Постанова № 7610186, 19.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2010                                                                                           № 53/293

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.09.2009

у справі № 53/293 (суддя

за позовом                               ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд"

до                                                   ТОВ "Пєноплекс-Україна"

про                                                   визнання Договору купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007р. недійсним

за участю представників:

позивача не з’явився

відповідача Балабан І.А. – дов. від 12.05.2009

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Трейдінгова компанія „ІЗОБУД” (надалі – позивач, апелянт) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пєноплекс-Україна” (надалі – відповідач) про визнання договору купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007 недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2009 у справі № 53/293 в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про визнання договору недійсними є необґрунтованими, оскільки жодна з підстав, наведена позивачем у позовній заяві, не відповідає вимогам, визначеним ст.203 ЦК України та ст.207 ГК України, а тому позов задоволенню не підлягає.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Трейдінгова компанія „ІЗОБУД”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 28.10.2009, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2009 у справі № 53/293 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007, укладений між ТОВ „Трейдінгова компанія „ІЗОБУД” та ТОВ „Пєноплекс-Україна”.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування. Апелянт стверджує, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007 є недійсним на підставі ст.203 ЦК України, оскільки даний договір від імені позивача підписано неуповноваженою особою.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін.

Позивач (апелянт) своїм правом на участь представника у судовому засіданні апеляційної інстанції 19.01.2010 не скористався. Про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином (розписка представника від 15.12.2009 наявна в матеріалах справи – т.1, а.с.133).

Представником позивача через канцелярію суду 18.01.2010 подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що позивачу необхідний значний час для підготовки та надання суду документів, витребуваних ухвалою від 15.12.2009.

Представник відповідача проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечував, оскільки вважає, що таким чином апелянт намагається затягнути розгляд справи та усі документи, необхідні для розгляду спору, наявні в матеріалах справи, а також додатково надані відповідачем та ДПІ у Оболонському районі м.Києва.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи судовою колегією відхилено як необґрунтоване та безпідставне з огляду на те, що:

-          про необхідність подання суду 19.01.2010 копій первинних бухгалтерських документів позивачу стало відомо 15.12.2009, оскільки про витребування у сторін додаткових доказів (з зазначенням їх переліку) суд ухвалив у судовому засіданні 15.12.2009 у присутності представників сторін (в тому числі й представника позивача);

-          позивачем до клопотання не долучено будь-яких доказів, які б об‘єктивно свідчили про неможливість вчасного виконання позивачем вимог ухвали № 53/293 від 15.12.2009;

-          документи, які були витребувані у позивача у відповідності до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2009, раніше вже витребовувались у нього ухвалами Господарського суду м.Києва від 19.06.2009 та від 15.07.2009 по даній справі, однак, суду першої інстанції ці документи позивачем так і не були надані.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що у відповідності до ухвали від 15.12.2009 первинні бухгалтерські документи були витребувані судом не тільки у позивача, а й у відповідача, а також була витребувана інформація щодо господарських взаємовідносин сторін у ДПІ у Оболонському районі м.Києва, та відповідачем і Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м.Києва ухвала суду № 53/293 від 15.12.2009 своєчасно виконана та усі витребувані документи суду надані, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю „Трейдінгова компанія „ІЗОБУД” (як покупцем) та відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю „Пєноплекс-Україна” (як продавцем) було укладено договір купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007 (копії договору - а.с.10-13, а.с.202-205), відповідно до умов якого продавець зобов’язався протягом дії даного договору передати покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід’ємними частинами даного договору, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених даним договором (п.1.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що:

- в преамбулі спірного договору купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007 вказано, що цей договір зі сторони покупця укладений ТОВ ТК „Ізобуд” в особі директора Петришина Олега Григоровича, який діє на підставі статуту (а.с.202);

- в заключній частині спірного договору перед назвою посади керівника (директора) стоїть коса риска, що відповідно до правил ділового обороту свідчить про те, що підпис на договорі поставила інша особа (яка виконувала обов’язки директора або його заступник);

- наявний на договорі підпис скріплений печаткою цієї юридичної особи (а.с.205);

- до спірного договору сторонами була підписана додаткова угода № 1 від 28.12.2007, яка з боку покупця підписана тією ж особою та в такому ж порядку, що і спірний договір (з проставленням косої риски перед назвою посади директора), та яка також скріплена печаткою позивача (а.с.206).

Матеріалами справи також підтверджено, що:

- протягом дії спірного договору (з 09.11.2007 по 31.12.2008) позивачем неодноразово був отриманий у відповідача товар загальною вартістю 6350244,05 грн., який оплачений позивачем частково, у сумі 5860744,05 грн. (копії первинних бухгалтерських документів про отримання товару та банківські виписки про оплату – додатки до справи №№ 1-4);

- довіреності, які були видані ТОВ ТК „Ізобуд” на отримання товару від ТОВ „Пєнопелекс-Україна”, підписані тією ж особою та в такому ж порядку, що і спірний договір (з проставленням косої риски перед назвою керівника), та скріплені печаткою позивача (копії довіреностей – додаток №2, а.с.110-150, додаток № 3, а.с.1-13);

- під час дії спірного договору Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м.Києва була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача за період з 01.06.2006 по 30.06.2008, про що було складено акт від 24.11.2008 № 716/23-6/34427520;

- як вбачається з наданого на запит суду листа ДПІ у Оболонському районі м.Києва № 97/9/10-008 від 15.01.10 (а.с.138), при проведенні перевірки ТОВ ТК „Ізобуд” (код ЄДРПОУ 34427530), на підставі наданих підприємством документів (реєстрів отриманих податкових накладних, податкових накладних, видаткових накладних, виписок з банківських рахунків та договору № 105/11-07 від 09.11.07) було встановлено фінансово-господарські взаємовідносини (а саме придбання товарів, які використовуються в будівництві) з ТОВ „Пєноплекс-Україна” (код ЄДРПОУ 35369056) за період з 01.06.06. по 30.06.08 на загальну суму 3656957,46 грн. та, оскільки порушень податкового законодавства по цих взаємовідносинах встановлено не було, відомості щодо цього в акті перевірки не відображались.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що спірний договір є недійсним на підставі ст.203 ЦК України, оскільки він підписаний від імені позивача не директором Петришиним О.Г., а невідомою особою, яка не була уповноважена на його підписання, тобто, діяла з перевищенням повноважень.

Відповідачем не заперечується той факт, що договір купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007 та додаткова угода від 28.12.2007 були підписані не директором Петришиним О.Г.

Однак, відповідач стверджує, що спірний договір зі сторони позивача був підписаний комерційним директором ТОВ ТК „Ізобуд” Ю.Струпинським. При цьому відповідачем зазначено, що проставлення перед назвою керівника організації косої риски часто використовується у повсякденної діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, коли замість керівника документи підписуються його представником, та в силу положень ст.7 ЦК України це є звичаєм ділового обороту.

Крім того, відповідач стверджує, що спірний договір сторонами (в тому числі й позивачем) виконувався - на виконання умов договору відповідач передав у власність позивача товар, а позивач, в свою чергу, здійснював за отриманий товар оплату грошових коштів.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували ці твердження відповідача позивачем суду не надано.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції підставно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договору № 105/11-07 від 09.11.2007. При цьому колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28.04.1978, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до положень розділу 10 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдінгова компанія “ІЗОБУД”, затвердженого установчими зборами засновників ТОВ “Трейдінгова компанія “ІЗОБУД” (протокол № 1 від 26.05.2006р.) виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор. Директор діє без довіреності від імені підприємства, представляє його на всіх підприємствах, в установах та організаціях; укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки.

Згідно з ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього право чину (ч.2 ст.241 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не наведено жодної з вимог, встановлених статтею 203 ЦК України в якості підстав недійсності правочину.

Позивачем не заперечується, що у спірному договорі сторонами визначений та погоджений порядок, умови постачання, приймання та розрахунків за товар.

Факт виконання позивачем договору № 105/11-07 від 09.11.2007 підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, рахунками-фактурами, податковими накладними тощо).

Також матеріалами справи підтверджується часткова оплата позивачем товару, отриманого від відповідача згідно спірного договору, та визнання позивачем заборгованості у сумі 489500,00 грн. за поставлений відповідачем товар (копія акту звірки розрахунків – додаток № 1, а.с.14).

Таким чином, як правильно встановлено місцевим судом, оскільки позивач, прийнявши товар згідно договору, здійснивши за нього часткову оплату та визнавши залишок заборгованості по оплаті, вчинив юридично значимі дії, спрямовані на схвалення спірного договору купівлі-продажу, тому підстави для задоволення позову та визнання недійсним укладеного сторонами договору купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007 відсутні, оскільки спірний договір є дійсним та таким, що відповідає чинному законодавству України

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2009 по справі № 53/293.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейдінгова компанія „ІЗОБУД” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2009 по справі № 53/293 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейдінгова компанія „ІЗОБУД” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пєноплекс-Україна” – без змін.

2. Матеріали справи № 53/293 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді