Постанова № 76069738, 20.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/2233/18 Номер провадження 22-ц/786/1846/18Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді:Хіль Л.М.,

Суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

Секретар: Радько О.М.,

За участі: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року ухваленого під головуванням судді Самсонової О.А. ( дані про складення повного тексту рішення відсутні) по справі за позовом ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бірюзова 96" про зобов`язання видати наказ про звільнення та трудову книжку.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСББ «Бірюзова-96» про зобов'язання видати наказ про звільнення та трудову книжку.

В обгрунтування позову вказувала, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2014 року у справі №552/8972/13-ц фактично встановлено, що рішенням правління ОСББ «Бірюзова-96» від 29 серпня 2013 року її було звільнено як керівника ОСББ «Бірюзова-96», а обрано головою правління ОСББ «Бірюзова-96» ОСОБА_4

Згідно ст.47 КзПП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Проте, відповідачем до цього часу їй не видано наказу про звільнення та трудову книжку з відповідним записом.

Вважала, що такими діями порушено її право на оскарження такого наказу у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного просила суд зобов'язати відповідача ОСББ «Бірюзова-96» видати їй наказ про звільнення та трудову книжку.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бірюзова-96» про зобов'язання видати наказ про звільнення та трудову книжку відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Не погодившись з рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначила, що спірні відносини регулюються нормами трудового законодавства, і порядок звільнення працівника має відповідати саме вимогам КзПП.

Вказувала, що при працевлаштуванні на роботу до відповідача вона передала йому свою трудову книжку, яка там і зберігалася. При звільненні трудова книжка їй не була видана.

Також зазначала, що на дату припинення трудових відносин не існує жодного документу, який би свідчив про порушення позивачкою трудового законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що рішенням позачергових зборів ОСББ «Бірюзова-96» від 22 лютого 2007 року обрано управителем (керівником) ОСББ «Бірюзова-96» ОСОБА_3, якій доручено приступити до виконання своїх обов'язків з 01 березня 2007 року.

01 березня 2007 року ОСОБА_3 видано наказ №5/1 про прийняття на себе повноважень управителя (керівника) ОСББ «Бірюзова-96» з оплатою праці у відповідності з штатним розкладом.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 24 лютого 2014 року у цивільній справі №552/8972/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСББ «Бірюзова-96» про визнання рішення загальних зборів ОСББ "Бірюзова-96" в частині визнання роботи незадовільною незаконним, визнання рішення правління ОСББ "Бірюзова-96" №1 від 29.08.2013 року в частині відсторонення від роботи незаконним, усунення перешкод у виконанні трудових обов'язків, стягнення винагороди за виконану роботу та заборгованості по заробітній платі встановлено, що з 31.03.2009 року по 31.03.2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 працювала за контрактом в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку "Бірюзова-96".

Згідно пункту 1.1. предметом даного Контракту є умови цивільно-правового договору підряду між Замовником Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Бірюзова-96" та Виконавцем ОСОБА_3, з питань управління, обслуговування і експлуатації житловим комплексом будинку по вул. Маршала Бірюзова, 96 у м. Полтаві з загальними функціональними обов'язками виконавчого директора.

Відповідно до наказу №3 від 01.04.2013 року згідно розпорядження правління №1 від 01.04.2013 року припинено договірні відносини та переведено на трудові відносини. Призначено керівником ОСББ "Бірюзова-96" ОСОБА_3 (а.с.5-6).

Таким чином судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСББ «Бірюзова-96» виникли трудові правовідносини, які регулюються Кодексом законів про працю, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», тощо.

Також судом встановлено, що згідно рішення позачергових зборів членів ОСББ «Бірюзова-96» від 28 серпня 2013 року вирішено роботу керівника ОСОБА_3 та бухгалтера ОСОБА_5 вважати незадовільною, та обрано новий склад правління та ревізійної комісії.

Рішенням правління ОСББ «Бірюзова-96» від 29 серпня 2013 року вирішено головою правління ОСББ «Бірюзова-96» обрати ОСОБА_4 з правом підпису банківських та фінансових документів, ОСОБА_3 відсторонити від обов'язків керівника ОСББ «Бірюзова-96» згідно рішення позачергових зборів членів ОСББ від 28 серпня 2013 року.

Вказана обставина підтверджується даними протоколу №1 засідання правління ОСББ «Бірюзова-96» від 29 серпня 2013 року (а.с.7).

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що звільнення ОСОБА_3 з посади керівника ОСББ «Бірюзова-96» відбулося не на підставі наказу, а на підставі рішення правління ОСББ «Бірюзова-96» від 29 серпня 2013 року та позачергових зборів членів ОСББ «Бірюзова-96» від 28 серпня 2013 року, а тому наказ про її звільнення не видавався.

Оскільки наказ про звільнення позивача не видавався, припинення повноважень керівника відбулося на підставі рішення загальних зборів, відповідач не може бути зобов'язаний до видачі позивачу копії неіснуючого документа.

Крім того судом встановлено, що трудова книжка до цього часу не видана з причин не надання позивачем трудової книжки відповідачу для внесення відповідних записів.

Апеляційний суд вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Контитуції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обґрунтованим.

Так, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Вказаній нормі в повній мірі відповідають вимоги п. 1.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, яким передбачено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилається на порушення її права щодо невидачі їй наказу про звільнення та трудової книжки.

Проте, як встановлено судом наказ про звільнення позивача не видавався, припинення повноважень керівника відбулося на підставі рішення загальних зборів, відповідач не може бути зобов'язаний до видачі позивачу копії неіснуючого документа.

ОСОБА_3 вказаного обов'язку працівника не виконала, трудову книжку ОСББ «Бірюзова-96» для внесення відповідних записів про її роботу не надала.

За твердженням відповідача, трудова книжка знаходиться у позивачки, що унеможливлює відповідача внести відповідні записи до неї.

Належних та допустимих доказів про те, що трудова книжка знаходиться у відповідача позивачкою не надано.

Матеріалами справи підтверджений факт відсутності трудової книжки позивачки у відповідача на час її звільнення та за твердженням відповідача ця обставина підтверджена при розгляді справи № 552/8972/13- ц від 13.11.2017 року.

Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач повинен був видати наказ про звільнення, що передбачено нормами КЗПп України не заслуговують на увагу, оскільки припинення повноважень керівника відбулося на підставі рішення загальних зборів.

Доводи апеляційної скарги про те, що при звільненні їй трудова книжка видана не була не заслуговують на увагу, оскільки трудова книжка знаходиться у позивачки, що унеможливлює відповідача її видати.

За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367,368,374 ч.1 п.1, ст. 375,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.М. Хіль

Судді: С.Б. Бутенко

О.В. Прядкіна