Постанова № 76097650, 27.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 серпня 2018 року

м. Харків

справа № 610/291/18

провадження № 22ц/790/3401/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М.,

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

відповідач - Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області,

третя особа - Територіальна громада в особі Виконавчого комітету Лозовеньківської сільської ради Балаклійського району Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року в складі судді Храмцова В.Б.,

у с т а н о в и в:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, за участю третьої особи - Територіальної громади в особі Виконавчого комітету Лозовеньківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, про визнання державного акта на право власності на землю недійсним та зняття його з державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що вона є спадкоємцем щодо права власності на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Свердлова (далі - КСП ім. Свердлова) Лозовеньківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, розміром 7,58 умовних кадастрових гектарів, що належала її померлій бабусі ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, виданого на підставі розпорядження Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 11 липня 1996 року № 333. Про це свідчить рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 червня 2017 року. Розпорядженням Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 30 вересня 2004 року № 316 ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 23 грудня 2004 року. Розпорядженням Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 26 жовтня 2017 року № 834 їй передано у власність земельну ділянку площею 5,7760 га (рілля) (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельну ділянку площею 1,1642 (пасовища) (кадастровий номер НОМЕР_2) за рахунок земель колективної власності КСП ім. Свердлова, розташовані за межами населених пунктів на території Лозовеньківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж цих земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості). На етапі внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру України Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області прийнято рішення № РВ-6301365662017 від 30 листопада 2017 року про відмову у внесенні цих відомостей у зв'язку з перетином земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 з іншою земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_3, на 100%. Таке рішення відповідача унеможливлює реалізацію її права власності на земельну ділянку. На підставі наведеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) серії НОМЕР_3 від 23 грудня 2004 року, виданий на ім'я ОСОБА_3, та скасувати його державну реєстрацію.

26 лютого 2018 року ОСОБА_2 - представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не є належним відповідачем по справі, оскільки рішення про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку було прийнято Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області. Крім того, вважала, що позов не є доведеним, оскільки доказів неправомірності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку, матеріали справи не містять.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 23 березня 2018 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Балаклійську районну державну адміністрацію Харківської області.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) серії НОМЕР_3 від 23 грудня 2004 року, виданий на ім'я ОСОБА_3, та скасовано його державну реєстрацію.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право позивача на користування, володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою порушено та підлягає захисту, враховуючи правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15, згідно з якою визнання недійсним державного акту на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

07 травня 2018 року ОСОБА_2 - представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дав оцінки запереченням, викладеним у відзиві на позов, та ухвалив рішення за відсутності підстав для позбавлення ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку.

12 червня 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належним чином оцінених доказів.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств проводилось відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 05 червня 2017 року за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнано право на земельну частку (пай) в розмірі 7,58 умовних кадастрових гектарів, розташовану на землях Лозовеньківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, виданого згідно з розпорядженням Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 11 липня 1996 року № 333.

Таким чином, Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 посвідчує право позивача ОСОБА_1 як спадкоємця на земельну частку (пай), а саме - землю, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Свердлова, розміром 7,58 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України (в редакції на час отримання позивачем прав на земельну частку (пай) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Водночас, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ці норми права підлягають застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Матеріали справи свідчать, що розпорядженням Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 30 вересня 2004 року № 316 ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 23 грудня 2004 року.

Розпорядженням Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 26 жовтня 2017 року № 834 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 5,7760 га (рілля) (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельну ділянку площею 1,1642 (пасовища) (кадастровий номер НОМЕР_2) за рахунок земель колективної власності КСП ім. Свердлова, що розташовані за межами населених пунктів на території Лозовеньківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж цих земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості).

Таким чином, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади, ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, мала усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення відповідного земельного паю (отримання державного акта на право власності на землю). Таке ж право очікування перейшло і до позивача ОСОБА_1 в порядку спадкування.

Позивач мала правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельний пай, оскільки була дотримана процедура, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, і на підставі розпорядження Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 30 вересня 2004 року № 316 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 23 грудня 2004 року.

Та обставина, що на етапі внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру України Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області прийнято рішення № РВ-6301365662017 від 30 листопада 2017 року про відмову у внесенні цих відомостей у зв'язку з перетином земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 з іншою земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_3, на 100%, свідчить про порушення права позивача на земельний пай, обмеження її у праві правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки таке право є складовою частиною майна.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 пред'явила позовні вимоги про визнання державного акта на право приватної власності на землю недійсним та зняття його з державної реєстрації, яке не визнається Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області.

Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; відшкодування заподіяння збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Відповідно до глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановлених законом порядку.

У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Розглядаючи цю справу, суд першої інстанції повинен був врахувати підстави позову про незаконне позбавлення позивача права на землю у спосіб, не передбачений законом, врахувати, що позивач обрала спосіб захисту порушеного права, передбачений статтею 152 ЗК України. При цьому суд першої інстанції повинен був перевірити належним чином підстави позову щодо незаконності передання земельної частки (паю) розпорядженням Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 30 вересня 2004 року № 316 на користь ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та інші похідні підстави позову, чого зроблено не було.

Залишивши зазначені доводи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області поза увагою й не з'ясувавши належним чином підстав надання спірної земельної ділянки ОСОБА_3 за первинною правовстановлюючою документацією, суд першої інстанції не вирішив спору по суті і передчасно обмежився посиланням на незаконність передання розпорядженням Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 30 вересня 2004 року № 316 на користь ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, земельної ділянки у власність через чинність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого це відбулося. При цьому обставина щодо незаконності розпорядження Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 30 вересня 2004 року № 316, на підставі якого видано державний акт на право власності на землю на ім'я померлої особи, не є підставою позову.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові.

За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збір в розмірі 1 057 грн. 20 коп. за подання Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області апеляційної скарги документально підтверджується платіжним дорученням від 19 квітня 2018 року № 371 (а. с. 94).

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, сума в розмірі 1 057 грн. 20 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 1, п. 2, п. 5, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, за участю третьої особи - Територіальної громади в особі Виконавчого комітету Лозовеньківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, про визнання державного акта на право власності на землю недійсним та зняття його з державної реєстрації - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір в розмірі 1 057 грн. 20 коп. (одна тисяча п'ятдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді І.П.Коваленко

Р.М.Піддубний