Постанова № 76077614, 20.08.2018, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2106/17

Провадження № 2-а/675/45/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Трасковського С.Л., за участю: секретаря судового засідання - Ящука О.І. позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Альміза В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» Новосядлова Олександра Володимировича про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утримувати його в одиночній камері, одномісній камері або камері одного, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до начальника ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» Новосядлова О.В., яким просив зобов'язати відповідача утримувати його в одиночній камері.

Заявою від 25.04.2018 року позивач уточнив позовні вимоги і просив суд зобов'язати відповідача утримувати його в одиночній камері, одномісній камері або камері одного.

Ухвалою суду від 07.06.2018 року зазначені уточненні прийнято до розгляду.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що під час його перебування в Хмельницькому СІЗО службовими особами останнього та конвойної служби в лютому 2017 року до нього було застосовано катування, спеціальні засоби - кайданки, після чого стан здоров'я позивача різко погіршився, а тому існує загроза його життю та здоров'ю зі сторони адміністрації ДУ "Замкова виправна колонія (№58)".

Також в додаткових поясненнях ОСОБА_1, посилаючись на положення Європейських пенітенціарних правил, вказує, що має право відбувати покарання в камері один.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, передбачених в позові та додаткових поясненнях. Зазначив, що має утримуватись в одиночній камері, одномісній камері або в камері один, так як є реальна загроза зі сторони службових осіб його життю. Крім того, стан його здоров'я настільки погіршився, що він не бажає, щоб в летальних наслідках звинуватили осіб, які з ним утримуються в одній камері.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. У поданому відзиві вказав, що підстав, передбачених КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, для поміщення ОСОБА_1 до одиночної камери немає.

В судових засіданнях представники відповідача просили в позові відмовити з підстав, вказаних у відзиві.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали, допитавши свідка, приходить до наступних висновків.

Відповідно до приписів ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно положень пункту 13-1 частини 1 статті 537, пункту 1 частини 2, частини 9 статті 539 КПК України, засудженим надане право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)».

Статтею 150 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у секторах максимального рівня безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та виправних колоніях максимального рівня безпеки. Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.

Відповідно до ч.1 ст.151 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.

Крім того, статтею 151-1 КВК України, встановлено, що зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі здійснюється в порядку, визначеному статтею 100 цього Кодексу.

Засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки можуть бути переведені:

з приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру в порядку, встановленому законодавством, - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п'яти років строку покарання;

з багатомісних приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п'яти років строку покарання.

Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переведені із звичайних жилих приміщень до приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки.

Зміна умов тримання не застосовується до засуджених до довічного позбавлення волі, які хворіють на венеричні захворювання, активну форму туберкульозу, та з психічними розладами.

Абзацом 11 пункту 1 розділу ХХХІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року №2186/5, встановлено, що у необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за постановою начальника установи виконання покарань його можуть тримати в одиночній камері.

Таким чином, діючим законодавством України, що регламентує порядок та умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі, передбачено утримання таких засуджених в приміщеннях камерного типу, як правило, по двоє . Після відбуття відповідно терміну в приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи, такі засуджені можуть бути переведені до багатомісних приміщень камерного типу, а згодом - до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки. Тобто КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не передбачено за звичайних умов переведення засуджених до довічного позбавлення волі до одиночних камер (утримання одних, в одномісній камері).

Єдиним виключенням з даного правила є (не рахуючи притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді поміщення до ПКТ, ДІЗО, карцеру на певний строк) утримання засудженого до довічного позбавлення волі в одиночній камері з метою захисту від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за постановою начальника або заявою самого засудженого.

Позивач, вказуючи на наявність загрози його життю з боку службових осіб ДУ "Замкова виправна колонія (№58)", після роз'яснення судом його обов'язку доведення тих обставин, на які він посилається, пояснень та відповідних доказів того, ким та при яких обставинах була створена чи створюється загроза його життю, не надав.

Крім того, відповідно до довідки №2 від 19.02.2018 року, наданої начальником оперативного відділу ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" Зведенюком В.М., інформація про існування загрози життю і здоров'ю засудженого ОСОБА_1 не надходила.

Що стосується такої підстави для переведення позивача до одиночної камери, як запобігання вчиненню ним нового злочину, то під час розгляду даної справи сторонами не надано доказів, які б свідчили про наявність такої підстави.

Відповідно до довідки №7 від 25.06.2018 року медичної частини ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" за станом здоров'я ОСОБА_1 утримування в одиночній камері згідно ч.1 ст.151 КВК України не потребує.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні начальник медичної частини ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" ОСОБА_5, посилаючись на записи в медичній карті амбулаторного хворого, зазначив, що ОСОБА_6 не страждає на захворювання, які вимагають його ізольованого утримання. Вказав, що засуджені поміщаються в ізольовані камери, одиночні палати-ізолятори при розладах в них психіки та поведінки, агресивній поведінці з проявами буйства, при психічних та інфекційних захворюваннях. Позивач не страждає на жодну із вказаних хвороб та розлади поведінки.

Зазначені свідком підстави для переведення засудженого до одиночної камери за медичними показниками, підтверджується приписами Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я від 15.08.2014 року №1348/5/572.

Крім того свідок ОСОБА_5 вказав, що будь-яких об'єктивних даних про застосування до ОСОБА_1 фізичної сили, кайданок в Хмельницькому СІЗО в лютому 2017 року немає, а також такі не були виявленні при прибуттю останнього до ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" з СІЗО в березні 2017 року. Ті скарги, які є у позивача на стан здоров'я щодо оніміння частини тіла та інші, були предметом дослідження вузькими спеціалістами, які не знайшли підстав для стаціонарного лікування чи додаткового обстеження.

Зазначена свідком інформація підтверджується записами в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 щодо обстеження останнього з приводу таких скарг лікарями неврологом та травматологом 25.01.2018 року.

Крім того в медичній карті відсутні записи про наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, отриманих ним, за його словами, в лютому 2017 року під час його перебування в Хмельницькому СІЗО.

Слід зазначити, що під час судового засідання начальником медичної частини установи ОСОБА_5 було запропоновано ОСОБА_1 пройти додаткове медичне обстеження в лікарні при ДУ "Шепетівська виправна колонія (№98)", від чого останній категорично відмовився.

Надання постійної медичної допомоги ОСОБА_1 за його зверненнями підтверджується журналом №7529 обліку прийому засуджених довічного ув'язнення медичними працівниками установи.

Що стосується посилання позивача на приписи Європейських пенітенціарних правил, то слід зазначити, що це варіант Європейських мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями, адаптований до сучасних пріоритетів і цінностей цивілізованого суспільства. Затверджені Комітетом міністрів Ради Європи 12.11 1987 року, вони постійно оновлюються. Вказані Правила лише рекомендовані державам - членам Ради Європи для реалізації у своєму законодавстві. Тобто вказані Європейські пенітенціарні правила не є частиною міжнародного права та національного законодавства України, вони не ратифіковані Верховною Радою України.

Національним законодавством України не передбачене розміщення засуджених в одиночних камерах (утримання окремо), крім випадків, вказаних в ч.1 ст.150 КВК України та в абзаці 11 пункту 1 розділу ХХХІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Крім того, в розділі "Розподіл та розміщення" дійсно передбачається розміщення ув'язнених за їх бажанням окремо на ніч. Але в цьому ж розділі неодноразово вказується, що таке розміщення може бути проведено за наявності відповідної можливості.

В даному ж випадку, враховуючи, що сектор довічного ув'язнення ДУ "Замкова виправна колонія (№58)", перенаповнений, що підтверджується довідкою №95 від 11.07.2018 року, листами №2374 від 18.05.2016 року, №3672 від 29.07.2016 року установи виконання покарань, то розміщення позивача в камері одного призведе до обмеження житлової площі для інших засуджених, що утримуються в секторі довічного ув'язнення, тобто буде порушено баланс між індивідуальними інтересами ОСОБА_1 та загальними інтересами інших засуджених.

Враховуючи зазначене, судом не встановлено фактів допущення відповідачем протиправної бездіяльності по відношенню до позивача, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача утримувати ОСОБА_1 в одиночній камері, одномісній камері або камері одного.

Також слід зазначити, що суд не приймає як доказ бездіяльності відповідача по відношенню до позивача щодо непоміщення останнього до одиночної камери, а також як доказ існування загрози життю та здоров'ю позивача відеозаписи, що містяться на DVD-R диску, наданому позивачем суду для долучення до матеріалів справи, так як зазначені відеозаписи не містять інформації про предмет доказування, на їх підставі не можливо встановити дійсні обставини справи. Тобто зазначений доказ не є належним та достовірним в розумінні КАС України.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відмову у задоволені адміністративного позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що ухвалою від 07.11.2017 року, при відкритті провадження у справі, судом було відстрочено позивачу сплату судового збору до винесення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до п.17 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Відповідно до довідки ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» №433 від 08.12.2017 року, станом на 23.10.2017 року на особовому рахунку ОСОБА_1 не було достатніх коштів для сплати судового збору.

Таким чином, позивач при зверненні до суду із позовом у справі, пов'язаної із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, був звільнений від сплати судового збору в силу Закону.

Тобто підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (утримується в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», Хмельницька область, м.Ізяслав, вул.Гагаріна, 2) до начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» Новосядлова Олександра Володимировича (Хмельницька область, м.Ізяслав, вул.Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ - 08564771) про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утримувати його в одиночній камері, одномісній камері або камері одного відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного адміністративного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.08.2018 року.

Суддя: С.Л.Трасковський