Постанова № 76086835, 22.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/3154/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 серпня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.

за участі секретаря - Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Хустського районного суду від 08 лютого 2018 року (головуючий суддя Сідей Я.Я.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни назви - АТ КБ «ПриватБанк», далі: Банк) звернулося в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що згідно договору б/н від 14.10.2010 Банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000,00 грн. (у подальшому ліміт збільшено до 15000,00 грн.) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анекета-заява разом з Пам'яткою клієнта, !Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами, які містяться на офіційному сайті Банку, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Згідно п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг» Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписанням цього договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Позичальник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого в неї перед Банком утворилася заборгованість станом на 31.07.2017 у розмірі 77246,19 грн., з яких: 8 274,30 грн. - за кредитом; 61 517,31грн. - за відсотками; 3300,00 грн. - пеня та комісія; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг»: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3654,58 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на дані обставини Банк просив стягнути з відповідача 77 246,19 грн.

Рішенням Хустського районного суду від 08 лютого 2018 року позов Банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.10.2010 у розмірі 77 246 гривень 19 копійок, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 8274,30 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 61 517,31 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3300,00 грн., штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - в загальній сумі 4154, 58 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 1600,00 гривень.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Банку відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд зазначив у рішенні про те, що не може взяти до уваги усні заперечення представника відповідача щодо неналежності та недопустимості наданих Банком доказів, хоча мав надати оцінку таким доводам сторони; суд не врахував тієї обставини, що Банк не надав докази витребувані ухвалою Хустського районного суду від 23.11.2017; представнику відповідача не зрозуміло звідки утворюється сума кредиту в розмірі 15 000,00 грн., якщо згідно договору від 14.10.2010 на платіжну картку було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000,00 грн.; у справі відсутні докази отримання позичальником суми кредиту в розмірі 15 000,00 грн.; суд не обґрунтував наявність боргу позичальника; Банк не довів факту укладення договору про надання банківських послуг та не надав його складових: Пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів; Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, а тому Банк не довів, що саме з ними була ознайомлена ОСОБА_1; позивачем не доведено строк дії картки та її перевипуск на новий строк, не надано виписки по рахунку позичальника.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено та вбачається із матеріалів справи, що між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір б/н від 14.10.2010, шляхом приєднання (ч.1 ст.634 ЦК України), згідно умов якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000,00 грн. (у подальшому ліміт збільшено до 15000,00 грн., а.с.132) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Свою згоду ОСОБА_1 висловила у власноручно підписаній анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач погодився із тим, що підписана нею заява разом з Пам'яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 6, 7). «Умови та Правила надання банківських послуг», на яких відповідачем було отримано кредит у жовтні 2010 року (а.с.8-32), були затверджені наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256. Будь-яких доказів того, що на час отримання відповідачем кредиту у Банку діяли інші «Умови та Правила надання банківських послуг», відповідачем та його представником не надано. Так само як і не було надано відповідачем та його представником доказів того, що ОСОБА_1 висловлювала заперечення щодо викладення «Умов та Правил надання банківських послуг» російською мовою.

14.10.2010 відповідачем було отримано кредитну картку, що стверджується її підписом на Анкеті-заяві, та в подальшому нею було отримано ще дві картки - основну картку - 06.02.2013 із строком дії до 02.2017, та 24.04.2013 - додаткову картку із строком дії до 01.2017 (а.с.72), що також підтверджується фотознімками з кредитною карткою (а.с.130,131).

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку про доведеність факту укладення договору приєднання між сторонами.

Згідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Згідно п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг» Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписанням цього договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідно до п.1.1.3.2.3 «Умов і правил надання банківських послуг» Банк має право змінювати Тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредитного ліміту, зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно п.1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредитного ліміту Банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням Банку і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно п. 1.1.7.12 «Умов і правил надання банківських послуг» договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.

Пунктом 1.1.2.4 «Умов і правил надання банківських послуг» передбачено, що у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку, позичальник зобов'язаний звернутися до Банку для розірвання договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, наданих власнику і його довіреним особам. Уразі незгоди зі списанням коштів з картрахунка інформувати (також письмово, якщо вирішення питання передбачає таку необхідність) Банк про це протягом тридцяти п'яти днів з моменту списання.

Згідно пункту 2.1.1.12.5 Умов строк погашення процентів за кредитом та комісією визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 «Умов і правил надання банківських послуг» картка дійсна до останнього календарного дня місяця указано на лицевій стороні картки.

Відповідач не подавав до Банку заяви про розірвання договору стосовно незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Встановлено, що строк дії виданої 14.10.2010 відповідачу картки визначено до 02/13, тобто до 28.02.2013. При цьому 06.02.2013 ОСОБА_1 отримала картку на новий строк до 02/17, тобто до 28.02.2017 (а.с. 72).

Як вбачається з Виписки по рахунку ОСОБА_1, остання користувалася карткою, здійснювала зняття кредитних коштів та вносила кошти на погашення, останнє з яких здійснила 17.09.2014 у розмірі 5500,00 грн. (а.с. 119-129).

Оскільки погашення кредиту у повному об'ємі мало відбутися не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці, тобто 28.02.2017, то сторони визначили таким чином строк кредитування.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12, провадження N 14-10цс18.

У межах строку кредитування до 28.02.2017 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і щомісячно сплачувати проценти. Починаючи з 01 березня 2018 року боржник мав обов'язок повернути всю заборгованість за договором.

З огляду на вказане, необґрунтованими є посилання кредитора на те, що на підставі статті 1048 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до дня повного погашення заборгованості за кредитом, зокрема до визначеного у розрахунку дня 31.07.2017.

Колегія суддів вважає, що заборгованість за відсотками та комісією підлягає стягненню у межах погодженого сторонами строку - до 28.02.2017.

Оскільки позичальник не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, колегія суддів вважає, що підлягає стягненню у межах погодженого сторонами строку заборгованість станом на 28.02.2017. З наданого Банком розрахунку вбачається, що станом на вказану дату заборгованість відповідача за кредитом становить 8274,30 грн., 44078,46 грн. - за відсотками; 2800,00 грн. - пеня та комісія (а.с.4-5), а всього 58410,39 грн.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг», виходячи з суми, заборгованості, яка підлягає стягненню, з відповідача на користь Банку також слід стягнути штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2757,63 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 77-81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, які розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у встановленому процесуальному порядку не спростовано належними та допустимими доказами, що сума заборгованості перед кредитором є іншою, ніж та, що зазначена у розрахунку позивача; відповідачем не надано контррозрахунку; не надано будь-яких відомостей щодо погашень боргу, у більшому розмірі ніж зазначено позивачем. Відтак відповідачем не наведено доводів і не подано належних і допустимих доказів на спростовання розрахунку заборгованості позивача.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, слід змінити, з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позов Банку підлягає задоволенню на 75.61%. При пред'явленні позову банком сплачено 1600,00 судового збору, а за подачу відповідачем апеляційної скарги - 2400,00 грн.. Таким чином, з відповідача на користь Банку підлягає стягненню судовий збір в сумі 1209,76 грн., а на користь відповідача підлягає стягненню з Банку 585,36 грн. Отже, ОСОБА_1 слід сплатити на користь Банку різницю у понесених судових витратах у розмірі 624,40 грн. (1209,76 грн. - 585,36 грн. = 624,40 грн.)

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ст. 381, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду від 08 лютого 2018 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції.

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.10.2010 року станом на 28.02.2017 у розмірі 58410,39 грн., з яких: 8274,30 грн. - за кредитом; 44078,46 грн. - за відсотками; 2800,00 грн. - пеня та комісія; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг»: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2757,63 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 624,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2018 року.

Головуюча:

Судді: