Рішення № 7609400, 21.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

рішення

іменем України

21.12.09 р.                     Справа № 44/31пд           

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді КурилоГ.Є.,

суддів Лейби М.О. та Сгари Е.В.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фабрики котлів „Rafako” S.A., („Рафако”) м.Рацибуж, Польща

до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м. Донецьк

про визнання недійсним на майбутнє договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 року

та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м. Донецьк

про визнання недійсним на майбутнє договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 року та про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м Донецьк повернути Відкритому акціонерному товариству “Донецькобленерго”, м.Горлівка індивідуально визначене майно, яке було передане в оренду згідно із додатком № 1 до Договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго”, м.Горлівка та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м.Донецьк

Представники:

Фабрики котлів „Rafako” S.A. – не з’явився

Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” – Гапич Є.А., Турчак Ю.М.

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда” Тертична О.В., Костюк С.В.

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 20.11.2009р. по 10.12.2009р.

з 10.12.2009р. по 21.12.2009р.,

21.12.2009р. з 15год.46хвил. до 16год.50хвил.

Фабрика котлів „Rafako” S.A., Польща, м. Рацибуж, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м.Донецьк, про визнання недійсним на майбутнє договору оренди індивідуально визначеного майна Миронівської ТЕС № 29/12/1-Ар від 29.12.2003 р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м. Донецьк та Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго”, м.Горлівка.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що договір оренди № 29/12/1-Ар від 29.12.2003 р. суперечить розпорядженням Кабінету Міністрів України стосовно добудови та реконструкції енергоблоку № 1 Миронівської ТЕС, а також зовнішньоекономічному контракту № PL/270217865/94-0210 від 16.05.1994 р., укладеному між постачальником (позивачем) та покупцем, Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго”, м.Горлівка, оскільки оспорювана угода блокує можливість виконання зовнішньоекономічного контракту та завдає шкоди Фабриці котлів „Rafako” S.A.

Додатково представник позивача висував клопотання щодо визначення судом процесуального статусу Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” у справі №44/31пд, про витребування документів, що підтверджують право власності Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” на майно Миронівської ТЕС, а також клопотання щодо стягнення з відповідачів судових витрат позивача щодо оплати послуг адвоката Самойленка Ю.В. у розмірі 21965,18 євро, що дорівнює 231647,70 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.02.2009 р. було порушено провадження у справі № 44/31пд, розгляд справи призначений на 18.02.2009 р.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго”, м. Горлівка надало відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, оскільки вважає, що строк дії договору оренди № 29/12/1-Ар від 29.12.2003 р. закінчився 30.12.2008 року.

Представник Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” вимагав надання оригіналу оспорюваного договору другим співвідповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Ісіда”. Аналогічне клопотання надійшло і від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м.Донецьк відповідно до відзиву № 16/05 від 15.05.2009р. вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ухвали від 26.02.2009 р. судом в порядку статті 26 Господарського процесуального кодексу України прийнято до розгляду з первісним позовом позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м.Донецьк про визнання недійсним на майбутнє договір оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003р. та повернення отриманого за цим правочином майна.

Підставами позовної заяви Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м. Горлівка є норми статей 48-50 ЦК УРСР, статей 203, 215 ЦК України, зокрема, заявник вважає, що при укладенні договору оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. порушено порядок погодження угод спостережною радою, цей договір укладено без конкретного визначення орендованого майна, без відповідної ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда” на виробництво електроенергії, договір не відповідає вимогам закону щодо складу орендованого майна та без включення до договору всіх істотних умов, що вимагаються для правочинів такого роду. Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” також зазначило, що діяльність з надання в оренду майна Миронівської ТЕС є збитковою для наймодавця, що суперечить статутним цілям та повноваженням Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м. Донецьк 10.12.2009р. надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, яке було підтримано позивачем.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, склад судової колегії змінювався розпорядженням заступника голови суду. Строк розгляду справи також продовжувався розпорядженням заступника голови суду та ухвалою суду за клопотанням сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Не зважаючи на письмову вимогу суду, сторони не надали оригіналу договору оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р., втім оскільки матеріали справи містять декілька завірених копій цього документу, отриманих з різних джерел та таких, що повністю співпадають за суттю та змістом, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності оригіналу оспорюваного правочину.

Технічні працівники сторін спірного договору пояснили суду, що Миронівська теплоелектростанція спроектована на монтаж десяти котлоагрегатів та п’яти турбогенераторів, кожен з яких в змозі обслуговувати декілька котлів, причому кожен з турбогенераторів може обслуговувати будь-який із котлів. Суду надані технічні характеристики вказаного обладнання та зазначено, що на теперішній час в робочому стані перебувають котли №№ 3, 4, 5, 9 та 10, наразі котлоагрегати №№ 1, 2, 6, 7 та 8 списані та демонтовані.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши подані докази господарський суд встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго”, м.Горлівка (далі – Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м. Донецьк (далі – Орендар), укладено договір оренди № 29/12/1-АР, який за своїм змістом та правовою природою є договором майнового найму (оренди) майна, що підпадає під правове регулювання норм гл.25 ЦК УРСР, ст.ст.759-786 ЦК України, застосування яких можливе на підставі п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, через продовження існування правовідносин між сторонами після 01.01.2004 р.

Зокрема, згідно зазначеного договору (п.п. 1.1, 7.1) та норм ст.256 ЦК УРСР, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове оплатне користування індивідуально визначене майно згідно додатку № 1 до договору. Додаток № 1 до спірного договору „Перелік майна, що передається у оренду” містить дані щодо передачі у користування наймачеві частини майнових об’єктів Миронівської ТЕС – турбогенераторів №№ 2 та 5 та котлів №№ 4, 5 та 9 з відповідним устаткуванням, що призначені для виробництва електроенергії.

Додатковою угодою № 1 від 29.12.2003 р. сторони змінили та погодили в новій редакції п.п.2.1, 7.1, розділ 12 Договору.

Додатковою угодою № 2 від 27.10.2004 р. сторони змінили та погодили в новій редакції п. 3.1 Договору в частині визначення розміру орендної плати, а також внесли зміни до додатку № 2 Договору “Розрахунок орендної плати”.

Додатковою угодою № 3 від 31.08.2007 р. сторони змінили п. 3.1 Договору в частині визначення орендної ставки.

Додатковою угодою від 31.03.2008 р. сторонами доповнено розділ 2 Договору –пунктом 2.4, розділ 3 Договору – пунктом 3.7, розділ 5 Договору – пунктами 5.6-5.12, розділ 6 Договору – пунктом 6.7, розділ 8 Договору – пунктом 8.3, розділ 9 Договору – пунктом 9.5, та викладено в новій редакції пункти 2.3, 3.3, 5.2, 5.5, 6.3, 6.5, ч.1 п. 6.6, 7.4, 8.1, 9.3, 10.6 Договору.

У відповідності з п. 10.1 розділу 10 “Строк чинності, умови зміни та припинення Договору”, цей договір набирає чинності з моменту підписання Акту приймання-передачі майна в оренду та укладений строком на 5 років.

Актом приймання-передачі від 30.07.2009 року до договору оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. сторони оформили передачу окремих майнових об’єктів Миронівської ТЕС – турбогенераторів №№ 2 та 5 та котлів №№ 4, 5 та 9 з відповідним устаткуванням загальною вартістю 62508680 грн. 00 коп.

Спірний договір оренди № 29/12/1-АР укладений сторонами 29.12.2003 р. Враховуючи приписи п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, при наданні оцінки діям сторін щодо укладення договору та визначення його умов, суд повинен керуватися законодавством, що діяло на момент укладання такого договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК УРСР, чинного на момент укладення вищевказаного договору, за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах (ст. 153 ЦК УРСР).

Спірний договір оренди відповідно до ст. 257 ЦК УРСР укладено в простій письмовій формі, підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін без зауважень та заперечень.

Істотними, у відповідності з ч. 2 ст. 153 ЦК УРСР, є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 153 ЦК УРСР, положень договору оренди №29/12/1-АР, останній вважається укладеним 29.12.2003 р.

Згідно зі ст. 258 ЦК УРСР, строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.

У відповідності з п. 10.1 Договору сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з моменту підписання Акту приймання-передачі майна в оренду та укладений строком на 5 років.

Посилання Орендаря на те, що строк дії договору має починатися з 30.07.2004 р., тобто з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду – є безпідставним в зв’язку з наступним.

Господарський суд зазначає, що поняття “укладення договору” та “набрання договором чинності” є різними за своєю правовою суттю та змістом.

Норми ст. 153 ЦК УРСР пов’язують факт укладення договору з досягненням сторонами у належній формі згоди по всім суттєвим умовам договору, та не передбачають будь-якої відкладальної умови щодо моменту його укладення.

За умовами преамбули Договору та п. 10.1 цього правочину, сторони відокремили поняття “термін укладання (дії) Договору” та поняття “термін чинності Договору”, оскільки Договір укладений на період 5 років з 29.12.2003 р. до 29.12.2008 р., термін чинності договору розпочинає свій перебіг не з моменту укладання правочину, а з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна в оренду та закінчується у останній день дії договору (29.12.2008 р.).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що термін, на який Договір є укладеним, починається 29.12.2003 р. і закінчується 29.12.2008 р., натомість строк чинності договору, що визначається фактом підписання сторонами акту приймання-передачі, є меншим, та триває з 30.07.2004 р. до 29.12.2008 р.

Орендар в судовому засіданні повідомляв суду, що датою закінчення строку дії договору оренди № 29/12/1-АР є 29.07.2024 р., посилаючись на те, що Орендодавець листом № 03-2088/06 від 07.04.2006р. за підписом голови правління-генерального директора Г.Є.Куденка, скріпленого печаткою Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” – надав згоду на зміну строку, на який укладено правочин з 5 років на 20 років.

Наразі, беручи до уваги заперечення Орендодавця щодо факту підписання Куденком Г.Є вказаного листа № 03-2088/06 від 07.04.2006 р., а також заперечення щодо факту направлення його на адресу Орендаря, за відсутності оригіналу листа № 03-2088/06 від 07.04.2006р., який би дав змогу через експерта дослідити достовірність цього документу – суд не бере до уваги твердження про пролонгацію умов договору оренди № 29/12/1-АР до 30.07.2024 р.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження зміни умов договору в частині продовження строку договору оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. – сторонами не представлено та судом не встановлено.

У разі відсутності протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов – зазначена угода в силу пункту 10.7 договору оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р., статті 764 ЦК України та статті 284 ГК України вважається продовженою на тих самих умовах й на той самий строк, що визначені договором оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р.

Водночас, Орендодавець за декілька днів до та протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. (у визначений пунктом 10.7 договору період) надіслав поштою Орендарю листи-претензії № 03ис9558 від 26.12.2008 р. та №03юр-026/09 від 21.01.2009 р., в яких зазначалося про неможливість пролонгації та припинення строку дії договору оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. Орендодавець підтвердив факт надіслання зазначених листів фіскальними чеками № 8210 від 27.12.2008 р. та № 8547 від 21.01.2009 р.

З огляду на наведене, суд вважає, що з 30.12.2008 року строк дії договору оренди №29/12/1-АР від 29.12.2003 р. – припинився в силу частини 1 статті 763 ЦК України, оскільки правило автоматичної пролонгації договору, передбачене статтею 764 ЦК України та пунктом 10.7 договору оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р., в цій правовій ситуації не є застосовним.

Нормами статті 785 ЦК України та пунктом 2.3, 5.5 договору оренди № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. передбачено обов’язок Орендаря після припинення дії договору повернути наймодавцеві орендоване майно у стані, в якому воно було одержане (не в гіршому стані), з урахуванням нормального зносу. Водночас, відповідачем на час винесення рішення суду не надано суду доказів повернення Орендодавцеві орендованого майна, з огляду на що суд вважає позовні вимоги про повернення Орендодавцю майна, визначеного згідно із додатком № 1 до Договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. – цілком обґрунтованими з правової та доказової точки зору.

Разом з тим, вимоги Орендодавця про визнання недійсним на майбутнє Договору оренди майна №29/12/1-АР від 29.12.2003 р. – не можуть бути задоволені з огляду на те, що на момент звернення позивача до суду з означеними вимогами оспорюваний договір вже припинив свою дію, тому юридичний факт його існування не міг порушувати права та охоронювані законом інтереси наймодавця з огляду на те, що договори найму можуть бути припинені виключно на майбутнє, оскільки користування Орендарем майном Миронівської ТЕС вже здійснене. Аналогічна позиція щодо визнання недійсними договорів оренди висловлена і в пункті 3.2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”.

Таким чином, в силу статті 1 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що станом на 23.02.2009 р. правовий інтерес Орендодавця щодо визнання недійсним спірного договору не міг існувати через закінчення 29.12.2008 року строку дії вказаного правочину, у зв’язку з чим у задоволенні вимог Орендодавця про визнання недійсним Договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. слід відмовити.

Позов Фабрики котлів „Rafako” S.A. (далі – Компанія) про визнання недійсним Договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. не підлягає задоволенню за наведених вище підстав, а також через наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі № 1/10-2004 визначено, що поняття „охоронюваний законом інтерес”, що вживається в законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям „права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно зовнішньоекономічному контракту № PL/270217865/94-0210 від 16.05.1994 р., продавець Компанія (позивач) продає, а покупець Орендодавець (покупець) придбаває котел OFz-260 виробництва Компанії для реконструкції енергоблоку № 1 Миронівської ТЕС, до якого за поясненнями Орендодавця та Орендаря входять котли №№ 1-2 та турбогенератор №1.

Водночас, Компанія жодними належними та допустимими доказами не довела, що юридичний факт існування та чинності у період з 29.12.2003 року до 29.12.2008 року Договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. якимось чином перешкоджав Компанії або Орендодавцю належним чином виконувати умови зовнішньоекономічному контракту №PL/270217865/94-0210 від 16.05.1994 р., оскільки майно, що передано за спірним правочином, не відноситься до енергоблоку № 1 Миронівської ТЕС, причому Орендареві були передані котли №№ 4, 5 та 9 виробництва Таганрозького котельного заводу „Красный котельщик”, введені у експлуатацію у 1954 та 2001 роках, а не котел OFz-260 виробництва Компанії, на що переконливо вказують додаток № 1 до Договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. (перелік орендованого майна), а також акт приймання-передачі від 30.07.04 року.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. № 648-р та від 11.07.2007 р. № 514-р, на які посилається Компанія, як на підставу заявлених вимог – також не порушуються умовами Договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що Договір оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 р. не порушує прав Компанії та його дія не завдала шкоди інтересам зазначеного суб’єкта господарювання, що є додатковою підставою для відмови Компанії у задоволенні позовних вимог – через відсутність правового інтересу Компанії до досліджуваного спору.

Клопотання Компанії про визначення статусу Орендодавця у справі № 44/31пд - задоволено у перебігу розгляду зазначеної справи, оскільки процесуальні документи суду визначають цього суб’єкта як відповідача за позовом Компанії до Орендодавця та Орендаря, а також як третю особу із самостійними вимогами на предмет спору (яка користується правами позивача) за позовом Орендодавця до Орендаря.

Клопотання щодо витребування у Орендодавця правовстановлюючих документів на майно Миронівської ТЕС – не має відношення до предмету спору та відхиляється судом, оскільки наявність чи відсутність речових прав наймодавця на орендоване майно не є підставою позову про визнання договору оренди недійсним.

Суду надане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м. Донецьк про зупинення провадження по справі. В обґрунтування своєї заяви останній посилається на те, що в рамках справи № 38/159 Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго” м.Горлівка був заявлений зустрічний позов до Фабрики котлів „Rafako” S.A., („Рафако”) м.Рацибуж, Польща про визнання контракту від 16.05.1994р. недійсним. Представник Фабрики котлів „Rafako” S.A., („Рафако”) м.Рацибуж, Польща підтримав заявлене клопотання.

За приписом ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При вирішенні питання необхідності зупинення провадження суд в кожному окремому випадку встановлює наявність обставин неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Судом встановлена відсутність обставин, які б унеможливили розгляд даної справи, в зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда” про залишення позовів без розгляду відхиляються як безпідставне.

Решта посилань та тверджень сторін – також не береться судом до уваги з огляду на їх неналежність до предмету спору.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за позовом Компанії (у тому числі витрати на оплату послуг адвоката) підлягають віднесенню на вказаного позивача, наразі судові витрати за позовом Орендодавця до Орендаря розподіляються між Орендодавцем та Орендарем відповідно до обсягу задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 20, 22, 26, 33, 36, 43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Фабрики котлів „Rafako” S.A., („Рафако”) м.Рацибуж, Польща до відповідачів Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м. Донецьк, про визнання недійсним на майбутнє договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 року.

Частково задовольнити позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м. Донецьк про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда” повернути Відкритому акціонерному товариству “Донецькобленерго” індивідуально визначене майно, яке було передане в оренду згідно із додатком № 1 до Договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ісіда”.

В решті позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” , м.Горлівка про визнання недійсним на майбутнє договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 року – відмовити.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м. Донецьк повернути Відкритому акціонерному товариству “Донецькобленерго” м.Горлівка індивідуально визначене майно, яке було передане в оренду згідно із додатком № 1 до Договору оренди майна № 29/12/1-АР від 29.12.2003 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго”, м.Горлівка та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, м. Донецьк.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда” (83028, м.Донецьк, вул. Майська 66, код ЄДРПОУ 30277521, р/р26002303747993 у філії ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка, пр-т Леніна 11, код ЄДРПОУ 00131268, р/р26001307550283 у ЦМВ ПІБ м. Горлівка, МФО 334464), витрати по сплаті державного мита 25500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 59 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 21.12.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя Г.Є.Курило

Суддя М.О.Лейба

Суддя                                                   Е.В.Сгара          

Суддя