Рішення № 76110076, 23.07.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/912/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Бєлоусова А.Є.,

при секретарях Колесник О.І., Безорчук А.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лиман цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4, про вселення до житлового приміщення та за зустрічним позовом виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у квітні 2018 року звернувся до суду із позовом до Лиманської міської ради Донецької області про вселення до житлового приміщення – квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що вказана квартира є власністю територіальної громади м. Лиман (колишня назва –м. Красний Лиман) Донецької області,котру представляє Лиманська міська рада (колишня назва – Краснолиманська міська рада) як орган місцевого самоврядування. Виконавчий комітет міської ради ухвалив рішення від 23.01.2013 року № 13, згідно з яким зазначена квартира була надана ОСОБА_5, сімейному лікарю Краснолиманського ЦПМСД імені ОСОБА_6, на родину з 2 осіб – заявниці та її чоловіка ОСОБА_1, зі зняттям з квартирного обліку.

29.04.2013 року виконавчий комітет міської ради видав ордер на право вселення до житлового приміщення ОСОБА_5 та ОСОБА_1; посвідчення на службове житлове приміщення на вказану квартиру органом місцевого самоврядування не видавалось. Позивач разом з дружиною вселилися до квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, зареєструвались за новим місцем проживання, зробили ремонт у житлі, що потребувало значних коштів.

12.05.2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвали шлюбі між собою, однак певний час проживали разом в одній квартирі, в житлі зберігались речі позивача, за користування житлово-комунальними послугами нараховувалась плата з урахуванням пільг позивача, позивач не припиняв своєї реєстрації за місцем проживання.

21.03.2018 року колишня дружина позивача ОСОБА_5 виселилась з вказаної квартири, здала житло за актом Лиманській міській раді, винесла всі речі позивача з квартири, працівники міської ради здійснили заміну замків на вхідних дверях до житла. ОСОБА_1 вважає, що таким чином представниками відповідача порушені його житлові права, з цього приводу звертався до Лиманського міського голови, однак спір між сторонами так і не було вирішено.

Позивач посилається на норми ст. 9 ЖК УРСР, вказує, що він був виселений з квартири не на підставах, які були б передбачені законом, просить вселити його до житлового приміщення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 (а.с.24,25) підтримали заявлені позовні вимоги, наполягали на їхньому задоволенні, на обґрунтування своєї позиції у справі навели аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3, уповноважений представляти інтереси міської ради та її виконавчих органів, міського голови у судах загальною юрисдикції (а.с.64), в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Виконавчий комітет Лиманської міської ради заявив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за адресою АДРЕСА_1, зняття його з реєстрації за місцем проживання. ОСОБА_3 зазначив, що Лиманська міська рада є власником службової квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2012 року.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Краснолиманської міської ради від 23.01.2013 року вказана квартира надана ОСОБА_5 з укладанням договору про забезпечення упорядкованою житловою площею. Між Краснолиманською міською радою в особі міського голови ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено договір від 30.01.2013 року № 26а на право користування та проживання у службовій квартирі за вказаною адресою.

21.03.2018 року ОСОБА_5 написала заяву на ім’я Лиманського міського голови ОСОБА_8 про відмову від службового житла, також було укладено додаткову угоду до договору № 26а від 30.01.2013 року і повернення службового приміщення. Рішенням виконавчого комітету Лиманської міської ради від 21.03.2018 року № 82 ОСОБА_5 було визнано такою, що втратила право користування службовим жилим приміщенням – квартирою, розташованою за адресою АДРЕСА_1.

Також на підставі ст. 124 ЖК УРСР виконавчим комітетом міської ради було направлено ОСОБА_1 листа від 23.03.2018 року за вих. № 10-154, позивачу було запропоновано у 3-денний строк знятись з реєстрації за місцем проживання за вказаною адресою. ОСОБА_1 не знявся з реєстрації за місцем проживання, отже, відповідач вважає за необхідне захистити право власності на нерухоме майно, визнати позивача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, зняти його з реєстрації за вказаною адресою.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення зустрічного позову; звернули увагу суду на те, що виконавчий комітет Лиманської міської ради не є належним позивачем за зустрічним позовом, оскільки спірна квартира належить територіальній громаді м. Лиман (м. Красний Лиман), відповідач не надав жодних доказів з приводу наявності статусу службового житла у спірної квартири, на вселення до житла ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було видано звичайний ордер, а не службове посвідчення, ОСОБА_1 не можна виселити з житлового приміщення без надання іншого житла, оскільки він має статус учасника бойових дій.

Третя особа ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення первісного позову та наполягала на задоволенні зустрічного позову виконавчого комітету Лиманської міської ради до ОСОБА_1; вона пояснила, що між нею та Краснолиманською міською радою було укладено договір № 282 від 31.12.2014 року про підготовку спеціаліста за рахунок коштів місцевого бюджету, за цим договором міська рада зобов’язалась за кошти місцевого бюджету оплатити навчання ОСОБА_4 у Донецькому національному медичному університеті, а остання після отримання диплому повинна була відпрацювати 5 років у медичному закладі на території Краснолиманської міської ради (Краснолиманського району), крім того, міська рада взяла на себе зобов’язання забезпечити молодого спеціаліста службовим житлом. Згідно з рішенням виконавчого комітету Лиманської міської ради від 21.03.2018 року № 82 ОСОБА_5 було визнано такою, щ втратила право на користування службовим житловим приміщенням – квартирою, розташованою за адресою АДРЕСА_1, цим же рішенням було надано право користування цією ж квартирою ОСОБА_4. Третя особа вважає, що своїми діями ОСОБА_1 порушує її право користування службовим житлом, після припинення договору між Лиманською міською радою та ОСОБА_5 він на підставі закону втратив право користування вказаною квартирою.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд відповідно до ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатись як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ст.81 ЦПК України); обставини, що мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини.

Позивач за первісним позовом – ОСОБА_1, 06.09.1984 р. н., є громадянином України, з 28.05.2013 року зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Красний Лиман) , АДРЕСА_2, внесений до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, має статус учасника бойових дій (а. с. 5-6,7,21,22).

ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 з 28.08.2010 року по 12.05.2015 року, шлюб розірвано (а.с.5 – зворотній бік, а.с.8).

Рішенням виконавчого комітету Краснолиманської міської ради Донецької області від 23.01.2013 року № 13 «Про вирішення житлових питань» надано житлову площу ОСОБА_5 – сімейному лікарю Краснолиманського центру первинної медико-санітарної допомоги імені ОСОБА_6, молодому спеціалісту, двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, житловою площею 28,2 кв.м, склад сім’ї – 2 осіб (заявниця, чоловік), зі зняттям з квартирного обліку та з укладенням договору про забезпечення впорядкованою житловою площею (а.с.12-13).

Між Краснолиманською міською радою Донецької області та ОСОБА_5 було укладено договір від 30.01.2013 року № 26а (а.с.66). Предметом вказаного договору є забезпечення впорядкованою житловою площею ОСОБА_5 - сімейного лікаря Краснолиманського центру первинної медико-санітарної допомоги імені ОСОБА_6.

За цим договором Краснолиманська міська рада надала ОСОБА_5 двокімнатну квартиру АДРЕСА_4; в свою чергу ОСОБА_5 зобов’язалась укласти трудовий договір з Краснолиманським центром первинної медико-санітарної допомоги імені ОСОБА_6 та успішно виконувати свої посадові обов’язки (п.2.2. договору), після підписання договору відпрацювати за спеціальністю 10 років у Краснолиманському центрі первинної медико-санітарної допомоги імені ОСОБА_6 (п. 2.3. договору), сплачувати всі комунальні послуги на утримання житла в належному стані, самостійно за власні кошти у разі необхідності проводити поточний ремонт квартири та перепланування за згодою власника житла; у разі виконання умов договору впродовж 10 років (з 23.01.2013 року по 23.01.2023 року) ОСОБА_5 має право приватизувати квартиру АДРЕСА_4.

У разі невиконання ОСОБА_5 п.п. 2.2., 2.3. вказаного договору вона зобов’язується повернути Краснолиманській міській раді квартиру АДРЕСА_4. Ця обставина є однією з підстав для припинення дії договору від 30.01.2013 року № 26а.

Виконавчим комітетом Краснолиманської міської ради Донецької області видано ордер від 29.04.2013 року на ім’я ОСОБА_5 на право зайняття житлового приміщення жилою площею 28,2 кв.м, з двох кімнат в ізольованій квартирі, розташованій за адресою Донецька область, м. Лиман (м. Красний Лиман), АДРЕСА_2 (а.с.9). В ордері зазначено склад сім’ї: наймач ОСОБА_5, чоловік наймача – ОСОБА_1.

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєструвались на проживання у вказаній квартирі з 28.05.2013 року, що підтверджено записами в домовій книзі (а. с. 15-18).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 116949598 від 14.03.2018 року квартира, розташована за адресою Донецька область, м. Лиман (м. Красний Лиман) , АДРЕСА_2, належить на праві власності територіальній громаді м. Красний Лиман в особі Краснолиманської міської ради (а.с.10). Право власності територіальної громади на об’єкт нерухомого майна виникло на підставі договору купівлі-продажу № 3552 від 30.10.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори Донецької області (а. с. 71,72).

12.03.2018 року ОСОБА_5 звернулась до Лиманської міської ради Донецької області із заявою, повідомила про те, що за сімейними обставинами вона звільняється з постійного місця роботи - Комунального закладу «Лиманський центр первинної медико-санітарної допомоги імені ОСОБА_6» у зв’язку із виїздом з м. Лиман на постійне місце проживання, заявник просить прийняти у неї житлове приміщення - квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_5 (а.с.69).

Лиманським міським головою ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було складено акт приймання-передачі квартири житловою площею 28,2 кв.м, розташованої за адресою АДРЕСА_5, квартира передана власнику у задовільному санітарному та технічному стані, претензій з боку власника до наймача немає (а.с.68).

На підставі рішення виконавчого комітету Лиманської міської ради від 21.03.2018 року № 82 «Про вирішення житлових питань» ОСОБА_5 визнано такою, що втратила право на користування службовим жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_6 (а.с.70). Цим же рішенням надано службове житлове приміщення – квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_5, ОСОБА_4, лікарю-анестезіологу КЛПЗ «Лиманська центральна районна лікарня», склад сім’ї – 3 осіб (заявник, чоловік заявника, донька заявника).

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради від 03.04.2018 року № 08вх01-0987-4/1 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, з 29.01.2016 року та користується знижкою 75% при оплаті житлово-комунальних послуг за адресою реєстрації АДРЕСА_5. Позивач здійснював поточний ремонт в квартирі за власні кошти, сплачував рахунки за спожиті житлово-комунальні послуги (з урахуванням знижки на ім’я позивача як учасника бойових дій), що підтверджено наданими ОСОБА_1 копіями платіжних документів (а. с. 37-47).

ОСОБА_1 за його зверненням органом місцевого самоврядування було відмовлено у постановці на квартирний облік у зв’язку із забезпеченням житловою площею в розмірі 28,2 кв.м (витяг з рішення Лиманської міської ради Донецької області від 15.11.2017 року № 47, а. с. 19).

Виконавчим комітетом Лиманської міської ради направлено ОСОБА_1 лист від 23.03.2018 року № 10-154, згідно з яким позивачу повідомлено про наявність у спірної квартири статусу службового житла, запропоновано прибути до виконкому і перереєструватись за іншою адресою (а. с. 67).

Згідно з довідкою Лиманського відділення поліції від 06.04.2018 року № 2321/302/05-2018, наданою позивачем, 23.03.2018 року ОСОБА_1 звертався за телефоном 102 з приводу несанкціонованої заміни замків працівниками житлово-комунального підприємства на дверях квартири, розташованої за адресою Донецька область, м. Лиман (м. Красний Лиман), АДРЕСА_2 (а.с.20).

Відповідно до довідки КП «Лиманська служба єдиного замовника» від 14.06.2018 року в квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_5, з 21.03.2018 року і дотепер ніхто не мешкає (а.с.74). Також органом місцевого самоврядування 10.06.2018 року складено акт, згідно з яким ОСОБА_1 з квітня 2015 року не мешкає у квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_5 (а.с.90).

Сторонами не заперечується той факт, що після складання Лиманським міським головою ОСОБА_8 та ОСОБА_5 акта приймання-передачі квартири житловою площею 28,2 кв.м, розташованої за адресою АДРЕСА_5, квартира фактично передана власнику, працівниками житлово-комунальних служб були змінені замки на вхідних дверях до житла, особисті речі ОСОБА_1 у квартирі не зберігаються.

Вирішуючи заявлені первісним позивачем вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ст. 13 ЦК України).

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина); особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК, в тому числі з договорів.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України). Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін (ч.1 ст. 604 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України). Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Спірна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_5, належить на праві власності територіальній громаді м. Красний Лиман (на теперішній час – м. Лиман).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

За договором від 30.01.2013 року № 26а Краснолиманська міська рада (яка представляє відповідну територіальну громаду) надала ОСОБА_5 двокімнатну квартиру АДРЕСА_4; в свою чергу ОСОБА_5 прийняла на себе певні зобов’язання за цим договором, в тому числі, укласти трудовий договір з Краснолиманським центром первинної медико-санітарної допомоги імені ОСОБА_6 та успішно виконувати свої посадові обов’язки (п.2.2. договору), після підписання договору відпрацювати за спеціальністю 10 років у Краснолиманському центрі первинної медико-санітарної допомоги імені ОСОБА_6 (п. 2.3. договору).

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_5 від 12.03.2018 року, вона за сімейними обставинами звільнилась з постійного місця роботи - Комунального закладу «Лиманський центр первинної медико-санітарної допомоги імені ОСОБА_6», має намір виїхати з м. Лиман на постійне місце проживання в іншу місцевість. Отже, вказана особа не виконала вимоги п.2.3. зазначеного договору, не відпрацювала визначеного сторонами договору строку у медичній установі. Ця обставина є однією з підстав для припинення дії договору від 30.01.2013 року № 26а (п.4.1. договору).

Підставою для отримання в користування спірної квартири для ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був саме договір від 30.01.2013 року № 26а, укладений з умовою, і одна зі сторін договору (ОСОБА_5О.) такої умови не дотримала.

Житлове приміщення не належить на праві приватної власності ОСОБА_5 чи ОСОБА_1, згідно з ордером від 29.04.2013 року позивачу воно надавалось в користування як члену сім’ї ОСОБА_5. ОСОБА_1 на час отримання у користування квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_5, перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, проте на теперішній час шлюб розірвано, позивач вже не є членом сім’ї ОСОБА_5.

Нормами ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно зі ст. 12 згаданого Закону учасникам бойових дій надаються пільги у сфері житлових правовідносин: 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю); 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання; першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва, першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків.

Відповідно до ст. 125 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків.

Нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ЖК УРСР не передбачена заборона на виселення особи, яка має статус учасника бойових дій, з житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення. ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, не є учасником Другої світової війни, не має встановленої інвалідності. Отже, посилання позивача на неможливість виселення його зі спірної квартири через наявність у нього статусу учасника бойових дій є безпідставними.

З огляду на припинення зобов’язань між сторонами договору від 30.01.2013 року № 26а, на теперішній час відсутні передбачені ст. 11 ЦК України підстави для виникнення права позивача щодо користування спірною квартирою.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 з приводу вселення до квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_5, не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню.

З приводу заявленого представником виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області ОСОБА_3 зустрічного позову суд зазначає таке.

На підставі довіреності № 10 від 26.03.2018 року (а.с.35) ОСОБА_3 уповноважений представляти інтереси Лиманської міської ради та її виконавчих органів, міського голови у місцевих загальних цивільних судах з усіма правами, передбаченими чиним законодавством України для позивача, відповідача або третьої особи.

У зустрічному позові позивачем визначено «виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області, Донецька обл., м. Лиман, вул. Незалежності, 46, код ЄДРПОУ 38068238, поштовий індекс 84406, телефон 4-14-38» (а.с.60-63).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є у відкритому доступі, виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області є юридичною особою, зареєстрованою за адресою 84406, Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 46 (ідентифікаційний номер 38068238). Лиманська міська рада є юридичною особою, зареєстрованою за адресою 84406, Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 46 (ідентифікаційний номер 04053275).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 116949598 від 14.03.2018 року квартира, розташована за адресою Донецька область, м. Лиман (м. Красний Лиман), АДРЕСА_2, належить на праві власності територіальній громаді м. Красний Лиман в особі Краснолиманської міської ради.

Таким чином, саме територіальна громада м. Красний Лиман (м. Лиман) в особі Краснолиманської (Лиманської) міської ради повинна була як власник майна звертатись до суду з позовом про захист майнових прав на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_5.

За змістом ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції вправі за клопотанням позивача здійснити заміну неналежного відповідача. Чинний ЦПК не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду. Саме така правова позиція висловлена у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Представник первісного відповідача ОСОБА_3 впродовж розгляду справи не звертався до суду із клопотанням про заміну позивача за зустрічним позовом. Відтак, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за адресою АДРЕСА_1, зняття його з реєстрації за місцем проживання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке. Згідно із ст. 133 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій (а.с.21,22); за подання фізичною особою позову немайнового характеру чинним законодавством визначена сума судового збору 704,80 грн. (ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»); учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав (п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Виконавчим комітетом Лиманської міської ради при поданні зустрічного позову сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн.(а.с.59).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати щодо сплати за первісним позовом судового збору в розмірі 704,80 грн. слід віднести на рахунок держави; витрати щодо сплати судового збору за зустрічним позовом в розмірі 1762,00 грн. слід віднести на рахунок Лиманської міської ради Донецької області.

Керуючись ст. 9, 64,124,125 ЖК УРСР, ст. 3,4,10, 12,13,19, 133,141, 258,259,264,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4, про вселення до житлового приміщення – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням – відмовити.

Витрати щодо сплати за первісним позовом судового збору в розмірі 704,80 грн. віднести на рахунок держави.

Витрати щодо сплати судового збору за зустрічним позовом в розмірі 1762,00 грн. віднести на рахунок Лиманської міської ради Донецької області.

Застосовані судом заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про вселення до житлового приміщення шляхом зупинення дії підпункту 5.2 пункту 5 рішення виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 21.03.2018 року № 82 «Про вирішення житлових питань» - залишити чинними до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 236/912/18.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області до Апеляційного суду Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст цього рішення суду виготовлений 01.08.2018 року.

Суддя -