Рішення № 7609654, 14.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.10                                                                                 Справа № 17/320

За позовом Луганського обласного об‘єднання (асоціації) по агропромисловому будівництву „Луганськоблагробуд”, м. Луганськ

до Комунальної установи „Міська лікарня „Ізвестій”, м. Красний Луч Луганської області

3-тя особа на стороні відповідача без самостійних вимог –Головне управління державного казначейства України у Луганській області, м. Луганськ

про стягнення 15515 грн. 09 коп.

          Суддя Фонова О.С.

                                        Представники:

від позивача –Радіонова Ю.А., довіреність № 20-01/10-201 від 03.11.2009;

від відповідача –Скидан Є.В. - адвокат, довіреність № б/н від 13.01.2010;

від 3-ї особи –Демідюкова О.М., довіреність № 14-12/1-5 від 31.12.2009.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 11250 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1135,12 грн., 3% річних у розмірі 294,97 грн., штрафні санкції у сумі 2835,00 грн., згідно договору на виготовлення проектно-кошторисної документації №21/11-2008 від 24.10.2008

Позивач у судовому засіданні 17.12.2009 надав суду пояснення по справі №17/320 від 17.12.2009, згідно зазначив, що помилково вказав у прохальній частині позовної заяви суму штрафних санкцій –2857,50 грн., тоді як згідно розрахунку ціни позову вони складають 2835,00 грн. Дане пояснення враховано судом при розгляді справи по суті.

Представником позивача у судовому засіданні 14.01.2010 надано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 11250 грн., інфляційні нарахування у сумі 1135,12 грн., 3% річних у сумі 294,96 грн., штрафні санкції у сумі 2835,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2010 надав суду відзив на позовну заяву від 17.12.2009, яким визнає позов в повному обсязі, однак повідомляє, що є комунальною установою та не виконує зобов’язання по оплаті робіт у зв’язку з відсутністю фінансування.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд

                                        встановив:

Між Луганським обласним об‘єднанням (асоціацією) по агропромисловому будівництву „Луганськоблагробуд”, (позивач у справі), як Виконавцем, та Комунальною установою „Міська лікарня „Ізвестій” (відповідач у справі), як Замовником, був укладений договір на виготовлення проектно-кошторисної документації № 21/11-2008 від 24.10.2008 (далі –Договір), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виготовити проектно-кошторисну документацію „Капітальний ремонт вхідного портику Краснолуцької міської комунальної лікарні „Ізвестій”

Згідно пункту 1.2 Договору роботи вважаються виконаними після підписання Сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Як зазначено у пунктах 4.1-4.2 Договору, вартість всіх робіт складає 11250 грн.. Оплата вартості виконаних робіт здійснюється на підставі підписаних Замовником актів здачі-приймання протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за невиконання умов, передбачених пп.. 2.4, 4.2 Договору, Замовник сплачує Виконавцю штрафні санкції, згідно статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання умов Договору, позивач виконав роботи на загальну суму 11250 грн. Однак, відповідачем умови договору щодо оплати виконаних робіт дотримані не були, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 11250 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафних санкції у сумі 2835,00 грн., з них пені у сумі 2070,00 грн. за період з 31.12.2009. по 30.06.2009 та штрафу у сумі 787,50 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1135,12 грн. за період з 10.01.2009 по 12.11.2009 та 3% річних у сумі 294,96 грн. за період з 31.12.2008 по 13.11.2009.

Відповідач позов визнає в повному обсязі, однак повідомляє, що є комунальною установою та не виконує зобов’язання по оплаті робіт у зв’язку з відсутністю фінансування.

Однак визнання позову позивачем не є для суду безумовно підставою для задоволення позову в повному обсязі. Суд перевіряє, чи не порушує таке визнання позову прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб та позивача, зокрема.

Третя особа пояснень стосовно суті спору не надала.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач виконав роботи на загальну суму 11250 грн., що підтверджується актом здачі-приймання від 23.12.2008, підписаним першими керівниками сторін та скріплений печатками. (а.с.11).

Зазначений акт, згідно п. 4.2 Договору, є підставою для здійснення розрахунків, які повинні були відбутись протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів Замовником, тобто до 30.12.2009 включно.

В порушення умов п. 4.2 Договору відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем робіт.

З огляду на викладене, сума основного боргу підтверджується матеріалами справ та визнається відповідачем, тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення штрафних санкції у сумі 2835,00 грн., з них пені у сумі 2070,00 грн. за період з 31.12.2009. по 30.06.2009 та штрафу у сумі 787,50 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Однак, вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Сторони в пункті 5.2 Договору передбачили, що за невиконання умов, передбачених пп.. 2.4, 4.2 Договору, Замовник сплачує Виконавцю штрафні санкції, згідно статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення, за який вона стягується і конкретний її розмір.

Пунктом 2 частини 2 статті 231 ГК України закріплено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов’язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов’язання. Тоді як в даному випадку відповідачем порушено було саме зобов’язання по оплаті грошових коштів. Тому у задоволенні вимоги про стягнення пені та штрафу на підстав ст. 231 Господарського кодекс України слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути інфляційні нарахування у сумі 1135,12 грн. за період з 10.01.2009 по 12.11.2009 та 3% річних у сумі 294,96 грн. за період з 31.12.2008 по 13.11.2009.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відповідає чинному законодавству, є обґрунтованою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 11250 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1135,12 грн. за період з 10.01.2009 по 12.11.2009 та 3% річних у сумі 294,96 грн. за період з 31.12.2008 по 13.11.2009 слід задовольнити повністю. В частині стягнення штрафних санкції у сумі 2835,00 грн., з них пені у сумі 2070,00 грн. та штрафу у сумі 787,50 грн., слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

При зменшенні позовних вимог, судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

                                        в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи „Міська лікарня „Ізвестій”, м. Красний Луч Луганської області, вул. Комсомольська, буд. 1а, ідентифікаційний код 33202003, на користь Луганського обласного об‘єднання (асоціації) по агропромисловому будівництву „Луганськоблагробуд”, м. Луганськ, вул. Луначарського, буд. 122а, ідентифікаційний код 03088053, основний борг у сумі у сумі 11250 грн., інфляційні нарахування у сумі 1135,12 грн. та 3% річних у сумі 294,96 грн..; державне мито в сумі 126,80 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 192,88 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 18.01.2010.

Суддя                                                                       О.С. Фонова