76115700, 29.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2018 року № 826/4794/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доМіністерства оборони Українипрозвільнення з військової службиВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати підписаний контракт із Міністерством оборони України недійсним, або таким, що втратив свою чинність;

- зобов'язати Міністерство оборони України (в особі начальника центру забезпечення службової діяльності та Генерального штабу Збройних Сил України полковника Працкова Сергія Анатолійовича) звільнити позивача з військової служби у запас.

В якості підстав позову позивач посилається на те, що контракт від 18 жовтня 2013 року, укладений строком на 3 роки, продовжено, без згоди позивача, а станом на момент подачі позовної заяви, позивач перебуває на військовій службі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, а саме, що згідно з пунктом 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які не поширюються на позивача. За таких обставин рапорт позивача від 19 березня 2018 року до командира Автомобільного взводу 1 автомобільної колони Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України не був задоволений з огляду на відсутність необхідних підстав.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України по стройовій частині №202 від 18 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 18 жовтня 2013 року, на добровільних засадах, укладений Контракт щодо проходження військової служби у Збройних силах України протягом строку Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та цим Контрактом.

19 березня 2018 року позивач звернувся з рапортом про звільнення у зв'язку із закінченням дії контракту.

Не отримавши відповідь про стан розгляду рапорта позивач, позивач вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону №2232 громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною 1 статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно із статтею 23 Закону №2232 для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні, зокрема, для осіб рядового складу - 3 роки.

Як визначено у статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне визначення особливого періоду міститься у статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (в редакції, чинній на час розгляду рапорту позивача).

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, цей період закінчується з виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу.

Указами Виконуючого обов'язки Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 і від 06 травня 2014 року №454/2014 передбачено проведення мобілізації, яка затверджена Законами України від 17 березня 2014 року №1126-VII і від 06 травня 2014 року №1240-VII, відповідно.

Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21 липня 2014 року №607/2014 і від 14 січня 2015 року №15/2015 передбачено проведення мобілізації, яка затверджена Законами України від 22 липня 2014 року №1595-VII і від 15 січня 2015 року №113-VIII, відповідно.

Таким чином, з моменту оголошення першого рішення про мобілізацію в Україні розпочався особливий період.

Пунктом 18 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення), було передбачено, що перший контракт про проходження військової служби укладається: з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Згідно з пунктом 2 частини 9 статті 23 Закону №2232 у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Підпунктом 2 пункту 252 Положення передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною 8 статті 26 Закону №2232.

Частиною 8 статті 26 Закону №2232 (у редакції, чинній на час розгляду рапорту позивача від 28.03.2016) було визначено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:

1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини:

а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;

б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;

в) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;

г) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини:

виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи;

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

д) у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;

е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків;

є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України;

ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону;

з) які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

&?е;…&?у;

3) після прийняття рішення про демобілізацію:

а) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, у строки, визначені рішенням Президента України;

б) у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом.

Указом Президента України від 25 березня 2016 року №115/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15» відповідно до пункту 17 частини 1 статті 106 Конституції України, керуючись підпунктом «є» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону №2232, передбачено проведення у березні-квітні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період:

- призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607 «Про часткову мобілізацію» і не звільнених з військової служби згідно з»Указом Президента України від 12 червня 2015 року №328 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607 «Про часткову мобілізацію»;

- призваних під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15 «Про часткову мобілізацію».

Даний Указ Президента України стосується військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до яких позивач не відноситься, оскільки, як встановлено судом, прийнятий на військову службу за контрактом осіб рядового складу, що згідно з частиною 6 статті 2 Закону №2232 є окремим видом військової служби.

Таким чином, вищевказані норми законодавства на позивача не розповсюджуються.

Враховуючи, що з моменту оголошення першого рішення про мобілізацію в Україні розпочався особливий період, який діяв на час подання позивачем рапорту від 19 березня 2018 року Президентом України рішення про демобілізацію прийнято не було, суд дійшов висновку про обґрунтованість посилань відповідача на положення пункту 2 частини 9 статті 23 Закону №2232 та продовження дії контракту позивача понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації.

Приходячи до таких висновків, суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України в ухвалах від 12 січня 2017 року К/800/36758/16 (http//reyestr.court.gov.ua/Review/64232081), від 22 березня 2017 року К/800/8100/17 (http//reyestr.court.gov.ua/Review/65503014), від 15 травня 2017 року К/800/16426/17 (http//reyestr.court.gov.ua/Review/66601304), від 27 червня 2017 року №/800/31216/16 (http//reyestr.court.gov.ua/Review/67553316).

Крім того, як вбачається з належним чином завіреної копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яку надав представник відповідача разом з відзивом на позов, ОСОБА_1 погодився з продовженням дії контракту, про що свідчить його підпис у пункті 8 контракту.

З огляду на відсутність на час розгляду рапорту позивача від 19 березня 2016 року визначених частиною 8 статті 26 Закону №2232 підстав для звільнення його з військової служби під час дії особливого періоду, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про зобов'язання Міністерства оборони України звільнити позивача з військової служби у запас і не вбачає порушень прав позивача, а тому дані вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко