Постанова № 7610292, 15.01.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2010 р. Справа № 05/222-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Чудновській І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Діжі Є.В.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3739Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 04.11.09 р. по справі № 05/222-09

за позовом ТОВ "АСТЕК-С", м. Київ

до ПП "Юрземспілка", м. Харків

про стягнення 39889,16 грн.

встановила:

У серпні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача (з урахуванням уточнення від 19.10.2009 р.) безпідставно отриманих коштів в сумі 39397,50 грн., інфляційної складової боргу в сумі 196,99 грн. та 3% річних в сумі 294,67 грн., з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 25-03-06 від 14.03.2006 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2009 р. по справі № 05/222-09 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено в задоволенні позову та в прийнятті до розгляду уточнених позовних вимог.

Рішення мотивоване тим, що позивач не надав суду докази отримання відповідачем вимоги про повернення грошових коштів, строк виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення сплачених позивачем коштів не настав, а відтак відповідачем не було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, позивачем недоведені порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення грошових коштів.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову на підставі неотримання відповідачем претензії від 03.07.2009 р. як наслідок відсутність об’єктивної можливості своєчасного виконання зобов’язання по поверненню грошових коштів, оскільки відповідач не тільки знав про наявність у нього обов’язку повернути зайво сплачені кошти, а й погодився з сумою, що підтверджується актом приймання та здачі технічної продукції № 2 від 17.04.2009 р. за договором № 25-03-06 від 14.03.2006 р., яким встановлено, що відповідач зобов’язаний повернути позивачу суму у розмірі 39397,50 грн. одразу після підписання вищезазначеного акту. Крім того, відповідачу направлялась вимога про погашення заборгованості.

Відповідач у призначене судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернуто в зв’язку з закінченням строку зберігання, про причини не прибуття суд не повідомив, не з’явлення відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між позивачем та відповідачем укладений договір № 25-03-06 від 14.03.2006 р., за яким відповідач (виконавець) зобов`язується за плату надати послуги та виконати роботи для замовника (позивача) з метою розташування ретрансляційних меж та розширення мережі мобільного зв`язку, що складають: - надання юридичних консультацій з питань, що регулюють земельні відносини у сфері розширення мережі мобільного зв`язку; - пошук, обстеження та надання консультацій щодо перспективи відведення земельних ділянок; - виконання топографо - геодезичних робіт із встановлення меж земельних ділянок в натурі; - підготовка договору оренди земельної ділянки для його підписання та державної реєстрації; - здійснення всіх офіційних платежів, необхідних для виконання вищевказаних робіт; - надання кожної п`ятниці замовнику звіту про виконані роботи, а позивач зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги.

          Пунктом 2.1. договору передбачено, що сторони підписують замовлення, в якому зазначають географічні координати та адреси, ідентифікаційні номери, розміри земельних ділянок та після підписання замовлення та отримання передплати, вказаної в п. 3.2. договору відповідач приступає до виконання робіт за договором, а п. 2.2 договору встановлено, що виконання робіт здійснюється відповідно до календарного плану (додаток 1).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість робіт за одну земельну ділянку визначається згідно з погодженим сторонами кошторисом (додаток 2) та зазначається у відповідному замовленні. У разі виконання робіт щодо земельної ділянки, яка знаходиться на землях міської ради обласного центру вартість виконаних робіт визначається за взаємним погодженням сторін, про що складається Додаткова Угода.

Відповідно до п. 3.2. договору позивач протягом 10 банківських днів після дати підписання відповідного замовлення та надання відповідачем рахунку - фактури для оплати перераховує на розрахунковий рахунок відповідача передплату у розмірі 50% від вартості робіт, що передбачена у відповідному замовленні та згідно п. 3.3. цього договору протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт та надання відповідачем рахунку-фактури для оплати, позивач перераховує на розрахунковий рахунок відповідача решту - 50% від вартості робіт.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем укладений договір про надання послуг та виконання робіт, відносини якого регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору 14.03.2006 р. сторонами підписано замовлення № 1 до договору на загальну суму 22775 грн., 12.04.2006 р. підписано замовлення № 2 до договору на суму 9000 грн., 18.04.2006 р. - замовлення № 4 на суму 11000 грн., замовлення № 5 на суму 9000 грн., 19.06.2006 р. - замовлення № 6 на загальну суму 31000 грн., 30.08.2006 р. - замовлення № 7 на суму 9000 грн., 01.09.2006 р. - замовлення № 8 на суму 9000 грн., 02.08.2006 р. - замовлення № 9 на загальну суму 18000 грн., 10.10.2006 р. - замовлення № 10 на суму 9000 грн., 27.10.2006 р. - замовлення на загальну суму 18000 грн., 28.02.2007 р. - замовлення № 11 на загальну суму 22000 грн., всього сторонами підписано замовлень на виконання робіт на загальну суму 167775 грн., позивач у термін, передбачений п. 3.1 договору, перерахував на рахунковий рахунок відповідача 88000,00 грн., що підтверджується актом № 2 приймання та здачі технічної продукції підписаному сторонами 17.04.2009 року, відповідно до якого вартість виконаних робіт щодо 19 об’єктів становить 48602,50 грн., поверненню підлягає 39397,50 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином перерахувавши на рахунковий рахунок відповідача 88000,00 грн., а відповідач свої зобов’язання щодо надання послуг виконав частково, актом № 2 від 17.04.2009 року приймання та здачі технічної продукції сторони узгодили, що вартість виконаних робіт щодо 19 об’єктів становить 48602,50 грн., попередньо сплачено 88000,00 грн. та підлягає поверненню відповідачем після підписання даного акту сума 39397,50 грн.

Однак, суд першої інстанції не досліджував умов зазначеного акту та безпідставно, всупереч досягнутих сторонами домовленостей про повернення суми 39397,5 грн. після підписання акту, тобто 18.04.2009 р., зробив висновок про відсутність строку повернення коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов’язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, строк виконання зобов’язання по поверненню коштів настав 18.04.2009 р. та в зазначений у акті № 2 від 17.04.2009 року строк відповідач грошові кошти не повернув.

Суд першої інстанції також зробив помилковий висновок про неможливість відповідача виконати зобов’язання по поверненню грошових коштів, оскільки претензія відповідачу не вручена в зв’язку з закінченням строку зберігання.

При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сторони встановили строк повернення коштів, а також позивач виконав вимоги ст. 530 ЦК України та направив претензію /вимогу/ за юридичною адресою відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач ухилився від отримання зазначеного рекомендованого листа, в зв’язку з чим лист був повернутий позивачу в зв’язку з закінченням строку зберігання.

Судова колегія вважає, що строк повернення грошових коштів настав з 18.04.2009 р., крім того позивач направив належну вимогу про повернення коштів і суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуто, згодом відпала.

В зв’язку з тим, що сторони своїми діями фактично розірвали договір та узгодили повернення коштів позивачу, рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 39397,5 грн. - підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у сумі 196,99 грн. та 265,59 грн. річних також підлягають задоволенню.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 530, 625, 901 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2009 р. по справі № 05/222-09 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ПП «Юрземспілка»(61103, м. Харків, вул. Дерев’янка, 14 кв. 7, п/р 26005201110011 у АКБ «Базис», МФО 351760, код ЄДРПОУ 32728475) на користь ТОВ «АСТЕК-С»(01004, м. Київ, вул. Басейна, 9, п/р № 26001301304730 в АКБ «Райффайзенбанк України»м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 33301881) - 39397,5 грн. безпідставно отриманих коштів, 196,99 грн. інфляційних, 265,59 грн. річних, 407,87 грн. держмита, 118 грн. судових витрат, 203,94 грн. держмита по скарзі.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови підписаний 18.01.2010 р.