Ухвала суду № 76070298, 27.08.2018, Млинівський районний суд Рівненської області

№566/85/18

УХВАЛА

про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

27 серпня 2018 року смт. Млинів, Рівненської області Млинівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Бандури А.П. ,

при секретарі Драган Л.М.,

з участю прокурора Макотринського О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_1– адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12017180210000257, яке внесено до Єдиного реєстру судових розслідувань 10 липня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Млинівського районного суду Рівненської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017180210000257, яке внесено до Єдиного реєстру судових розслідувань 10 липня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

27 серпня 2018 року, до Млинівського районного суду Рівненської області надійшло клопотання прокурора про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на погіршення стану здоров’я обвинуваченого.

В судовому засіданні, 27 серпня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_1 та захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 не заперечували проти задоволення клопотання.

Суд, заслухавши, думку учасників судового засідання, доводи та заперечення учасників судового розгляду з приводу зміни запобіжного заходу, приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Млинівського районного суду від 29 листопада 2017 року підозрюваному ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів з утриманням в СІЗО № 24 м. Рівне.

Ухвалою слідчого судді Млинівського районного суду від 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 25 січня 2018 року.

Ухвалою слідчого судді Млинівського районного суду від 11 січня 2018 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 години 30 хвилин, 25 січня 2018 року.

Ухвалою судді Млинівського районного суду від 25 січня 2018 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 березня 2018 року.

Ухвалою судді Млинівського районного суду від 21 березня 2018 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 травня 2018 року.

Ухвалою судді Млинівського районного суду від 10 травня 2018 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 липня 2018 року.

Ухвалою судді Млинівського районного суду від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 вересня 2018 року.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст.177 КПК України.

Наявність даного ризику підтверджується тим, ухвалою слідчого судді від 26 грудня 2017 року до підозрюваного ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 1 місяць до 25 січня 2018 року, однак ОСОБА_1 не виконав своїх обов'язків щодо явки за викликом слідчого, оскільки отримавши повістки про виклик до слідчого на 04 січня 2018 року та 10 січня 2018 року, для проведення з ним слідчих дій, не з'явився.

(а.с.123-124 т.2. к/п №12017180210000257)

Враховуючи те, що ОСОБА_3, не має постійних занять та постійного джерела заробітку, стійких соціальних зв’язків, в разі визнання його винним судом, може бути засудженим до покарання у виді позбавлення волі, останній може вчинити переховування від органів досудового розслідування та суду, тобто встановлена наявність ризику, зазначеного у п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Також підтверджується наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Підтвердженням такого висновку суду являється те, що ОСОБА_1, будучи неодноразово судимим, зокрема:

вироком Тернопільського міського суду від 30 листопада 1992 р. за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 1994 р. за ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк - 3 роки 6 місяців з конфіскацією 1/2 частини майна;

вироком Тернопільського міського суду від 16 жовтня 1996 р. за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк - 3 роки;

вироком Тернопільського міського суду від 12 лютого 2001 р. за ч.2 ст.229-2, ч.2 ст.229-6 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 років з конфіскацією майна;

вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 06 листопада 2003 р. за ч.2 ст.185, ст.395 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк - 3 роки;

вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 15 жовтня 2007 р. за ч.2 ст.309, ст.395 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк - 3 роки, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки 6 місяців;

вироком Пустомицького районного суду Львівської області від 12 грудня 2008 р. за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України приєднано невідбуту частину покаранні і призначено остаточне покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі;

вироком Тернопільського міського суду від 11 листопада 2011 р. за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.395 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України приєднано невідбуту частину покарання і призначено остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, 17.04.2015 року звільненого з Державської виправної колонії Львівської області на підставі постанови Миколаївського районного суду Львівської області умовно-достроково з невідбутим покаранням 1 рік 2 місяці 16 днів позбавлення волі, ОСОБА_3, на шлях виправлення не став,в період незнятої та непогашеної судимості вчинив ряд нових злочинів.

(а.5-6 клопотання)

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, враховуються вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, відсутність у нього постійного місця роботи, відсутність соціальних зв’язків, репутація, майновий стан та наявність судимостей.

Зазначені ризики виправдовували обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе про необхідність дотримуватися правомірної поведінки не зробив і, у той час, коли, відповідно до вимог ст.ст. 88, 89 та ст. 90 КК України, його судимість не була погашена або знята у встановленому законом порядку, повторно вчинив нові умисні, корисливі злочини проти власності.

Водночас, у кримінальному провадженні №12017180040001267 від 26 жовтня 2017 року, яке розслідується слідчим СВ Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області по факту крадіжки 26 жовтня 2017 року матеріальних цінностей, які знаходилися приміщенні Дубенської міської ради, що в м. Дубно, по вул. Замкова, 4, Рівненської області за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

Також, слід звернути увагу, що ОСОБА_1 відбував покарання в Державській виправній колонії Львівської області та був звільнений умовно- достроково з невідбутим строком 1 рік 2 місяці 16 днів.

У відповідності до ч.1,3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

При прийнятті рішення про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_1, суд враховує стан здоров’я обвинуваченого ОСОБА_1, який підтверджується відповідними медичними документами, та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

12 липня 2018 року до Млинівського районного суду Рівненської області надійшла медична довідка ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» відносно ув’язненого ОСОБА_1, в якій зазначено, що останній перебуває на диспансерному обліку в медичній частині установи з діагнозом: мієлотоксична анемія важкого ступеню, синдром системної запальної відповіді, РППВВ опіоїдів, синдром залежності, гепатит С, вправима кила правої здухвинної ділянки.

У цій же ж медичній довідці зазначено, що стан хворого поступово погіршується, у зв’язку із чим останній госпіталізувався до Рівненської обласної клінічної лікарні.

(т. 2, а.п.6 кримінального провадження №12017180210000257)

Згідно інформації головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні від 20 липня 2018 року, наданої на запит процесуального прокурора відносно стану здоров’я обвинуваченого ОСОБА_1, який перебував на лікуванні у Рівненській обласній клінічній лікарні з діагнозом: залізодефіцитна анемія важкого ступеню, змішаного ґенезу.

На лікуванні ОСОБА_1 перебував до 13 липня 2018 року.

ОСОБА_1 виписаний з діагнозом: залізодефіцитна анемія важкого ступеню, змішаного ґенезу. На момент виписки 13 липня 2018 року стан хворого був середньої важкості, утримувалась загальна слабкість.

На даний час (20 липня 2018 року) стан хворого медичній установі не відомий і може бути оцінений лікарем Рівненського слідчого ізолятора.

Згідно інформації начальника ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» від 25 липня 2018 року, стан хворого ОСОБА_1, який перебуває в установі попереднього ув’язнення, поступово погіршується. На теперішній час (23 липня 2018 року) стан хворого стрімко погіршився, у зв’язку з чим був госпіталізований у гематологічне відділення Рівненської обласної клінічної лікарні 11 липня 2018 року з діагнозом: мієлотоксична анемія важкого ступеню.

На стаціонарному лікуванні у гематологічному відділенні Рівненської обласної клінічної лікарні ув’язнений ОСОБА_1 знаходився по 13 липня 2018 року. Виписаний з діагнозом: залізодефіцитна анемія важкого ступеню змішаного ґенезу.

По завершенню стаціонарного лікування, ув’язнений буде потребувати постійного спостереження вузькопрофільних спеціалістів, спеціалізованої діагностичної апаратури та лабораторного обладнання (лікаря-гематолога, спеціалізованих аналізів тощо). Медичну допомогу такого рівня складності медична частина установи забезпечити не може, у зв’язку із відсутністю вищевказаних спеціалістів та обладнання. Окрім важкого ступеню анемії, ОСОБА_1 потребує оперативного лікування в плановому порядку стосовно вправимо кили.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Згідно ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Таким чином, здоров’я людини є однією із найвищих соціальних цінностей, якою повинні керуватися у своїй діяльності державні органи, а тому такі органи повинні враховувати стан здоров’я громадян у своїй діяльності, зокрема, зважено прийняти рішення, які можуть вплинути на здоров’я громадян, з рахуванням захисту прав і свобод інших громадян.

Слід зазначити, що судове засідання Млинівського районного суду Рівненської області 18 липня 2018 року також не було проведено через стан здоров’я обвинуваченого ОСОБА_1, який у режимі відеоконференції, перебуваючи в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» вказав на його погане самопочуття, що було підтверджено медичним працівником установи попереднього ув’язнення в режимі відеоконференції.

Отже, наявні відомості про погіршення стану здоров’я в обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно врахувати при прийнятті рішення щодо продовження або зміні запобіжного заходу щодо нього.

Окрім того, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, однак, враховуючи стан здоров’я обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає за можливе клопотання прокурора про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту задоволити повністю.

Згідно ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч. 3 ст. 181 КПК України, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 КПК України, орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Згідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Суд оцінивши в сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, враховуючи стан здоров я обвинуваченого та необхідність стаціонарного лікування останнього у зв'язку з тяжкими хронічними захворюваннями, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приходить до висновку про доцільність заміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту в межах строку, визначеного законом, на 60 днів.

На підставі наведеного,

керуючись ст.ст. 176-178,181, 183

194, 199, 331 КПК України,

суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1– задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, українцю, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, жителю ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючому, на утриманні має одну неповнолітню дитину, непрацездатних осіб та осіб похилого віку на утриманні немає, не депутату, судимому, відповідно до ст.ст. 88, 89, 90 КК України судимість не погашена та не знята у встановленому законом порядку, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою замінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на шістдесят днів.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 покидати місце його постійного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 з 20 год. 00 хв. по 08 год. 00 хв.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов’язки:

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, або суду;

- утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження.

Строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 обчислювати з 12 години 45 хвилин, з 27 серпня 2018 року.

Визначити строк дії ухвали до 12 години 45 хвилин, 25 жовтня 2018 року.

Обвинуваченого ОСОБА_1 негайно звільнити з-під варти в залі судового засідання після проголошення ухвали на підставі ч. 5 ст. 202 КПК України.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_1 невідкладно прибути до місця його проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу, зокрема, тримання під вартою.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Тернопільському міському відділу поліції ГУНП в Тернопільській області.

Зобов’язати Тернопільський міський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області повідомити Млинівський районний суд Рівненської області про виконання ухвали від 27 серпня 2018 року.

Ухвалу про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту направити до Рівненського слідчого ізолятора №24, для відома.

Ухвала апеляційному оскарженню окремо від вироку суду не підлягає і набирає законної сили з моменту оголошення.

Суддя Млинівського райсуду А.П. Бандура