Постанова № 76070532, 15.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року

м.Суми

Справа №577/5321/17

Номер провадження 22-ц/788/872/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

сторони:

позивач - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК»;

відповідач - ОСОБА_2;

треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК»

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2018 року в складі судді Галяна С.В., ухваленого у м. Конотопі,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» звернувся з позовом до суду та свої вимоги мотивував тим, що 28 травня 2015 року між ПАТ «УПБ» та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. договір купівлі-продажу нерухомого майна, реєстровий № 1613, згідно з умовами якого ПАТ «УПБ» здійснив відчуження на користь відповідача права власності на нерухоме майно, яким є ціле вбудоване приміщення відділення банку, загальною площею 78,70 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена в договорі купівлі - продажу ціна нерухомого майна становила 452 764,00 грн.

Вказаний Договір купівлі - продажу має ознаки нікчемності, встановлені ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ознаки недійсності правочину, а нерухоме майно підлягає поверненню позивачу.

Постановою Правління Національного банку України від 28 травня 2015 року №348 «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії неплатоспроможних», банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Винесенню вказаної постанови передувало ухвалення Правлінням Національного банку України Постанови від 30 квітня 2015 року № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», відповідно до якої було установлено цілий ряд обмежень у здійсненні діяльності ПАТ «УПБ», запроваджено особливий режим контролю за його діяльністю та призначено куратора Національного банку України.

На підставі Постанови Правління Національного банку України № 348 від 28 травня 2015 року, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 28 травня 2015 року №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ». Даним рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року (включно). Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ» було призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л.О.

Спеціальним законом в сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку є Закон України від 23 лютого 2012 року №4452-УІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який набув чинності 22 вересня 2012 року. Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4452-УІ встановлено, що законодавчі та інші нормативно - правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного суду України від 20 січня 2016 року по справі № 6-2001 цс 15, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України. Основною метою цього закону є захист прав та законних інтересів вкладників банку щодо задоволення їх кредиторських вимог та повернення належних їм коштів.

Так, за наслідком запровадження у ПАТ «УПБ» тимчасової адміністрації та на виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п. 1.18. рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 р. за N 1581/21893, уповноваженою особою Фонду, наказом № 26/ТА від 29 травня 2015 р., було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «УПБ», якою було здійснено перевірку усіх правочинів (договорів), укладених Банком з іншими контрагентами протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації. Метою проведення такої перевірки було виявлення правочинів, у тому числі тих, які сприяли настанню негативних для неплатоспроможного банку наслідків, забезпечували виведення кредиторами та пов'язаними особами банку коштів з неплатоспроможного банку, та в подальшому унеможливили виконання цим банком зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

Під час здійснення перевірки було виявлено, що договір купівлі - продажу є нікчемним, оскільки при укладені даного договору було допущено ряд порушень норм чинного законодавства України, обмежень, встановлених Національним банком України, до того ж, було встановлено, що такий правочин має ознаки нікчемності, визначені частиною 3 статті 38 Закону №4452-УІ, оскільки має безоплатний характер, що зумовило неможливість виконання банком зобов'язань перед іншими кредиторами та направлений на позачергове задоволення вимог одного з кредиторів неплатоспроможного банку.

Просив визнати недійсним нікчемний правочин - Договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ПАТ «УПБ» та ОСОБА_2, що нотаріально посвідчений 28 травня 2015 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 1613; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, шляхом: скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, яким є ціле вбудоване приміщення відділення банку, загальною площею 78,70 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 9846910, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21681025 від 28 травня 2015 року 23:27:24, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я.); визнати за ПАТ «УПБ» (ідентифікаційний код 19019775) права власності на нерухоме майно, яким є ціле вбудоване приміщення відділення банку, загальною площею 78,70 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 647119659104. Стягнути з відповідача на користь ПАТ «УПБ» (ідентифікаційний код 19019775) понесені витрати на оплату судового збору.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «УПБ» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «УПБ» посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2015 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку, відповідно до якої було установлено цілий ряд обмежень у здійсненні діяльності ПАТ «УПБ», зокрема ПАТ «УПБ» було зобов'язано: - не здійснювати будь - якого відчуження будівель і споруд ПАТ «УПБ», крім відчуження майна, що перейшло у власність ПАТ «УПБ» на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, не нижче ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності, який уключений до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності та відповідає критеріям, передбаченим абзацами другим - шостим п. 7 Постанови правління Національного банку України від 25 березня 2014 року № 602 «Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих Національним банком України; - не здійснювати дострокове повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «УПБ», крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу; - зобов'язати ПАТ «УПБ» під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Між ПАТ «УПБ» (далі Продавець) та ОСОБА_2 (далі Покупець) 28 травня 2015 року був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі Договір). Даний Договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстровано в реєстрі за номером 11613.

Відповідно до п.1.1. Договору, Продавець передає належне йому на праві власності нежиле приміщення у власність Покупцю, а Покупець, приймає нежиле приміщення і сплачує за це обговорену даним Договором грошову суму.

Відповідно до п.1.2. Договору, предметом цього Договору є нерухоме майно - ціле вбудоване приміщення відділення банку, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.1. Договору, продаж вчинено за узгодженою між Сторонами ціною і складає 452 764 грн., в тому числі ПДВ - 20% складає 75460,67 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору, договірна ціна сплачується Покупцем у гривнях, шляхом безготівкового переказу суми Договірної ціни на рахунок Продавця №361075783, відкритий в ПАТ «УПБ», ідентифікаційний код отримувача за ЄДРПОУ 19019775, МФО 300205 (далі - Банк) після укладення цього Договору, але не пізніше ніж 30.06.2015 р. Покупець має право залучити для здійснення оплати вартості нерухомого майна третіх осіб.

На виконання даної умови договору ОСОБА_2 залучив третю особу ТОВ «РОЗВИТОК - 2012», яке оформило платіжне доручення № 212 від 28 травня 2015 року про перерахування зі свого поточного рахунку, відкритого в ПАТ «УПБ» на суму 452 764 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору, надходження Договірної ціни, зазначеної в статті 2.1. Договору, на рахунок Продавця, вказаний в статті 2.2. цього Договору, є єдиним та достатнім підтвердженням належного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань за цим Договором щодо оплати нерухомого майна.

28 травня 2015 року на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання передачі вказаного нерухомого майна. В подальшому постановою Правління НБУ від 28 травня 2015 року № 348 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» банк було віднесено до категорії неплатоспроможних. На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення від 28 травня 2015 року № 107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ». Вказаним рішенням ФГВФО було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року включно. Уповноваженою особою ФГВФО було призначено Пантіну Л.О.

Постановою Правління НБУ від 28 серпня 2015 року № 562 відкликано банківську ліцензію ПАТ «УПБ» та прийнято рішення про ліквідацію останнього.

На виконання вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято відповідне рішення від 28 серпня 2015 року № 158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УПБ» та делегування повноважень ліквідатора банку». Вказаним рішенням ФГВФО було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ» з 28 серпня 2015 року і розпочато процедуру ліквідації останнього з 31 серпня 2015 року по 30 серпня 2016 року Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» призначено Пантіну Л.О.

На виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону, Уповноваженою особою, згідно з наказом від 29 травня 2015 року № 26/ТА було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «УПБ».

За результатами роботи комісією з перевірки виявлено, що при укладанні в тому числі спірного договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року було допущено ряд порушень законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, а саме:

- договір купівлі-продажу від 28 травня 2015 року укладено з порушенням вимог постанови НБУ від 30 квітня 2015 року № 293/БТ, яка забороняє банку здійснювати будь - якого відчуження будівель і споруд ПАТ «УПБ»;

- розрахунок за договором було здійснено з використанням прямих кореспондентських рахунків, а не через кореспондентський рахунок банку, відкритий в НБУ, чим було порушено вимоги постанови НБУ від 30 квітня 2015 року № 293/БТ, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України;

- банк, уклавши договір купівлі-продажу прийняв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, що прямо зазначено у п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину;

- банк, уклавши договір купівлі-продажу прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», що прямо зазначено у п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину;

- умови договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року, укладеного між ПАТ «УПБ» та ОСОБА_2, прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майна Банку нерухомого майна (по ціні, значно нижчою, ніж визначена результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України) та надають кредитору - ОСОБА_2 переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що прямо зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.

За результатами здійсненої перевірки був складений протокол від 30 травня 2015 № 2/1, яким було затверджено результати перевірки, якою виявлено нікчемними правочини, зокрема, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28 травня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за № 1613. Приймаючи рішення про визнання нікчемним вказаного договору, комісія посилалась на наявність підстав, визначених п. п. 1, 2, 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «УПБ» було зафіксовано факт виявлення комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями нікчемних договорів, в тому числі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за реєстровим № 1613.

На адресу відповідача позивачем було відправлено повідомлення від 31 березня 2016 року № 01-10/690 про нікчемність договорів купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі договору від 28 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за № 1613. У повідомленні про нікчемність банк, як на підстави нікчемності посилається на п.п. 2,3,7,8 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «УПБ» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження нікчемності договору купівлі - продажу від 28 травня 2015 року, однак з вказаним висновком колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується з доводами ПАТ «УПБ» в апеляційній скарзі про те, що кошти за нерухоме майно відповідно до оскаржуваного договору до банку не надходили, оскільки у зв'язку із відсутністю коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ» не мало можливості виконати платіжне доручення № 212 від 28 травня 2015 року.

Договір купівлі - продажу від 28 травня 2015 року укладений з порушенням вимог Постанови Правління Національного банку України від 30 квітня 2015 року за № 193/БТ.

Умовами п. 2.2. Договору купівлі - продажу визначено, що оплата за об'єкт нерухомості здійснюється на рахунок Продавця № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ «УПБ» (внутрішній рахунок Банку).

З довідки (виписки) по рахунку № НОМЕР_1, на який покупець мав здійснювати переказ коштів за купівлю нерухомості, відповідно до умов укладеного з Банком договору, з метою оплати договору купівлі - продажу за покупця в балансі банку було відображено штучну транзакцію з переказу коштів від третьої особи, що мала відкриті рахунку в Банку, а саме ТОВ «РОЗВИТОК 2012», згідно договорів доручення.

Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, безготівкові рахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться Банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

ТОВ «РОЗВИТОК 2012» було оформлено платіжне доручення № 212 від 28 травня 2015 року з перерахуванням коштів зі свого поточного рахунку, який був відкритий у ПАТ «УПБ» на рахунок позивача на суму 452 764 грн., однак виконання вказаного платіжного доручення було неможливе, оскільки станом на 28 травня 2015 року залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ» складав 291 732 грн. 91 коп., що підтверджується довідкою Національного банку України № 55 - 0004/59612 від 18 липня 2016 року (т. 1, а. с. 41).

Однак, пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено алгоритм дій банку в разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку, таке платіжне доручення клієнтів не виконується.

Отже, за відсутності коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ» не мало можливості виконати платіжне доручення № 212 від 28 травня 2015 року з перерахування коштів, а тому кошти до банку не надходили та відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що свідчить про безоплатність такого правочину, а такий правочин унеможливлює виконання грошових зобов'язань банку перед іншими кредиторами в ліквідаційній процедурі, в цій частині продажу.

Таким чином, укладення вказаного Договору купівлі - продажу призвело до неплатоспроможності банку (в частині вартості нерухомості) перед іншими кредиторами.

За наслідком дій з відчуження активів не було підвищено ані ліквідність, ані платоспроможність банку, що зумовило віднесення останнього до категорії неплатоспроможних.

Крім того з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Правління НБУ від 30 квітня 2015 року, саме з кореспондентського рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунку клієнта банку, і саме на цьому рахунку кошти мали відображатись у разі їх реального надходження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що уклавши зі ОСОБА_2 договір купівлі - продажу Банк здійснив відчуження власних активів, що погіршило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами в частині ціни Договору, незважаючи на обмеження.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до умов спірного Договору купівлі - продажу, покупець має розрахуватись з продавцем (сплатити вартість придбаної нерухомості) після підписання договору, але не пізніше ніж 30 червня 2015 року, тобто за вказаним договором безпідставно встановлено відстрочку платежу, що з урахуванням перебування ПАТ «УПБ» у категорії проблемних та його неможливості виконання зобов'язань перед кредиторами значно погіршувало фінансове становище останнього.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, штучна оплата договору купівлі - продажу була здійснена третьою особою - «ТОВ «РОЗВИТОК - 2012», яке в період укладення Договору купівлі - продажу між сторонами та відображення в балансі Банку штучних транзакцій з оплати об'єкта нерухомості за покупця, було кредитором Банку, оскільки мало залишки грошових коштів на своїх рахунках відкритих в ПАТ «УПБ».

Від продажу об'єкта нерухомості за договором купівлі - продажу сума грошових коштів на кореспондентському рахунку Банку не збільшилась, як і не збільшилась його платоспроможність на суму відчуженої нерухомості, оскільки покупець не розрахувався за договорами, переказавши кошти зі свого рахунку в іншому Банку (які за наслідком здійснення переказу з іншого Банку були б відображені на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ»).

Укладення вказаного Договору купівлі - продажу призвело до неплатоспроможності ПАТ «УПБ» та зумовило неможливість виконання зобов'язань неплатоспроможного банку (в частині вартості об'єкта нерухомості) перед іншими кредиторами.

Фактично відчуження майна Банку за вказаним договором призвело до ще більшого зменшення обсягу високоліквідних активів Банку, порушення внаслідок цього нормативів діяльності банку встановлених НБУ до повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами Банку (в першу чергу вкладниками) та як наслідок прийняття НБУ 28 травня 2015 року постанови №348 про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії неплатоспроможних.

Враховуючи вище викладене, Договір купівлі - продажу має ознаки нікчемності визначені у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); банк уклав правочин ( у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 27ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ «УПБ» про визнання недійсним спірного договору підлягають задоволенню, оскільки останній був укладений з порушенням вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і є нікчемним в силу положень ст. 38 цього Закону.

Крім того надані сторонами докази і встановлені на підставі них обставини справи дають можливість колегії суддів зробити висновок про те, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним для кожної сторони договору, зокрема для продавця - у вигляді отримання реальних коштів від проданого майна. Кошти від проданого приміщення на кореспондентський рахунок ПАТ «УПБ» не надійшли і не могли надійти в силу ситуації, яка склалася в ПАТ «УПБ» на момент укладення договору та тієї штучної (безгрошової) оплати, що була проведена третьою особою ТОВ «РОЗВИТОК - 2012» з мовчазної згоди сторін договору.

Посилання представника ОСОБА_2 на наявність на платіжному дорученні ТОВ «РОЗВИТОК - 2012» відмітки банку про виконання доручення, не спростовують вказаного вище висновку, така відмітка не підтверджується вчиненням відповідної банківської операції.

Проте колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 26 Законну України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто наявність рішення суду про визнання недійсним спірного договору, на підставі якого зареєстровано право власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 у Державному реєстрі прав, є саме по собі підставою для внесення запису про скасування такої державної реєстрації і фактичне відновлення прав ПАТ «УПБ» на спірне нерухоме майно, що є достатнім і належним способом захисту прав позивача.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та позовних вимог в порядку передбаченому статтею 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню позивачеві понесені ним судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме стягненню з відповідача на користь позивача частково понесені судові витрати по справі за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2481 грн. (1600 грн. судовий збір за подання позову і 881 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову), та за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 4 162 грн. (2 400 грн. судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду і 1 762 грн. судового збору за апеляційний перегляд ухвали суду щодо забезпечення позову).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, який укладений між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» та ОСОБА_2, що нотаріально посвідчений 28 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою Оленою Ярославівною, який зареєстрований за № 1613.

В задоволенні решти позовних вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» 2 481 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» 4 162 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.І. Криворотенко

Судді: О.І. Собина

С.С. Ткачук