Постанова № 76112664, 29.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/28099/15 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Беспалова О.О.,

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 20.02.2015 року №048-28593-200215, укладеного між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлене наказом від 16.09.2015 №813;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 20.02.2015 року №048-28593-200215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (в межах гарантованої суми відшкодування - 2000 000. 00 грн.)

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір від 20.02.2015 №048-28593-200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США, умовами якого передбачено залучення від ОСОБА_4 вкладу у розмірі 5 500, 00 доларів США на строк до 22.03.2015 року.

Також, між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу від 20.02.2015 №048-28593-200215, згідно з пунктом 1 якої, сторони домовились викласти пункт 1.8.статті 1 договору в наступній редакції:

« 1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку, в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються».

Згідно з наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, від 20.02.2015 №46218610, на вкладний рахунок ОСОБА_4 були зараховані грошові кошти в сумі 5 500,00 доларів США.

У той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» від 08.04.2015 №71 до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 внесено зміни, а саме: викладено пункт 2 цього рішення у такій редакції: « 2. Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» від 03.08.2015 №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» продовжено до 02.10.2015 включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 02.10.2015 №664, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 02.10.2015 №181.

Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з 05.10.2015 по 04.10.2017 та призначено уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

У подальшому, як зазначає позивач, їй стало відомо, що Наказом відповідача від 16.09.2015 року №813 було визнано нікчемними правочини згідно з переліком, зокрема, договір від 20.02.2015 року №048-28593-200215, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Внаслідок викладеного, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, яке оформлене наказом від 16.09.2015 року №813, в частині про нікчемність договору №048-28593-200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США від 20.02.2015 року, що укладений між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_4, та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору) є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що право позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_4.

Таким чином, під час розгляду та вирішення даної справи необхідно перевірити обґрунтованість висновку Уповноваженої особи про нікчемність договору № 048-28593-200215 від 20 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підстави, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, визначені у ч.3 ст.38 вказаного Закону.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Уповноваженої особи від 29 травня 2015 року № 408 було розпочато перевірку, передбачену вищевказаною нормою права, для чого створено комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), які обліковуються на балансі банку (далі - Комісія).

У протоколі засідання комісії від 15 вересня 2015 року зазначено, що договори згідно з переліком є нікчемними (а.с.83-84).

На підставі висновків комісії Уповноважена особа видала наказ від 16 вересня 2015 року № 813 про визнання нікчемними правочинів згідно з переліком (до якого включений договір із ОСОБА_4.).

Приймаючи вказаний наказ, Уповноважена особа керувалася п. 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Перевіряючи правомірність дій Уповноваженої особи щодо направлення позивачу повідомлення про нікчемність саме операції щодо перерахування коштів, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Зазначена норма права визначає коло правочинів, які Уповноважена особа зобов'язана перевірити на предмет наявності ознак нікчемності. Обов'язковою умовою перевірки правочину (договору) на відповідність ознакам, визначеним у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є їх укладення або вчинення саме банком.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Під час вирішення справи № 826/1476/15 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що операція з перерахування коштів на рахунок ОСОБА_4 не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет нікчемності.

Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, посилання Уповноваженої особи на ст. 228 ЦК України як на підставу нікчемності договору №048-28593-200215 від 20 лютого 2015 року, є необґрунтованими.

Згідно протоколу комісії від 15 вересня 2015 року та наказу Уповноваженої особи від 18 листопада 2014 року № 6, висновок Уповноваженої особи про нікчемність правочинів пов'язаний із тим, що вони мають на меті збільшення гарантованої суми, що відшкодовується вкладникам Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, віднесення правочинів до категорії нікчемних Уповноважена особа пов'язує саме із необхідністю захистити інтереси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Викладені в документах банку обставини не можуть бути підставами для висновку про нікчемності правочину - договору №048-28593-200215 від 20 лютого 2015 року.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа зазначає, що договір банківського вкладу, укладений із ОСОБА_4, був визнаний нікчемним з підстави, передбаченої п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У відповідності до цієї норми права правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Спірний договір не передбачав обов'язку банку здійснити платіж чи передати інше майно з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» договір є нікчемним, якщо містить умови, які зазначені у вказаній нормі права.

Натомість Уповноважена особа фактично посилається на те, що переваги (пільги), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку надаються кредитору банку у зв'язку із фактом укладення договору банківського вкладу, а не з огляду на зміст окремих умов, які він містить.

Така перевага, на думку Уповноваженої особи, полягає у можливості отримати гарантовану суму відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з тим, як раніше зазначалося, відповідно до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничного розміру набувають особи, які мають статус вкладника банку, а не кредитора банку.

Зазначене у своїй сукупності свідчить, що посилання Уповноваженої особи на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу нікчемності договору №048-28593-200215 від 20 лютого 2015 року є необґрунтованими.

На думку Уповноваженої особи, договір №048-28593-200215 від 20 лютого 2015 року був укладений в інтересах вкладника. Такі інтереси полягали у тому, щоб перерахувати частину коштів з власного рахунку вкладника на рахунок ОСОБА_6, цим самим збільшивши суму коштів, яка може бути повернута за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з тим, Уповноважена особа не надала суду доказів на підтвердження того, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок позивача надійшли саме із рахунку іншого вкладника ПАТ «Дельта Банк».

З матеріалів справи вбачається, що кошти у сумі 5500 доларів США були внесені ОСОБА_7 на вкладний (депозитний) рахунок, відкритий на ім'я позивача 20 лютого 2015 року відповідно до Платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №46218610 від 20 лютого 2015 року (а.с.15).

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором від 20.02.2015 року №048-28593-200215 виконав.

У свою чергу, факт знаходження грошових коштів на вкладному рахунку позивача відповідачами не заперечується.

Разом з тим, правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.

Доказів визнання у встановленому законом порядку недійсним договору №048-28593-200215 від 20 лютого 2015 року Уповноважена особа не надала.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в Уповноваженої особи були відсутні підстави для не включення даних про ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу з підстав його нікчемності чи недійсності.

У відповідності до ч.ч. 2, 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 просила суд зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

На час звернення до суду з даним позовом обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідав вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, на час вирішення даної справи судом апеляційної інстанції, положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що належним способом захисту права позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_4 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно з договором банківського вкладу договору №048-28593-200215 від 20 лютого 2015 року.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Уповноваженої особи задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року скасувати

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1, 01001; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити інформацію про ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1, 01001; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно з договором банківського вкладу (депозиту) від 20 лютого 2015 року №048-28593-200215.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: О.О.Беспалов

О.Є.Пилипенко