
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2062/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,50 га, на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, викладену в листі від 11.07.2018 року №К-2588/0-4748/0/17-18;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1,50 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 р. по справі №811/1342/18 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 12 березня 2018 року. Відповідачем, на підставі вищевказаного рішення суду повторно розглянуто його заяву та листом від 11.07.2018 р. №К-2588/0-4748/0/17-18 повторно відмовлено у її задоволенні всупереч висновків суду, з тих самих підстав. Позивач, не погоджуючись з відповіддю відповідача, наполягаючи на тому, що ним виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу, просить суд визнати протиправною таку відмову та зобов'язати відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Також позивачем надана відповідь на відзив (а.с.39-41).
Згідно наданого до суду відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки відсутні будь-які порушення прав та інтересів позивача. На думку відповідача, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність (а.с.31-32).
У відповідності до ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.257 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні (а.с.29).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.26).
Зважаючи на викладене, у відповідності до ч.9 ст.205 КАС України, суд вирішив розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.03.2018 р. звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (а.с.16).
ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 05.04.2018 року №К-2588/0-2376/0/17-18 повідомило позивачу, що з метою раціонального використання земельних ділянок наказом від 20.03.2018 року №278 "Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам на території Кіровоградської області у ІI кварталі 2018 року" ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Кіровоградської області, інформація про перелік цих ділянок оприлюднена на його офіційному веб-сайті. Враховуючи невідповідність місця розташування земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області вважає за доцільне відмовити у задоволенні заяви (а.с.13-14).
Не погодившись з відмовою відповідача у наданні дозволу, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 р. по справі №811/1342/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області від 05 квітня 2018 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі заяви від 12 березня 2018 року та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 12 березня 2018 року (а.с.42-43).
За даними автоматизованої системи документообігу Кіровоградського окружного адміністративного суду "Діловодство спеціалізованого суду" рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 р. по справі №811/1342/18 - 25.06.2018 року набрало законної сили.
Крім того, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2018 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року по справі №811/1342/18 повернуто (а.с.44).
Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області, розглянувши повторно заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду, листом від 11.07.2018 р. №К-2588/0-4748/0/17-18, повідомило позивача, про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (а.с.15).
Не погодившись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 р. по справі №811/1342/18 набрало законної сили, та з цього часу є обов'язковим і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане є Головне управління Держгеокадастру в області.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).
Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.
Так, отримавши заяву позивача від 10.03.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства (а.с.16), відповідач, згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.
Однак, відповідач листами, останній від 11.07.2018 №К-2588/0-4748/0/17-18 відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вказавши, що згідно ст.12 Земельного кодексу України, доручення Віце-прем'єр-міністра України, рішень колегії Держземагенства України, спрямованих на забезпечення прозорості земельних відносин та розширення повноважень місцевих рад, з 15 жовтня 2014 року обов'язковим стало врахування позиції органів місцевого самоврядування у питаннях розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, оскільки відсутня інформація стосовно позиції органу місцевого самоврядування у питанні розпорядження землями, а тому відповідач вважає за доцільне відмовити у задоволенні заяви (а.с.15).
Чинне земельне законодавство не передбачає такої умови відмови у отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності, як врахування позиції органів місцевого самоврядування у питаннях розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.
Відтак, суд дійшов висновку, що відсутність інформації стосовно позиції органу місцевого самоврядування у питанні розпорядження землями, не свідчить про невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, а посилання відповідача у листі від 11.07.2018 року №К-2588/0-4748/0/17-18 на відповідну інформацію, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є незаконним, оскільки суперечить частині 7 статті 118 ЗК України.
Суд враховує, що оцінюючи заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на предмет відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відповідач як суб'єкт владних повноважень, повинен неухильно дотримуватися принципу належного урядування.
Так, у п.70 рішення Європейського суду з прав людини "Рисовський проти України" від 20.10.2011 р. суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Складовими принципу належного урядування є ефективність та результативність сутність яких полягає у тому, щоб усі процедури спрямовувалися на досягнення результату, який задовольняє потреби суспільства.
Отже, зважаючи на принцип належного урядування, суд враховує, що вказуючи на недоліки заяви позивача, які обумовили відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зобов'язане зазначити вичерпний перелік встановлених невідповідностей вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Натомість, як встановлено судом, відповідач неодноразово відмовляв ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щоразу вказуючи на нові обставини та недоліки.
Суд наголошує на тому, що з огляду на ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи вдруге заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством, тому суд визнає таку відмову відповідача протиправною.
Суд відхиляє посилання відповідача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року (справа №814/741/16) та від 14.03.2018 року (справа №804/3703/16), оскільки вони сформульовані щодо інших правовідносин - а саме з приводу реалізації фізичною особою права замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за мовчазною згодою.
Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
При цьому, згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа може замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди" - лише за умови, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Запроваджений цією нормою принцип "мовчазної згоди" передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.
Такий висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 року (справа №806/3095/17).
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою, то суд зазначає.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, проте відповідний спосіб захисту має бути законним та відповідати певній нормі права.
Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В даному випадку суд вважає, з урахуванням рішення суду по справі №811/1342/18, що правильним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Суд зазначає, що покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Позивач правомірно очікував на розгляд його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та отримання позитивного рішення.
Так, в абз.10 п.9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
До того ж, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 березня 2018 року у справі №823/795/17 (адміністративне провадження №К/9901/2159/17).
Крім того, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Саме такою є правова позиція Верховного Суду України, викладена 07.06.2016 року у справі №820/3507/15.
З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладену у листі від 11.07.2018 №К-2588/0-4748/0/17-18, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 відповідний дозвіл.
Суд вважає за доцільне, на підставі частини 6 статті 245 КАС України, визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України суд стягує на користь позивача всі здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.9, 77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (26335, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі №К-2588/0-4748/0/17-18 від 11.07.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,50 га, яка знаходиться на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 39767636).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина
Судове рішення № 76109101, Кіровоградський окружний адміністративний суд було прийнято 28.08.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 1140/2062/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: