Ухвала суду № 76111700, 28.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28 серпня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 1640/2905/18Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С.,

перевіривши матеріали позову

позивача ОСОБА_1 до відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання права, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

22.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання права, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати право позивача на отримання відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком № НОМЕР_1 на суму 50000 грн;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунком № НОМЕР_1 на суму 50000 грн.

У частині першій статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Прохальна частина позову містить клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762,00 грн.

Також суд зазначає, що перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

З огляду на викладене, за подання цього позову позивач мала сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Стосовно посилання позивача на праву позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", суд зазначає наступне.

Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно зі статтею 1-1 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про захист прав споживачів" законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Водночас положеннями пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, позивач не є споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" у цьому публічно-правовому спорі.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Крім того, відповідно до пункту 11 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Водночас позов не містить указаних відомостей.

Також позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, розглянувши яку, суд дійшов наступних висновків.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що у квітні 2018 року звернулася до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання права власності та включення до переліку вкладників; 01.06.2018 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави закрито провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Указана ухвала Октябрського районного суду м. Полтави залишена Апеляційним судом Полтавської області без змін, у зв'язку з чим позивач звернулася із цим позовом до Полтавського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З матеріалів позову вбачається, що позивач дізналася про порушення своїх прав з повідомлення ПАТ "Банк Михайлівський" про нікчемність правочину від 16.09.2016 № ЗГ1(К)/19141/1.

Таким чином, позивач дізналася про порушення свого права у 2016 році.

Водночас з позовом до Октябрського районного суду м. Полтави позивач звернулася у травні 2018 року.

Доказів того, як наведені позивачем причини неподання позовної заяви до суду унеможливили її звернення до суду з додержанням відповідного строку, позивач не надала.

Інших підстав пропуску строку звернення до суду, які б вказували на поважність такого пропуску, позивачем не наведено.

Отже, суд не визнає зазначені у заяві причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України подання позовної заяви без додержання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання права, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.

Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки необхідно усунути шляхом надання до суду позову, який відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України; письмових пояснень та доказів на їх підтвердження щодо пропуску строку звернення до суду з цим позовом; доказів сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.

Роз'яснити, що у разі ненадання у зазначений строк указаних документів позовна заява підлягає поверненню.

Копію ухвали направити особі, що звернулася з позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя Т.С. Канигіна