Рішення № 7609444, 19.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.01.10 р. Справа № 40/385

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю „Екстра Плюс”, м. Маріуполь

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення 21 633 грн. 34 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 юрисконсульт

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Екстра Плюс” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього боргу з орендної плати в сумі 16 000 грн., пені в сумі 3 300 грн. за прострочення внесення орендних платежів, трьох процентів річних в сумі 493 грн. 34 коп. та інфляційних в сумі 1840 грн. згідно договору суборенди №7/1 від 01.08.08р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „ за зазначеною адресою не проживає”.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", " за зазначеною адресою не знаходиться” („ не проживає”), і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача надав довідку станом на 07.10.09р. про включення підприємства відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Адреса підприємства відповідача яка вказана у довідці, співпадає із адресою зазначеною у позовній заяві.

Тому, неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про судове засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

До прийняття рішення по справі позивач згідно вимог ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги в частині стягнення пені та намагається стягнути з відповідача борг з орендної плати в сумі 16 000 грн., пеню в сумі 1790 грн., три проценти річних в сумі 493 грн. та інфляційні в сумі 1840 грн. згідно договору суборенди №7/1 від 01.08.08р.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 10.08.08р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Екстра Плюс”, далі Суборендодавець, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, далі Суборендар, було укладено договір суборенди нерухомого майна №7/1 з метою використання під технічне обслуговування автомобілів.

Договір суборенди було укладено на основі договору оренди №31 від 26.10.07р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Новіум” (Орендодавець), та товариством з обмеженою відповідальністю „Екстра Плюс” (Орендар).

Пунктом 1 укладеного договору суборенди Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення та обладнання АЗС, що знаходяться за адресою: м. Маріуполь, вул. Ушакова, 12.

Сторонами визначено, що термін дії оренди встановлюється з моменту його підписання та діє до 01.05.11р.

За умовами п. 3.1 договору розмір орендних платежів за один місяць складає 2000 грн. з врахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 договору суборенди передбачено, що оплата обєкту проводиться щомісячно, не пізніше 5 числа кожного місяця.

Однак, свої зобовязання за договором Суборендар не виконав, орендну плату за період з 06.08.08р. по 30.11.09р. не сплатив. Тому позивач намагається стягнути з відповідача борг з орендної плати в сумі 16000 грн.

За приписами п. 3.4 договору суборенди за кожний день прострочення сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше 5% від загальної суми орендної плати.

Оскільки Суборендар своєчасно не сплатив орендну плату, відповідно до приписів пункту 3.4 договору, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1790 грн. з 06.04.09р. по 06.10.09р.

Наданий представником позивача розрахунок пені відповідає вимогам ст. 3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” №2921-ІІІ від 10.01.02р. та не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів не встановлений договором або законом, Орендодавець намагається стягнути з Орендаря три проценти річних за договором оренди за період з 06.08.08р. по 30.11.09р. в сумі 493 грн. 34 коп.

Крім того, згідно розрахунків, інфляційні за час прострочення виконання грошового зобовязання складають 1 840 грн.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір суборенди.

Згідно пункту 1 статті 288 ГК України орендар має право передати окремі обєкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Згідно зі ст. 9, п. 6 ст. 283 ГК України до відносин суборенди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України та п. 1 ст. 638 ЦК України.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом зясовано, що відповідно ч. 2 ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не перевищує строку договору найму.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Судом прийнято до уваги, що позивачем надано до матеріалів справи акт приймання-передачі спірного майна від 01.08.08р., що підтверджує факт наявності орендних правовідносин між сторонами, тобто ці докази свідчать про фактичне користування Орендарем спірним майном. Таким чином, договір оренди майна треба вважати таким, що вступив в законну силу.

За приписами статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки та умови внесення орендної плати визначаються в договорі.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Обовязки щодо своєчасного внесення орендних платежів за користування майном відповідачем не виконані.

Сторонами не проведено звірку розрахунків відповідно до пункту 9.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04р. №22, оскільки мова йде про взаємні зобовязання сторін.

Втім, судом прийнято до уваги, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками тощо.

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили відповідно до вимог статті 43 ГПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а належність і допустимість вирішується судом з урахуванням значення їх для справи відповідно до вимог ст.ст. 33,34 ГПК України. Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором оренди, на підставі первинних документів підтверджено факт несвоєчасного внесення відповідачем орендних платежів за користування майном, та правомірне застосування додаткових вимог до нього згідно закону та умов договору.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу з орендної плати в сумі 16 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобовязання існує тільки тоді, коли існує основне зобовязання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несвоєчасного внесення орендних платежів, встановлено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є субєкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати статті 230 та частину шосту статті 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобовязання мало бути виконано.

Наданий до матеріалів справи розрахунок пені відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення внесення орендних платежів в сумі 1790 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У задоволенні позову щодо стягнення з відповідача решти частини пені в сумі 1510 грн. за прострочення виконання грошових зобовязань за договором суборенди №7/1 від 01.08.08р. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів не був встановлений договором та законом, то позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 493 грн. 34 коп. та інфляційних в сумі 1 840 грн. за період з 06.08.08р. по 30.11.09р. за прострочення виконання грошових зобовязань також вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог згідно приписів ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У звязку з тим, що за згодою позивача, присутнього у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно вимог частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 599, 625, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 202, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 36, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 55, 58, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Екстра Плюс” задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, 87553, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2, ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків НОМЕР_1, на користь:

-товариства з обмеженою відповідальністю „Екстра Плюс”, 87553, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Ушакова, буд. 12, ід. код 32787635, борг з орендної плати в сумі 16000 грн., пеню за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 1790 грн., 3% річних в сумі 493 грн. 34 коп., інфляційні в сумі 1 840 грн., витрати по держмиту в сумі 201 грн. 23 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 219 грн. 53 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Екстра Плюс” щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 решти пені в сумі 1 510 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань згідно договору суборенди №7/1 від 01.08.08р. відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя