Постанова № 76090288, 27.08.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/116/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"27" серпня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря Черемісової С.О.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "23" травня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони в Житомирській області про визнання протиправною відмову, стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 290000,00 грн.та моральної шкоди 50000,00 грн. , -

суддя в 1-й інстанції - Липа В.А. ,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир ,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони у Житомирській області про визнання протиправною відмови Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. № 850; та стягнення з Міністерства внутрішніх справ України одноразової грошової допомоги у розмірі 290000, 00 грн., яка була нарахована Управлінням поліції охорони в Житомирській області у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;

Позивач також просив стягнути в солідарному порядку з Міністерства внутрішніх справ України та Управління поліції охорони в Житомирській області на його користь 50000 грн. на відшкодування заподіяної протиправними діями відповідачів моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що після звільнення з органів внутрішніх справ, медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено другу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Тому він звернувся до Управління поліції охорони в Житомирській області, яка є правонаступником Управління державної служби охорони УМВС України в Житомирській області, з заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статті 23 Закону України "Про міліцію" та положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Проте, 25.07.2016р. позивач отримав лист Управління поліції охорони в Житомирській області за вих.№3531/43/25/, з повідомленням, що його документи надіслані до Міністерства внутрішніх справ України , але повернуті без розгляду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. № 850.

Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 290 000,00 грн., яка була нарахована Управлінням поліції охорони в Житомирській області у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскільки позивач проходив службу в Управлінні державної служби охорони при Управлінні МВС України в Житомирській області, а не в Міністерстві внутрішніх справ України, то відповідно до п. 27 Положення про Державну службу охорони при МВС виплата одноразової грошової допомоги проводиться за рахунок коштів, що надходять від виконання договорів. Таким чином, відповідач посилається на те, що законні підстави для здійснення будь-яких виплат працівникам міліції охорони за рахунок коштів державного бюджету відсутні та зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги колишньому працівнику міліції охорони ОСОБА_2 повинна здійснюватися за рахунок асигнувань, передбачених у державному бюджеті для Національної поліції. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що стягуючи одноразову грошову допомогу на користь позивача, суд втрутився в дискреційні повноваження відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилається на те, що постановою Богунського районного суду м. Житомира від 07.12.22016 у справі № 806/1521/16 встановлено, одноразова грошова допомога повинна виплачуватися відповідно до Порядку № 850, а відтак доводи апеляційної скарги, що витрати на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватися поліцією охорони за рахунок власних надходжень, а також, що Міністерство внутрішніх справ України є неналежним відповідачем по справі, є помилковими.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Житомирській області просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що оскільки позивач проходив службу у державній службі охорони при Корольовському РВ УМВС України в Житомирській області, а Державна служба охорони при МВС України, тому допомога повинна бути йому нарахована та виплачена відповідно до Порядку № 850 від 21.10.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у період з 10.05.1973 року по 11.02.2000 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією, довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №514511 від 01.06.2016 року, довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 01.06.2016 року вбачається, що ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ (а.с. 17-18).

Тому, позивач звернувся до Управління поліції охорони в Житомирській області, яка є правонаступником Управління державної служби охорони УМВС України в Житомирській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку № 850 від 21.10.2015 року. Проте документи були повернуті Міністерством внутрішніх справ України без розгляду, що стало підставою для звернення позивача до суду у справі № 806/1521/16.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 07.12.2016 року у справі №806/1521/16 визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 згідно Постанови Кабінету Міністрів № 850 від 21.10.2015 року без розгляду та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення (висновок) за заявою ОСОБА_2 від 07.06.2016 року щодо виплати одноразової грошової допомоги згідно Постанови Кабінету Міністрів № 850 від 21.10.2015 року.

24.03.2017 року листом Управління поліції охорони у Житомирській області №340/43/25/01-2017 матеріали для виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги було направлено до Міністерства внутрішніх справ України.

Проте, листом №15/2-2928 від 17.08.2017 року Департамент фінансово-облікової політики МВС повернув Департаменту поліції охорони всі матеріали разом з висновком від 15.08.2017 року про прийняття рішення за заявою ОСОБА_2 від 07.06.2016 року, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги працівнику міліції охорони ОСОБА_2 за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання МВС, згідно з постановою КМУ від 21.10.2015 року №850. Окрім цього, зазначено, що Управління поліції охорони у Житомирській області є територіальним органом поліції охорони і не є органом внутрішніх справ, тому МВС відповідно до Порядку №850 не має законних підстав розглядати надіслані територіальним органом поліції охорони документи та приймати за ними будь-які рішення.

Управління поліції охорони у Житомирській області листом №4059/43/25/01-2017 від 05.09.2017 року повідомило позивача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Вважаючи відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що згідно Порядку № 850 від 21.10.20154 року, рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ. А відтак, доводи відповідача про те, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватись поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, не ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, і є неправомірними а тому задовольнив позов у цій частині.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є правильними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (втратив чинність 07 листопада 2015 року; далі - Закон № 565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року затвердив Порядок № 850.

Згідно з пунктом 2 цього Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, зокрема, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

У пункті 7 Порядку № 850 наведено перелік документів, що подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності.

Згідно з пунктами 8- 10 Порядку керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Пунктом 14 Порядку №850 наведено вичерпний перелік підстав за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, а саме якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

02 липня 2015 року прийнято Закон № 580-VIII, згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суд виходив з того, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII та Порядком № 850, який діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII, й, виходячи з положень якого, обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено на МВС, яке безпідставно повернуло документи позивача без розгляду.

Аналогічний підхід застосування означених норм права викладений Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 22 травня 2018 року у справі №286/1560/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності законних підстав для розгляду відповідачем документів надісланих територіальним органом поліції охорони є надуманими, оскільки такий обов'язок покладений на відповідача судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Окрім того, відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "23" травня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повне судове рішення складено "27" серпня 2018 р.