Рішення № 7609832, 17.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.09                                                                                           Справа№ 10/237

За позовом: ВАТ „Рівне –Авто”, м.Рівне

до відповідача: ТзОВ „РАДЕХІВ- ЦУКОР”, с.Павлів Радехівський район

про стягнення 6720 грн. 87 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Барашивець А.Ю. –довіреність від 31.12.2008р. ;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ВАТ „Рівне –Авто”, м.Рівне до ТзОВ „РАДЕХІВ-ЦУКОР”, с.Павлів Радехівський район про стягнення 6720 грн. 87 коп.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує частково. У зв”язку із сплатою Відповідачем основної суми боргу уточнив позовні вимоги і просить стягнути 496 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 172 грн. 12 коп. –3%річних , 102 грн.00коп. державного мита ,236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 600грн. 00 коп. оплати послуг адвоката.

Відповідач вдруге в засідання суду не з”явився, заперечень на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи , про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення за № 4868465.

Спір розглянуто відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

06 листопада 2008 року між ВАТ „Рівне-Авто”( надалі - Позивач ) та ТзОВ „РАДЕХІВ-ЦУКОР” (надалі - Відповідач) укладено Замовлення –Наряд №ЗН-0010818 (надалі-Договір).

За даним договором, Позивач зобов”язався виконати комерційний ремонт дорожньо-транспортного засобу Chevrolet Niva державний номерний знак ВС6640АК Відповідача , а останній зобов”язався оплатити вартість виконаного ремонту.

07 листопада 2008 року Позивач закінчив виконання ремонту дорожнього транспортного засобу та передав його Відповідачу на підставі довіреності №323 від 05 листопада 2008року.

Вартість ремонту згідно Акту виконаних робіт №3А-0010759 від 07.11.2008р. складає 6052 грн. 45 коп. , а термін оплати –до 07.11.2008р.

Як зазначає Позивач у позовній заяві, за поставлений товар Відповідач у визначені строки не розрахувався і має заборгованість станом на день подання позову в суд у розмірі 6052 грн. 45 коп.

Претензію Позивача №187/03 від 25.05.2009р. Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, під час розгляду справи в суді Відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 6052 грн. 45 коп.

У відповідності до ст. 625 ЦК України Позивачем нараховано для стягнення з Відповідача 496 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань, 172 грн.12 коп. - 3%річних та просить стягнути 600грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача , розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Враховуючи, що під час розгляду справи в суді Відповідач виконав своє зобов”язання перед Позивачем і сплатив суму основного боргу, провадження у справі в частині стягнення 6052 грн. 45 коп. підлягає припиненню.

Правова норма ст. 625 Цивільного кодексу України визначає , що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати.

Виходячи з вищенаведеної правової норми до стягнення з Відповідача правомірно підлягає грошова сума за незаконне користування коштами , яка відповідно до розрахунку Позивача становить 496грн.30коп. –інфляційні втрати та 172 грн. 12 коп. –3%річних.

Щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката на загальну суму 600 грн.00 коп., Позивач посилається на Рамкову угоду –доручення №1307/09 про надання правової допомоги від 13.07.2009р. , укладену між Позивачем та адвокатом Барашовець А.Ю. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №654 долучено до матеріалів справи). Підтвердженням надання правової допомоги є Акт приймання - передачі наданих послуг за Рамковою Угодою – Доручення про надання правової допомоги №1307/09 від 13 липня 2009року. Про факт оплати свідчить копія рахунку №9/09 від 15.10.2009р.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Сума , яка підлягає сплаті за послуги адвоката, згідно ч.5 ст. 49 ГПК України при задоволенні позову покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43,44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ „РАДЕХІВ-ЦУКОР”(с.Павлів Радехівський район Львівська область код ЄДРПОУ32656212) на користь ВАТ „Рівне –Авто”( 33027, м.Рівне, вул. Київська, 110а ЗКПО05391175 ) 496грн.30коп. –інфляційних втрат, 172 грн. 12 коп. –3%річних, 102 грн. 00 коп. державного мита , 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 600 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В частині стягнення 6052 грн. 45 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

4.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя