Рішення № 7609219, 25.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.10 р.                     Справа № 33/156пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Іванченковій О.М., Ягічевій Н.І., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі (Позивач) Міністерства вугільної промисловості України м. Київ, ідентифікаційний код 33833561

до відповідача 1: Приватної науково-виробничої фірми “Центр”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 23184400

та відповідача 2: Донецького державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00183360

про визнання недійсним з моменту його укладення договору купівлі-продажу від 05.09.2007р. сховища літ. Е-1, що знаходиться за адресою –м. Донецьк, вул. Петровського, 272е

із залученням Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача:

1.          Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, ідентифікаційний код 08588636 (Третя особа 1);

2.          Головного управління з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації, ідентифікаційний код 36443329(Третя особа 2);

3.          Управління з питань цивільного захисту і воєнно – мобілізаційної роботи Донецької міської ради, ідентифікаційний код 33417102 (Третя особа 3)

за участю уповноважених представників:

Прокурор: Кулікова Ю.В. (за посвідченням №3358 дійсним до 26.12.2013р.)

від Позивача: не з’явився;

від відповідача 1: Каратаєв І.О (за довіреністю б/н від 06.07.2009р.);

від відповідача 2: Саркісов О.В. (довіреність б/н від 21.07.2009р.); Ромашкіна Л.Г. (наказ № 75/к від 03.07.1997р.);

від Третьої особи 1: Абрамова З.Ю. (довіреність № 36 від 26.12.2008р.);

від Третьої особи 2: не з’явився;

від Третьої особи 3: не з’явився.

Відповідно до вимог ст.4-4, 81-1 ГПК України, судовий розгляд за клопотанням сторін здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 07.07.2009р. на 16.09.2009р., з 16.09.2009р. на 13.10.2009р., з 13.10.2009р. на 27.10.2009р., з 27.10.2009р. на 04.11.2009р., з 04.11.2009р. на 30.11.2009р., з 30.11.2009р. на 14.12.2009р., з 14.12.2009р. на 28.12.2009р., з 28.12.2009р. на 25.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Донецька звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України м. Київ до Приватної науково-виробничої фірми “Центр”, м. Горлівка та Донецького державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” м. Донецьк з позовом про визнання недійсним з моменту його укладення договору купівлі-продажу від 05.09.2007р. сховища літ. Е-1, що знаходиться за адресою – м. Донецьк, вул. Петровського, 272е.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на те, що спірний договір не відповідає вимогам діючого законодавства України, а також укладений всупереч інтересів держави, з огляду на те, що захисна споруда цивільної оборони – сховище №17592 є об’єктом, який не підлягає приватизації - відчуженню на користь фізичних осіб та недержавних юридичних осіб.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надав: договір купівлі-продажу від 05.09.2007р.; акт прийому-передачі; протокол №1 від 23.07.2007р.; витяг з Державного реєстру правочинів, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно; правоустановчі документи; рішення №79/3 від 12.03.2003р.; акт перевірки стану захисної споруди ЦО, паспорт сховища; технічний паспорт на виробничу будівлю, висновок експерта №5057/23; ухвали по справі №15/127Б, №68/1-9Б, додаток до плану санації; листи №325 від 03.04.2008р., №400 від 14.05.2008р., №1039 від 28.05.2008р., №12/13/3061 від 26.05.2009р., №04/02-456 від 27.05.2009р., №402 від 26.05.2009р., від 11.12.2002р., 22.09.2004р.; висновок про технічний стан об’єкту нерухомого майна, зведений акт вартості будинків (господарських будівель і споруджень); рахунок №2323004 від 19.10.2004р.; відомості №1/95 від 01.10.2004р.; заяву про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, висновок про технічний стан сховища цивільної оборони №17592, звіт незалежної оцінки вартості сховища.

Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтовує посиланням на ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29, 43-2 Господарського процесуального кодексу України.

В перебігу провадження у справі Прокурором заявлялися клопотання від 12.10.2009р., 13.10.2009р. та від 28.10.2009р. (а.с.а.с.84, 85, 136 т.2) про залучення третіх осіб, результати розгляду яких відображалися у відповідних ухвалах, а також надавалися додаткові документи на обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду (а.с.а.с.87-89, 96,96а т.2, а.с.а.с.33-56 т.3).

У поясненнях від 22.10.2009р. №05/09 (а.с.а.с.94, 95 т.2) Прокурор привів додаткове нормативне обґрунтування заявлених вимог положеннями Цивільного кодексу України та висловив свою позицію щодо можливості дослідження в межах розглядуваної справи документів відносно предмету спору, зважаючи на відсутність у них статусу державної таємниці.

Позивач надав письмові пояснення від 23.11.2009р. №412/01-04/16-09 з додатками (а.с.а.с. 57-85 т.3), якими підтвердив узгодження Міністерством вугільної промисловості України плану санації Донецького державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” з урахуванням змін, що передбачали реалізацію спірного сховища, проте, зазначаючи, що Мінвуглепром виходив з необхідності попереднього списання сховища з переведення його у статус громадської будівлі, підтримав у повному обсягу позицію Прокурора.

Відповідач 1 надав відзив від 11.08.2009р. (а.с.а.с. 96, 97 т.1), в якому проти позову заперечив, зазначивши про те, що спірна угода є законною, оскільки вона вчинена за вимогами законодавства, пройшла державну реєстрацію, та настали юридичні наслідки у вигляді державної реєстрації права власності на спірний об’єкт, а також надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 113-118 т.1).

У доповненні до відзиву, наданих у судовому засіданні 25.01.2010р. (а.с.122 т.3), Відповідач 1 виклав свої міркування відносно відсутності порушення інтересів держави внаслідок укладання спірного договору.

Відповідач 2 надав відзив на позов від 21.07.2009р. (а.с.а.с. 86,87 т.1), в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що об’єкту цивільної оборони по вул. Петровського, 272 „Е” не існує ані фактично, ані по звітним даним МНС, та спірний об’єкт фактично не є об’єктом цивільної оборони. Крім того протягом розгляду справи Відповідачем 2 були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 104, 105 т.1, а.с.а.с.105, 124, 133-135 т.2, а.с.а.с.16-27,30, 31, 123 т.3), у тому числі – клопотання про витребування доказів, результати розгляду якого відображені у відповідній ухвалі.

Ухвалами суду від 11.08.2009р. та від 16.09.2009р. в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України до участі у справи залучалися посадові особи Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, Головного управління з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації, а також - Управління з питань цивільного захисту і воєнно – мобілізаційної роботи Донецької міської ради для надання доказів та пояснень по суті обставин розглядуваної справи.

Посадовими особами означених установ були надані документи для залучення до матеріалів справи та письмові пояснення (а.с.а.с.107-111 т.1, а.с.а.с.4-15, 20-29, 41-54, 58-83 т.2) на обґрунтування наявності в об’єкта продажу статусу об’єкту цивільної оборони, обізнаності керівництва Відповідача 2 як покупця про означений статусу до моменту вчинення спірного договору та вжиття Відповідачем 2 заходів, спрямованих на списання у встановленому порядку сховища і переведення його до статусу господарчих споруд, які (заходи) наразі не завершені.

В подальшому, ухвалами від 13.10.2009р. та 04.11.2009р. суд залучив органи відповідних викликаних посадових осіб у якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Головне управління МНС України в Донецькій області (Третя особа 1), Головне управління з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації (Третя особа 2), Управління з питань цивільного захисту і воєнно – мобілізаційної роботи Донецької міської ради (Третя особа 3)

Вказаними Третіми особами були надані додаткові документи (а.с.а.с.107-117 т.2, а.с.а.с.1-15 т.3) відносно свого правого становища та здійснюваних функцій, а їх представниками підтримані позиції, що висловлювалися раніше посадовими особами відповідних органів, та позовні вимоги Прокурора.

Задля уникнення порушення вимог ст. 16 Господарського процесуального кодексу України стосовно необхідності дослідження в межах розглядуваної справи документів та обставин, які можуть становити державну таємницю, судом був надісланий відповідний запит від 20.10.2009р. (а.с.93 т.2) до Управління СБУ у Донецькій області як до спеціально уповноваженого органу державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці, за результатами розгляду якого (а.с.131 т.2) повідомлено, що наявність або відсутність статусу державної таємниці у відповідних відомостей має з’ясовуватися органами, залученими до участі у цій справі у якості Третіх осіб.

Представники відповідних органів у судових засіданнях вказували про можливість розгляду цієї справи за наявними матеріалами без втручання до відомостей, що можуть становити державну таємницю.

Представники сторін у судових засіданні підтримували свою позицію, викладену письмово.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 09.09.2009р. справу №33/156пд передано у провадження судді Попкова Д.О., а розпорядженням голови Господарського суду Донецької області для розгляду справи сформовано колегію у складі: Попков Д.О. – головуючий судді, судді Лейба М.О. та Ягічева Н.І.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 17.12.2009р. у зв’язку із відпусткою судді Лейби М.О. до складу колегії замість нього включено суддю Іванченкову О.М.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

Сховище за інвентарним номером 17592, місткістю 150 чоловік було введене в експлуатацію в 1982р. Статус захисної споруди, її основні технічні характеристики визначені у паспорті сховища (а.с.а.с.25,26). Облікова картка означеного сховища (а.с.66, 67 т.1) містить виправлення щодо адреси – з б. 314 по вул. Петровського на б.272е.

Рішенням виконкому Петровської районної ради м. Донецька №79/3 від 12.03.2003р. (а.с.20 т.1) оформлено право власності за державою в особі Верховної ради України на низку об’єктів нерухомості і визначенням права повного господарського відання Державного підприємства „Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля”, у тому числі – на сховище літ. Е-1, площею 171,6 кв.м., розташоване у м. Донецьку по вул. Петровського, 272е.

На підставі вказаного рішення Управлінням комунального господарства виконавчого комітету Донецької міської ради Відповідачу 2 було видане свідоцтво про право власності від 17.03.2003р. (а.с.14 т.1), а 19.03.2003р. здійснено реєстрацію права власності (а.с.15) на будівлі, розташовані за адресою: м Донецьк, вул. Петровського, 272е із визначенням загальнодержавної форми власності та перебування будівель у Державного підприємства „Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” на праві повного господарського відання.

26.02.2003р. Відповідач 2 звертався до голови Петровської районної ради як до начальника цивільної оборони Петровського району м. Донецька з проханням (а.с.83 т.2) виключити приміщення, яке перебуває на балансі підприємства як сховище №17592, з переліку захисних споруд цивільної оборони, що значаться за Петровським районом м. Донецька, у відповіді № 01-247 від 24.03.2003р. (а.с.82 т.2) на яке (прохання) зазначено про необхідність проведення списання споруди із дотриманням Постанови КМУ №567 від 08.04.1999р. із обов’язковим доданням висновку Донецького ПромбудНДІпроект про стан споруди.

29.10.2004р. та 18.03.2005р. керівник Відповідача 2 листами №№1/118 та 1/20 відповідно (а.с.а.с.104, 105 т.1) просив розглянути питання про списання споруди цивільної оборони „сховище №17592” у зв’язку із непридатністю.

В 2005 році проводилась інвентаризація захисних споруд цивільної оборони, за результатами якої складено акт від 13.10.2005р. (а.с.а.с.21-24), підписаний, у тому числі – Ромашкіною Л.Г., з якого вбачається, що захисна споруда №17592 перебуває в аварійному стані та підлягає списанню. Наявність захисної споруди за вказаним номером у Відповідача у повністю неготовому стані підтверджується і зведеним актом результатів інвентаризації захисних споруд цивільної оборони Петровського району (а.с.а.с.9-10 т.2)

Згідно відомостей Управлінням з питань цивільного захисту та мобілізаційної роботи Донецької міської ради, викладеними у листі №704 від 30.09.2009р. (а.с.а.с.53, 54 т.2) сховище №17592 значиться за державним підприємством “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля”, м. Донецьк, як розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Петровського 272е, і інших підприємств, розташованих за даною адресою і на балансі яких можуть бути захисні споруди цивільного захисту, не зафіксовано. Аналогічну інформацію містить і зведена відомість про стан захисних споруд цивільної оборони м. Донецька станом на 01.11.2005р. (а.с.а.с.27,28 т.2), затверджена рішенням комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій м. Донецька, оформленим протоколом №27 від 16.11.2006р. (а.с.а.с.23,24 т.2) та електронний облік Головного управління МНС України в Донецькій області (а.с.50 т.1).

Виходячи із представленого листування (а.с.а.с. 107-111 т.1), плану дій по підтримці наявного фонду захисних споруд Петровського району на період 2005-2006рр. (а.с.а.с. 11, 12 т.2) та пропозицій щодо подальшого використання захисних споруд цивільної оборони у Петровському районі м. Донецька (а.с.13 т.2) вбачається, що ініційовану Ромашкіною Л.Г. процедуру списання сховища №17592, фактично розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Петровського, 272е, було розпочато. При цьому, згідно висновку про технічний стан сховища цивільної оборони №17592 (а.с.а.с. 68, 69 т.1), затвердженого заступником директора ПромбудНДІпроект у 2004р., означене сховище як непридатне для цілей захисту перховуваних підлягає списанню в чинному порядку, а підземна споруда – переведенню до господарських об’єктів.

Із змісту ухвал Господарського суду Донецької області від 09.05.2005р., 20.07.2007р., 22.01.2007р. у справі про банкрутство №15/127Б (а.с.а.с.34-38 т.1) вбачається, зокрема, таке:

- 02.07.2004р. порушена провадження у справі про банкрутство Державного підприємства „Фірма матеріально – технічного забезпечення та збуту продукції виробничого об’єднання „Донецьквугілля” (Відповідач 2 у справі №33/156пд);

- 19.05.2005р. затверджений план санації боржника (а.с.а.с.36-53 т.1);

- 24.11.2006р. відбулося засідання комітету кредиторів боржника (а.с.а.с.20,21 т.3), на якому одноголосно схвалені доповнення до плану санації (а.с.а.с.54-56 т.3), погоджені з Міністерством вугільної промисловості України, що підтверджується листом від 06.10.2006р. №1285/03/02-02 (а.с.а.с.124-125 тю3) та відміткою від 27.12.2006р. за підписом першого заступника міністра Радченко В.В. на самому доповненні до плану санації;

- означені доповнення до плану санації 22.01.2007р. затверджені Господарським судом Донецької області як такі, що відповідають вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

З метою задоволення вимог кредиторів державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” вищезазначеним доповненням до плану санації передбачалася реалізація без будь-яких попередніх умов, у тому числі, сховища, розташованого за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 272е.

23.07.2007р. був проведений аукціон по реалізації майна державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля”, оформлений протоколом №1 (а.с.а.с.11,12 т.1), переможцем якого стала Приватна науково-виробничої фірма “Центр”, м. Горлівка (Відповідач 1).

05.09.2007р. між Державою в особі Верховної ради України у повному господарському віданні Донецького державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” (Продавець) та Приватною науково-виробничою фірмою „ЦЕНТР” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу (а.с.69 т.2), згідно п.1.1 якого, Продавець продав, а Покупець купив сховище літ.Е, загальною площею 171,6кв.м, що складає 6/100 ідеальної частки будівель, які знаходяться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 272е, яке було передане покупцю, про що був складений відповідний акт прийому-передачі (а.с.10 т.1).

Вказаний договір затверджений нотаріально та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (а.с. 13 т.1), а на його підставі 16.10.2007р. право власності на будівлю сховища літ. Е-1, площею 171,6кв.м. зареєстроване за Відповідачем 1 (а.с.16 т.1). При цьому, на момент вчинення означеного продажу процедуру списання будівлі зі статусу захисної споруди завершено не було, що також підтверджується листом Відповідача 2 №1/32 від 27.11.2008р. (а.с.31 т.3) та відповіддю Мінвуглепрому України від 19.12.2008р. №1735/02/04-02 (а.с.30 т.3).

За таких обставин Прокурор та Позивач наполягають на задоволені заявлених позовних вимог.

Відповідачі проти позову заперечили з підстав, викладених у наявних в матеріалах справи відзивах.

Залучені Треті особи підтримали позицію та вимоги Прокурора.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає вимоги Прокурора до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111 , вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Суд зауважує, що оцінка відповідності спірного договору здійснюється відносно законодавства України, яке діяло на момент його укладання, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке (правило), враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми, розповсюджується і на юридичних осіб, а також - п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 10 згадуваного Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 та абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009р. №9.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексом України, Законами України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, „Про приватизацію державного майна”, „Про правові засади цивільного захисту”, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору купівлі-продажу від 05.09.2007р.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Водночас, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України також містить підстави для визнання недійсним господарського зобов’язання.

Виходячи із наведених Прокурором підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки його зміст суперечить актам законодавства відносно заборони приватизації захисних споруд цивільної оборони, з огляду на що його вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Втім, на думку судової колегії, зазначені аргументи Заявника позову є хибними та підлягають відхиленню, з огляду на таке:

Виходячи із наданих до матеріалів справи документів (зокрема, паспорту і відомостей спеціального обліку) та пояснень залучених посадових і Третіх осіб, об’єкт продажу за спірним договором дійсно мав статус захисної споруди цивільної оборони у розумінні Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006р. №653 відповідно до ст. 28 Закону України „Про правові засади цивільного захисту”, яка (споруда) перебував у державній власності та був закріплений за Відповідачем 2 на праві повного господарського відання.

Разом із цим, за висновком суду, положення абз. 5 п. „в” ч. 2 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, згідно якої захисні споруди цивільної оборони не підлягають приватизації, не можуть бути застосовані до розглядуваних правовідносин з огляду на таке:

Продаж захисної споруди за спірним договором відбулася в межах процедури санації Відповідача 2 в порядку виконання доповнень до плану санації, узгоджених комітетом кредиторів у справі про банкрутство №15/127Б протоколом від 24.11.2006р. і Позивачем, та затверджених чинною ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.01.2007р. Вказаною ухвалою, серед іншого встановлено, що доповнення до плану санації, сутністю яких є реалізації частини майна боржника, у тому числі – і сховища, відповідають вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За змістом ч. 2 ст. 18 вказаного Закону одним з заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які можуть передбачатися планом санації, є продаж частини майна боржника. При цьому, згідно ст.ст. 212, 213 Господарського кодексу України з метою врегулювання заборгованості боржника, у тому числі – у процедурі санації, використовуються майнові активи, які належать йому на підставах речових або зобов’язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Наразі, положеннями ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання віднесене до речового права суб’єкту підприємництва. Отже, приписи означених норм дають підстави для висновку, що діюче законодавство передбачає можливість використання у процедурах банкрутства підприємства його майна, яке закріплене за ним на праві господарського відання, без обмежень за ознаками приналежності до захисних споруд цивільної оборони, що у повній мірі узгоджується із визначенням ліквідаційної (конкурсної) маси боржника ч. 1 ст. 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно із ч. 5 ст. 18 цього Закону план санації боржника затверджується ухвалою господарського суду, що за змістом ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України є видом судового рішення, загальнообов’язковий статус якого встановлений ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права для національних судів, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

В п. 2.6. Рекомендації від 04.06.2004р. N 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” Президією Вищого господарського суду України зокрема вказано, що під час провадження у справі про банкрутство господарським судом виносяться не тільки ухвали, які спрямовані на забезпечення судового процесу (наприклад, про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження тощо), але й ухвали, які визначають майнові права та обов'язки сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство (ухвали про визнання чи відхилення кредиторських вимог, затвердження змін до плану санації, відмова у призначенні розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, відсторонення керівника тощо).

Таким чином, чинність ухвали про затвердження змін до плану санації, на виконання яких Відповідачем 2 укладено спірний договір, унеможливлює піддання сумніву правомірності укладання такого договору, а отже – і його завідомого вчинення з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

В свою чергу, ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регламентує здійснення продажу частини майна боржника в стадії санації, серед іншого, встановлено:

- продаж частини майна боржника з метою відновлення його платоспроможності та задоволення вимог кредиторів згідно плану санації здійснюється, як правило, на відкритих торгах (ч. 1);

- продаж частини майна боржника – державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (абз. 2 ч.2).

Отже, застереження щодо врахування особливостей, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, під час здійснення продажу частини майна боржника – державного підприємства відповідно до законодавчих актів з питань приватизації, вказує на пріоритетність застосування при здійсненні санаційного продажу майна саме норм першого із вказаних Законів, що у повній мірі узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п.2.1. Рекомендації „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004р. №04-5/1193.

Таким чином, оскільки спеціальні норми законодавства про банкрутство передбачають можливість як санаційного заходу продажу частини майна боржника, приналежного йому на праві повного господарського віддання безвідносно до наявності у такого майна статусу захисної споруди, а також встановлюють порядок прийняття рішення про продаж і визначення конкретного майна для продажу – у формі затвердженого ухвалою суду плану санації (доповнень до нього), остільки загальні норми про приватизації щодо кола об’єктів приватизації, які (норми) пропонують інше регулювання цих відносин, не можуть застосовуватися в процедурі санації та оцінки окремих заходів з її виконання. Означений висновок судової колегії у повній мірі узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованому у листі від 23.11.2009р. №05-05/277/623, доведеному до відома Господарського суду Донецької області згідно ст. 39 Закону України „Про судоустрій України” в порядку методичної допомоги на відповідний запит (а.с.а.с.127-131 т.3).

Судова колегія також вважає за необхідне довести до відома Заявника позову та Позивача, що абз. 5 п. „в” ч. 2 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна” встановлює обмеження саме щодо приватизації захисних споруд цивільного захисту, проте продаж майна в стадіях банкрутства підприємства хоча і визначається в окремих випадках процедурою здійснення нормами приватизаційного законодавства, однак безпосередньо приватизацією не є і бути не може, оскільки здійснюється (продаж) за межами обов’язкового складу суб’єктів приватизації, визначених ст.ст. 6, 7 Закону України „Про приватизацію державного майна”, і з іншим цільовим використанням отриманих коштів (для задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника, а не для зарахування до відповідних бюджетів).

Обґрунтована вище неможливість застосування вказаного Прокурором законодавчого обмеження до правової оцінки спірного договору купівлі-продажу, зумовлює висновок про безпідставність вимог і у світлі загальнодозвільного принципу побудові правопорядку у державі, закріпленого ч. 1 ст. 19 Конституції України.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне звернути увагу Прокурора на те, що за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України і ст. 20 Господарського кодексу України застосування будь-якого способу судового захисту, у тому числі – і визнання договору недійсним – передбачає наявність порушених у зв’язку із існуванням такого договору певних суб’єктивних прав і обов’язків Позивача – Міністерство вугільної промисловості України. Між тим, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України Прокурором не доведено, в чому полягає у розглядуваному випадку порушення прав або інтересів Позивача як органа, що виконує функції держави у розглядуваних правовідносинах, у світі факту погодження цим органом без будь-яких спеціальних застережень (зокрема – щодо передньої зміни статусу захисної споруди (її списання у встановленому порядку) доповнень до плану санації, на виконання яких укладено спірний договір.

У світлі вказаних висновків судова колегія відмовляє у задоволені клопотання Відповідача 2 про витребування доказів від 04.11.2009р. (а.с.133 т.2), оскільки надання відповідних доказів не впливає на встановлені судом обставини щодо статусу об’єкту продажу та оцінки можливості його реалізації на виконання плану санації.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Заявник позову згідно п. 30 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, з урахуванням п. 6.6. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. №02-5/78, судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія –

ВИРІШИЛА:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ до Приватної науково-виробничої фірми „Центр”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 23184400) та Донецького державного підприємства „Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання „Донецьквугілля”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00183360) про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-продажу сховища літера Е-1, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Петровського, 272е, у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутніх учасників справи у судовому засіданні 25.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 25.01.2010р.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя