Рішення № 7609456, 12.01.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "12" січня 2010 р. Справа № 18/1808

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Назаркевич О.В., довіреність від 01.06.2009р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" (м.Київ)

до Фермерського господарства "Дейнеко" (с.Морозівка Брусилівського району)

про стягнення 355 418,82грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 355418,82грн., з яких: 348102,13грн. - борг за поставлені засоби захисту рослин, 1398,95грн. - 3% річні та 5917,74грн. інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на виконання вимог ухвали господарського суду від 07.12.2009р. надав довідку №19 від 11.01.2010р. про те, що станом на час розгляду справи сума основного боргу не змінилась та складає 348102,13грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву, витребуваних ухвалою суду документів не надав, а також не скористався правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про дату та час судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.45).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За усною домовленістю ТОВ "Торговий дім "Вассма" (позивач) поставивФГ "Дайнеко" (відповідач) засоби захисту рослин на загальну суму 872024,80грн. згідно з видатковими накладними №77/14 від 14.04.2008р., №77/15 від 15.04.2008р., №77/24 від 06.05.2008р., №77/30, №77/33 від 16.05.2008р., №77/40 від 23.05.2008р., №77/48 від 02.06.2008р., №77/58 від 26.06.2008р., №77/65 від 02.07.2008р., №77/69 від 07.07.2008р., №77/106 від 10.10.2008р. та на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей серії ЯИМ №259472 від 14.04.2008р., №259475 від 06.05.2008р., №259476 від 16.05.2008р., №259479 від 29.05.2008р., №259487 від 26.06.2008р., №259491 від 02.07.2008р., серії ЯПБ №376741 від 10.10.2008р. , виданої представнику Данилець С.М. (а.с.12-29). Вказані видаткові накладні містять реквізити довіреності та прізвище представника відповідача; в накладних міститься підпис представника відповідача про отримання товару.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 201120,48грн., разом з тим, відповідно до ст.601 ЦК України між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 322802,18грн., що підтверджується відповідним актом від 30.12.2008р. (а.с.31), таким чином за ФГ "Дайнеко" утворилась заборгованість у розмірі 348102,13грн., яка на час розгляду справи не змінилась, що вбачається з довідки №19 від 11.01.2010р. (а.с.48).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існують правовідносини з купівлі-продажу засобів захисту рослин, які оформлені видатковими накладними, сума боргу за якими становить 348102,13грн.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписами ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

17.09.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату боргу в сумі 348102,13грн. за поставлені засоби захисту рослин, однак вимоги позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному випадку відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за поставлений товар у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Фактично відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За таких обставин позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача 348102,13грн. основного боргу, позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 1398,95грн. 3% річних та 5917,74грн. інфляційних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Визначаючи порядок нарахування річних та інфляційних за неналежне виконання зобов'язання позивач невірно визначив період нарахування.

Судом встановлено, що видаткові накладні не містять дати проведення розрахунків, тому період нарахування штрафних санкцій слід обчислювати з часу пред'явлення претензії з врахуванням вимог ч.2. ст.530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 17.09.2009р. на адресу відповідача направив вимогу про сплату суми боргу (а.с.33), вказана вимога була вручена відповідачу 24.09.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34). Враховуючи семиденний строк, який встановлений ст.530 ЦК України, суд вважає, що інфляційні та 3% річних слід обчислювати з 02.10.2009 року.

Таким чином, господарський суд самостійно здійснює відповідний розрахунок за період з 02.10.2009р. по 17.11.2009р.

348102,13грн. (сума боргу) х 3% х 47 (дні прострочення)/365 (кількість днів у 2009 році) = 1344,72 грн.;

Загальна сума 3% річних за несвоєчасну оплату товару становить 1344,72грн.

У стягненні 3% річних в розмірі 54,23грн. суд відмовляє.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Згідно Рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с.4), господарський суд самостійно здійснює відповідний перерахунок за період з 02.10.2009р. по 17.11.2009р.: 348102,13грн. (сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції за жовтень) - 348102,13грн. = 3132,92грн.

Таким чином, обґрунтовано заявленою сумою інфляційних є 3131,92грн. В частині стягнення 2784,82грн. суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 10000,00грн. адвокатських витрат, що виникли внаслідок порушення зобов'язання відповідачем, на підставі Договору №01/2-ДПГ від 10.11.2009р про надання правової допомоги (а.с.35-37).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №01/2-ДПГ від 10.11.2009р., укладений між ТОВ "ТД"Вассма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна юридична компанія", акт прийому-передачі документів (матеріалів) від 10.11.2009р. (а.с.38), акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 17.11.2009р. (а.с.39), Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності гр.Бонтлаба Василя Васильовича №3280, видане 24.04.2008р. (а.с.40), платіжне доручення №4145 від 17.11.2009р. про сплату позивачем ТОВ "Незалежна юридична компанія" гонорару в сумі 10000,00грн., згідно договору №01/2-ДПГ від 10.11.2009р.

Пунктом 2.6 договору про надання правової допомоги №01/2-ДПГ від 10.11.2009р., для виконання передбачених договором зобов’язань призначено працівника - адвоката Бонтлаба Василя Васильовича, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008р. та посвідчення адвоката. Бонтлаб В.В. є працівником ТОВ "Незалежна юридична компанія" згідно наказу по особовому складу №5 від 08.01.2008р. (а.с. 41).

Директором ТОВ "ТД "Вассма" 10.11.2009р. видано довіреність адвокату Бонтлабу В.В. на представництво інтересів товариства, в тому числі в господарському суді Житомирської області з приводу стягнення з ФГ "Дейнеко" заборгованості та нарахованих 3% річних та інфляційних (а.с.44).

В засіданні господарського суду під час розгляду даної справи інтереси ТОВ "ТД "Вассма" представляв Назаркевич О.В. на підставі виданої керівником позивача довіреності від 01.06.2009р. (а.с.46).

З вищевказаної довіреності на представництво інтересів не вбачається, що Назаркевич О.В. перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Незалежна юридична компанія", з якою укладався договір про надання юридичних послуг, а доручення видане директором ТОВ "ТД "Вассма".

Згідно пункту 28 Інформаційного листа від 18.03.2008. №01-8/164, п.12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" та в абзаці третьому п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", відповідно до яких у визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, крім того, в судовому засіданні не приймав участь адвокат Бонтлаб В.В., господарський суд дійшов висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката є завищені, тому зменшує їх розмір до 5000 грн.

Приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заперечень проти позову та доказів сплати заборгованості станом на час розгляду справи не надав, розрахунок інфляційних не спростував.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 352570,77грн., з яких: 348102,13грн. основного боргу; 1344,72грн. - 3 % річних; 3132,92 грн. інфляційних та 5000,00грн. витрат на послуги адвоката. В частині стягнення 54,23грн. 3% річних та 2784,82грн. інфляційних суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі до ч.1, 2 ст.173, ч.1 ст.175, 193 ГК України, ст.ст.11, 509, 525, 526,530, 625, 639, 692 ЦК України, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір адвокатських послуг до 5000,00грн.

3. Стягнути Фермерського господарства "Дейнеко" (12634, Житомирська область, Брусилівський район, с.Морозівка, вул. Базарська, 73, ідентифікаційний код 33337546)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" (04201, м. Київ, пр. Мінський, 4, ідентифікаційний код 33937992)

- 348102,13 грн. основного боргу;

- 1344,72 грн. - 3 % річних;

- 3132,92 грн. інфляційних;

- 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката;

- 3525,31 грн. державного мита;

- 234,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 54,23грн. 3% річних та 2784,82грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 3прим:

------------------------------

1 - в справу

2,3 - сторонам