Постанова № 76113348, 21.08.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 288/422/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"21" серпня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря Семенець К.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від "27" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії , -

суддя в 1-й інстанції - Пасічний Т.З.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Коростишів Житомирської області,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Коростишівського районного суду Житомирської області з позовом до Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності ІІІ групи з 29.09.2015 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової службі від 27.01.2017 року № 7.

- визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства оборони України у призначенні йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 10.06.2016 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлену листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.05.2017 року № 248/3/6/1800.

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому грошову допомогу як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме: 10.06.2016 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

- зобов'язати подати звіт про виконання прийнятої судом постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у Збройних силах з яких період з 30.07.1984 року по 26.12.1985 року на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях внаслідок чого був визнаний інвалідом 3-ї групи інвалідності, а згодом інвалідом 2-ї групи інвалідності, яка за висновком МСЕК настала внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Внаслідок встановлення йому інвалідності з зазначених вище підстав, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму. Відмову відповідача у виплаті йому одноразової грошової допомоги вважає незаконною, оскільки його право на отримання такої допомоги підтверджено рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06.07.2015 року № 2479 та судовими рішеннями.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 27.02.2018 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності ІІІ групи з 29.09.2015 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової службі від 27.01.2017 року № 7.

Визнано протиправною та скасовано відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 10.06.2016 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлену листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.05.2017 року № 248/3/6/1800.

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме: 10.06.2016 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, на момент встановлення інвалідності ІІ групи - 10.06.2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначив, що позивачем не надано відповідних документів, які б свідчили, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не пов'язані з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Позивач судове рішення в частині відмови у задоволенні позову не оскаржував, відзиву на апеляційну скаргу відповідача не подавав.

В судовому засіданні представник позивача просить відхилити апеляційну скаргу відповідача, вважає судове рішення законним.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином. за таких обставин колегія суддів вважає можливим розгляд справи провести без участі зазначених представників.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних Силах у період з 10.10.1983 року по 26.12.1985 року. У період з 30.07.1984 року по 26.12.1985 року проходив службу в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях. Вказане підтверджується ксерокопією військового квитка серії ГУ НОМЕР_2 (а.с.16), копією посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 25.03.1996 року (а.с.18), довідкою Попільнянського РВК від 18.11.2015 року № 225 (а.с.19).

Висновком МСЕК від 28.10.2015 позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 29.09.2015 року внаслідок поранення, (контузії) та захворювань ТАК, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. (довідка серії 12 ААА № 206954 від 28.10.2015 року, а.с.24).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №2479 від 06.07.2015 року наявні у позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

26.01.2016 року позивач звернувся до Попільнянського РВК з відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 року, документи позивача повернуто на доопрацювання.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 року було скасовано рішення Міністерства оборони України про повернення позивачу документів на доопрацювання та зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 29.09.2015 року, відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги № 975. Вказана постанова набрала законної сили (а.с. 30-36).

На виконання постанови суду позивач 28.11.2016 року повторно направив заяву до Міністерства оборони України через Попільнянський РВК для виплати одноразової грошової допомоги з необхідними документами.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 7 від 27.01.2017 року позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

Висновком МСЕК 24.06.2016 позивачу встановлено з 10.06.2016 року 2 групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання ТАК, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (довідка серії 12 ААА № 514604 від 24.06.2016 року а.с.26).

Відповідно Коростишівським УПСЗН 24.06.2016 року позивачу видано посвідчення інваліда 2 групи.

У зв'язку з встановленням йому 2-ї групи інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, позивач 14.07.2016 року позивач звернувся до Міністерства оборони України через Попільнянський РВК для виплати йому одноразової грошової допомоги вже як інваліду ІІ групи.

08.09.2016 року Житомирський обласний військовий комісаріат повернув документи на доопрацювання до Попільнянського РВК.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 16.01.2017 року залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року визнано дії Житомирського обласного комісаріату протиправними та зобов'язано Житомирський обласний військовий комісаріат прийняти та оформити документи позивача для виплати одноразової грошової допомоги, подані відповідно до заяви від 14.07.2016 року та розглянути питання про надання Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 10.06.2016 року внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, на території яких велися бойові дії. Вказана постанова набрала законної сили (а.с. 147-160).

На виконання зазначених судових рішень позивач повторно направив заяву до Міністерства оборони України через Попільнянський РВК, Житомирський ОВК для виплати одноразової грошової допомоги.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.05.2017 року № 248/3/6/1800 Міністерство оборони України відмовило позивачу у призначенні йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 10.06.2016 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Не погоджуючись з такими діями Міністерства оборони України, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Статтею 17 Конституції України передбачено забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконаннями ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до положень Закону України від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно ст. 1 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Згідно частини 1 статті 16 зазначеного Закону України, в редакції чинній на час виникнення правовідносин, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому слід зазначити, що застосування п. 4 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції чинній на час виникнення правовідносин пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період виконання обов'язків військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

За приписами ч. 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975, який діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Абзацом шостим пункту 11 Порядку № 975, серед іншого, визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

При цьому Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб позивач набув 29.09.2015 при встановленні йому інвалідності III групи, а у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, позивач набув 10.06.2016 року, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого позивачу при повторному огляді встановлена ІІ група інвалідності.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 372/1258/16-а, від 10.07.2018 у справі №816/488/16.

Також встановлено, що Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06.07.2015 року № 2479 встановлено, що отримані позивачем поранення і захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Це же рішення засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 26.06.2018 у справі №750/3766/17.

Встановлено, що відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав не надання документу, що свідчить про обставини поранення, відповідач діяв діяти лише не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності ІІІ групи з 29.09.2015 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби та відмови Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 10.06.2016 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформленої листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.05.2017 року № 248/3/6/1800

Відповідно до вимог чинного законодавства у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги

Встановлено, що позивачу не була виплачена одноразова грошова допомога при встановленні йому 3-ї групи інвалідності, відтак у нього виникло право на отримання такої допомоги як інваліду 2-ї групи в розмірі у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплати позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби.

Стосовно питання судового втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб'єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду цій справі є законним та обґрунтованим.

Судове рішення в решті позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.

Відповідно до 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Судове рішення прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від "27" лютого 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

К.С. Франовська

Повне судове рішення складено "29" серпня 2018 р.