Рішення № 7609807, 22.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.09                                                                                           Справа№ 25/270

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення»(м.Обухів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід»(с.Смільне)

про :стягнення заборгованості в сумі 21 646,53 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Шишкіна Ю.О.-представник, довіреність від 01.09.2009 року

від відповідача :Не з»явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні рішення” (м.Обухів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будова-Захід” (с.Смільне) про стягнення заборгованості в сумі 21 646,53 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.11.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 30.11.2009 року. Ухвалою від 30.11.2009 року розгляд справи відкладено до 22.12.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.11.2009 року, про відкладення від 30.11.2009 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.11.2009 року, про відкладення від 30.11.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №4943165 від 17.12.2009 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.12.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

За твердженням позивача 18.07.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід»(надалі –відповідач) замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення» (надалі –позивач) товар, а саме будівельні матеріали, на загальну суму 21 646,53 грн. Позивач прийняв вказане замовлення та погодився його виконати.

Позивач та відповідач домовилися про те, що поставка товару здійснюватиметься на умовах післяплати, тобто відстрочки платежу.

Таким чином, на думку позивача, позивач та відповідач уклали договір поставки. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.

Виходячи із наведеного вище законного визначення поняття “договір” у сторін виникли права та обов”язки (зобов”язання). Відповідач зобов”язався надати позивачу послуги з розробки торгової марки та розробки дизайну та передати результат цих послуг позивачу, а позивач зобов”язався прийняти та оплатити вказані послуги. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини із надання та отримання послуг як врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб”єктивних прав та обов”язків.

Позивач власні зобов”язання з поставки товару виконав належним чином. Відповідач прийняв товар без жодних зауважень чи заперечень, що підтверджується накладною на відпуск товару №008747 від 18.07.2008 року, що підписана представником відповідача, підпис якого засвідчений печаткою підприємства.

Шляхом усних переговорів, за свідченням позивача, між сторонами була досягнута домовленість, що товар має бути оплачено відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту його поставки.

Крім того, відповідачу було направлено вимогу вих.№18/280 від 17.09.2009 року про погашення заборгованості в сумі 21 646,53 грн., яка отримана відповідачем 29.09.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №0093853.

Однак, вимога на час звернення з позовом до суду залишена без належного реагування з боку відповідача.

Проте, відповідач до цього часу не виконав власних зобов”язань із оплати товару. З моменту його поставки минуло більше року, але позивач до цього часу не отримав грошові кошти за товар.

Незважаючи на численні, за твердженням позивача, звернення в телефонному режимі, за допомогою електронної пошти та факсимільного зв”язку, однак, відповідач на момент звернення з позовом не виконав своїх зобов”язань.

Станом на момент розгляду справи відповідач докази погашення заборгованості не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить –21 646,53 грн.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні рішення” (м.Обухів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будова-Захід” (с.Смільне) про стягнення заборгованості в сумі 21 646,53 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №5546 від 19.10.2009 року на суму 216,50 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №5547 від 19.10.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Будова-Захід” (вул.Привокзальна,1, с.Смільне, Бродовський р-н., Львівська обл. 80643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ” (08700, Київська область, м.Обухів, вул.Промислова,9; ідентифікаційний код 30219145) –борг у сумі 21 646 (двадцять одну тисячу шістсот сорок шість) грн. 53 коп., 216 (двісті шістнадцять) грн. 50 коп. –сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя