Вирок № 76091307, 28.08.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/4064/18

н.п. 1-кп/415/631/18

ВИРОК

Іменем України

28 серпня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130240000843 від 07 квітня 2018 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не є особою з інвалідністю, не працюючого, не судимого (в силу ст. 89 КК України), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Зайченко І.А.

захисника Гавриленка О.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2018 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, з метою примирення зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_3, прийшов до будинку АДРЕСА_3, де залишаючись біля двору став її очікувати.

Цього ж дня, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 побачив, що за вищевказаною адресою прибула ОСОБА_3 та раніше не знайомий йому ОСОБА_4, з яким, ОСОБА_1, через виниклі ревнощі, вирішив з'ясовувати відносини. Після чого, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля вказаного будинку та маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, діючи на ґрунті ревнощів, умисно завдав ОСОБА_4 не менше трьох ударів кулаками по голові та тулубу, після чого долонями рук умисно штовхнув ОСОБА_4 в тулуб, внаслідок чого, той впав на землю. В цей час, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, підійшов до нього та взявши з землі фрагмент цеглини, наніс ним удар в область голови ОСОБА_4 та два удари ногою по тулубу, після чого ОСОБА_4 підвівся на ноги та втік від ОСОБА_1

В результаті протиправних дій ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи № 85 від 23.05.2018 року, ОСОБА_4 було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді забійної рани чола, яке відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

У цей-же день, приблизно о 10 годині 45 хвилин, ОСОБА_1, наздогнавши ОСОБА_4 біля будинку № 20 по вулиці Гора Попова міста Лисичанська, запропонував останньому переговорити, щодо виниклої між ними неприязні, на що потерпілий погодився.

Під час розмови, ОСОБА_1, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, керуючись раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), з долоні руки ОСОБА_4 вихопив майно, що належить потерпілому, а саме: мобільний телефон марки «Prestigio» модель MultiPhone Muze B1, який, згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9-674е від 26.04.2018 року становить 463 гривні 33 копійки та грошові кошти у сумі 1000 гривень, які знаходилися під задньою кришкою вказаного телефону, які ОСОБА_1 одразу ж поклав собі в кишеню.

Після чого, ОСОБА_4 став вимагати від ОСОБА_1 повернення майна, на що останній, з метою не повернення викрадених у ОСОБА_4 телефону та грошей, проігнорував законні вимоги потерпілого, застосувавши при цьому до ОСОБА_4 насильство, яке не є небезпечним для його життя чи здоров'я, нанісши удар долонею по його потилиці, після чого, ОСОБА_4, побоюючись за своє життя та здоров'я втік від ОСОБА_1, який також залишив місце злочину.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_4 була завдана майнова шкода на загальну суму 1463 гривні 33 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним, інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду підтвердив, що дійсно 07 квітня 2018 року, вранці, після вживання спиртних напоїв, побачивши свою співмешканку ОСОБА_3 разом з раніше незнайомим йому потерпілим ОСОБА_4 біля будинку АДРЕСА_3, на ґрунті ревнощів, спричинив останньому тілесні ушкодження за обставин, зазначених у обвинувальному акті. Після чого, в цей же день, приблизно о 10 годині 45 хвилин, він, біля будинку № 20 по вулиці Гора Попова в місті Лисичанську, знову зустрів потерпілого та запропонував йому поговорити, на що останній погодився. Під час розмови з ОСОБА_4, він дійсно вирвав з його рук мобільний телефон, під кришкою якого знаходились грошові кошти у сумі 1000 гривень, який поклав до себе в кишеню, а коли потерпілий почав вимагати повернути належне йому майно, він дійсно, наніс один удар долонею по його потилиці, після чого ОСОБА_4 втік. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та висловив жаль з приводу вчиненого, зобов'язавшись надалі такого більше не вчиняти. Він готовий нести відповідальність за свої дії, однак при призначенні покарання просив врахувати стан його здоров'я та наявність важкої хвороби - туберкульозу легенів, а також те, що у нього є мати похилого віку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, якій до його арешту він допомагав матеріально, заробляючи на життя випадковими заробітками та допомагав по господарству. Мобільний телефон повернутий потерпілому співробітниками поліції, а завдані останньому матеріальні збитки було відшкодовано у сумі 3000 гривень. Просив суд не позбавляти його волі і надати шанс на виправлення.

Потерпілий ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглядати дане кримінальне провадження за його відсутністю, заподіяна в наслідок вчинення злочинів майнова шкода відшкодована у сумі 3000 гривень, претензій до обвинуваченого останній не має.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст.349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України.

Також, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 125 КК України) та тяжких злочинів (ч. 2 ст. 186 КК України);

- особу винного, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.71,72), у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с.68), не судимий (в силу ст. 89 КК України) (а.с.73,74), має тяжке захворювання - туберкульоз легенів;

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст.66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, добровільне відшкодування завданих злочином збитків.

При цьому, суд враховує, що щире каяття, характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості ( ч. 2 ст. 125 КК України) та тяжких злочинів ( ч. 2 ст. 186 КК України), а також наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України та у виді позбавлення волі, в межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких, покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, а також враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення злочинів, який під час судового розгляду надав правдиві свідчення про обставини вчинених злочинів, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, у судовому засіданні висловив жаль з приводу вчиненого, зобов'язавшись надалі такого не вчиняти, добровільно відшкодував завдані злочином збитки, що підтверджується розпискою потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має (том І а.с.40), враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується з позитивної сторони, має матір похилого віку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, враховуючи стан його здоров'я та наявність важкої хвороби - туберкульозу легенів, а також відсутність тяжких наслідків від вчинених злочинів, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише, і, не в першу чергу, від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

У зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, обраний, відповідно до ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.04.2018 року (а.с.84-88), згідно якої строк тримання під вартою обчислювався з 07.04.2018 року - до набрання вироком законної сили слід скасувати.

Цивільний позов у встановленому законом порядку не пред'явлений, що не позбавляє права потерпілого, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України, у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-674е від 26.04.2018 року (а.с.105-108), у сумі 286 гривень (а.с.104), підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УК у місті Лисичанську/м.Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31112115012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази:

- фрагмент цеглини білого кольору зі слідами ґрунту, на нерівній частині якої маються плями речовини бурого кольору, схожі на кров, що відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.15) та квитанції № 862 від 29.05.2018 року (а.с.17), знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягає знищенню, як такий, що не представляє цінності;

- куртка (вітрівка) білого кольору, з плямами речовини бурого кольору, схожими на кров, що відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.15) та квитанції № 862 від 29.05.2018 року (а.с.17), знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягає поверненню власнику - ОСОБА_1;

- мобільний телефон марки «Prestigio» модель MultiPhone Muze B1, що відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.15) та розписки (а.с.16), знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 - підлягає поверненню власнику - ОСОБА_4;

- мобільний телефон марки «Soni Ericsson» модель W200i, imei НОМЕР_1, що відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, визнаний речовим доказом (а.с.49) і згідно розписки (а.с.80) знаходиться у обвинуваченого ОСОБА_1 - підлягає поверненню власнику - ОСОБА_1.

- грошові кошти у сумі 1900 гривень, номіналом: 500 гривень серія СБ 0737434, 200 гривень у кількості 7 штук: ЕЧ 3663018, УГ 6175759, УГ 9675933, ЄЧ 1610503, УЗ 3832906, ЕЯ 7254188, УН 2483098, що відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області визнані речовим доказом (а.с.49) та згідно розписки (а.с.80) передані обвинуваченому ОСОБА_1 - підлягає поверненню власнику - ОСОБА_1.

Керуючись ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 125 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Відповідно до ст. 72 ч. 5 КК України (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з моменту затримання - з 07 квітня 2018 року до дня ухвалення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - скасувати, звільнити обвинуваченого з - під варти в залі суду негайно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-674е від 26.04.2018 року у сумі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень (одержувач - УК у місті Лисичанську/м.Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31112115012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- фрагмент цеглини білого кольору зі слідами ґрунту, на нерівній частині якої маються плями речовини бурого кольору, схожі на кров, що відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області та квитанції № 862 від 29.05.2018 року, знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити, як такий, що не представляє цінності;

- куртку (вітрівку) білого кольору, з плямами речовини бурого кольору, схожими на кров, що відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області та квитанції № 862 від 29.05.2018 року, знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - повернути власнику - ОСОБА_1;

- мобільний телефон марки «Prestigio» модель MultiPhone Muze B1, що відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області та розписки, знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 - повернути власнику - ОСОБА_4;

- мобільний телефон марки «Soni Ericsson» модель W200i, imei НОМЕР_1, що відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, визнаний речовим доказом і згідно розписки знаходиться у обвинуваченого ОСОБА_1 - повернути власнику - ОСОБА_1.

- грошові кошти у сумі 1900 гривень, номіналом: 500 гривень серія СБ 0737434, 200 гривень у кількості 7 штук: ЕЧ 3663018, УГ 6175759, УГ 9675933, ЄЧ 1610503, УЗ 3832906, ЕЯ 7254188, УН 2483098, що відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області визнані речовим доказом та згідно розписки передані обвинуваченому ОСОБА_1 - повернути власнику - ОСОБА_1.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова