Постанова № 76115010, 14.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4091/18 Справа № 203/408/18 Головуючий у 1 й інстанції - Католікян М. О. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Дніпро 14 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

Комерційний банк «Приватбанк»,

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Приватбанк» у лютому 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитним договором /а.с.3-9/.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 10 березня 2011 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку с визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов'язання за даним договором. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видавши позичальнику кредитну картку з відповідним лімітом. Позичальник свої обов'язки системно не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 грудня 2017 року утворилася заборгованість. Посилаючись на порушення умов кредитного договору та у зв'язку з чим виникла необхідність захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та враховуючи наведені обставини наполягає на їх задоволені.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року в задоволені заявлених позовних вимог відмовлено /а.с.113-114/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини та норми закону на які банк посилався у своїй позовній заяві /а.с.117-119/.

Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач надала суду відзив в обґрунтування якого зазначила, що у банку вона отримала зарплатну картку, що підтверджується відповідною відміткою у заяві, будь-яких інших карток не отримувала. Посилається, що банком не було надано будь-яких доказів на підтвердження отримання відповідачем кредиту у банку.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Встановлено на підставі зібраних у справі доказів, що на підтвердження своїх позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» було надано суду першої інстанції «анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку» за номером 0314020700202896729, в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адреса реєстрації, номери засобів зв'язку, інформація про місце роботи тощо.

В анкеті-заяві також зазначається, що ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами «Приватбанку», позичальник просить надати перераховані нижче послуги: платіжна картка «Універсальна», зарплатна картка, картка Gold, пенсійна картка, ощадкнижка (депозит), дебетова особиста картка та ідентифікація з паспортом. Так, дана анкета-заява містить відмітку обрання відповідачем банківських послуг щодо отримання зарпланої картки, тоді як будь-яких відміток про отримання кредитної картки вона не містить.

В анкеті-заяві передбачено зазначення позичальником бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка «Універсальна/Gold», однак відповідна графа не заповнена.

Під текстом анкети-заяви міститься дата оформлення - 10 березня 2011 року та особистий підпис клієнта. Проте, відсутні будь-які відомості про отримання картки, з зазначенням її номеру.

Крім того, позивачем надано письмову інформацію про тарифи /а.с. 19-20/, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 /а.с. 21-67/.

Згідно п. 1.1.2.6. Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник має виконати зобов'язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, зокрема, кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.5.5 вказаних умов та правил встановлено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.7.6 представлених Умов та правил, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,0 грн. + 5% від суми заборгованості по кредиту з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та правил, зокрема, за користування платіжною карткою, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку.

На підтвердження доводів про отримання відповідем кредиту у розмірі 11 800,00 грн. на підставі договору №б/н від 10 березня 2011 року, а також на підтвердження доводів про наявність заборгованості за даним договором через неналежне виконання відповідачкою умов договору, - банком представлено суду розрахунок заборгованості за період з 10 березня 2011 року по 31 грудня 2017 року включно та вказано про наявність заборгованості у загальному розмірі 166 258, 29 грн., з яких 8 895, 06 грн. - тіло кредиту та 107 363, 23 - заборгованість за відсотками. Між тим, з нього вбачається, що банком нарахована заборгованість по тілу кредиту у розмірі 8 895, 06 за період з 30 квітня 2014 року по 31 грудня 2017 року, однак розрахунок вказаного сальдо відсутній /а.с.11-15/.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки наданим у справі доказам у їх сукупності, колегія дійшла висновку про безпідставність і недоведеність позову та необхідність скасування оскаржуваного судового рішення, як незаконного і необґрунтованого, зважаючи на наступне.

ПАТ КБ «Приватбанк» не доведено факту отримання відповідачем ОСОБА_2, за кредитним договором без номеру від 10 березня 2011 року, кредитних коштів у розмірі 11 800,0 грн. Докази, що відповідають вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України, суду не надані.

Крім того, банком не представлені суду докази на підтвердження факту наявності заборгованості у загальній сумі 116 258, 29 грн., з яких 8 895, 06 грн. - тіло кредиту, 107 363, 23 грн. - заборгованість за відсотками.

Так, в «анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку» за номером 0314020700202896729 інформація щодо розміру кредитного ліміту не зазначена взагалі. Між тим, суду було надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_2, в якій зазначено відкриття карткового рахунку НОМЕР_1 10 січня 2011 року, тоді як заява була підписана позичальником 10 березня 2011 року. Також зазначено, що страт карткового рахунку було проведено банком 26 жовтня 2010 року, тобто дана банківська операція була здійснена до підписання позичальником заяви. Враховуючи наведені обставини, колегія судів приходить до висновку, що надані банком докази не підтверджують надання відповідачу кредиту, оскільки суперечать один одному.

Наданий банком розрахунок заборгованості не може бути взятий до уваги у якості доказу, що відповідає вимогам ст. 76-80 ЦПК України, оскільки не містить розрахунку боргу за період з 30 квітня 2014 року по31 грудня 2017 року, тому що за даний період вказана одна й та ж сума боргу поточної та простроченої суми заборгованості, що суперечить наданим банком умовам кредитування.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених банком вимог.

Звертаючись з апеляційною скаргою банком не було надано будь-якого доказу на підтвердження виникнення між сторонами кредитних зобов'язань.

Твердження позивача про те, що відповідач отримала за договором від 10 березня 2011 року банківську картку, яка періодично перевипускалась та строк дії договору лонгувався з поповненням картрахунку новими сумами кредитного ліміту - є недоведеними, оскільки надана банком довідка про зміну кредитного ліміту суперечить наданим поясненням в позові та скарзі, та підписаній заяві.

Крім того, під текстом анкети-заяви міститься дата її оформлення - 10 березня 2011 року та особистий підпис клієнта, проте відсутні будь-які дані про картку та відсутній особистий підпис клієнта про її отримання.

Отже, твердження позивача про отримання відповідачем за договором б\н від 10 березня 2011 року 11 800 грн. - є недоведеними, спростовуються наданими банком вищевказаними письмовими доказами.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньому повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону та зібраним доказам по справі.

З огляду на викладене, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це просить позивач, не встановлено.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

Ж.І. Максюта