Рішення № 7609769, 14.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.10                                                                                 Справа № 11/335пн

За позовом Приватного підприємства «САКУРА-ЛУГАНСЬК», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО-СТИЛЬ», м. Луганськ

про визнання права власності

                              суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

за участю представників сторін:

від позивача –Грузінова Н.О., дов. б/н від 01.12.2009;

від відповідача –Скачкова Л.М., дов. б/н від 23.12.2009;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на будівлю торгівельного комплексу з підвалом загальною площею 2038,2 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Луганськ, вулиця Андрія Ліньова, будинок 114.

В судовому засіданні позовні вимоги позивачем підтримані у повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач послався на такі обставини:

- 04.06.2009 між Бєляєвим В.В. та відповідачем укладений договір позики грошових коштів, згідно з умовами якого позикодавець Бєляєв В.В. передав у власність позивальникові –відповідачу у даній справі, грошові кошти у розмірі 50000 грн. 00 коп.;

- з метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним вище договором його сторонами був укладений договір іпотеки від 04.06.2009, згідно з яким відповідач як іпотекодавець передав Бєляєву В.В. як іпотекодержателю майно, що є предметом даного спору; при цьому сторони договору іпотеки дійшли згоди щодо внесення до вказаного договору застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу права власності на майно, що є предметом договору іпотеки;

- 16.07.2009 між Бєляєвим В.В. та Комаренко В.В. був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з яким остання набула прав позикодавця за зазначеним вище договором позики;

- 30.11.2009 між позивачем у даній справі та Комаренко В.І. був укладений договір про відступлення права вимоги за зазначеним вище договором позики, згідно з яким позивач набув прав позикодавця за договором;

- 30.11.2009 між позивачем та відповідачем у даній справі укладено додаткову угоду до договору позики грошових коштів від 04.06.2009, укладеного між Бєляєвим В.В. та відповідачем, стосовно предмету договору та строку виконання позичальником своїх зобов’язань; на виконання умов додаткової угоди позивачем відповідачеві було перераховано 100000 грн. 00 коп.;

- на підставі додаткової угоди до договору позики державним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Прівальцевою Я.В. було внесено зміни до реєстраційного запису у Державному реєстрі іпотек;

- у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором позики на підставі приписів ст.. 37 Закону України «Про іпотеку»та умов розділу 6 договору позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на спірне майно.

Письмовим відзивом від 23.12.2009 на позовну заяву (а.с. 52) відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

04.06.2009 між Бєляєвим Володимиром Вікторовичем та товариством з обмеженою відповідальністю «Арго-Стиль» укладений договір позики грошових коштів (а.с. 8) (далі за текстом –договір позики), у відповідності з умовами пункту 1 якого Бєляєв В.В. як позикодавець передав у власність відповідачеві як позичальникові грошові кошти у розмірі 50000 грн. 00 коп. Відповідачем договір позики укладений на підставі рішення учасника ТОВ «Арго-Стиль»від 01.06.2008.

Пунктом 2 договору позики відповідач зобов’язався повернути грошові кошти у розмірі 50000 грн. 00 коп. позикодавцеві не пізніше 04.07.2014 в порядку та на умовах, передбачених договором позики.

У забезпечення виконання відповідачем зобов’язань за укладеним договором позики та додатковими угодами, що можуть бути укладені в майбутньому, Бєляєвим В.В. та відповідачем 04.06.2009 укладений договір іпотеки, реєстраційний номер 747 (а.с. 1-12) (далі за текстом –договір іпотеки).

Умовами пункту 1.2 договору іпотеки його сторони встановили, що в забезпечення виконання договору позики відповідач як Іпотекодавець передав в іпотеку Бєляєву В.В. як Іпотекодержателю належну йому на праві власності будівлю торгівельного комплексу з підвалом загальною площею 2038,2 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Луганськ, вулиця Андрія Ліньова, будинок 114, яке належить Іпотекодавцю на підставі рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 25.09.2008 у справі № 2-4254/08 (а.с. 23), право власності на яке зареєстроване в МКП БТІ м. Луганська 13.10.2008 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.10.2008, реєстраційний номер 25021804 (а.с. 24), балансова вартість якого становить 9176963 грн. 00 коп.

Згідно з умовами пункту 1.4 договору іпотеки загальна заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджена сторонами договору у розмірі 100000 грн. 00 коп.

Умовами розділу 6 договору іпотеки його сторони дійшли згоди щодо вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься у договорі, та встановили, що задоволення вимог Іпотекодержателя може здійснюватися шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язань за договором позики у порядку, встановленому ст.. 37 Закону України «Про іпотеку»(пункт 6.3 договору іпотеки).

Згідно з пунктом 6.4 договору іпотеки у випадку прийняття рішення Іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки застереження у договорі іпотеки є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

          За результатами укладення договору іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна внесений відповідний реєстраційний запис № 8777180, контрольна сума 678В19Е694 (а.с. 13).

16.07.2009 між Бєляєвим Володимиром Вікторовичем та Комаренко Вірою Володимирівною укладений договір про відступлення права вимоги (а.с. 15) , згідно з пунктом 1 якого Бєляєв Володимир Вікторович передав свої права, а Комаренко Віра Володимирівна прийняла на себе право вимоги останнього і стала позикодавцем за договором позики грошових коштів, укладеним Бєляєвим В.В. та відповідачем у даній справі 04.06.2009 щодо позики до 04.07.014 грошових коштів у розмірі 50000 грн. 00 коп.

Внаслідок укладення вказаного договору про відступлення права вимоги державним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Прівальцевою Я.В. внесений запис до Державного реєстру іпотек та зазначено, що у зв’язку з відступленням вимоги з реєстру вилучено іпотекодержателя Бєляєва Володимира Вікторовича та додано іпотекодержателя Комаренко Віру Володимирівну, наданий відповідний витяг (а.с. 16).

30.11.2009 між Комаренко Вірою Володимирівною та як Первісним кредитором та приватним підприємством «Сакура-Луганськ»як Новим кредитором укладений договір про відступлення права вимоги за договором позики грошових коштів від 04.06.2009, укладеним між Бєляєвим В.В. та відповідачем у даній справі щодо позики до 04.07.2014 грошових коштів у розмірі 50000 грн. 00 коп. До Державного реєстру іпотек державним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Прівальцевою Я.В. у зв’язку з укладенням вказаного договору відступлення права вимоги внесений відповідний запис про вилучення іпотекодержателя Комаренко Віри Володимирівни та додавання іпотекодержателя –позивача у даній справі (а.с. 18).

Додатковою угодою від 30.11.2009 до договору позики грошових коштів від 04.06.2009 позивач та відповідач у даній справі внесли зміни до договору позики стосовно його предмету, строків виконання зобов’язань та відповідальності за їх порушення.

Так, відповідно до пунктів 1,2 додаткової угоди сума позики за договором позики склала 150000 грн. 00 коп., строк виконання зобов’язання позичальника щодо повернення суми позики сторони додаткової угоди визначили як 10.12.2009.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди у разі якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 40 процентів від суми боргу, яка утворилася, за кожний день прострочення.

За наслідками укладення додаткової угоди до здійснено реєстрацію змін до запису в Державному реєстрі іпотек стосовно відомостей про обтяження, а саме розміру основного зобов’язання (150000 грн. 00 коп.), строку виконання зобов’язань за договором позики (10.12.2009), що підтверджено відповідним витягом (а.с. 20-21).

Факт виконання позивачем зобов’язань за додатковою угодою щодо надання суми позики і перерахування на рахунок відповідача 100000 грн. 00 коп. підтверджений наявним у матеріалах справи витягом з банківського рахунку (а.с. 22).

          Згідно з наявними у матеріалах справи договором оренди землі від 09.11.2005 (а.с. 25-26) відповідачеві на підставі рішення Луганської міської ради від 14.06.2005 № 33/141 у строкове платне користування (строком до 14.06.2054) надано земельну ділянку площею 0,2342 га, на якій розташоване спірне майно.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», а також нормативними актами, що стосуються реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Під час судового розгляду даної справи судом встановлено, що спірне майно –будівля торгівельного комплексу з підвалом загальною площею 2038,2 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Луганськ, вулиця Андрія Ліньова, будинок 114, належить відповідачеві на праві власності відповідно до рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 25.09.2008 у справі № 2-4254/08, що набрало законної сили, право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за відповідачем, що підтверджено наявним у матеріалах справи Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20546061 від 13.10.2008 (а.с. 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Приписами ст. 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавцю або третьої особи.

У рахунок забезпечення зобов’язань за договором позики грошових коштів відповідачем та Бєляєвим В.В. був укладений договір іпотеки, предметом якого є спірне майно.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про іпотеку»обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

На виконання вказаних вище вимог закону укладений позивачем іпотечний договір нотаріально посвідчений, до Єдиного реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 04.06.2009 внесений відповідний запис (здійснено державну реєстрацію договору іпотеки).

Статтею 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про іпотеку»зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню; відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Вказаною нормою також встановлено, що будь-яке збільшення основного зобов’язання або процентів за основним зобов’язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов’язанням. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як свідчать матеріали справи, внаслідок укладення договорів відступлення права вимоги та державної реєстрації відповідних змін до укладеного відповідачем договору іпотеки, що підтверджено відповідними витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, позивач набув права вимоги за укладеним відповідачем з Бєляєвим В.В. договором позики, права вимоги за укладеною до договору позики додаткової угоди від 30.11.2009, а також набув прав іподекодержателя за відповідним договором іпотеки.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Застереження щодо можливості набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку»міститься у розділі 6 договору іпотеки.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено наявність обов’язку відповідача з повернення позивачеві грошових коштів, що є предметом договору позики від 04.06.2009 та додаткової угоди до нього від 30.11.2009, а також факт прострочення обов’язку відповідача з повернення вказаних грошових коштів, оскільки додатковою угодою від 30.11.2009 до договору позики позивач та відповідач дійшли згоди щодо зміни строку виконання відповідачем зобов’язань за договором позики на 10.12.2009.

Можливість набуття позивачем права власності на предмет іпотеки у випадку порушення позивачем зобов’язань за договором позики та додатковою угодою до нього від 30.11.2009 передбачена законом (ст. 37 Закону України «Про іпотеку») та укладеним відповідачем договором іпотеки.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право власності не визнається іншою особою.

З урахуванням викладеного вище вимога позивача про визнання за ним права власності є такою, що підтверджена матеріалами справи, її фактичними обставинами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати на підставі приписів ст.ст. 4,49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на відповідача у справі.

Під час звернення до суду з даним позовом позивачем квитанцією № 00295У від 11.12.2009 було сплачене державне мито у розмірі 1500 грн. 00 коп., виходячи з ціни позову – 150000 грн. 00 коп., яку позивач визначив виходячи з предмету договору позики та додаткової угоди до нього.

Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки балансова вартість предмета іпотеки становить 9176963 грн. 00 коп.

Відповідно до підпункту "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р. № 2505-I\/, що набули чинності до подачі позовної заяви) розмір державного мита із заяв майнового характеру становить 1 % ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 102 грн., і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.

Згідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15.

Відповідно до пункту 32 розділу V Інструкції про порядок справляння державного мита (затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993) з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи із вартості майна (1% від вартості майна).

З урахуванням викладеного вище сплаті підлягало державне мито у розмірі 1% від вартості майна, що є предметом спору, але не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у розмірі 25500 грн. 00 коп.

Таким чином, з позивача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню недоплачене відповідачем при зверненні з даним позовом державне мито у розмірі 24000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за приватним підприємством «Сакура-Луганськ», м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 2, код 34942427, право власності на нерухоме майно - будівлю торгівельного комплексу з підвалом загальною площею 2038,2 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Луганськ, вулиця Андрія Ліньова, будинок 114.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Стиль», м. Луганськ, вул. Нечуй-Лєвіцкого, буд. 39, код 32202484, на користь приватного підприємства «Сакура-Луганськ», м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 2, код 34942427, витрати зі сплати державного мита у розмірі 25500 грн. 00 коп., а також витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з приватного підприємства «Сакура-Луганськ», м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 2, код 34942427, на користь Державного бюджету України на п/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач –УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, витрати зі сплати державного мита в сумі 240 грн. 00 коп., видати наказ ДПІ в Артемівському районі м. Луганська після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –18.01.2010.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко