Рішення № 7609833, 03.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.09 Справа№ 19/197

За позовом: ТзОВ “Союз-Віктан Трейд”, м. Київ;

До Відповідача: ФОП ОСОБА_1, м. Львів;

Про: стягнення 1609,65 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Корецька Н.І. (Дов. від 31.10.2005р.);

Відповідача: не зявився;

Позивачу, який взяв участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Союз-Віктан Трейд”, м. Київ до відповідача ФОП ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 1609,65 грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 25.08.2009р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 06.10.2009р.

Розгляд справи відкладався на 20.10.2009р., а в подальшому на 03.11.2009р. з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 03.11.2009р. представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві з урахуванням поданого Розрахунку заборгованості за поставлену продукцію, 3 % річних за користування коштами Позивача, пені, інфляційних збитків (вх. № 22742 від 03.11.2009р.) та просив стягнути із відповідача 1275,90 грн. - основного боргу, 155,33 грн. збитки від інфляції, 27,60 грн. 3 % річних, 90,22 грн. - пені та покласти на відповідача судові витрати. Від здійснення технічного запису судового процесу представник Позивача відмовився.

Відповідач в судове засідання тричі не зявився, про причини неявки не повідомляв, вимог ухвали суду по справі не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвали надсилались на адресу Відповідача рекомендованими листами).

Суд, оглянувши подані Позивачем докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника Відповідача.

Справа розглядається, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

12.10.2007р. між ПП ОСОБА_1 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Союз-Віктант Трейд” (Постачальник) укладено договір поставки № 589-532 за умовами якого (п. 1.1.) постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування і промислові товари в асортименті партіями (надалі продукція і/або товар) на умовах, визначених у цьому договорі. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна продукції (партії продукції), що поставляється, вказується у видаткових (товарних чи товарно-транспортних) накладних, що є невідємною частиною даного договору.

На підставі укладеного Договору, 05.11.2008р. та 11.11.2008р. відповідачем отримано від Львівської філії ТзОВ “Союз-Віктан Трейд” партії товару на загальну суму 1275,90 грн. (видаткові накладні № РН-32-071349 від 05.11.2008р. та № РН-32-072634 від 11.11.2008р.).

Відповідно п. 2.4 Договору поставки № 589-532 від 12.10.2007р., покупець зобовязаний оплачувати кожну придбану за даним договором партію продукції не пізніше 7-ми календарних днів з дати її отримання (дати складання накладної).

Однак з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 своїх зобовязань за договором перед ТзОВ “Союз-Віктан Трейд” щодо оплати отриманого товару належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 1275,90грн.

Сума заборгованості за Договором поставки № 589-532 також підтверджується відписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2009р.

Вказані факти відповідачем у встановленому порядку не були заперечені.

Відтак, Відповідач, на думку Позивача, неналежно виконував свої зобовязання за Договором, чим порушив його права та законні інтереси.

Пунктом 3.3. Договору поставки №589-532 передбачено, що у випадку недотримання термінів оплати продукції, вказаних у п.п. 2.4. даного Договору, покупець оплачує в користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. Позивачем нараховано пеню в межах строку позовної давності та в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного Банку України (Розрахунок заборгованості за поставлену продукцію, 3 % річних за користування коштами Позивача, пені, інфляційних збитків від 03.11.2009р.).

Оскільки Відповідачем прострочено виконання грошового зобовязання, позивач, окрім суми основного боргу просить стягнути 155,33 грн. збитки від інфляції, 27,60 грн. 3 % річних, 90,22 грн. - пені.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

За положеннями ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

На момент подання позову заборгованість у розмірі 1275,90грн. не оплачено.

За таких обставин суд приходить висновку про підставність вимог позивача в частині стягнення із відповідача сум основного боргу за договором № 589-532 від 12.10.2007р. в розмірі 1275,90грн. Вказана сума підлягає до стягнення.

Окрім цього, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Нормою статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних вимог Закону та умов укладеного 12.10.2007р. між сторонами договору, Позивачем обґрунтовано нараховані Відповідачу три проценти річних в сумі 27,60 грн. та збитки від інфляції на суму 155,33 грн..

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобовязань, визначається відповідним субєктом господарюваннягосподарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”). Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”).

Як зазначалось, умовами п. 3.3. Договору поставки № 589-532 передбачено, що у випадку недотримання термінів оплати продукції, вказаних у п.п. 2.4. даного Договору, покупець оплачує в користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню в межах строку позовної давності та в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного Банку України (Розрахунок заборгованості за поставлену продукцію, 3 % річних за користування коштами Позивача, пені, інфляційних збитків; вх. № 22742 від 03.11.2009р.).

Оскільки невиконанням договірних зобовязань Відповідачем допущено порушення ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України за що, згідно із ст.ст. 611, 625 ЦК України наступає відповідальність у вигляді стягнення боргу, пені, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог також в частині стягнення нарахованої пені на суму 90,22грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно із вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги аргументовано не заперечив, доказів оплати не представив.

Оскільки невиконанням договірних зобовязань Відповідачем допущено порушення допущено порушення умов договору та вказаних положень законодавчих актів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог також в частині стягнення нарахованих штрафних санкцій, а саме: 155,33грн. збитків від інфляції, 27,60грн. 3 % річних та 90,22грн. - пені.

Судові витрати, а саме по сплаті державного мита на суму 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118,00 грн., згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на Відповідача у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 79053, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_3 у АТ “Фінанси та кредит”, МФО 325923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Віктант Трейд” (юридична адреса: 04053, місто Київ, вул. Воровського, буд. 4, код ЄДРПОУ 33643230, р/р 2600114865 у ВАТ “Райффайзен Банк “Аваль”, МФО 300335) 1275,90 грн. основного боргу, 90,22грн. пені, 155,33грн. збитків від інфляції, 27,60грн. 3% річних, а також 102,00 грн. - витрат на оплату державного мита та 118,00грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В частині задоволення решти позовних вимог провадження у справі припинити.

Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч. 3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя