Постанова № 76112626, 22.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2а-15825/12/2670 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кобаля М.І., Кузьменка В.В. секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представників позивача Медведєвої О.Ю., Кравчук А.Л., представника відповідача Бабинця М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 р. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (надалі - ДП «Сантрейд») звернулося до суду з позовом до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2012 р. № 0000322320.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача щодо не реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Воскресенськ Агро», ТОВ «АПК «Аріана-М» та ФГ «Південна Зірка» є хибними та спростовуються наданими позивачем первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013р. в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду, оскільки судами не були досліджені господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами, первинні документи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 р. позовні вимоги задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000322320 від 23.08.2012 року Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, оскільки були надані первинні документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем не доведено отримання економічного ефекту від вказаний господарських операцій, що може свідчити про безтоварність укладених правочинів.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що висновки податкового органу спростовуються матеріалами справи.

В судовому засідання представник відповідача підтримав аргументи апеляційної скарги, представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, підтримавши відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 30.07.2012р. по 09.08.2012 р. податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Сантрейд» (код за ЄДРПОУ 25394566) № 776/40-50/23-20/25394566 від 09.08.2012 р.

Згідно висновків відповідача, позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 - п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2012 року на суму 1 286 220,00 грн.

В акті перевірки зазначено, щодо нездійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Воскресенськ Агро», ТОВ «АПК «Аріана-М» та ФГ «Південна Зірка», внаслідок чого неправомірність формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування у зв'язку з придбанням товарів у згаданих контрагентів.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322320 від 23.08.2012 р., яким зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 286 220,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 643 110,00 грн. (загальна сума 1 929 330 грн).

Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Воскресенськ Агро» у квітні 2012 року були укладені договори поставки насіння сої № 4500618945 від 14.04.2012 р., № 4500619114 від 18.04.2012 р., № 4500616321 від 18.04.2012 р., № 4500619375 від 19.04.2012 р., № 4500608399 від 22.04.2012 р.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів надані наступні документи: видаткові накладні №62 від 15.04.2012 р., №63 від 18.04.2012 р., №65 від 18.04.2012 р., №66 від 19.04.2012 р., №67 від 22.04.2012 р.; податкові накладні №62 від 15.04.2012 р., №63 від 18.04.2012 р., №65 від 18.04.2012 р., №66 від 19.04.2012 р., №67 від 22.04.2012 р.; рахунки №62 від 15.04.2012 р., №64 від 18.04.2012 р., №65 від 18.04.2012 р., №66 від 19.04.2012 р., №67 від 22.04.2012 р.; картки обліку експортного вантажу № 9156, №9220, №9230, №9249, №9320; товарно-транспортні накладні №017895 від 14.04.2012 р., №091901 від 12.04.2012 р., №057014 від 16.04.2012 р., №017881 від 17.04.2012 р., №057042 від 18.04.2012 р., №057033 від 21.04.2012 р., №057043 від 22.04.2012 р., платіжні доручення №15007533 від 17.04.2012 р., №15007704 від 18.04.2012 р., №15007972 від 23.04.2012 р., №15007971 від 23.04.2012 р., №15008012 від 23.04.2012 р.

Крім того, підтверджено, що між позивачем та ТОВ «АПК «Аріана-М» у квітні 2012 року були укладені договори поставки насіння сої №4500617925 від 10.04.2012 р., №4500618174 від 10.04.2012 р., №4500616909 від 11.04.2012 р., №4500618663 від 12.04.2012 р., №4500616180 від 13.04.2012 р., №4500615877 від 19.04.2012 р., №4500619022 від 19.04.2012 р., №4500608402 від 20.04.2012 р., №4500613126 від 24.04.2012 р., №4500620021 від 25.04.2012 р., №4500620365 від 26.04.2012 р., №4500620451 від 27.04.2012 р.

На виконання вказаних договорів надані документи: видаткові накладні №73 від 10.04.2012 р., №74 від 10.04.2012 р., №75 від 11.04.2012 р., №76 від 12.04.2012 р., №77 від 14.04.2012 р., №79 від 19.04.2012 р., №80 від 19.04.2012 р., №81 від 20.04.2012 р., №84 від 25.04.2012 р., №85 від 25.04.2012 р., №86 від 27.04.2012 р., №87 від 27.04.2012 р.; податкові накладні №12 від 10.04.2012 р., №13 від 10.04.2012 р., №14 від 11.04.2012 р., №15 від 12.04.2012 р., №16 від 14.04.2012 р., №18 від 19.04.2012 р., №19 від 19.04.2012 р., №19 від 20.04.2012 р., №23 від 25.04.2012 р., №24 від 25.04.2012 р., №25 від 27.04.2012 р., №26 від 27.04.2012 р.; рахунки №74 від 10.04.2012 р., №75 від 10.04.2012 р., №76 від 11.04.2012 р., №77 від 12.04.2012 р., №78 від 14.04.2012 р., №80 від 19.04.2012 р., №81 від 19.04.2012 р., №82 від 20.04.2012 р., №85 від 25.04.2012 р., №86 від 25.04.2012 р., №87 від 27.04.2012 р., №88 від 27.04.2012 р.; картки обліку експортного вантажу №9026, №9036, №9081, №9097, №9133, №9153, №9239, №9248, №9264, №9359, №9393, №9410, №9454; товарно-транспортними накладні №738992 від 09.04.2012 р., №658599 від 09.04.2012 р., №849751 від 10.04.2012 р., №738986 від 09.04.2012 р., №738988 від 10.04.2012 р., №849671 від 10.04.2012 р., №849672 від 10.04.2012 р., №849673 від 10.04.2012 р., №849760 від 11.04.2012 р., №738990 від 11.04.2012 р., №738975 від 12.04.2012 р., №658592 від 12.04.2012 р., №658593 від 12.04.2012 р., №658590 від 12.04.2012 р., №658591 від 12.04.2012 р., №738967 від 13.04.2012 р., №738963 від 18.04.2012 р., №738751 від 18.04.2012 р., №738754 від 18.04.2012 р., №738994 від 18.04.2012 р., №738958 від 17.04.2012 р., №738969 від 18.04.2012 р., №738957 від 19.04.2012 р., №738974 від 19.04.2012 р., №760027 від 23.04.2012 р., №738780 від 24.04.2012 р., №738781 від 24.04.2012 р., №738970 від 25.04.2012 р., №738964 від 26.04.2012 р., №738757 від 26.04.2012 р. та платіжні доручення №15007043 від 10.04.2012 р., №15007218 від 12.04.2012 р., №15007359 від 12.04.2012 р., №15007444 від 13.04.2012 р., №15007671 від 18.04.2012 р., №15007756 від 19.04.2012 р., №15007905 від 20.04.2012 р., №15007995 від 23.04.2012 р., №15008390 від 26.04.2012 р., №15008294 від 25.04.2012 р., №15008465 від 28.04.2012 р., №15008544 від 28.04.2012 р.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ФГ «Південна Зірка» у квітні 2012 року були укладені договори поставки насіння сої №4500615876 від 19.04.2012 р., №4500619142 від 19.04.2012 р., №4500613871 від 20.04.2012 р., №4500620364 від 26.04.2012 р., №4500620452 від 27.04.2012 р.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав: видаткові накладні №90 від 19.04.2012 р., №92 від 20.04.2012 р., №93 від 21.04.2012 р., №103 від 27.04.2012 р., №104 від 27.04.2012 р.; податкові накладні №87/2 від 19.04.2012 р., №89/2 від 20.04.2012 р., №90/2 від 21.04.2012 р., №91/2 від 27.04.2012 р., №92/2 від 27.04.2012 р.; рахунки №84 від 19.04.2012 р., №86 від 20.04.2012 р., №87 від 21.04.2012 р., №88 від 27.04.2012 р., №89 від 27.04.2012 р.; картки обліку експортного вантажу №9240, №9243, №9276, №9294, №9412, №9438; товарно-транспортні накладні №742863 від 18.04.2012 р., №742862 від 18.04.2012 р., №742864 від 18.04.2012 р., №№008131 від 18.04.2012 р., №743081 від 19.04.2012 р., №742868 від 19.04.2012 р., №742867 від 19.04.2012 р., № 42865 від 19.04.2012 р., №722476 від 19.04.2012 р., №722480 від 18.04.2012 р., №742873 від 19.04.2012 р., №008134 від 19.04.2012 р., №722583 від 20.04.2012 р., №722580 від 20.04.2012 р., №722582 від 20.04.2012 р., №722590 від 20.04.2012 р., №722484 від 20.04.2012 р., №722985 від 26.04.2012 р., №722980 від 24.04.2012 р., №722983 від 24.04.2012 р., №722584 від 26.04.2012 р., №722986 від 26.04.2012 р., №722984 від 26.04.2012 р., №722987 від 26.04.2012 р. та платіжні доручення №15007766 від 19.04.2012 р., №15007928 від 20.04.2012 р., №15008001 від 23.04.2012 р., №15008472 від 28.04.2012 р., №15008554 від 25.04.2012 р.

Також позивач надав інші документи щодо реальності здійснення господарських операцій та отримання економічного ефекту від вказаний господарських операцій, зокрема, згідно наданих у матеріали справи документів соя була в подальшому експортована позивачем компанії Bunge S.A., Швейцарія. Зазначене підтверджується: зовнішньоекономічними контрактами №20042012 (Р105005/1069798) від 20.04.2012 р., №P 104319/1061591 від 01.02.2012 р.; вантажно-митними деклараціями №504050000/2012/101344 від 29.04.2012 р., №504050000/2012/101343 від 29.04.2012 р., №504050000/2012/101619 від 24.05.2012 р., №504050000/2012/101137 від 17.04.2012 р.; рахунками №96322411 від 12.06.2012 р., №96321168 від 26.04.2012 р., №96321900 від 12.04.2012 р.; коносаментами (англійською та українською мовами) №B/L 1 від 24.04.2012 р., №B/L 1 від 22.05.2012 р., №1 від 10.04.2012 р.; розрахунком коригування базової ставки; фітосанітарними сертифікатами та додатками до них №75/15-006/ВА-175987 від 24.04.2012 р., №75/15-010/ВА-176480 від 22.05.2012 р., №75/15-001/ВА-175593 від 10.04.2012 р.; дорученнями на навантаження №25/9 від 23.04.2012 р., №25/1 від 20.04.2012 р., №31/1 від 18.05.2012 р., №22/1 від 06.04.2012 р.; здавальними актами №92 від 24.04.2012 р., №99 від 22.05.2012 р., №89 від 10.04.2012 р. Факт отримання позивачем грошових коштів за експортними контрактами підтверджується виписками по рахунку ПАТ «Сітібанк».

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 2 та 3 статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляці йній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на надані позивачем документи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Отже, аналізуючи надані позивачем первинні документи, колегія суддів вважає, що позивач на підтвердження здійснення господарської операції надав необхідні документи, в тому числі, необхідність придбання і використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суду не були надані докази щодо наявності обвинувального вироку відносно посадових осіб контрагентів позивача.

Отже, усі наведені аргументи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 27.08.2018 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

М.І. Кобаль

В.В. Кузьменко