Рішення № 76085382, 27.08.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 р. № 814/1309/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034

до відповідача:Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Миколаївської міської ради (далі - відповідач) з вимогами: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо демонтажу пам’ятного знаку працівникам міліції, полеглим в період становлення радянської влади та при захисті Вітчизни 1917-1977р.р. у місті Миколаєві; зобов'язати Миколаївську міську раду демонтувати пам’ятний знак працівникам міліції, полеглим в період становлення радянської влади та при захисті Вітчизни 1917-1977р.р. у місті Миколаєві.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що відповідно до пункту 4 додатку 2 розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 21.05.16 “Про перейменування об’єктів топоніміки та демонтаж пам’ятних знаків” пам’ятний знак працівникам міліції підлягає демонтуванню. Але, й досі відповідач не вжив жодних заходів для забезпечення демонтажу пам’ятного знаку працівникам міліції. Позивач вказує, що міліція служила не народові, а комуністичній партії та здійснювала репресії щодо тих, хто протестував проти таталітарного режиму. На думку ОСОБА_1, у 1985 році за сфальсифікованим міліцією звинуваченням, його було піддано репресіям, примусовому лікуванню у психіатричній лікарні, а офіцери міліції побиттям змушували його зізнаватися в тих злочинах, яких не було. Збереження вказаного вище пам’ятного знаку є проявом зневаги до жертв політичних репресій в Українській РСР, а шанування відповідачем міліції ображає позивача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі. Відзиву на позовну заяву чи клопотань по справі відповідач не надавав. Відповідно до норм КАС України, ненадання відповідачем відзиву, суд розцінює як неналежну процесуальну поведінку Миколаївської міської ради.

Згідно ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З врахуванням положень частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

В м. Миколаєві на честь 60-ліття Ленінського комсомолу за радянських часів було встановлено пам’ятний знак працівникам міліції, полеглим в період становлення радянської влади та при захисті Вітчизни 1917-1977р.р.

21.05.2016 року головою Миколаївської обласної державної адміністрації видано розпорядження №197-р “Про перейменування об’єктів топоніміки та демонтаж пам’ятників, та пам’ятних знаків”, відповідно до якого пам’ятний знак працівникам міліції, полеглим в період становлення радянської влади та при захисті Вітчизни 1917-1977р.р., що встановлений в м.Миколаєві, включено до переліку пам’ятників, що демонтуються відповідно до вимог Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”.

Позивач в позові зазначає, що невиконання відповідачем розпорядження, збереження вказаного вище пам’ятного знаку є проявом зневаги до жертв політичних репресій в Українській РСР, а шанування відповідачем міліції ображає позивача.

Станом на час розгляду справи вказаний пам’ятний знак не демонтований. Відповідно до п.6 ст.7 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку здійснити демонтаж пам’ятників, пам’ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов’язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов’язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, а також в установленому порядку перейменувати райони у містах, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, інші об’єкти топоніміки населених пунктів, а також інші географічні об’єкти, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

У разі якщо протягом зазначеного в абзаці п’ятому цього пункту строку не здійснено демонтаж пам’ятників, пам’ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов’язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов’язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, такий демонтаж здійснюється за розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов’язаний прийняти таке розпорядження про демонтаж у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом п’ятим цього пункту.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 статті 4 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” заборона не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму у творах мистецтва.

В матеріалах справи відсутня інформація чи є пам’ятний знак прцівникм міліції, символікою комуністичного тоталітарного режиму чи символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму у творах мистецтва, і чи включений чи виключений зі списків пам’яток культури.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” пам’ятка культурної спадщини – це об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, або об’єкт культурної спадщини, який взято на державний обліку відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Крім того, відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.5 КАС Україна кожан особа має право в порядку встановленому Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням діє чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушенні її права, свободи чи інтереси.

Виходячи з позовних вимог та з матеріалів справи, суд не вбачає порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 з боку Миколаївської міської ради. Невиконання зазначеного позивачем розпорядження, ніяким чином не впливає на права, свободи чи інтереси позивача як громадянина України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до п.9 ч.5 ст.160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.

Відповідно до п.19 ст.4 КАС України – індивідуальний акт – акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В цьому випадку, судом встановлено, що позивач не є учасником правовідносин з демонтажу пам’ятного знаку Ленінського комсомолу.

Позивач не згадується у розпорядженні Миколаївської ОДА від 21.05.16 №197-р, а тому зазначений індивідуальний акт не стосується його інтересів.

Зазначене розпорядження, а також дії щодо його виконання, або бездіяльність щодо невиконання не породжує, не змінює та не припиняє права та обов’язки позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розпорядження Миколаївської ОДА від 21.05.16 №197-р, а також дії щодо його виконання чи бездіяльність щодо невиконання не порушує прав, свобод та інтересів позивача, у нього відсутнє право вимоги з цим позовом.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ОСОБА_2 Судом України у постанові від 11.11.15 по адміністративній справі №2а-2885/12/1470, за позовом депутатів місцевої ради про скасування рішення (акта індивідуальної дії) цієї ж ради, висловив правову позицію, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Позивачі оспорили рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов’язки тільки тих суб’єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб’єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб’єктивне право, яке з’являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім користувачів вказаних мисливських угідь), в тому числі і позивачів, прав чи обов’язків у зв’язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останніх і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Посилання позивачів на їхнє право звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується їх безпосередньо.

Аналогічні висновки були викладені ОСОБА_2 Судом України у постановах від 15.07.15 по адміністративній справі №21-273а14, від 03.02.15 по адміністративній справі №21-617а14, від 12.04.17 по адміністративній справі № П/800/589/16, від 31.10.17 по адміністративній справі №П/800/413/16 та багатьох інших.

Зазначений підхід було підтримано ОСОБА_2 Судом в ухвалах від 02.01.18 по адміністративній справі №9901/22/17, від 05.01.18 по адміністративній справі №800/149/18 та іншим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034 ) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов