Постанова № 76106151, 28.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2018 р. Справа№ 910/2353/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Кропивної Л.В.

Пашкіної С.А.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ахтімірова М.Г. за довіреністю від 14.05.2018; Євтєхов Є.Аза довіреністю від 15.02.2018;

від відповідача: Данилов К.О. за довіреністю від 30.05.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 про забезпечення позову у справі №910/2353/18 (головуючий суддя Мандриченко О.В.)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/2353/18 заяву Приватного акціонерного товариства "Київстар" про забезпечення позову задоволено. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені та зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України № 705-р. від 14 грудня 2017 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Антимонопольний комітет України 23.06.2018 (згідно відбитку календарного штемпелю на конверті) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки оскарження рішення Антимонопольного комітету України в судовому порядку передбачає автоматичне зупинення його виконання та нарахування пені на час розгляду справи в суді. При цьому, позивачем не наведено доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію повного тексту оскаржуваної ухвали скаржник отримав лише 13.06.2018.

12.07.2018 матеріали оскарження, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Буравльова С.І., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 31.07.2018.

27.07.2018 представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін.

У зв'язку із перебуванням суддів Буравльова С.І. та Руденко М.А., які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустках, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2353/18.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 р., у зв'язку із перебуванням суддів Буравльова С.І. та Руденко М.А. у відпустках, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/2353/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Кропивної Л.В., Пашкіної С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Згідно зі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 31.07.2018 по 28.08.2018.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, також вказав, що у даній справі судом першої інстанції прийнято рішення, яким відмовлено у позові.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, також вказали, що незважаючи на наявність оскаржуваної ухвали відповідачем була направлена претензія позивачу та нарахована пеня, у тому числі за період після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали оскарження, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У лютому 2018 року Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 705-р від 14.12.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем при прийнятті рішення від 14.12.2017 року № 705-р неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 року відкрито провадження у справі № 910/2353/18 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

29.05.2018 представником позивача була подана заява про забезпечення позову, у якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені та зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України від 14 грудня 2017 року № 705-р з дати надходження позовної заяви до Господарського суду міста Києва до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Заява була обґрунтована тим, що чинність рішення Комітету в зазначені проміжки часу зумовлює обов'язок позивача сплатити накладений штраф. Невиконання цього обов'язку призводить до нарахування пені у розмірі 1,5% за кожен день прострочення сплати штрафу від суми штрафу, сукупний розмір якого 21 307 597 гривень (за кожен день прострочення сплати штрафу нараховується пеня у розмірі 319 613,96 грн.) , а також дає підстави Комітету звернутися із позовом про стягнення з Позивача суми штрафу та пені, не очікуючи остаточного рішення суду у цьому судовому спорі. Позивач зазначає, що добровільне чи примусове виконання Рішення в період його оскарження Товариством може істотно ускладнити виконання рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача, оскільки повернення такої значної суми коштів з державного бюджету може бути неможливим або значно утрудненим, що вимагатиме від Товариства значних зусиль та пов'язаних з цим витрат, що в свою чергу спричинятиме матеріальні витрати Позивача у зв'язку з неможливістю Товариства використовувати зазначені кошти у своїй господарській діяльності.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/2353/18 заяву Приватного акціонерного товариства "Київстар" про забезпечення позову задоволено. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені та зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України № 705-р. від 14 грудня 2017 року.

Задовольняючи зазначену заяву, суд першої інстанції прийшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача.

Однак, Київський апеляційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення Комітету за результатами розгляду справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції зупиняє виконання зазначеного рішення Комітету на час розгляду цієї справи, якщо Комітетом чи господарським судом не визначено інше.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Разом з тим, частиною 5 вищевказаної статті визначено, що незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

Водночас, згідно з ч.4 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з, порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним.

Так, рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене вищезазначеною частиною, може бути прийнято за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що Антимонопольний комітет України приймав рішення, яким би встановлювався особливий порядок виконання оскарженого рішення.

Крім того, задоволення позовних вимог у даній справі щодо скасування спірного рішення Комітету забезпечить у повному обсязі захист прав позивача, оскільки автоматично відновить і порушене право позивача, а тому наявність заходів забезпечення позову взагалі не впливає на виконання рішення суду.

Посилання позивача на ускладнення повернення коштів штрафу і пені з державного бюджету не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки стосуються виконання рішення комітету, а не рішення суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було подано належних та допустимих доказів які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у зв'язку з чим заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Щодо посилань позивача на п.20.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", яким роз'яснено порядок нарахування пені, то вказані роз'яснення носять виключно рекомендаційний характер та не можуть змінювати вищенаведені норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо зупинення дії оскаржуваного рішення.

Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі № 910/2353/18 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Антимонопольного комітету України підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України - задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 про забезпечення позову у справі № 910/2353/18.

3. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Київстар" про забезпечення позову - відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, ідентифікаційний код 21673832) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 00032767) - 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали у справі №910/2353/18.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.08.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.В. Кропивна

С.А. Пашкіна