Постанова № 76112434, 22.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2430/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі: Кривді В.І.

за участю:

представників позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників відповідачів: Хужина К.А., Ляшука С.Ф.,

Харченко С.В., Костіної Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_9 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_9 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_9 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України, Міністерства внутрішніх справ України (далі - Відповідачі, Адміністрація ДПС України, ДМС України, МВС України) в якому просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- визнати незаконним рішення ДМС України про реадмісію ОСОБА_9 до Республіки Польща;

- визнати незаконними дії ДМС України та ДПС України з реадмісії ОСОБА_9 до Республіки Польща;

- зобов'язати ДМС України скасувати рішення про реадмісію ОСОБА_9 до Республіки Польща.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.09.2017 року о 19:55 год. в пункті пропуску через державний кордон України «Шегині», що на території Мостиського району Львівської області ОСОБА_9 здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республіки Польща в Україну без дозволу відповідних органів влади.

Як вбачається з матеріалів справи, ДМС України надіслано запит від 09.01.2018 до Головної Комендатури Прикордонної Варти Республіки Польща про реадмісію ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, як особи, що незаконно потрапила в Україну з території Республіки Польща.

Листом за вх. № 109-18 ЕД від 29.01.2018 року польська сторона 24.01.2018 надала свою згоду на реадмісію ОСОБА_9.

На виконання рішення РНБО від 10.07.2017 «Про посилення контролю за в'їздом в Україну, виїздом з України іноземців та осіб без громадянства, додержанням ними правил перебування на території України», уведеною в дію Указом Президента України від 30.08.2017 №256/2017, відповідно до наказу МВС від 30.01.2018 № 66, з метою запобігання й протидії нелегальній міграції та іншим правопорушенням законодавства України в міграційній сфері у період з 5 лютого по 30 квітня 2018 року Державна міграційна служба України, Державна прикордонна служба України, Національна поліція України, та за участі СБУ, розпочали проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант».

У рамках проведення зазначених заходів здійснено реадмісію ОСОБА_9 за стандартною процедурою.

Представники позивача вважають проведення процедури реадмісії позивача такою, що порушує законні права та інтереси позивача, а тому звернулись до суду за захистом законних прав та інтересів позивача.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДМС України правомірно прийнято рішення про реадмісію ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Республіки Польща.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Стаття 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає підстави та порядок прийняття рішення про примусове повернення іноземців або осіб без громадянства в країну походження або третю країну.

Примусове видворення з України іноземців або осіб без громадянства передбачено статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Частиною 5 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до статті 1 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» реадмісія - передача з території України або приймання на територію України іноземців та осіб без громадянства на підставах та в порядку, встановлених міжнародними договорами України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.09.2017 року о 19.55 год. в пункті пропуску через державний кордон України «Шегині», що на території Мостиського району Львівської області, ОСОБА_9 здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республіки Польща в Україну без дозволу відповідних органів влади.

Факт незаконного перетину державного кордону України підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме: постановою Мостиського районного суду Львівської області від 22.09.2017 у справі № 448/1185/17 (провадження № 33/783/1213/17), яка залишена без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 24.10.2017.

Тобто, вищенаведеними судовими рішеннями підтверджено незаконне прибуття ОСОБА_9 на територію однієї договірної сторони та перебування на території України без законних на те підстав.

Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб» від 15.01.2008 № 116-VI ратифіковано Угоду між Україною та Європейським Співтовариством про Реадмісію осіб, підписану 18.06.2007 в м. Люксембурзі.

Відповідно до вищезазначеної Угоди Договірні Сторони, маючи намір зміцнювати співробітництво з метою більш ефективної боротьби з нелегальною імміграцією; будучи занепокоєними значним посиленням діяльності організованих злочинних угруповань у сфері незаконного перевезення нелегальних мігрантів; бажаючи запровадити за допомогою цієї Угоди та на основі взаємності швидкі й ефективні процедури ідентифікації та безпечного й організованого повернення осіб, які не виконують умов, передбачених для в'їзду на територію України або однієї з держав членів Європейського Союзу та перебування на ній, або припинили виконувати такі умови, а також полегшити транзитний проїзд таких осіб, керуючись духом співробітництва; беручи до уваги, що у випадку необхідності Україна й держави - члени Європейського Союзу докладатимуть усіх зусиль для повернення громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно в'їхали на територію Договірних Сторін, до держав їхнього походження або постійного проживання; визнаючи необхідність дотримання прав і свобод людини та наголошуючи на тому, що ця Угода не завдає шкоди правам й обов'язкам України, Співтовариства та держав - членів Європейського Союзу, які випливають із Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 та з міжнародного права, зокрема відповідно до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року та Протоколу до неї від 31 січня 1967 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 року та міжнародних документів стосовно екстрадиції; ураховуючи, що співробітництво між Україною та Співтовариством у галузі реадмісії та спрощення взаємних поїздок громадян становить взаємний інтерес; домовились, зокрема, про те, що Запитувана держава на запит Запитуючої Держави та без будь-яких інших формальностей, крім тих, що передбачені цією Угодою, приймає на свою територію громадян третіх країн чи осіб без громадянства, які не виконують чинних умов стосовно в'їзду на територію запитуючої держави або перебування на ній або припинили виконувати такі умови, якщо надано докази відповідно до статті 7 цієї Угоди того, що такі особи незаконно в'їхали на територію держав-членів безпосередньо з території України або на територію України безпосередньо з території держав-членів (пункт а) частини першої статті 3 Угоди).

В свою чергу, Положенням про ДМС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, встановлено, що ДМС України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Основними завданнями ДМС є, зокрема, реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до Угоди, з метою реалізації положень міжнародних договорів України у сфері реадмісії, а також забезпечення взаємодії компетентних та уповноважених органів України під час здійснення процедур реадмісії, наказом МВС України від 16.02.2015 № 158, затверджено Інструкцію про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за №260/26705).

Пунктом 4 розділу І вказаної Інструкції компетентними органами України, відповідальними за реалізацію міжнародних угод про реадмісію та уповноваженими на безпосередню взаємодію один з одним та з компетентними органами інших договірних держав, є: Державна міграційна служба України (ДМС) - центральний компетентний орган та Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби).

Згідно з вимогами п. 2 розділу II Інструкції передавання Україною осіб без громадянства іншій договірній державі здійснюється відповідно до міжнародних угод України про реадмісію за стандартною або прискореною процедурою.

Пунктом 3 розділу 3 Інструкції передбачено, що прискорена процедура реадмісії застосовується до громадян договірних держав, громадян третіх держав та осіб без громадянства, затриманих у межах контрольованого прикордонного району запитуючої договірної держави (морські порти та міжнародні аеропорти включно) упродовж 48 годин моменту незаконного перетинання державного кордону безпосередньо з території запитуваної договірної держави.

Відповідно до п. 4 розділу 3 Інструкції стандартна процедура реадмісії застосовується до громадян договірних держав, громадян третіх держав та осіб без громадянства, виявлених (затриманих) на території запитуючої договірної держави за порушення законодавства цієї держави щодо порядку прибуття, перебування або проживання на її території, про що стало відомо компетентним (уповноваженим) органам запитуючої договірної держави у визначений міжнародною угодою про реадмісію строк, що перевищує необхідний для реадмісії за прискореною процедурою.

За стандартною процедурою передавання та приймання осіб, які підлягають реадмісії, здійснюються територіальними органами та територіальними підрозділами ДМС (пункт 5 розділу 3 Інструкції).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, реадмісія ОСОБА_9, як особи, що незаконно перебуває та території України, здійснювалася за стандартною процедурою?ініційованою ДМС, на підставі Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб від 18.06.2007, ратифікованої Законом України від 15.01.2008 № 116-VI.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Угоди Запитувана держава на запит Запитуючої держави та без будь-яких інших формальностей повинна приймати на свою територію громадян третіх країн чи осіб без громадянства, якщо надано докази того, що такі особи незаконно в'їхали на територію Запитуючої держави безпосередньо з території держав - членів Європейського Союзу.

Так, матеріалами справи підтверджується, що ДМС у відповідності до Угоди, та з дотриманням процедур, визначених Інструкцією, надіслано Запит про реадмісію від 09.01.2018 до Головної Комендатури Прикордонної Варти Республіки Польща про реадмісію ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, як особи, що незаконно потрапила в Україну з території Республіки Польща.

За результатами розгляду запиту про реадмісію від 09.01.2018 польська сторона 24.01.2018 дала згоду на реадмісію ОСОБА_9, про що повідомила ДМС листом копія якого наявна в матеріалах адміністративної справи.

Після надходження від запитуваної договірної держави позитивної відповіді на запит про реадмісію, компетентними (уповноваженими) органами здійснено передавання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у порядку, визначеному законодавством.

Відтак, ОСОБА_9, як особа, що незаконно перебуває на території України, був виявлений в рамках проведення в Україні цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант», організованих на виконання рішення РНБО від 10.07.2017 «Про посилення контролю за в'їздом в Україну, виїздом з України іноземців та осіб без громадянства, додержанням ними правил перебування на території України», уведеного в дію Указом Президента України від 30.08.2017 № 256/2017.

Реалізація заходів «Мігрант» була розпочата і здійснювалась відповідно до наказу МВС від 30.01.2018 № 66 у період з 5 лютого по 30 квітня 2018 року органами ДМС України, ДПС України і НП України, за участі СБУ, з метою запобігання й протидії нелегальній міграції та іншим правопорушенням законодавства України в міграційній сфері

Перетинання державного кордону України особою без громадянства ОСОБА_9 під час його реадмісії відбулося 12 лютого 2018 року о 16.42 у пункті пропуску «Бориспіль» за посвідченням особи на повернення №l/8001 Міністрів України від 03.09.2014 № 394.

Враховуючи, що до позивача застосовувалась стандартна процедура реадмісії, відповідач не був зобов'язаний складати протокол прикордонно-представницької зустрічі, оскільки проведення такої зустрічі передбачено лише у разі проведення реадмісії за прискореною процедурою. Також, не складався акт приймання-передавання особи, оскільки такий акт може бути складено за умови здійснення реадмісії до Запитуваної сторони в супроводі.

При цьому, не заслуговують на увагу суду твердження представника позивача про порушення Українською Стороною вимог, які висувалися Польською Стороною, оскільки факт прийняття прикордонниками Республіки Польща позивача в порядку реадмісії свідчить про законність дій компетентних органів як України так і Республіки Польща.

Крім того, невиконання позивачем умов перебування на території України, що в подальшому спричинило застосування до позивача, як до особи, що незаконно перебуває на території України, підтверджується наступним.

Указом Президента України від 26.07.2017 № 196/2017 громадянство ОСОБА_9 припинено. Указ Президента України від 26.07.2017№ 196/2017 є чинним, у судовому порядку не скасований. Доказів оскарження даного наказу позивачем чи його законними представниками до суду не надано.

Слід зазначити, що наказом Управління ДМС України у Київській області від 01.11.2017 № 99 відповідно до частин 4, 6 статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» позивачу було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Законність вищевказаного наказу Управління ДМС України у Київській області щодо відмови позивачу підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.01.2018 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 по справі №826/14052/17.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 826/14052/17 касаційну скаргу Позивача було залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 без змін.

Отже, в даному випадку органами ДМС України та Адміністрації ДПС здійснено належну реалізацію укладеної Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, оскільки реадмісія є важливим інструментом міжнародної співпраці щодо боротьби з нелегальною міграцією.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку про правомірність прийнятого Державною міграційною службою України рішення про реадмісію ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Республіки Польща.

Позовні вимоги про визнання незаконними дій ДМС України та ДПС України з реадмісії ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Республіки Польща, є взаємопов'язаними з позовними вимогами про визнання протиправним рішення про реадмісію ОСОБА_9 та такими, що та не підлягають задоволенню, виходячи з вищевикладеного.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДМС України скасувати рішення про реадмісію ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Республіки Польща, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що остання є похідною вимогою від розглянутих вище, а тому не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи прийняття оскаржуваного рішення, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк