Рішення № 76104947, 21.08.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2648/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Кутяєва В.С.

за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ЖОВТЕНЬ-14", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №2189/01 від 16.05.2018р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 08.08.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ЖОВТЕНЬ-14" про стягнення основного боргу у розмірі 608 433,56грн., пені у розмірі 39 439,65грн., штрафу у розмірі 35 196,56грн., 3% річних у розмірі 6 769,32грн., інфляційних у розмірі 19 992,96грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №628 від 06.11.2013р. в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії в гарячій воді.

Ухвалою суду від 19.06.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.07.2018р.

Ухвалою суду від 12.07.2018р. оголошено перерву у судовому засіданні до 14.08.2018р.

14.08.2018р. від відповідача надійшов відзив, в якому він позов не визнає, вважає його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

14.08.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 21.08.2018р.

21.08.2018р. позивач подав до суду підписаний сторонами акт звірки станом на 15.08.2018р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 578 728,47грн.

21.08.2018р. відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 578 728,47грн., 3% річних та інфляційних. Крім того, відповідач подав до суду клопотання, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, оскільки договором не визначено та не зафіксовано конкретний її розмір, а також зменшити розмір заявленого позивачем штрафу на 90%.

21.08.2018р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2013р. між Державним підприємством "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", яке надалі змінило найменування на Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", (теплопостачальна організація - продавець) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "ЖОВТЕНЬ-14" (споживач – покупець) укладений договір №628 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Згідно п.1.1. договору теплопостачальна організація – продавець бере на себе зобов"язання постачати споживачеві – покупцю теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживач – покупець зобов"язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

За п.2.1. договору теплова енергія постачається споживачу – покупцю в обсягах згідно додатку 1 до договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання – протягом року.

Відповідно до п.п.4.2.4. п.4.2. договору теплопостачальна організація – продавець зобов"язується виписувати рахунки споживачеві – покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти здачі-прийняття послуг, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті в підписаному або в непідписаному вигляді до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Договір набирає чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 05.11.2014р., керуючись ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України (п.10.1. договору).

За п.10.3. договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з лютого 2017р. по квітень 2018р. на загальну суму 747 481,42грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2276 від 28.02.2017р., №3506 від 31.03.2017р., №3944 від 30.11.2017р., №5163 від 31.12.2017р., №157 від 31.01.2018р., №1207 від 28.02.2018р., №2299 від 31.03.2018р., №3294 від 17.04.2018р., які підписані сторонами без будь-яких зауважень (а.с.16-23).

За ч.7 ст.276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно п.п.3.2.5. п.3.2. договору споживач – покупець теплової енергії зобов"язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2. договору).

За п.6.3. договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем – покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем – покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Відповідно до п.6.5. договору у споживачів-покупців, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача-покупця у розрахунковому періоді. Розрахунки здійснюються згідно п.6.3. договору.

За п.6.8. договору якщо при погашенні дебіторської заборгованості боржником в первинних платіжних документах не зазначено період, за який відбувається погашення заборгованості, зараховувати платежі чи інші форми розрахунків в оплату заборгованості по мірі її виникнення в хронологічній послідовності згідно принципу нарахування і відповідності.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору та положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити оплату за актом №2276 – 20.03.2017р., за актом №3506 – 19.04.2017р., за актом №3944 – 19.12.2017р., за актом №5163 – 19.01.2018р., за актом №157 – 19.02.2018р., за актом №1207 – 19.03.2018р., за актом №2299 – 19.04.2018р., за актом №3294 – 21.05.2018р.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, що відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлену теплову енергію у розмірі 142 170,87грн., а також після подачі позову до суду сплатив борг у розмірі 26 582,08грн.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за період поставки теплової енергії з лютого 2017р. по квітень 2018р. складає 578 728,47грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 123,01грн. суд вважає за необхідне відмовити, оскільки відповідач сплатив даний борг до подачі позову до суду. Крім того, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 26 582,08грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, посилаючись на п.п.7.2.7. п.7.2. договору, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 39 439,65грн.

Згідно п.п.7.2.7. п.7.2. договору споживач-покупець несе відповідальність за: порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення, за кожний день прострочення.

Отже сторони в договорі не визначили конкретний розмір пені, а обмежили лише її граничний розмір подвійною обліковою ставкою НБУ (не більше подвійної облікової ставки НБУ).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки конкретний її розмір договором не врегульований.

Видом неустойки є штраф, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно п.п.7.2.7. п.7.2. договору споживач-покупець несе відповідальність за: прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 35 196,56грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, господарський суд встановив, що він здійснений правильно, у зв"язку з чим штраф у розмірі 35 196,56грн. підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 21.03.2017р. по 29.05.2018р. (з урахуванням кількості днів, зазначених у розрахунку) у розмірі 6 769,32грн., а також інфляційні за загальний період з 01.04.2017р. по 01.05.2018р. у розмірі 19 992,96грн.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних за загальний період з 21.03.2017р. по 29.05.2018р. (з урахуванням кількості днів, зазначених у розрахунку), встановив, що вони складають 6 768,64грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити у зв"язку із неправильним їх нарахуванням.

Перевіривши розрахунок інфляційних, господарський суд встановив, що за загальний період з 01.04.2017р. по 01.05.2018р. вони складають 19 985,37грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних суд вважає за необхідне відмовити у зв"язку із неправильним їх нарахуванням.

21.08.2018р. відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру заявленого позивачем штрафу на 90%. Відповідач зазначає, що заборгованість виникла внаслідок несвоєчасної оплати мешканцями ОК "ЖБК "ЖОВТЕНЬ-14" спожитої ними теплової енергії. Відповідач є неприбутковою організацією та не має інших джерел доходу, крім оплат за житлово-комунальні послуги мешканцями ОК "ЖБК "ЖОВТЕНЬ-14". Відповідач як до, так і після звернення позивача з позовом до суду частково сплатив суму основного боргу. Відповідач наголошує на відсутності у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов"язань за договором.

Позивач залишив вирішення цього питання на розсуд суду.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов"язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що відповідач частково сплатив основний борг та є неприбутковою організацією, беручи до уваги, що окрім штрафу позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваного штрафу на 50%, що складає 17 598,28грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 26 582,08грн.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ЖОВТЕНЬ-14" (50081, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Мікрорайон 5-й Зарічний, 65, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 23076520) на користь Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00130850) основний борг у розмірі 578 728,47грн. (п"ятсот сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять вісім грн. 47коп.), штраф у розмірі 17 598,28грн. (сімнадцять тисяч п"ятсот дев"яносто вісім грн. 28коп.), 3% річних у розмірі 6 768,64грн. (шість тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 64коп.), інфляційні у розмірі 19 985,37грн. (дев"ятнадцять тисяч дев"ятсот вісімдесят п"ять грн. 37коп.) та 10 008,92грн. (десять тисяч вісім грн. 92коп.) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.08.2018р.

Суддя ОСОБА_3