Рішення № 76108524, 28.08.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Житомир справа № 806/3058/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 20.10.2017, внаслідок захворювання пов’язаного з проходженням військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 02.02.2018 №12;

- зобов’язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як інваліду 2 групи з 20.10.2017 внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 з урахуванням попередніх виплат;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Міністерства оборони України подати в місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, відповідно до вимог ст. 267 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України. Наказом від 31 грудня 2014 року № 231 його було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я. Відповідно до висновку Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 позивачу з 17.10.2014 було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 85260,00 гривень. У зв'язку із суттєвим погіршенням стану здоров'я позивачу 17 листопада 2017 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією було проведено повторний огляд, за результатами якого йому було встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання так, пов’язаного з проходженням військової служби. У зв’язку з встановлення вищої групи інвалідності позивач звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому, як інваліду ІІ групи, одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразової грошової допомоги. Однак, рішенням комісії з розгляду питань, пов’язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 02.02.2018 №12 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв’язку з тим, що встановлення вищої групи інвалідності відбулося в понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Вважаючи, що дії відповідача є протиправними, а його право на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи виникло з моменту встановлення йому цієї групи інвалідності, тобто з 20.10.2017 та не залежить від первинного встановлення такої інвалідності, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 25 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

04 липня 2018 року представник третьої особи надіслав до суду пояснення щодо позову, в якому зазначив, що згідно з п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Позивач своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги скористався, коли йому, у зв’язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, було виплачено вищезазначену допомогу в сумі 85260,00 гривень. Натомість, оскільки позивачу 2 група інвалідності була встановлена понад дворічний термін з часу первинного її встановлення, то згідно з положеннями ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає. На підставі зазначеного, представник третьої особи вважає, що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. (а.с.23-24)

20 липня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1. Така позиція відповідача ґрунтується на тому, що одноразова грошова допомога має разовий характер. Виплата допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми, здійснюється лише у випадку, якщо встановлення вищої групи інвалідності під час повторного огляду відбулося протягом двох років після первинного встановлення інвалідності. Як вбачається зі змісту позову, 22 жовтня 2014 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби. У зв’язку з чим, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у сумі 85260,00 гривень. Під час повторного огляду, 17 листопада 2017 року, позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок цієї ж причини. Оскільки зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін, у відповідача не було підстав для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Таким чином, відповідач вважає, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (33-35)

Ухвалою від 06 серпня 2018 року адміністративну справу було призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 27 серпня 2018 року.

27 серпня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшла заява від представника позивача, в якій останні й просить розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач та третя особа, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, в судове засідання 27 серпня 2018 року не з’явились, про причини неявки суд не повідомляли.

У зв’язку з зазначеним та керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.09.2001 по 31.12.2014 проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України. Наказом командира 8 армійського корпусу (по особовому складу) від 26 грудня 2014 року № 45-пм прапорщика ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, а наказом командира військової частини-польова пошта В2731 (по стройовій службі) від 31 грудня 2014 року № 231 його з 31 грудня 2014 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. (а.с.16)

Відповідно до висновку Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), зазначеного у довідці від 22 жовтня 2014 року серії 12 ААА № 078639, позивачу було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням так, пов’язаним з проходженням військової служби. Групу інвалідності встановлено з 17 жовтня 2014 року на строк до 01 листопада 2017 року, а дата чергового переогляду 22 жовтня 2017 року.(а.с.10)

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у сумі 85260,00 гривень.

17 листопада 2017 року позивачу було проведено повторний огляд МСЕК та за результатами якого позивачу було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням так, пов’язаним з проходженням військової служби. Групу інвалідності встановлено з 20 жовтня 2017 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 17 листопада 2017 року серії 12 ААА № 861857. (а.с.11)

У зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності позивач 01.12.2017 звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату через Новоград-Волинський ОМВК з заявою щодо отримання доплати до одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням йому з 20.10.2017 ІІ групи інвалідності.(а.с.9)

02 лютого 2018 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 02.02.2018 №12, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що згідно з пунктом четвертим статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата до одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності змінено ІІ групу понад дворічний термін. (а.с.15)

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, вищевказаний Закон пов'язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 5 встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Разом з цим, відповідно до частини четвертої статті 16-3 цього Закону (в редакції Закону яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за наслідками первинного огляду з 17 жовтня 2014 року було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, у зв'язку з чим позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 85260,00 гривень. Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової допомоги у випадку встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, передбаченим статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З 20 жовтня 2017 року позивачу, за наслідками повторного огляду, було встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, тобто після спливу дворічного терміну, з моменту встановлення йому 17 жовтня 2014 року ІІІ групи інвалідності.

Таким чином ОСОБА_1 вищу групу інвалідності було встановлено понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності.

Оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено законодавцем дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, тому суд відхиляє доводи позивача, що він набув відповідне право, оскільки між встановленням ІІІ групи інвалідності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.

Щодо посилання позивача на позицію, викладену Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 №21-446а14 та від 21.04.2015 №21-135-а15 суд вважає його безпідставним, оскільки Верховний Суд України вирішував питання рівнозначності умов для виплати військовослужбовцям страхових сум, які були передбачені статтею 16 Закону в редакції до 01 січня 2007 року, та одноразової грошової допомоги, яка була запроваджена з 01 січня 2007 року, і не містила норми щодо обмеження певним строком виплати допомоги у більшому розмірі у випадку встановлення вищої групи інвалідності.

Разом з тим, на час встановлення позивачу інвалідності III групи, так і на час встановлення інвалідності II групи, норми статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975, передбачали обмеження у виплаті різниці в розмірі одноразової допомоги дворічним терміном з моменту первинного встановлення або інвалідності, або ступеня втрати працездатності.

У зв’язку з цим, правова позицію, викладена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 №21-446а14 та від 21.04.2015 №21-135-а15 не може бути врахована судом при розгляді даної справи, оскільки вона стосується правовідносин, відмінних від тих, які є предметом розгляду у даній справі.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки зміна групи інвалідності відбулась після спливу дворічного строку, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. З огляду на викладене, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11707; РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. С.Параджанова, 4, м. Житомир, 10001; код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя І.Е.Черняхович