Ухвала суду № 76070304, 27.08.2018, Млинівський районний суд Рівненської області

№566/834/18

УХВАЛА

про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

27 серпня 2018 року смт. Млинів, Рівненсько області

Млинівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Бандури А.П. ,

при секретарі Драган Л.В.,

з участю прокурора Ренковського С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1– адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12018180160000056, яке внесено до Єдиного реєстру судових розслідувань 01 лютого 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Млинівського районного суду Рівненської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018180160000056, яке внесено до Єдиного реєстру судових розслідувань 01 лютого 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

До Млинівського районного суду Рівненської області, 23 серпня 2018 року, надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1.

В судовому засіданні, 27 серпня 2018 року, прокурор клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 підтримав та просив його задоволити. В обгрунтування клопотання посилається на те, що ризики, передбачені п.п.3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та кваліфікація злочинів, у яких він обвинувачується, не змінилась, а нових обставин, які б спростовували ризики тримання під вартою, стороною захисту не надано.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати більш м’який запобіжний захід.

Суд, заслухавши, думку учасників судового засідання, дослідивши докази, якими прокурор обґрунтовує наявність ризиків, вважає, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Ухвалою слідчого судді Млинівського районного суду від 05 квітня 2018 року підозрюваному ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.

Ухвалою слідчого судді Млинівського районного суду від 06 червня 2018 року підозрюваному ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 28 днів з утриманням в СІЗО № 24 м. Рівне.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 03 липня 2018 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням в СІЗО № 24 м. Рівне.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст.177 КПК України.

Наявність даного ризику підтверджується тим, що 03 квітня 2018 у кримінальному провадженні №12018180160000056 ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні крадіжки електроінструментів та бензопили.

У кримінальному провадженні №12018180160000056 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки електроінструментів та бензопили допитано свідка ОСОБА_3, який розповів про обставини купівлі ним в ОСОБА_1 електроінструментів та бензопили.

У зв’язку із уникненням притягнення до кримінальної відповідальності за даний злочин, ОСОБА_1, усвідомлюючи важливість показань свідка ОСОБА_3 вирішив переконати його відмовитися від наданих раніше показань. З цією метою, 04 квітня 2018 року, приблизно о 12 год., ОСОБА_1, в порушення заборони покидати своє житло, прийшов на робоче місце свідка ОСОБА_3, що в смт. Млинів по вул. Поліщука, 12а, де в ході розмови просив свідка змінити свої показання і не вказувати про факт купівлі в нього викраденого майна, однак свідок ОСОБА_3 на таку пропозицію не погодився і відмовив ОСОБА_1 Зазначені відомості підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_3, які містяться в протоколі додаткового допиту свідка від 18 травня 2018 року.

(Т.2 а.с.189-190 к/п №12018180160000056)

Крім цього, встановлено й інші факти незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_1 на свідків. Так, у цьому ж кримінальному провадженні допитано свідка ОСОБА_4, який розповів про відомі йому обставини продажу ОСОБА_1 електроінструментів та бензопили. Також встановлено, що 04 квітня 2018 року, приблизно о 10 год., ОСОБА_1 неодноразово телефонував до свідка ОСОБА_4 та просив змінити раніше надані ним показання, щоб не вказувати про відомі обставини продажу ним майна ОСОБА_3, однак свідок ОСОБА_4 на таку пропозицію не погодився і відмовив ОСОБА_1 Зазначені відомості підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_4, які містяться в протоколі додаткового допиту свідка від 05 квітня 2018 року.

(Т.1 а.п.174-175 к/п №12018180160000056)

Підсумовуючи вищевказане встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 активно незаконно психологічно впливав на свідків, з метою перешкодити кримінальному провадженню та ухилитися від кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини.

Незаконний вплив на свідків, спрямованих на зміну їх показів, наданих органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначенийст. 22 КК України.

Знайшов своє підтвердження в ході розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 ризик, передбачений п.4 ст.1 ст.177 КПК України.

Наявність даного ризику підтверджується тим, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 23 лютого 2018 року до ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні № 12018180160000087, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 23 квітня 2018 року. Виконання даної ухвали доручено Млинівському ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області.

Зважаючи, що кримінальне провадження № 12018180160000087 перебуває на розгляді в суді, 05 квітня 2018 року в межах кримінального провадження №12018180160000091 ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2018 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 05 червня 2018 року. Виконання даної ухвали доручено Млинівському ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області.

На виконання ухвали Млинівського районного суду Рівненської області від 23 лютого 2018 року про обрання відносно ОСОБА_1 цілодобового домашнього арешту сектором превенції Млинівського ВП здійснювалися заходи контрою за дотриманням ОСОБА_1 домашнього арешту, в тому числі шляхом здійснення перевірок перебування ОСОБА_1 в житлі на час дії запобіжного заходу.

03 квітня 2018 року до слідчого відділення Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області із сектору превенції Млинівського ВП надійшло повідомлення про порушення ОСОБА_1 умов домашнього арешту. Зазначено, що 28 березня 2018 року, о 17 год. 53 хв., а також 28 березня 2018 року, о 19 год. 15 хв., інспектором СРПП № 2 Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 здійснено перевірку підозрюваного ОСОБА_1 за місцем відбування домашнього арешту, що в АДРЕСА_1. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 за вказаною адресою відсутній, місце перебування його не відоме, а також відсутність не пов’язана з викликами слідчого, прокурора чи судовим викликом. Виявлені факти порушення ОСОБА_1 домашнього арешту підтверджуються, окрім рапортів працівників поліції, письмовими поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання, що в АДРЕСА_1.

(т.2 а.п.66-68, к/п №12018180160000056)

Також, 01 квітня 2018 року до сектору превенції Млинівського ВП надійшов письмовий рапорт інспектора СРПП №3 Млинівського ВП ОСОБА_8 про те, що 01 квітня 2018 року, приблизно о 19 год., під час перевірки домашнього арешту ОСОБА_1, останній відмовився відкрити двері та виражався нецензурною лайкою в сторону працівників поліції. Даний факт підтверджує також письмове пояснення ОСОБА_7, завідуючого гуртожитком за місцем проживання ОСОБА_1

10 травня 2018 року до слідчого відділення Млинівського ВП із сектору превенції Млинівського ВП надійшло повідомлення про порушення ОСОБА_1 умов домашнього арешту.

09 травня 2018 року, надійшов рапорт начальника СРПП № 1 Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області майора поліції ОСОБА_9 про те що, 09 травня 2018 року, о 18 год. 00 хв. підозрюваний ОСОБА_1 був відсутній за місцем свого проживання. Приблизно о 18 год. вахтер Млинівського ДТЕК ОСОБА_10 була присутньою при перевірці ОСОБА_1 за місцем проживання, в той час коли він був відсутній за місцем свого проживання, що в АДРЕСА_2.

З пояснення ОСОБА_1 з приводу цього вбачається, що 09 травня 2018 року, приблизно о 17 год. 30 хв., він пішов до навчального корпусу Млинівського державного технолого - економічного коледжу щоб зустріти свою дружину, залишивши при цьому місце свого проживання.

Опитана з даного приводу вахтер Млинівського ДТЕК ОСОБА_10 в своєму поясненні зазначила, що 09 травня 2018 року, приблизно о 16 год. ОСОБА_1 разом з дружиною та дитиною покинув місце свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1.

(т.2 а.п. 64 , к/п №12018180160000056 )

Викладені у рапорті пояснення ОСОБА_9 повністю підтверджуються з викладеними у рапорті поясненнями ОСОБА_11 та узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_10 та іншими матеріалами перевірки. Також з’ясовано, що під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, ОСОБА_1 30 травня 2018 року покинув місце свого постійного проживання, їздив на мопеді на території, прилеглій до Млинівського ДТЕК, а також перебував біля мосту р. Іква, де вступив у словесний конфлікт із ОСОБА_12, що підтверджується матеріалами Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області. За таких обставити, ОСОБА_1 своєю поведінкою відкрито нехтує обов’язками, які покладені на нього судом у зв’язку із обранням запобіжного заходу. ОСОБА_1 порушив умови цілодобового домашнього арешту, а отже цей запобіжний захід більше не може забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов’язків, що підтверджує існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином).

Також підтверджується наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Підтвердженням такого висновку суду являється те, що ОСОБА_1, будучи неодноразово судимим, зокрема:

- вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 15 червня 2005 року за ч. 1 ст. 187 КК України до 2 років позбавлення волі;

- постановою Дубенського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2006 року умовно-достроково звільнений від призначеного судом покарання на невідбутий строк 10 місяців 17 днів;

- постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 13 лютого 2007 року звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309 КК України та ч. 1 ст. 15 – ч. 2 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 307 КК України, як особа, яка добровільно здала незаконно придбані наркотичні засоби працівникам міліції;

- вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2007 року за ч. 3 ст. 186 КК України до 6 років позбавлення волі;

- вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2009 року за ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді 6 років 2 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі;

- вироком Острозького районного суду Рівненської області від 25 лютого 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2009 року, і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 6 років 4 місяці;

- звільнився з місць позбавлення волі 27 грудня 2013 року по відбуттю покарання, призначеного вироком Острозького районного суду Рівненської області від 25 лютого 2010 року;

- вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного судом покарання із випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік;

- ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2016 року звільнений від відбування призначеного покарання за вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2015 року, у зв'язку із закінченням іспитового строку;

-відповідно до вимог ст.ст. 88-91 КК України маючи не зняту та не погашену у визначеному законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, висновків для себе щодо необхідності дотримання правомірної поведінки не зробив, а таємно вчинив нові умисні, корисливі злочини, підозри за вчинення яких ОСОБА_1 03 квітня 2018 року, 19 квітня 2018 року та 11 травня 2018 року оголошені у даному кримінальному провадженні.

Крім цього, на розгляді у Млинівському районному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018180160000087 від 22.02.2018 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 – ч. 3 ст.185 КК України. Тобто, злочинна діяльність ОСОБА_1 носить системний характер, оскільки він обвинувачується та підозрюється у вчиненні кількох однорідних злочинів проти власності. При цьому, така поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що він не став на шлях виправлення після того, як був засуджений і відбував покарання за аналогічні злочини. Вчиняючи злочини повторно, ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про протиправний характер своїх дій і про наслідки, які від цього можуть настати, однак, все ж продовжив свою злочинну діяльність і вчинив нові злочини.

Зважаючи на вищевикладене, достовірно встановлено наявність ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ОСОБА_1 здатний продовжити злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, враховуються вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, наявність судимостей.

З врахуванням всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин, є всі підстави стверджувати що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, наявність достатніх даних, що існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, ризик спроб підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення, ризик ухилення підозрюваним від виконання процесуальних обов’язків, тобто перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає, що більш м’який запобіжний захід для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків.

Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п.3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, його вік, стан здоров’я і те, що він офіційно не працевлаштований, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочин, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, а тому дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилався прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, і тому застосування більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов’язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною ОСОБА_8 України.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи вищенаведене, суд оцінивши в сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, враховуючи суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приходить до висновку про доцільність продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1О у вигляді тримання під вартою в межах строку, визначеного законом, на 60 днів.

У відповідності до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки, підстави передбачені ч.4 ст.183 КПК України про незастосування застави, як альтернативного запобіжного заходу (ч.4 183 КПК України) відсутні, то суд вважає, з врахуванням матеріального стану підозрюваного, за необхідне визначити розмір застави – сімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покласти на нього обов’язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі наведеного,керуючись ст.ст. 176-178, 183

194, 199, КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1– задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів, тобто до 14 год. 30 хв. 25 жовтня 2018 року, з утриманням в СІЗО м. Рівне.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу, як альтернативний запобіжний захід, в розмірі сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В разі внесення підозрюваним ОСОБА_1 застави покласти на нього слідуючі обов’язки:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

5) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання.

Строк тримання ОСОБА_1 під вартою обчислювати з 14 години 30 хвилин, з 27 серпня 2018 року.

Визначити строк дії ухвали до 14 години 30 хвилин, 25 жовтня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя Млинівського райсуду А.П. Бандура