Рішення № 7609458, 14.01.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" січня 2010 р. Справа № 9/1527

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Алексєєва М.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Фещенко О.В. дов. від 02.03.2009р. №104

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "Пропан" ВАТ "Житомиргаз" (ст. Станишівка Житомирського району)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акома Плюс" (с. Красівка Бердичівського району)

про стягнення 15 745, 98 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 15745,98 грн., з яких 13432,49 грн. основного боргу, 1155,19 грн. інфляційних нарахувань, 147,94 грн. 3%річних, 1010,36грн. пені та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, відсутність його представника, на думку суду, не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Спір вирішується у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Пропан" ВАТ "Житомиргаз" (позивач у справі) передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Акома Плюс" (відповідач у справі) газ скраплений на загальну суму 29432,49 грн., що підтверджується видатковими накладними №ПБ-05078 від 05.12.2008р., №ПБ-05121 від 12.12.2008р., №ПБ-0000095 від 22.01.2009р. (а.с.28-29), оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар виникла заборгованість сумі 13432,49 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним компетентними представниками сторін та скріплений печатками станом на 25.11.2009р. (а.с.49).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу претензію від 06.05.2009р. за №240 про сплату боргу (а.с.35), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивачем на суму боргу за період прострочення нараховано пеню в розмірі 1010,36 грн., згідно п.6.2 Договору №234-сг, укладеного сторонами 05.12.2008р.

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення пені, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.546 ЦК України неустойка (пеня) є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 ЦУ України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі.

Зазначена вимога кореспондується зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - де зазначено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін.

Суд бере до уваги той факт, що поставка товару була не на підставі договору №234-сг від 05.12.2008р., оскільки в накладних зазначено інший договір, від 10.12.2008р.

Отже, позивачем не доведено факту наявності встановлення за згодою сторін у письмовій формі неустойки у вигляді пені в певному розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу до сплати інфляційні нарахування у сумі 1155,19 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 147,94 грн., про що свідчить розрахунок позивача (а.с.5).

Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтований. Оскільки індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях, вказані вимоги підлягаю задоволенню.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Оцінивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи, підлягає задоволенню частково у сумі 14735,62 грн. з яких: 13432,49 грн. борг, 147,94 грн. 3% річних та 1155,19 грн. інфляційні нарахування.

В частині стягнення 1010,36 грн. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525,526 ЦК України, керуючись ст.ст.33,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Акома Плюс", Житомирська область, Бердичівський район, с. Красівка, вул. Леніна,17, ідентифікаційний код 34066200

на користь Дочірнього підприємства "Пропан" ВАТ "Житомиргаз", 10002, Житомирський район, с. Станишівка,13-ий км а/д Житомир-Сквира - 13432,49 грн. боргу, 147,94 грн. 3% річних, 1155,19 грн. інфляційних нарахувань, 147,36 грн. державного мита та 220,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1010,36 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Алексєєв М.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 -