Рішення № 7609949, 19.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" січня 2010 р. справа № 5020-3/359 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю

“Український промисловий банк”

(м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26)

в особі           філії “Кримська регіональна дирекція”

Товариства з обмеженою відповідальністю

“Український промисловий банк”

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, буд. 70)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Югмонолітспецстрой”

(99059, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, буд. 63, офіс 12)

про стягнення заборгованості 51325,11 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" ТОВ "Український промисловий банк") –Райський Д.І., юрисконсульт відділу, довіреність ВКР № 620291 від 04.09.2008, дійсна до 04.09.2011;

відповідач (ТОВ "Югмонолітспецстрой") –Галась Е.Р., представник, довіреність б/н від 08.01.2010, дійсна до 31.12.2010.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі за текстом –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югмонолітспецстрой" (далі за текстом –Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 51163,10 грн., з яких: 44294,57 грн. –прострочена заборгованість за кредитом; 557,15 грн. –прострочена заборгованість по відсотках; 6311,38 грн. –сума пені.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував свої обов’язки за кредитним договором №34/К-08 від 24.04.2008 на відкриття відновлювальної кредитної лінії в частині повернення кредиту.

До початку судового засідання 19.01.2010 позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позову /арк. с. 52-53/, яка по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог, та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 51325,11 грн., з яких: 44294,57 грн. –прострочена заборгованість за кредитом; 644,53 грн. –прострочена заборгованість по відсотках; 6386,01 грн. –сума пені.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.

У судовому засіданні 19.01.2010 позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач надав заяву про часткове визнання позовних вимог в сумі 46139,48 грн. /арк. с. 69/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

24.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югмонолітспецстрой" (Позичальник) був укладений кредитний договір №34/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) (далі за текстом –Кредитний договір) /арк. с. 11-14/.

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошті на наступних умовах: ліміт кредитування – 228595,00 грн.; строк кредитної лінії –з 24.04.2008 по 23.10.2009 включно; процентна ставка –22 % річних.

За умовами пункту 2.1 Кредитного договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами –траншами. Підставою для видачі кожного окремого траншу є Заява позичальника.

Також сторони домовилися, що кредит надається на підставі поданої позичальником письмової Заяви та після виконання вимог пункту 2.5 Кредитного договору щодо сплати комісії та пунктів 3.1, 3.2 Кредитного договору щодо умов забезпечення виконання Позичальником зобов’язань за Договором (пункт 2.6 Кредитного договору).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач 24.04.2008 надав заяву на отримання кредиту у сумі 228595,00 грн. строком на 18 місяців з процентною ставкою 22% /арк. с. 7/.

Позивачем на виконання своїх зобов’язань відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 228595,00 грн. Також, для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків відповідачу були відкриті відповідні рахунки.

Надання кредитних коштів Банком Позичальнику підтверджується матеріалами справи, а саме: виписками з особового рахунку Позичальника та меморіальними ордерами /арк. с. 16-28/.

Сторони домовились про те, що повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником не пізніше останнього дня строку кредитної лінії (пункт 4.1 Кредитного договору).

Банк має право зупинити подальше кредитування та/або вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов даного договору, а Позичальник зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надіслання Банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за Договором, та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, зокрема, у випадку порушення Позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим Договором (пункт 9.2 Кредитного договору).

Відповідачем умови кредитного договору виконувались не у повному обсязі, у зв’язку з чим, позивачем, на підставі пункту 9.2 Кредитного договору, на адресу відповідача було надіслано повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів (вих. №3291.8 від 30.07.2009) /арк. с. 8-9/.

Невиконання відповідачем вимоги позивача про дострокове повернення кредитних коштів у встановлений строк і стало причиною для звернення останнього до господарського суду з даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини, що виникли між Банком (позивачем) та Позичальником (відповідачем) регламентуються статтями 1054-1057 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами Кредитного договору (пункт 9.2) Позичальник зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надіслання Банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за Договором, та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, зокрема, у випадку порушення Позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим Договором.

Отже, відповідач був зобов’язаний повернути позивачеві Кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше 31.07.2009.

Водночас, як вбачається зі змісту повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів, Банк вимагав від Позичальника сплатити заборгованість за Кредитним договором протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження –майнові права. Враховуючи те, що таку реєстрацію було здійснено 30.07.2009, відповідач був зобов’язаний сплатити борг в строк до 29.08.2009.

Докази оплати позивачем наявної заборгованості за кредитом у розмірі 44294,57 грн. на день винесення рішення відсутні, у зв’язку з чим позовні вимоги у цій частині визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 346 Господарського кодексу України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України, якою також передбачено, що позичальник при укладенні кредитного договору зобов’язується не тільки повернути кредит, а й сплатити проценти.

Згідно з до пунктом 4.2 Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Суд вважає наданий розрахунок заборгованості процентів вірним, а суму заборгованості за відсотками у розмірі 644,53 грн. –такою, що підлягає стягненню.

Відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.1 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасного сплаченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у розмірі 6386,01 грн.

За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

На вимогу суду позивачем був здійснений розрахунок суми пені відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, який є вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1200,38 грн. /арк. с. 62/.

Підсумовуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 46139,48 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом (поточна) –44294,57 грн., заборгованість по процентах (прострочена) –644,53 грн., пеня по прострочених процентах –1200,38 грн.

Відповідно до частини п’ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Беручи до уваги наведене вище, а також те, що відповідач визнав позов в сумі 46139,48 грн. /арк. с. 69/, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині. В частині стягнення пені в сумі 5185,63 грн. (6386,01-1200,38) вимоги позивача не узгоджуються з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, а тому задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було заявлено до стягнення 51325,11 грн. /арк. с. 52-53/. Позовні вимоги задоволені судом в сумі 46139,48 грн., що становить 89,9% від заявленої суми.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає державне мито в сумі 461,39 грн. (89,9% від 513,25 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 212,16 грн. (89,9% від 236,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 78, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югмонолітспецстрой" (99059, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 63, офіс 12, ідентифікаційний код 34402741, п/р2600701300242 у філії "Кримська регіональна дирекція" ТОВ "Укрпромбанк", МФО 384834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, кор/р32000175001 в Головному управленні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 321228) заборгованість в сумі 46139,48 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 44294,57 грн., заборгованість по процентах у розмірі 644,53 грн., пеню у розмірі 1200,38 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 461,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 212,16 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югмонолітспецстрой" пені у розмірі 5185,63 грн. –в позові відмовити.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 25.01.2010.