Рішення № 76083361, 27.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 р. Справа№0540/5450/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПРАТ «ММК ім. Ілліча») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що посадовими особами відповідача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13 березня 2018 року №040942, яким встановлено, що позивач ніби то надавав послуги з перевезень вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме була відсутня контрольна індивідуальна книга водія, у зв'язку із чим неможливо перевірити режим праці та відпочинку водія; за вказане порушення відповідальність передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

На підставі акту управлінням Укртрансбезпеки в Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову від 17 квітня 2018 року № 035445 про застосування до ПРАТ «ММК ім. Ілліча» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн.

З постановою не погоджувався та вважав її безпідставною, оскільки порушення, які викладені в акті перевірки не вчиняв; послуг з перевезень вантажу не надавав; згідно зі статутом ПРАТ «ММК ім. Ілліча» не здійснює підприємницьку діяльність з надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом; акт складений за результатами державного контролю транспортного засобу та причепу самоскиду, власниками яких є інші юридичні особи, які і повинні нести встановлену законом відповідальність.

У зв'язку з наведеним позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки в Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 квітня 2018 року № 035445 про застосування до ПРАТ «ММК ім. Ілліча» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року в адміністративній справі зобов'язано сторін надати суду певні докази.

Ухвалою того ж суду від 10 серпня 2018 року у позивача та відповідача витребувані докази.

На виконання ухвали суду позивач надав письмові пояснення, в яких зазначав, що позивач не користувався транспортним засобом, який вказаний в акті перевірки від 13 березня 2018 року, на підставі якого винесено оскаржену постанову. Вказаний транспортний засіб будь-якого відношення до позивача не має. Водій ОСОБА_1 не перебував та не перебуває ні в трудових, ні в інших договірних відносинах з позивачем.

Відзив на позовну заяву у встановлений строк подано не було. На виконання ухвали суду відповідачем надані певні документи.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті на 203 км+500 м автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт від 13 березня 2018 року №040942.

Актом встановлено, що під час перевірки автомобілю КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, з причепом самоскидом СЗАП реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, який належить позивачу (водій ОСОБА_1), встановлено порушення наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340, в тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезень вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутня індивідуальна контрольна книга водія.

На адресу позивача направлено повідомлення про призначення розгляду справи про порушення на 17 квітня 2018 року.

При розгляді справи про порушення представник позивача присутній не був.

Постановою в.о. начальника управління укртрансбезпеки в Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 квітня 2018 року № 035445 щодо позивача на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1 700 грн.

Постанова направлена на адресу позивача.

27 квітня 2018 року вказана постанова позивачем оскаржена до Державної служби України з безпеки на транспорті.

На скаргу надано відповідь від 07 червня 2018 року № 4852/03/15-18, згідно з якою постанову залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Одним з основних завдань Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (пп. 3 п. 4 Положення).

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567.

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідачем по справі проводилася рейдова перевірка.

Пунктом 15 Порядку визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Статті 48 вказаного Закону визначає документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до вказаної статті Закону документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, п 6.3. розд. VI. «Облік робочого часу» якого передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Відповідно до п.п. 20, 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Згідно з п. 25 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений обов'язок доказування, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 73, ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суб'єктом владних повноважень щодо позивача застосовано адміністративно-господарський штраф як до автомобільного перевізника.

Позивач зазначав, зокрема, що послуг з перевезень вантажу не надавав, і транспортним засобом, який вказаний в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржену постанову, не користувався, а з водієм транспортного засобу ні в трудових, ні в договірних відносинах не перебував.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень для автомобільного перевізника - є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.

Так, в акті перевірки відображено, що позивач є власником транспортного засобу і причепу до нього, щодо яких проведено перевірку.

Разом з тим, вказані обставини спростовані поданими позивачем доказами.

Так, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобілю вантажного самоскиду КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, є інша юридична особа - дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ДП «Ілліч-Агро Донбас», код ЄДРПОУ 34550446), а не позивач, як помилково встановлено актом перевірки.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником причепу самоскиду, реєстраційний номер НОМЕР_2, є інша юридична особа - ТОВ «Харвіст Есетс», а не позивач, як помилково встановлено актом перевірки.

Посилання на документи, які б засвідчували використання позивачем транспортного засобу на законних підставах, і підтверджували би факт здійснення ним як автомобільним перевізником внутрішніх перевезень в день складання акту перевірки на зазначеному в акті транспортному засобі та на відповідній автомобільній дорозі, в акті перевірки відсутні.

Суд неодноразово витребовував у відповідача докази.

Однак належних та допустимих доказів відповідачем до суду подано не було, наявність таких в акті перевірки не відображено.

Отже, суб'єкт владних повноважень належних доказів в підтвердження обставин, що входять до предмета доказування, не надав, правомірність прийнятої постанови не довів.

Враховуючи наведене оскаржена постанова не може вважатися законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки в Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 квітня 2018 року №035445.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 27 серпня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.