Постанова № 76113125, 29.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 521/89/18

Категорія: 3.1 Головуючий в 1 інстанції: Сегеда О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кравця О.О.судді -Домусчі С. Д.судді - Коваля М.П. за участі секретаря - Сторчака О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 р.. по справі № 521/89/18 прийнятим 0 15.25 год у складі судді Сегеда О.М. за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

I.ПРОЦЕДУРА:

04.01.2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради та просив суд визнати неправомірними дії адміністратора відділу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Баннікової А.М. щодо складання постанови № П2- 18393-2017 від 12.12.2017 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення у вигляді попередження за порушення ч.1 ст. 197 КУпАП та скасувати дану постанову.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23квітня 2018 року адміністративний позов був задоволений.

II.ДОВОДИ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, представник Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права та просивйого скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що п. 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України ,затвердженого Наказом МВС України від 13.04.2012, № 320,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 р. за N 1089/21401 (надалі - Порядку № 320) визначено ,що недійсними уважаються паспорти, у тому числі , у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки),з моменту відповідного пошкодження , у зв'язку з чим це є підставою для адміністративної відповідальності за ст. 197 ч. 1 КУпАП .

18.06.2018 року ОСОБА_4 подав Відзив на апеляційну скаргу,вказуючи на правомірність рішення суду 1-ої інстанції ,так як поняття «непридатності паспорта для користування» та «недійсності паспорту» не є тотожними , та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року - без змін.

III.ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, але до судового засідання не з'явилися,представником позивача надано письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а тому в порядку ч.4 ст.229 КАС України , у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

IV.ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 12 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся з заявою до Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради для отримання адміністративної послуги щодо здійснення реєстрації за фактичним місцем проживання, разом з якою надав паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4, серії НОМЕР_1, виданий Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 22 квітня 2010 року; квитанцію про сплату адміністративного збору за проведення реєстрації; військовий квиток серії АВ № 369255, виданий Малиновським військовим комісаріатом м. Одеси 07 листопада 2017 р.

За результатом розгляду пакету документів, щодо отримання даної адміністративної послуги, адміністратором Центру було відмовлено ОСОБА_4 у знятті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що адміністратор Центру дійшов до висновку, що паспорт ОСОБА_4 є недійсним, оскільки було виявлено, що даний паспорт пошкоджено залиттям водою, яке призвело до розмазування чорнил нижньої частини паспортного документа, та роз'яснено, що для отримання зазначеної адміністративної послуги, він має здійснити обмін паспорта.

Встановлено, що 12 грудня 2017 року адміністратором відділу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відносно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення №П1-18393-2017 за ст.197 КУАП від 12 грудня 2017 року у зв'язку з виявленням, що громадянин ОСОБА_4 проживає з недійсним паспортом громадянина України, а саме непридатним до користування відповідно до п18 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26 червня 1992 року № 2503 (а.с.5).

12 грудня 2017 року адміністратором відділу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №П1-18393-2017 за ст.197 КУпАП від 12 грудня 2017року відносно ОСОБА_4 винесено постанову про адміністративне правопорушення № П2-18393-2017 від 12 грудня 2017 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 197 КУпАП (а.с. 4).

V.НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО:

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 7 Закону та п. 26 Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється зокрема на підставі:заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11 Правил. Разом із заявою особа подає документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання;квитанцію про сплату адміністративного збору;військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Згідно п. 11 Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:особа не подала необхідних документів або інформації;у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, та звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Додатком 13 Стандартної операційної процедури передбачено, алгоритм огляду паспорта громадянина України, відповідно до якого адміністратор має оглянути паспорт, перевірити відповідність його загальним вимогам, зокрема зовнішньому вигляду, а також візуально впевнитись у відсутності дефектів на сторінках паспорта, а саме підчисток, потертостей та плям, у місцях розташування тексту.

Ст.247 КУАП встановлено вичерпний перелік обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 247 цього Кодексу встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністі події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ, до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Пунктом 18 цього Положення встановлено, що для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.

Згідно ч. 1 ст. 197 КУпАП проживання громадян, зобов'язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання -тягнуть за собою попередження.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Крім того, зазначав, що ч. 2 ст. 219 КУпАП передбачено, що адміністратори центрів надання адміністративних послуг мають право від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 197, 198 цього Кодексу (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг).

Пунктами 11.7 та 11.8 Положення про Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16 березня 2016 року № 419-VII зі змінами передбачено, що до основних завдань адміністратора належить, зокрема, складення протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а також розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення стягнень.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення посадовими особами Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської, затвердженої наказом директора Департаменту від 04 квітня 2016 року № 18 адміністратори за місцем надання адміністративної послуги мають право розглядати справи про адміністративне правопорушення у сферах паспортизації, реєстрації місця проживання фізичних осіб та накладати адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Згідно зі статтею 252 КУпАП та пунктом 3.7. Інструкції, адміністратор, який виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п. 4.1. Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України ,затвердженого Наказом МВС України від 13.04.2012, № 320,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 р. за N 1089/21401 (надалі - Порядку № 320) обмін паспорта здійснюється в разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; установлення розбіжностей у записах; непридатності паспорта для користування.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 320, непридатним до користування є паспорт, у якому відсутня або пошкоджена фотокартка, зіпсовані записи про прізвище, ім'я та по батькові, дата або місце народження тощо.

Згідно п. 10.4 Порядку № 320, погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти:

які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові;

у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);

у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки);

осіб, громадянство України яких припинено;

знайдені, замість яких видано нові;

померлих громадян;

зіпсовані під час заповнення;

оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України;

не отримані власником протягом року.

Статтею 213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (частини перша - четверта статті 41, статті 103-1, 103-2, 103-3, 104, частина перша статті 106-1, статті 106-2, 149 - 152, частини перша - п'ята статті 152-1, статті 154, 155, 155-2, 156, 156-1, 156-2, 159 - 160, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5, 197, 198.

Згідно п.5.1 Положення про Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради державні адміністратори забезпечують: складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 КУпАП передбачено, що адміністратори центрів надання адміністративних послуг мають право від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 197, 198 цього Кодексу (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг).

Пунктами 11.7 та 11.8 Положення про Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16 березня 2016 року № 419-VII зі змінами передбачено, що до основних завдань адміністратора належить, зокрема, складення протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а також розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення стягнень.

Відповідно до ст. 288 КУпАП України особа, яка оскаржує постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ст. 277 КУпАП Справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 422, частиною першою статті 44, статтями 441, 1061, 1062, 162, 17210 - 17220, 173, 1731, 1732, 178,185, частиною першою статті 1853, статтями 1857, 18510, 18822, 203 - 2061, розглядаються протягом доби, статтями 146, 160, 1851, 2127 - 21220 - у триденний строк, статтями 461, 51, 1669, 176 і 18834 - у п'ятиденний строк, статтями 101 - 103 цього Кодексу - у семиденний строк.

Законами України може бути передбачено й інші строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно ст.393 КУпАП , орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

VI.ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА:

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. . Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів, показаннями свідків.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Згідно ст.286 КАС України , адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Якщо за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.

VII.МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р).

При оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими (див. п. 53 Рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

VIII.ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ:

Таким чином, апеляційний суд ,враховуючи принципи верховенства права, належного врядування , практику ЄСПЛ ,як джерело права , вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, так як наявні правові підстави притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за ст. 197 ч. 1 КУпАП ,у зв'язку з тим, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України належними,допустимими ,достовірними, достатніми доказами «поза розумним сумнівом» відповідачем - суб'єктом владних повноважень доведено факту проживання позивача за недійсним паспортом громадянина України, та правомірності притягнення останнього до відповідальності за вказаною статтею.

Поняття «недійсний паспорт» включає до себе , у тому числі , поняття «паспорт непридатний до користування» , так як згідно п. 10.4 Порядку № 320, уважаються недійсними паспорти, у тому числі , у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки), у зв'язку з чим це є підставою для адміністративної відповідальності за ст. 197 ч. 1 КУпАП .

Суд апеляційної інстанції також доходить до висновку про неповне з'ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи , неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права , що виразилося у незастосуванні норм ст. 197 ч. 1 КУпАП та Порядку № 320 та порушення норм процесуального права, неправильне тлумачення ст. 197 ч. 1 КУпАП, що призвело до неправильного вирішення справи , у зв'язку з чим рішення суду 1-ої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

В порядку ч.6 ст.139 КАС України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином,відсутні правові підстави для зміни розподілу судових витрат.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Не підлягають стягненню чи перерозподілу судові витрати понесені , у зв'язку із прийняттям судового рішення судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 3, 6, 7,242, 272, 286,308, 309, 310, п.2 ч.1 ст.315, 317,321,322,325, КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради задовольнити , рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 р.- скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає .

Суддя-доповідач Кравець О.О.Судді Домусчі С.Д. Коваль М.П.