Постанова № 76106126, 21.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. Справа№ 927/66/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Мельничук О.С.

за участю представників

від первісного

позивача: ОСОБА_2 довіреність № б/н від 05.08.01

від відповідача: Слєпченко С.А. посвідчення № 000106 від 07.03.17

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Ваганицької сільської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2018 р.

у справі № 927/66/18 (суддя Федоренко Ю.В. )

за первісним

позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_5

до відповідача Ваганицької сільської ради

про стягнення 251 538,59 грн.,

за зустрічним

позовом Ваганицької сільської ради

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_5

про визнання недійсним договору про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Ваганицької сільської ради про стягнення суми боргу в розмірі 221893,90 грн., 2036,34 грн. 3% річних, 9094,68 грн. суму втрат від інфляції, 18513,67 грн. пені.

Первісний позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг з благоустрою (видалення зелених насаджень) за договором №30 від 04.08.2017.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2018 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 26.02.2018.

19.02.2018 до Господарського суду Чернігівської області надійшов зустрічний позов від 15.02.18 Ваганицької сільської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 в якому просить суд визнати недійсним Договір № 30 про надання послуг з благоустрою (видалення зелених насаджень) від 04.08.2017, укладений між Ваганицькою сільською радою Городянського району Чернігівської області в особі сільського голови ОСОБА_6 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Договір № 30 про надання послуг з благоустрою (видалення зелених насаджень) від 04.08.2017 було укладено колишнім головою сільської ради - ОСОБА_6 самовільно, без винесення даного питання на сесію сільської ради. Також головою було укладено договір №35 від 21.08.2017 про надання послуг з благоустрою (видалення зелених насаджень). Відповідач вважає, що дані договори регулюють одні і ті ж самі відносини і за своєю правовою природою є договорами про надання послуг. Будь-які кошти на дані послуги з видалення аварійних дерев у кошторис на 2017 рік не закладались. В подальшому ФОП ОСОБА_5 виконав послуги по договорам, голова сільської ради підписав акти про виконані послуги. При цьому відповідач за первісним позовом зазначає, що позивачем порушено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах; що Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області від 03.11.2017 №131/06 складено акт, яким встановлено, що всі дерева були вирублені без відповідних дозвільних документів; що Городнянським ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області зареєстровано кримінальне провадження щодо незаконної вирубки дерев. Крім того, Ваганицькою сільською радою зазначено, що договір №30 від 04.08.2017 був укладений на суму 241442,00 грн. в порушення ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" без проведення процедури закупівлі.

Ухвалою суду від 26.02.2018 прийнято зустрічний позов Ваганицької сільської ради до фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним договору №30 про надання послуг з благоустрою (видалення зелених насаджень) від 04.08.2017 до спільного розгляду з первісним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до Ваганицької сільської ради про стягнення 251583,59 грн. Суд також ухвалив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 14.03.2018.

Ваганицькою сільською радою заявлено клопотання про об'єднання в одне провадження справ №927/66/18 та №927/67/18 за позовом ФОП ОСОБА_5 до Ваганицької сільської ради про стягнення заборгованості, пені, відсотків річних та інфляційних за договором №35 про надання послуг з благоустрою (видалення зелених насаджень) від 21.08.2017.

Ухвалою суду від 14.03.2018 у задоволенні клопотання відмовлено з тих підстав, що вимоги по справам, які просить об'єднати в одне провадження заявник, не пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами.

Ухвалою від 03.04.2018 задоволено клопотання позивача за первісним позовом та продовжено підготовче засідання у справі на 30 днів, витребувано у відповідача за первісним позовом додаткові докази, та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.04.2018.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2018 р. у справі № 927/66/18 первісний позов задоволено частково і стягнуто з Ваганицької сільської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 221 893,90 грн. боргу, 16 366,54 грн. пені, 1 781,02 грн. 3% річних, 8 558,39 грн. інфляційних та 3 729 грн. судового збору. В іншій частині первісного позову - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду першої інстанції, Ваганицька сільська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2018 р. у справі № 927/66/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2018 р. апеляційну скаргу Ваганицької сільської ради було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 р. у справі № 927/66/18 апеляційну скаргу Ваганицької сільської ради залишено без руху. Ваганицькій сільській раді було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Київського апеляційного господарського суду доказів про сплату судового збору в сумі 8 236 грн. 50 коп.

10.07.2018 р. через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Ваганицької сільської ради надійшла заява про усунення недоліків, а саме долучення до матеріалів апеляційної скарги доказів сплати судового збору (платіжне доручення № 128 від 04.07.18 на суму 8 236 грн. 50 коп.)

