Постанова № 76115060, 28.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/4816/13-ц 22-ц/774/930/К/18А

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 212/4816/13-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони справи :

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, поданої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 липня 2013 року, ухваленого суддею Пустовітом О.Г. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Жовтневий РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації.

В мотивування заявлених вимог зазначив, що з 1997 року він є співвласником квартири АДРЕСА_1. В квартирі він зареєстрував свою колишню дружину ОСОБА_2 її дітей та онуків: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

З 2005 року відповідачі в квартирі не проживають, добровільно виїхали на інше постійне місце проживання, особистих речей відповідачів у квартирі немає. Факт реєстрації відповідачів в належній йому на праві власності квартири тягне за собою нарахування значної суми комунальних послуг, який є тягарем для позивача. Оскільки відповідачі ніякого права на дану квартиру не мають, тому що вони не є власниками квартири або її частки, він просить усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом їх зняття з реєстрації.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 липня 2013 року позовні вимоги задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 в користуванні власністю, а саме квартирою АДРЕСА_3, шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 та її дітей і онуків: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Не погоджуючись із рішенням суду, Петрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідачам ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_8 надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування. Оскільки їх батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за рішеннями суду позбавлені батьківських прав, розпорядженням голови Петріківської районної державної адміністрації їм надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Зняття з реєстраційного обліку дітей відбулось із порушенням вимог законодавства, без погодження та отримання дозволу органу опіки та піклування, який не був залучений до участі у справі.

Позивач не скористався правом надати відзив на апеляційну скаргу.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_9.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_9.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно № 13495109 від 08.02.2007, є власником ? частки квартири АДРЕСА_2 ( а.с.9,10).

Згідно довідки Криворізької обєднаної міської довідково-інформаційної служби за вище зазначеним адресом містяться зареєстрованими крім позивача ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ( а.с.8).

Як видно з Акту від 26 травня 2013 року складеного сусідами та затвердженого директором ТОВ "Керуюча компанія "Дом Ком", відповідачі квартири АДРЕСА_2 не проживають з 2005 року (а.с.11).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 квітня 2013 року виключено з актового запису №1284 від 12 грудня 1995 року про народження ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про батька ОСОБА_1. Також виключено відомості про батька ОСОБА_1 з запису №1038 від 14 листопада 2002 року про народження ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішення не оскаржено, набрало законної сили 10 травня 2013 року ( а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст.391 ЦК України виходив з доведеності факту, що відповідачами чиняться перешкоди позивачу у користуванні власністю, будучи зареєстровані, вони не проживають у квартирі тривалий час з 2005 року, усунув позивачу перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов'язання третю особу зняти відповідачів з реєстраційного обліку.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Частиною другою статті 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( стаття 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як видно із тексту позовної заяви ОСОБА_1, як власник заявляючи вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном, шляхом зняття відповідачів з реєстрації місця проживання, не пред'явив жодної вимоги, передбаченої ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», як правову підставу для зняття відповідачів з місця реєстрації.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позовних вимог, про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, з будь-яких мотивів, позивачем заявлено не було.

Також, колегія суддів вважає доречними доводи апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі, щодо порушення прав неповнолітніх.

На час розгляду справи, неповнолітнім ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розпорядженням голови Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 11 серпня 2010 року, надано статусу дітей, позбавлених батьківського піклування ( а.с.60).

Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд законодавчо не наділено правом залучати на стадії апеляційного провадження особу, яка не була залучена та не приймала участь у справі під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки відповідно до норм процесуального закону така особа має права й обов'язки при розгляді справи в суді першої інстанції, які порушуються у разі відсутності участі її в цій інстанції.

При вирішенні питання про права неповнолітніх, судом першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не досліджено коло осіб, які мають приймати участь у розгляді справи та не залучено до участі відповідний орган, задля дотримання та захисту прав дітей.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, тому підлягає скасуванню, на підставі п.п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України, як передчасне, без залучення відповідний орган для дотримання захисту прав неповнолітніх, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, поданої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 проусунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 28 серпня 2018 року.

Головуючий:

Судді: