Постанова № 76115021, 28.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2081/18 Справа № 208/7235/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Івченко Т. П. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 52

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року по справі за позовом Органа опіки та піклування - адміністрація Заводського району Кам'янської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2, треті особи - Кам'янський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, комунальний заклад охорони здоров'я "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року Орган опіки та піклування - адміністрація Заводського району Кам'янської міської ради, діючи в інтересах малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 є одинокою матір'ю, з 2011 року перебуває на обліку у лікаря нарколога, отримує замісну терапію метадоном, у серпні 2015 року вона самовільно покинула відділення патології новонароджених дитячої лікарні та з нею спеціалістами служби систематично проводилась профілактична робота, її було попереджено про відповідальність у разі порушення права та інтересів малолітньої дитини, ухилення від виконання батьківських обов'язків.

Вказували, що 05 квітня 2016 року на "Телефон довіри" надійшло анонімне повідомлення щодо неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 по відношенню до своєї малолітньої 8-місячної доньки, родина ОСОБА_2 постійно трималася на контролі спеціалістами служби, з матір'ю малолітньої дитини проводили відповідні профілактичні бесіди, з 20 вересня 2015 року по 20 березня 2016 року родина знаходилась під соціальним супроводом, протягом супроводу ОСОБА_2 поновлено паспорт, зареєстровано матір та дитину, оформлено державну соціальну допомогу на дитину, отримано гуманітарну допомогу продуктами харчування та одягом.

Зазначали, що 30 червня 2016 року на їх адресу надійшов лист від Заводського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про те, що по АДРЕСА_1 була знайдена жінка в стані алкогольного сп'яніння з малолітньою дитиною на руках. Дитина знаходилась в занедбаному стані, неохайно вдягнута, але без видимих тілесних ушкоджень. Під час подальшої перевірки було встановлено, що дівчинкою виявилась малолітня ОСОБА_3, яка залишилась без батьківського піклування. За направленням служби у справах дітей малолітню було доставлено до дитячої лікарні міста. Після проведення профілактичної бесіди та створення ОСОБА_2 необхідних умов для проживання та розвитку доньку ОСОБА_3, за клопотанням служби, повернуто до сім'ї на адресу АДРЕСА_2.

Посилаючись на те, що наразі ОСОБА_2 практично повністю самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, зловживає алкогольними та наркотичними речовинами, доньку ОСОБА_3 почала залишати на біологічну бабусю, а її поведінка та емоційний стан свідчить про те, що вона не уявляє наслідків своїх дій, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не здатна самостійно вирішувати проблемні питання, не володіє достатніми ресурсами для належного утримання дитини та до теперішнього часу мати не переоформила виплату соціальної допомоги одинокої матері, а тому просили суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, дитину передати під опіку Органу опіки та піклування - адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради, стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове або змінити його.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для позбавлення її батьківських прав.

05 червня 2018 року від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вони, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 без задоволення.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою (ч.1 ст.368 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя, отже апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом осіб які приймають участь у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що малолітня ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьками зазначено: ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2.(а.с.6).

З листа КЗ «Дитяча лікарня міста Дніпродзержинська» Дніпропетровської обласної ради» від 12 серпня 2015 року №541 вбачається, 10 серпня 2017 року до КЗ «ДСКМЦ МД імені професора Руднева» ДОР» поступила новонароджена дитина ОСОБА_2 (дівчина), ІНФОРМАЦІЯ_2, з діагнозом - неонатальна енцефалопатія. Мати - ОСОБА_2, наркоманія з 2007 року, з 2010 року отримує замісну терапію метадоном. Поведінка матері у відділенні з тенденцією до агресивної. Дитини потребує подальшого соціального супроводу (а.с.7).

Згідно довідки КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня №1» відповідач ОСОБА_2 з 2011 року перебуває на обліку у лікаря нарколога, з діагнозом: психічні та поведінкові розлади в результаті вживання опіатів, синдром залежності F11.2 відповідно міжнародної класифікації хвороб - 10 "Психічні розлади та розлади поведінки (клас У) 1999 рік (а.с.8).

Відповідно до повідомлення «Дитяча лікарня міста Дніпродзержинська» Дніпропетровської обласної ради» від 25 серпня 2015 року №570, адміністрація лікарні повідомила начальника служби у справах дітей Заводського району ОСОБА_5 та Департамент охорони здоров'я та соціального захисту населення, міського педіатра ОСОБА_6 що 21 серпня 2015 року ОСОБА_2 самовільно покинула відділення з дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та залишила розписку. Знаходиться буде за адресою - АДРЕСА_2; наркоманія з 2007 року, з 2010 року отримує замісну терапію метадоном (а.с.9). Відповідно до листа директора Дніпродзержинського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 24 жовтня 2016 року за №1546, родина Карелішівілі з 20 вересня 2015 року по 20 березня 2016 року знаходилась під соціальним супроводом, протягом супроводу матері поновлено паспорт, зареєстровано матір та дитину. Оформлено державну соціальну допомогу на дитину, отримано гуманітарну допомогу продуктами харчування та одягом. Під час соціального супроводу проведено соціально-педагогічну роботу з питання відповідального батьківства та попереджено про наслідки безвідповідального батьківства. При неодноразових соціально-педагогічних роботах стосовно ведення здорового способу життя, підвищення виховного потенціалу. Останнім часом ОСОБА_2 при відвідуванні родини фахівцями із соціальної роботи поводить себе агресивно, висловлюється нецензурно, відмовляється від спілкування, тому надання соціальних послуг сім'ї ОСОБА_2 неможливо. (а.с.11).

Згідно листа Дніпродзержинського відділу поліції Заводського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 01 червня 2016 року №38/9266 по вул.Мурахтова №10-б/23 була знайдена жінка в алкогольному сп'янінні з малолітньою дитиною на руках. Дитина знаходилась в занедбаному стані, неохайно вдягнута, але без видимих тілесних ушкоджень. Під час подальшої перевірки було встановлено, що дівчинкою виявилась малолітня ОСОБА_3, яка залишилась без батьківського піклування (а.с.12).

За висновком адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради №9-06/17 від 23 січня 2017 року (а.с.31-33), вважати доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні до її малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та таким, що відповідатиме інтересам дитини.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 втратила інтерес до своєї доньки та, беручи до уваги висновок адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради №9-06/17 від 23 січня 2017 року, вважав за доцільне позбавити її батьківських прав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Так, відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Положеннями вказаної вище статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.

Батьківські права є в той же час і обов'язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов'язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Статтею 164 СК України визначено, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав тільки у випадках: якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причин і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.15,16 постанови „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Матеріалами справи достеменно підтверджений факт того, що відповідач ОСОБА_2 з народження доньки ухиляється від належного виконання своїх батьківських обов'язків.

Колегія суддів приймає до уваги той факт, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Та зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Втім у даному конкретному випадку колегія суддів вважає, що попередження є недоцільним, зокрема і у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 попереджалася соціальними службами про негативні наслідки своєї недбалої поведінки по відношенню до малолітньої доньки.

Колегією суддів не встановлено належного факту намагання відповідачки брати участь у вихованні дитини у будь-який спосіб, натомість встановлено факт її свідомого небажання виконувати батьківські обов'язки, піклуватись про доньку, її здоров'я та займатись її вихованням.

Протягом тривалого часу відповідач не піклується про моральне виховання, фізичний розвиток доньки; байдуже ставиться до її психологічного стану.

Згідно із вимогами ч.4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до положень ст.214 СК України, ч.1 ст.11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні органи адміністрації районів, районів в містах Києві та Севастополі, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

За змістом абз.2,3 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з подальшими змінами, органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року №3, з наступними змінами та доповненнями, висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).

Відповідно до висновку адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради №9-06/17 від 23 січня 2017 року вважається доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні до її малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та вважається, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини (а.с.31-33).

Висновком встановлено, що матір'ю повністю знівельований свій обов'язок щодо виховання та утримання доньки.

Колегія суддів вважає за можливе прийняти даний висновок до уваги, оскільки він відповідає інтересам малолітніх дітей.

Висновок містить аналіз матері, її характеристику матері, оцінку її ставлення до дитини, відображає дійсні підстави недодержання і її винуватість в ухиленні від виконання батьківських обов'язків.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не свідчать про незаконність та неправильність рішення суду.

В апеляційній скарзі відповідач взагалі не зазначає про своє бажання займатися вихованням доньки, як і не зазначала про це під час судового засідання.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального й процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.