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 р. у справі № 927/66/ поновлено Ваганицькій сільській раді зазначений строк подачі апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 21.08.2018 р.

25.07.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2018 р. у справі № 927/66/18 без змін.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав повністю та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідачів, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Ваганицької сільської ради (десята сесія сьомого скликання) від 25.07.2017 надано дозвіл сільському голові заключати договори на видалення дерев, кущів на території сільської ради.

26.07.2017 рішенням №32 Виконавчого комітету Ваганицької сільської ради створено комісію з обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню. До складу комісії включено представника державної екологічної інспекції в Чернігівській області.

Відповідно до ч.10 ст.59, ч.1 ст.73 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Доказів про незаконність рішення Виконавчого комітету Ваганицької сільської ради від 26.07.2017 №32, про визнання його недійсним у судовому порядку, суду не надано, в зв'язку з чим вказане рішення приймається як належний доказ у справі.

Листом від 04.08.2017 Державна екологічна інспекція у Чернігівській області повідомила Ваганицьку сільську раду про можливість проведення обстеження без участі їх представника.

04.08.2017 представниками створеної комісії складено та підписано акт №1 обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню.

04.08.2017 головою Ваганицької сільської ради видано ордер на видалення дерев різних порід в кількості 136 шт в межах с. Ваганичі.

04.08.2017 між Ваганицькою сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_6 (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (підрядник) укладено договір №30 про надання послуг з благоустрою (видалення зелених насаджень) (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1, 1.2 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується за завданням замовника на умовах цього договору виконати послуги: видалення дерев частинами із застосуванням автогідропідіймача, обрубування (обрізання) сучків, гілок та їх складування, чокерування і трелювання хлистів, розкряжування хлистів, складування сортиментів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

Загальна ціна цього Договору визначається як сума вартості всіх наданих послуг відповідно до підписаних сторонами Актів прийому-здачі наданих послуг за цим договором протягом строку його дії (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 Договору вартість наданих послуг за договором визначається з розрахунку відпрацьованого часу роботи бригади з АТП по ціні 750,91 грн./год.роботи (Додаток №1 від 04.08.2017). Орієнтовна вартість договору складає 162000,00 грн.

Відповідно до п.2.3 Договору замовник здійснює оплату за даним договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 30 банківських днів з дня підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі наданих послуг. Фактична вартість послуг, що підлягає оплаті за відповідним Актом прийому-здачі наданих послуг, визначається сторонами в цьому акті.

31.08.2017 сторони підписали доповнення №1 до Договору, відповідно до якого орієнтовна вартість договору складає 241442,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач за первісним позовом виконав послуги, про що свідчать акти про виконання послуг №26 від 18.08.02017 на суму 104001,03 грн. та №29 від 15.09.2017 на суму 117892,87 грн., всього на загальну суму 221893,90 грн.

В актах зазначено, що підрядником були надані послуги з благоустрою в межах населених пунктів Ваганицької сільської ради, а саме: видалення сухостійних, аварійних та фаутних дерев частинами із застосуванням автогідропідіймача.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

З матеріалів вбачається, що відповідач за первісним позовом виконані роботи за Договором не оплатив.

Згідно з ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 221893,90 грн.

Також, крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 2036,34 грн. 3% річних, 9094,68 грн. суму втрат від інфляції, 18513,67 грн. пені.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.7 Договору передбачено, що у випадку порушення строків перерахування коштів за надані послуги замовник сплачує підряднику неустойку в розмірі 0,2% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем надано розрахунок штрафних санкцій за період прострочення оплати з 19.09.2017 по 22.01.2018.

Враховуючи умови п.2.3 Договору яким встановлено строк розрахунку протягом 30 банківських днів, датою початку прострочення оплати за актом від 18.08.2017 є 03.10.2017, а за актом від 15.09.2017 - 30.10.2017.

За перерахунком місцевого суду з яким погоджується колегія суддів та вважає, що підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом за період прострочення з 03.10.2017 по 22.01.2018 пеню у розмірі 16366,54 грн., 1781,02 грн. 3% річних та 8558,39 грн. інфляційних.

В обґрунтування зустрічного позову Ваганицька сільська рада зазначає, що вирубка дерев була здійснена незаконно; спірний договір укладено з порушенням норм Бюджетного кодексу України і взяті зобов'язання не підлягають оплаті з місцевого бюджету; договір укладено з прямим порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі"; представники сторін, якими укладено два договори, спеціально уклали два різні договори і розбили оплату на дві частини щоб уникнути процедури державної закупівлі.

Відповідно до ч.1-5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Відтак, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Відповідно до абзаців 2, 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції діючій на момент укладення спірного договору), цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; а також замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, вартість підрядних робіт сторонами встановлена у 241442,00 грн., а тому до вказаних правовідносин не застосовуються положення Закону України "Про публічні закупівлі".

На підтвердження заперечень первісного позову судом надано договір №35 про надання послуг з благоустрою (видалення зелених насаджень) від 21.08.2017 за яким позивач за первісним позовом зобов'язався виконати послуги з благоустрою в межах с. Барабанівське Ваганицької сільської ради.

Проаналізувавши зміст вказаних договорів суд приходить до висновку, що ці договори є окремими договорами на виконання робіт у різних населених пунктах Ваганицької сільської ради, посилання на те, що їх укладено з метою уникнення процедури закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" не підтверджено належними та допустими доказами і є припущенням відповідача за первісним позовом.

Згідно з ч.3 ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 №1045 затверджено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах яким встановлено процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників на території населеного пункту

Відповідно з п. 3 вказаного Порядку видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється, зокрема за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (компетентного органу) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку).

Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що видалення аварійних, сухостійних та фаутних дерев на об'єкті благоустрою (в тому числі території загального користування) здійснює балансоутримувач на підставі акта, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку.

На підтвердження своїх вимог відповідачем надано заяви свідків ОСОБА_7 яка є членом виконкому Ваганицької сільської ради, ОСОБА_8 та ОСОБА_9- депутатів сільради, про те, що сільським головою не виносилось на засідання виконавчого комітету питання щодо затвердження комісії з обстеження дерев, ордеру на їх видалення, укладення договорів з ФОП ОСОБА_5

Відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.87 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Рішенням Ваганицької сільської ради від 25.07.2017 сільському голові надано дозвіл на укладення договору на видалення дерев, кущів на території сільської ради; рішенням Виконавчого комітету Ваганицької сільської ради від 26.07.2017 №32 створено комісію по обстеженню зелених насаджень, що підлягають видаленню; комісією складено акт обстеження зелених насаджень, видано ордер на видалення зелених насаджень. Рішенням Ваганицької сільської ради (збори територіальної громади) від 03.08.2017 інформацію сільського голови "Про видалення старих, аварійних дерев, кущів та кустарників в с. Ваганичі" взято до відома.

Відповідно до частин 1, 3 ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Відповідно до частини 4 ст. 42 вказаного Закону сільський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Перелік питань віднесених до виключної компетенції ради, наведений у статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", при цьому укладення договору, предметом якого є надання послуг з благоустрою (видалення зелених насаджень) в межах адміністративно - територіальної одиниці відповідної ради, - не належить до питань виключної компетенції ради.

За таких обставин суд правомірно не взяв до уваги показання свідків, які долучені до матеріалів справи відповідачем за первісним позовом, та лист від 05.05.2018 Державної екологічної інспекції у Чернігівські області про виявлення незаконної порубки дерев в с. Барабанівське, оскільки така порубка була здійснена за іншим договором №35 від 21.08.2017.

Наданий відповідачем за первісним позовом акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 03.11.2017, яким встановлено порушення природоохоронного законодавства в ході вирубки дерев в межах с. Барабанівське Ваганицької сільської ради може бути підставою для притягнення до відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.

Розпорядження від 11.10.2017 за № 595 Городнянської районної державної адміністрації "Щодо проведення робіт по видаленню аварійно - небезпечних дерев в адміністративних межах Ваганицької сільської ради" стосується видалення зелених насаджень, що знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Ваганицької сільської ради; в той же час предметом Договору виконання робіт з благоустрою в межах населених пунктів Ваганицької сільради, а тому вказаний доказ не має значення для вирішення спору.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається також і на положення ст.48 Бюджетного кодексу України якою встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Наданим до матеріалів справи кошторис на 2017 рік підтверджується відсутність видатків на виконання робіт по видаленню аварійних дерев.

Судом встановлено, що між сторонами Договору склались господарські відносини і до них не можуть застосовуватися положення Бюджетного кодексу України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, і зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо такі обмеження передбачені законом.

Суду не надано доказів, що при укладення Договору позивач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про обмеження повноважень голови сільської ради.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судом при вирішення спору також враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" та від 24.06.2003 у справі "Stretch v. United Kingdom" стосовно правомірності дій суб'єкта владних повноважень та правомірності захисту прав відповідача з огляду на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який застосував прецедентний підхід, що "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладені договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна особи, яка жодних порушень не вчинила".

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що первісні позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову Ваганицької сільської ради слід відмовити.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2018 р. у справі № 927/66/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ваганицької сільської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2018 р. у справі № 927/66/18 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/66/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець