Постанова № 76112994, 28.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4586/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. Час і місце ухвалення: 30.11.2017р., м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук’янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2017 року №575-13 та №576-13, якими позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб за 2016 рік в сумі 8789,05 грн. та 41387,18 грн. відповідно.

Позов обґрунтовувала тим, що в 2016 році вона не має обов'язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за належні їй житловий будинок загальною площею 792,8 кв.м. за с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області та житловий будинок загальною площею 356,1 кв.м. в м. Ізмаїл Одеської області, оскільки рішення Ізмаїльської міської ради №398-УІІ від 14.01.2016р. та рішення с. Стара Некрасівка Ізмаїльської міської ради №653-VI від 23.06.2016р., якими встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб на 2016 рік, прийняті всупереч нормам ПКУ, з порушенням принципу стабільності податкового законодавства, зокрема, прийняті і офіційно оприлюднені вже після 15 липня 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2017р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову від 30.11.2017р. з прийняттям нового судового рішення - про задоволення її позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору безпідставно послався на положення Закону України №909-VIII від 24.12.2015р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», оскільки вказаним Законом не внесено зміни до п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 та п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України.

Також, апелянт посилається на те, що судом не враховано практику Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила та прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумачення прав та обов'язків такого платника.

Головне управління ДФС в Одеській області надало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу ОСОБА_2 належить на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 792,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 356,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2.

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік на території Ізмаїльської міської ради встановлені рішенням №4864 Ізмаїльської міської ради від 16.01.2015р., із змінами внесеними рішенням №398-VII від 14.01.2016р., в наступному розмірі: для об'єктів житлової нерухомості усіх типів, крім перелічених у п.1.2 ч.1 цього рішення - 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п.1.1); для садових та дачних будинків, площа яких не перевищує 30 кв. метрів, кімнат у багатосімейних (комунальних) квартирах - застосовується нульова ставка податку (п.1.2); для об'єктів нежитлової нерухомості незалежно від їх типів, крім окремих типів об'єктів нерухомості, перелічених в п.1.4 ч.1 цього рішення, - 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п.1.3); для господарських (присадибних) будівель, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, та для об'єктів нежитлової нерухомості підприємств та установ комунальної та спільної власності територіальних громад Одеської області, та для гаражів, що розташовані на території земельних ділянок гаражних кооперативів, авто кооперативів, - застосовується нульова ставка податку (п.1.4).

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік на території Старонекрасівської сільської ради, встановлені рішенням №44-VII п'ятої сесії Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 29.01.2016р. в наступному розмірі: для об'єктів житлової нерухомості усіх типів, для юридичних та фізичних осіб 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п.1.1); для об'єктів нежитлової нерухомості незалежно від їх типів, для фізичних та юридичних осіб, крім окремих типів об'єктів нежитлової нерухомості, перелічених в п.1.3 ч.1 цього рішення, 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п.1.2); для господарських (присадибних) будівель, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, та для гаражів, що розташовані на території земельних ділянок гаражних кооперативів, автокооперативів, - застосовується нульова ставка податку (п.1.3); для садових та дачних будинків, площа яких не перевищує 40 кв. метрів, кімнат у багатосімейних комунальних квартирах, релігіозних будівель - застосовується нульова ставка податку (п.1.4).

16.05.2017р. Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:

- №575-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, у розмірі 8789,05 грн.;

- №576-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 41387,18 грн.

Не погодившись з правомірністю прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень - рішень ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про правомірність нарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік. При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на те, що рішення міських рад, якими встановлені ставки податку, прийняті і офіційно оприлюднені після 15 липня 2015 року, тому їх положення не можуть розповсюджуватися на 2016 рік, зазначивши, що згідно приписів пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VIII від 24.12.2015р. в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Також, суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання ОСОБА_2 на те, що контролюючим органом на адресу позивача не були направлені розрахунки податкових зобов'язань, зазначивши, що розрахунок податкового зобов'язання є додатком до податкового повідомлення-рішення та сам по собі не є рішенням контролюючого органу, відповідно до якого для платника податку настають відповідні наслідки та його відсутність не позбавляє можливості реалізувати належне позивачу право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних. За висновками суду першої інстанції, не надіслання платнику податку разом з податковим повідомленням-рішенням розрахунку податкового зобов'язання, не є достатньою підставою для скасування винесеного ним рішення у випадку правомірності останнього.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Факт наявності обов'язку із сплати податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, не є спірним у цій справі.

Предметом цього спору є правомірність застосування такого податку на підставі рішень Ізмаїльської міської ради від 16.01.2015р. №4864 (із змінами, внесеними рішенням №398-VII від 14.01.2016р.) та Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 29.01.2016р. №44-VII, які прийнято та офіційно оприлюднено місцевими радами до 15 липня 2015 року.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон №71-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким, зокрема, статтю 266 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 вказаного Кодексу (в редакції чинній станом на 1 січня 2015 року) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Як передбачено підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України №909-VIII від 24.12.2015р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», згідно з яким підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2016 рік) викладено у такій редакції: ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, законодавець встановив чіткий строк до якого органам місцевого самоврядування необхідно прийняти рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Судом першої інстанції встановлено та учасниками справи не заперечується, що рішення Ізмаїльської міської ради від 16.01.2015р. №4864 (із змінами, внесеними рішенням №398-VII від 14.01.2016р.) та Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 29.01.2016р. №44-VII прийнято поза межами цього строку.

В той же час, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VІІІ передбачено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а, відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Окрім того, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Аналогічну правову позицію з приводу даного питання висловлено Верховним Судом у постановах від 24.04.2018р. (справа №803/1307/17) та від 26.06.2018р. (справа №824/651/17-а), яка, на підставі ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом при застосуванні відповідних норм права.

На підставі викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони прийняті податковим органом у відповідності до положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла станом на 01 січня 2016 року), а також згідно пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VІІІ, норми якого є спеціальними до відношенню до норм Закону №71-VIII за темпоральною ознакою, і підлягають застосуванню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду не спростовують, підстав для скасування постанови суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 серпня 2018 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук’янчук